Постанова
Іменем України
24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 642/1617/25
провадження № 22-ц/818/4275/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Тичкової О.Ю.
суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський»,
третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року у складі судді Вікторова В.В.,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дії ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» ( надалі ТОВ) по здійсненню ним компенсаційних нарахувань вартості спожитих ним комунальних послуг у житловому будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 незаконними; зобов'язання ТОВ припинити усі компенсаційні нарахування вартості спожитих ним комунальних послуг у житловому будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , що сплачуються ТОВ на користь відповідних постачальників послуг без оформлення договірних відносин із ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.05.2021 року між сторонами у справі було укладено договір №52 про надання експлуатаційних послуг за умовами якого Виконавець (ТОВ ) зобов'язується надавати у житловому будинку, розташованому за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , частина в якому належить споживачу ( ОСОБА_1 ), експлуатаційні послуги, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати ці послуги. Згідно п.8.3 даного договору цей договір втрачає чинність у випадку створення у будинку ОСББ та прийняття ним на себе функцій з управління багатоквартирним будинком. Також 17.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ було укладено договір № 52 на посередницькі послуги. Згідно п.1.1 даного договору, Замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а Посередник (ТОВ ) зобов'язується від свого імені, в інтересах, за рахунок та за дорученням замовника шляхом посередництва виконати ряд певних юридичних дій (укладання договору з ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», AT «Хароківміськгаз» на надання відповідних комунальних послуг, а також сплатити вартість спожитих замовником наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», AT «Хароківміськгаз» комунальних послуг відповідно до умов укладених з останніми договорів та відповідно до цього договору). Згідно п. 5.2. даного договору він припиняється у разі створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. 08.11.2022 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 було створено ОСББ «Холодногірська 18» код 44819696. 23.02.2023 загальними зборами співвласників ОСББ «Холодногірська 18» було прийнято рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з 01.03.2023 року ОСББ «Холодногірська 18» код 44819696. Неодноразово, позивачем та головою правління ОСББ «Холодногірська 18» було сповіщено ТОВ про факти створення та прийняття рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з 01.03.2023 року ОСББ «Холодногірська 18» код 44819696, проте ТОВ всупереч умовам договору продовжувало нараховувати плату за комунальні послуги. Тому у грудні 2023 року ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду з позовом до ТОВ про визнання уладених між ним та ТОВ договорів такими що припинили свою дію. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2024 року по справі № 642/7065/23 його позов було задоволено. Визнано таким, що припинив свою дію Договір № 52 про надання експлуатаційних послуг від 17.05.2021 з 01.03.2023 та зобов'язано ТОВ припинити усі нарахування по цьому договору з 01.03.2023. Визнано таким, що припинив свою дію Договір № 52 на посередницькі послуги від 17.05.2021 з 08.11.2022 та зобов'язано ТОВ припинити усі нарахування по цьому договору з 08.11.2022.
В супереч вищезазначеному рішенню суду наприкінці 2024 року (21.12.2024р.) позивач, отримав від ТОВ рахунок за житлово-комунальні послуги, сформований 20.12.2024. Розуміючи, що ТОВ в частині зобов'язального характеру рішення суду не виконало, а навпаки продовжило нарахування за договорами, що припинили свою дію позивач звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задля примусового виконання рішення. Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 77054539, а згодом закрите. Виходячи з заяви ТОВ про закінчення виконавчого провадження № 77054539 та доданих до неї документів, ТОВ припинило нарахування за договором №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021, починаючи з 08.11.2022, однак починаючи з 08.11.2022, згідно наказу № 03/12 від 03.12.2024 року, продовжило нарахування без оформлення договірних відносин. Таким чином ТОВ так і не припинило нарахування за послуги, які надавати не має права, тому позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав в судовому порядку.
Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано дії ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» по здійсненню Житницькому Олексію Анатолійовичу компенсаційних нарахувань вартості спожитих ним комунальних послуг у житловому будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , що сплачуються ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» на користь відповідних постачальників послуг без оформлення договірних відносин такими, що відбуваються із порушенням чинного законодавства України, тобто незаконними.
