Справа №333/11321/25
Провадження №1-кс/333/3781/25
Іменем України
25 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно, а саме: скасувати арешт загального напівпричіпа - загального Н/ПР-бортовий-Е, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , та який був вилучений під час огляду 31.10.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082040001416 від 01.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. У разі відмови у задоволені клопотання про скасування арешту заявниця просила постановити ухвалу про зміну місця зберігання арештованого майна - загального напівпричіпа - загального Н/ПР-бортовий-Е, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 та передати його на відповідальне зберігання його законному володільцю - ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Слідчим відділом поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025082040001416 від 01.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Так, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.10.2025 року було проведено огляд місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 6, під час якого виявлено та вилучено у водія транспортного засобу марки “Renault» моделі “Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), наступне майно: транспортний засіб марки “Renault» моделі “Magnum 440», кузов № НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у кузову жовтого кольору, власником якого є ОСОБА_7 ; - загальний напівпричіп - загальний Н/ПР-бортовий-Е, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 . В подальшому орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним прокурором звернувся до Комунарського районного суду міста Запоріжжя із клопотанням про арешт, яке 04.11.2025 року було задоволено судом. Законному володільцю вилученого напівпричепа не було повідомлено про час та місце розгляду клопотання про арешт її майна, як і не була надіслана ухвала суду за наслідком розгляду зазначеного клопотання, що є порушенням абзацу 5 частини 7 статті 173 КПК України. Як станом на винесення ухвали про арешт загального напівпричіпа з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , так і на теперішній час, слідчий не мав підстав для позбавлення законного володільця майна - ОСОБА_5 права вільно користуватись своїм майном, оскільки вищезазначений напівпричіп не відповідає критеріям статті 98 КПК України тому, що фізично не може містити на собі сліди кримінального правопорушення, не підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Більш того, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні гр. ОСОБА_5 не було повідомлено про підозру, що свідчить про відсутність жодної правової підстави вважати, що зазначена особа та його майно мають відношення до вчинення даного злочину. ОСОБА_5 не був водієм даного транспортного засобу, не перевозив 31.10.2025 року елементи металевих виробів. У матеріалах кримінального провадження відсутні докази причетності ОСОБА_5 та напівтягача до вчинення даного кримінального правопорушення. Вказаний напівпричіп з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , не має ознак речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України та не підлягає будь-яким експертним дослідженням. Усі відомості, необхідні для досудового розслідування - пояснення водія, товарно-транспортні накладні - вже долучені до матеріалів справи. Отже є підстави вважати, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (абзац 2 частина 1 статті 174 КПК України). Подальше утримання напівпричіпа з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , не сприяє встановленню істини по справі, не є необхідним для проведення жодної слідчої дії та не має жодної доказової цінності. Подальше зберігання вищезазначеного напівпричепу на території спеціалізованого майданчику ГУНП в Запорізькій області, який розташований у місті Запоріжжі завдає законному володільцю арештованого майна значної матеріальної шкоди, оскільки напівпричіп належним чином не обслуговується та знецінюється. Подальше обмеження права законного володільця на вільне користування напівпричепом є безпідставним, не є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Наслідки такого обмеження негативно впливають на його інтереси і охоронювані законом права. З урахуванням викладеного представник власника зазначила, що у подальшому застосуванні арешту на напівпричеп відпала потреба у зв'язку із чим він має бути повернутий його законному володільцю шляхом скасування арешту або зміни місця зберігання.
У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні проти задоволення клопотання про скасування арешту заперечував у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що на теперішній час потреба у накладеному арешті є наявно. Адже по кримінальному провадженню не виконанні усі слідчі та процесуальні дії. Зокрема, не допитаний власник даного напівпричепу. Наразі органи досудового розслідування встановлюють його місцезнаходження. Без його допиту неможливо встановити правову підставу користування транспортним засобом іншими особами у протиправних цілях. Вилучений транспортний засіб був засобом вчинення кримінального правопорушення. Він визнаний речовим доказом по справі, адже містить слідову інформацію щодо способу заволодіння майном та маршруту перевезення. Крім того, органи досудового розслідування вирішують питання щодо залучення спеціаліста з метою підйому металобрухту та зважування транспортного засобу без металобрухту.
Заслухавши пояснення представника власника майна, слідчого, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що 01.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12025082040001416) були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 і ч.1 ст.358 КК України.
31.10.2025 року дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області було проведено огляд місця події, внаслідок якого було вилучено, зокрема, транспортний засіб марки “Renault» моделі “Magnum 440», кузов № НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у кузову жовтого кольору, та загальний напівпричіп - загальний Н/ПР-бортовий-Е, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою про визнання речових доказів у кримінальному провадженні від 01 листопада 2025 року вилучене майно визнано речовими доказами і поміщено до тимчасового зберігання на спеціалізований майданчик транспортних засобів, який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Привокзальна, будю13.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 листопада 2025 року було накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення 31.10.2025 року огляду місця події.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на викладене, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за умови доведення ними того, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна перевірка ухвали про арешт майна не здійснюється, слідчий суддя зауважує, що це відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому Главою 31 КПК України. Оскарження рішення до суду вищої інстанції та скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України мають різні процесуальні завдання.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз.2 ч.2 ст.170 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацом першим частини третьої статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею під час постановлення ухвали про арешт майна встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, можуть містити інформацію, яка може стосуватися кримінального провадження.
На теперішній час досудове розслідування ще триває, а відтак необхідність збереження речових доказів не відпала, будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна, оцінивши в сукупності проведені слідчі дії у даному кримінальному провадженні, отриману інформації, та можливість в подальшому отримати відомості, які містяться у вилучених речах та можуть бути доказами під час судового розгляду, дійшов до висновку, що накладення арешту на майно, які були вилучені у ході проведення огляду місця події 31.10.2025 року, виправдовує таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
На даний час також відсутні підстави для повернення арештованого майна його власнику. Крім цього, слідчий суддя вважає, що скасування арешту майна може призвести до втрати речового доказу, що в подальшому може унеможливити його дослідження відповідно до вимог ст.357 КПК України. Представником власника майна не доведено факт, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Зокрема, представником власника майно не надано жодного документа щодо правової підстави використання напівпричепу не власником. Вбачається, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12025082040001416 від 01.11.2025 року - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 25.12.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1