Справа № 522/27475/25
3/522/9371/25
25 грудня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Військової частини НОМЕР_1 відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської обл., громадянина України, одруженого, військовослужбовця віськової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді капітана 2 рангу, офіцера відділу доктрин та підготовки військових частин забезпечення (підтримки) управління доктрин та підготовки військ ВМС командування підготовки військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, (далі КУпАП),-
Капітан 2 рангу ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, був відсутній на військовій службі з 10.11.2025 по 17.11.2025, без поважних причин, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутності ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
За даних обставин, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.172-11 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 , а також викладені обставини підтверджуються протоколом про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 від 18.12.2025 ОД № 779; рапортом офіцера відділення запобігання і профілактики злочинів та інших правопорушень відділу запобігання вчиненню, виявлення, припинення правопорушень ВЧ НОМЕР_2 капітана ОСОБА_4 від 27.11.2025 року про призначення перевірки; наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2025 № 375/АГД "Про призначення службового розслідування" за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 ; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 з долученими матеріалами; наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 № 45 про зарахування і призначення на посаду до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2025 № 197 "Про результати службового розслідування" за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 ; довідкою-доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 : копією паспорту громадянина України ОСОБА_7 ; іншими матеріалами справи.
Таким чином, суд доходить до висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.
Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.3 ст.172-11 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, його може бути звільнено від сплати судового збору, згідно п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 172-11 ч.3, 283,284 КУпАП, п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя: К.О.Лагода