Зобов'язано ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» припинити усі компенсаційні нарахування вартості спожитих ним комунальних послуг у житловому будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , що сплачуються ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» на користь відповідних постачальників послуг без оформлення договірних відносин із ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», нараховану після 08.11.2022 року.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підставі яких встановлено, що відповідача ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» було належним чином було повідомлено про зміну форми управління будинком АДРЕСА_1 , та укладені між сторонами договори про надання експлуатаційних та посередницьких послуг було припинено за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27.08.2024 року з 08.11.2022 року. Тому нарахування позивачу плати за послуги з управління багатоквартирним будинком неправомірним. Твердження представника відповідача про те, що на даний час між сторонами виникли бездоговірні правовідносини, є безпідставними та спростовуються обставинами, встановленими Ленінським районним судом м. Харкова від 27.08.2024 по справі №642/7065/23 , залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2024 .
Не погодившись із зазначеним судовими рішеннями, ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягненні на користь позивача судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Оскільки після звернення ТОВ до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , ОСОБА_1 не може заявляти окремий позов про визнання дій по нарахуванню заборгованості незаконними, а лише має право захищати себе процесі розгляду справи за позовом ТОВ. Судом також помилково були враховані в якості преюдиційних обставини, що встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від року у справі №642/7065/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ про припинення дії договору №52 на експлуатаційні послуги від 17.05.2021 з 01.03.2023 року договору №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021 з 08.11.2022 року, що набрало законної сили, оскільки зазначені обставини взагалі не стосуються спору у дійсній справі. На спростування позовних вимог ТОВ були надані належні та допустимі докази на підтвердження обстави надання комунальними установами послуг у житловому будинку по АДРЕСА_1 , отримання ОСОБА_1 комунальних послуг та оплати ТОВ комунальних послуг отриманих ОСОБА_1 . Проте суд, недослідивши у сукупності ці докази (договора укладені з комунальними установами, акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату позивачем комунальних послуг, адвокатські запити та інші докази), помилково обмежився лише посиланням на преюдиційні обставини. Також, відповідач не погоджується з висновками суду про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн , оскільки вони зроблені судом без дослідження наданих представником позивача доказів. Суд безпідставно відхилив заперечення відповідача викладені в клопотанні про зменшення розміру судових витрат та як наслідок ухвалив незаконне рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у завищеному розмірі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , та власником квартири АДРЕСА_2 .
17.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» укладено договір № 52 на посередницькі послуги. Згідно п.1.1 даного договору, Замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а Посередник (ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ») зобов'язується від свого імені, в інтересах, за рахунок та за дорученням Замовника шляхом посередництва виконати ряд певних юридичних дій (укладання договору з ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», АТ «Хароківміськгаз» на надання відповідних комунальних послуг, а також сплатити вартість спожитих Замовником наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», АТ «Хароківміськгаз» комунальних послуг відповідно до умов укладених з останніми договорів та відповідно до цього договору). Згідно п. 5.2. даного договору він припиняється у разі створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
08.11.2022 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Холодногірська 18» та проведено державну реєстрацію ОСББ, код ЄДРПОУ 44819696, вид економічної діяльності комплексне обслуговування об'єктів. Голова правління - керівник Городнійчук Андрій Анатолійович.
23.02.2023 загальними зборами співвласників ОСББ «Холодногірська 18» було прийнято рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з 01.03.2023 до ОСББ «Холодногірська 18», код 44819696.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року по справі № 642/7065/23 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», третя особа, яка не
заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18», про захист прав споживача задоволено.
Визнано таким, що припинив свою дію Договір № 52 про надання експлуатаційних послуг від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023. Зобов'язано ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №52 про надання експлуатаційних послуг від 17.05.2021, укладений між мною та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023.
Визнано таким, що припинив свою дію Договір №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022. Зобов'язано ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021, укладений між мною та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022.
Згідно даних довідки ТОВ про компенсаційні нарахування та стан заборгованості ОСОБА_1 станом 31.12.2024 на підставі фактичного споживання комунальних послуг у житловому будинку та на прибудинковій території за період з 08.22.2022 по 31.12.2024 ( а.с. 32).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
При вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
За змістом п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року ( надалі Закон № 2189-VIII) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Істотними умовами договору є 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Згідно ст. 1 Закону № 2189-VIII, «виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну ( послугу споживачу відповідно до умов договору».
Згідно п.2 прикінцевих та перехідних положень (розділ VI) Закону № 2189-VIII визнаний таким, що втратив чинність Закон України "Про житлово-комунальні послуги" з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно п.2 прикінцевих та перехідних положень (розділ VI) № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає, чи може вплинути на і свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
При цьому до уваги береться чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, непропорційних позадоговірних договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: - при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; - при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; - порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;- будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобтоті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
При цьому на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).
Суд правильно встановив характер спірних правовідносин предметом якого є відсутність у відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги на користь відповідача, який виник з правовідносин, що регулюються нормами Житлового кодексу України (далі ЖК), Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189), Закону України від 14.05.2015р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417) тощо.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27.08.2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі №642/7065/23 позов ОСОБА_1 до ТОВ задоволено. Визнано таким, що припинив свою дію Договір № 52 про надання експлуатаційних послуг від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023. Зобов'язано ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №52 про надання експлуатаційних послуг від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023. Визнано таким, що припинив свою дію Договір №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022. Зобов'язано ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №52 на посередницькі послуги від 17.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022.
Судова колегія вважає, що суд правильно вважав, що обставини встановлені судом під час розгляду цивільної справи № 642/7065/23 не підлягають доказуванню, оскільки спір у справі № 642/7065/23 мав місце між тими ж сторонами і з приводу наявності у ТОВ права надавати позивачу експлуатаційні та посередницькі послуги.
Зазначеним рішенням встановлено наступне: « листами ОСОБА_1 від 27.02.2023 та 10.04.2023, направленими на адресу ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», позивач останньому повідомив, що в листопаді 2022 року в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Холодногірська 18», та в лютому 2023 року ним разом з іншими співвласниками будинку прийнято рішення про передачу з 01.03.2023 всіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 та прибудинковою територією ОСББ «Холодногірська 18».
27.02.2023 голова правління ОСББ «Холодногірська 18», Городнійчук А.А., направив директору ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», ОСОБА_2 , лист за вих. №15/03 від 15.03.2024 із повторним повідомленням про те, що в листопаді 2022 року співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Холодногірська 18». Рішенням загальних зборів вирішено про передачу усіх функцій з утримання будинком та прибудинковою територією з 01.03.2023 до ОСББ «Холодногірська 18», у зв'язку з чим голова правління ОСББ просив ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» припинити дію договорів про надання експлуатаційних послуг, укладених між останнім та співвласниками будинку в травні 2021 року. Також голова правління ОСББ просив передати всю технічну документацію на будинок. Також зазначено, що аналогічний запит голови правління ОСББ від листопада 2022 року залишився без відповіді.
Крім того, голова правління ОСББ «Холодногірська 18», на виконання своїх обов'язків, уклав із: КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» договір №ЖК839/1 від 03.03.2023 про надання послуг з поводження з твердими відходами; КП «Харківблагоустрій» договір №3100 від 01.03.2023 на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території; КСП «Харківгорліфт» договір №261 від 01.03.2023 на виконання робіт.
В той час, позивачу продовжуються нарахування за послуги за спірними Договорами №52 від 17.05.2021 про надання експлуатаційних послуг та про посередницькі послуги».
З огляду на висновки викладені у рішенні суду у справі №642/7065/23 продовження здійснення нарахувань за спірними договорами порушує права позивача як споживача, відповідно до ч.5 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».
При цьому суд правильно відхилив посилання позивача на те, що ТОВ має право продовжувати здійснювати позивачу компенсаційні нарахування на підставі фактичного споживання ним комунальних послуг, на бездоговірній основі, оскільки ТОВ не є особою яка надає позивачу житлово - комунальні послуги відповідно до вимог закону та, відповідно до вищезазначеного рішення суду у справі № 642/7065/23, не є особою уповноваженою надавати відповідачу експлуатаційні послуги з 01.03.2023 та посередницькі послуги з оплати комунальних послуг з 08.11.2022 на договірній основі .
Доводи відповідача про те, що ТОВ припинив усі нарахування за вищезазначеними договорами спростовуються даними довідки про компенсаційні нарахування за житлово-комунальні послуги, а також актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідачем нараховувалася оплата вже після припинення строку дії договорів.
Питання щодо звільнення відповідача від оплати наданих відповідачем експлуатаційних послуг до 01.03.2023 та посередницьких послуг з оплати комунальних послуг наданих до 08.11.2022 судом у межах дійсної справи не вирішувалось.
Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо неефективності обраного позивачем способу захисту та можливість такого захисту лише у межах позову ТОВ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги.
Таким чином висновки суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Всі докази оцінено судом у їх сукупності з урахуванням фактичних обставин справи.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що Зобов'язати ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» припинити усі компенсаційні нарахування вартості спожитих ним комунальних послуг у житловому будинку та прибудинкової території по вул. Холоногірській, 18 у м. Харкові, що сплачуються ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» на користь відповідних постачальників послуг без оформлення договірних відносин із ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», нараховану після 08.11.2022 року.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи аналогічні доводам позовної заяви та були предметом дослідження й оцінки судом, який їх перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).
Судова колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Із заяви представника позивача від16.05.2025 року про стягнення витрат на правову допомогу та наданих до неї доказів, вбачається, що такі витрати становлять 9 000 грн.
З наданих до заяви доказів вбачається, що 08.03.2025 між адвокатом Хан А.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №1-03/2025-ф ( надалі Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, його предметом є зобов'язання адвоката надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах, згідно п. 5.1 даного Договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується прийняти надану правову допомогу та оплатити за надання правової допомоги винагороду (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних питань: вчиняє всі необхідні правові та процесуальні дії, представляє клієнта в ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» та в Ленінському районному суді м. Харкова. П. 5.1 передбачено, що за надання допомоги, визначеної п.1.1 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) та фактичні витрати в розмірі та в порядку, що узгоджуються сторонами, про що укладається додаткова угода до даного Договору.
15.05.2025 між адвокатом Хан А.О. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору за змістом якої клієнт сплачує винагороду виконавцю в розмірі 9000,00 грн, винагорода сплачується протягом 3 днів з моменту отримання коштів (судових витрат) на рахунок клієнта та на підставі наданого клієнту виконавцем рахунку-фактури.
До договору додано акт №1-03/2025-ф від 15.05.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором №1-03/2025-ф від 08.03.2025 про надання правової допомоги та додаткової угоди до Договору від 15.05.2025 року. Вказаний акт містить відомості про те, що адвокатом надані клієнту такі послуги: підготовка позовної заяви, підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив, заява, клопотання), загальна вартість 9 000 грн.
Окрім цього, до акту додано рахунок-фактуру №РФ-1 від 15.05.2025 за Договором та додаткової угоди до цього договору від 15.05.2025. Згідно вказаного рахунку адвокатом надані наступні послуги: підготовка позовної заяви 5500 грн, підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив, заява, клопотання) - 3500 грн.
Крім того, адвокатом складено детальний розрахунок наданої правової допомоги за Договором.
Судом встановлено, що в ході розгляду цивільної справи №642/1617/25 представником позивача, адвокатом Хан А.О., надані всі послуги, передбачені умовами укладених між ними договорів, актів та рахунку-фактури.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що адвокат Хан А.О. надав позивачу ОСОБА_1 зазначені в долучених до матеріалах справи актах послуги у повному обсязі. Також судом було враховано категорію та складність справи та її значення для позивача, принципи співмірності, критерії реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності.
Таким чином, судом обґрунтовано встановлено наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу заявлених позивачем в розмірі 9000, 00 грн.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді - Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина