24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 638/3887/23
провадження № 22-ц/818/5483/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року в складі судді Цвірюка Д.В.
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину.
Заява мотивована тим, що суд, під час розгляду справи по суті, дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із відвідуванням дитиною басейну «Волна» у розмірі 16750,00 грн. При цьому зазначає, що додані позивачем як докази копії квитанцій є фактично копіями касових чеків вiд ФОП ОСОБА_3 , які не є фіскальними і не можуть бути у зв'язку з цим самостійним належним доказом здійснення оплати. Надані чеки не дозволяють встановити хто саме і в чиїх інтересах здійснював оплати, а сума чеків менше суми позовних вимог. Довідка, видана ФОП ОСОБА_3 від 02.09.2021 № 02/09, підтверджувала факт купівлі абонементів саме дитини ОСОБА_4 на суму 33500,00 грн у період з 11.09.2018 року до 02.09.2021.
Зазначив, що випадково з відкритих джерел він дізнався про те, що ФОП ОСОБА_3 пройшов державну реєстрацію тільки 04.10.2018, що виключає факт отримання оплати та надання послуг ФОП ОСОБА_3 у період саме з 11.09.2018 до 02.09.2021, який був встановлений судом під час розгляду справи і був покладений в основу судового рішення.
Вказав, що наданий суду та прийнятий судом як доказ чек від 11.09.2018 є фіктивним, оскільки виданий неіснуючим на той час ФОП. Довідка від ФОП ОСОБА_3 від 02.09.2021 № 02/09 складена не на підставі реальних даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_3 , а містить довільні дані, які не відповідають реальним фактам, та не може бути належним доказом.
Вважав, що факт того, що ФОП ОСОБА_3 не міг отримувати оплати вiд ОСОБА_1 та надавати послуги у період саме з 11.09.2018 до 02.09.2021 у зв'язку з тим, що пройшов державну реєстрацію лише 04.10.2018, є нововиявленою обставиною, оскільки вона є юридичним фактом, який має важливе значення для розгляду справи та існував на час розгляду справи, але не був і не міг бути відомим заявнику.
Посилався на те, що у процесі розгляду справи він добросовісно покладався на подану як доказ копію довідки від ФОП ОСОБА_3 , оскільки довідка оформлена правильним чином, має вихідний номер, дату видачі, підпис та печатку ФОП ОСОБА_3 .. Копія довідки, яка була надана суду як доказ, була засвідчена синьою печаткою та оригінальним підписом адвоката позивачки ОСОБА_5 . Окрім цієї довідки суду було надано ще три аналогічно оформлені довідки від ФОП ОСОБА_3 , касові чеки. Ці документи викликали довіру. Заявник не мав жодних підстав для додаткової перевірки достовірності цього документа.
Просив визнати нововиявленою обставиною той факт, що у період з 11.09.2018 по 02.09.2021 ФОП ОСОБА_3 не міг отримувати оплати від ОСОБА_1 та надавати послуги; скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.06.2024 у справі №638/3887/23 у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, в якому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із відвідуванням дитиною басейну «Волна» у розмірі 16 750,00 грн відмовити у зв'язку з тим, що відповідні позовні вимоги посилаються на обставини, які не були підтверджені належними доказами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу, задовольнити заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувати рішення суду від 04 червня 2024 року, ухвалити нове рішення, в якому у задоволенні позовних вимог в частинi стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із відвідуванням дитиною басейну «Волна» в розмірі 16750,00 грн (33500/2) відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до закінчення розгляду справи, щодо якої подано заяву про перегляд, заявник не знав про існування важливої для справи обставини, а саме те, що як мінімум до 04.10.2018 ФОП ОСОБА_3 не надавав послуги. Саме ця обставина стала відома заявнику вперше 25.05.2025 після отримання витягу з системи Опендатабот. Представник позивача фактично підтвердив, що ФОП ОСОБА_6 дійсно не надавав послуг з 11.09.2018 до точно не зазначеної дати. Таким чином, мають місце підстави критично оцінювати довідку видану ФОП ОСОБА_3 від 02.09.2021 року № 02/09 з підстав її недостовірності, оскільки вона містить недостовірні дані про надання послуг з дати 11.09.2018 року. Нефіскальні касові чеки, надані суду як доказ оплати послуг басейну не є допустимими доказами. Як доказ необхідності відвідування басейну у зв'язку з хворобою, позивач надав чомусь тільки два листи, отримані від головлікаря «Міська дитяча поліклініка № 4» Харківської міської ради як відповідь на запит про надання інформації від 12.11.2019 та від 13.11.2019 які надані з інтервалом в 1 день, та дають різну інформацію про стан здоров'я дитини, що викликає сумніви в достовірності наданих відомостей.
22 листопада 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що та обставина, що діяльність у різний час здійснювалася не одним ФОП, жодним чином не спростовує змісту виданої довідки щодо періоду відвідування та не змінює факти, встановлені судом у рішенні, ту обставину, що дитина відвідувала басейн та за це сплачувались кошти. Обставина, хто конкретно з ФОПів у період відвідування басейну дитиною здійснював діяльність та приймав оплату не має істотного значення, та у наданій відповіді всі ці обставини прояснені, чеки ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3 видавались ними у відповідні періоди здійснення ними діяльності. Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду, ОСОБА_2 , користуючись правом на перегляд рішення за нововиявленими обставинами, фактично просить переглянути остаточне та обов'язкове судове рішення задля нового судового розгляду, що є неприпустимим.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказані заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, а свідчать про його незгоду із судовим рішенням, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитини та просила стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 98 750,35 грн, а також судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 23 028,80 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 250,36 грн.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року - залишено без змін.
До суду першої інстанції ОСОБА_1 надано довідку, видану ФОП ОСОБА_3 від 02 вересня 2021 року № 02/09, згідно з якою ОСОБА_8 , 2005 року народження, відвідує секцію спортивного дитячого плавання у басейні «Волна» в період з 11 вересня 2018 року до теперішнього часу. За весь період відвідування придбано абонементів на суму 33 500 грн, а також надано копії нефіскальних чеків (а.с.54,57-58 том 1).
Матеріали справи свідчать про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.10.2018 (а.с.12,13,32 том 4).
З відповіді ФОП ОСОБА_3 від 02.08.2025 вбачається, що АФК «Волна» працює з 2006 року, та у період до жовтня 2018 року діяльність АФК «Волна» проводилася ФОП ОСОБА_7 , який зареєстрований у квітні 2018 року. З жовтня 2018 року діяльність АФК «Волна» була реорганізована та відповідати за функціонування та роботу АФК «Волна» розпочав ФОП ОСОБА_3 . Всі бази клієнтів, всі їх відвідування та інші документи перейшли саме до ФОПа ОСОБА_3 , тому саме він і видав довідку про відвідування ОСОБА_8 групи в АФК «Волна». Всі чеки, які були видані клієнту на підставі їхньої сплати, та чеки, які були видані у вересні 2018 року або раніше дати реєстрації ФОП ОСОБА_3 , видавалися попереднім підприємцем, який здійснював діяльність на підставі виданих йому документів про реєстрацію (а.с.35 том 4).
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 423 ЦПК України
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядатися у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункти 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20, пункт 6.38).
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 вважав, що ФОП ОСОБА_3 не міг отримувати оплату вiд ОСОБА_1 та надавати послуги у період саме з 11.09.2018 до 02.09.2021 у зв'язку з тим, що пройшов державну реєстрацію лише 04.10.2018 року, тому надані позивачем довідки є фіктивними. Вказані обставини ОСОБА_2 вважає нововиявленими, оскільки вони стали йому відомі після ухвалення судом рішення у цій справі та набрання ним законної сили.
Між тим, з відповіді ФОП ОСОБА_3 від 02.08.2025 вбачається, що АФК «Волна» працює з 2006 року, та у період до жовтня 2018 року діяльність АФК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » проводилася ФОП ОСОБА_7 , який зареєстрований у квітні 2018 року. З жовтня 2018 року діяльність АФК «Волна» була реорганізована та відповідати за функціонування та роботу АФК «Волна» розпочав ФОП ОСОБА_3 . Всі бази клієнтів, всі їх відвідування та інші документи перейшли саме до ФОПа ОСОБА_3 , тому саме він і видав довідку про відвідування ОСОБА_8 групи в АФК «Волна». Всі чеки, які були видані клієнту на підставі їхньої сплати, та чеки, які були видані у вересні 2018 року або раніше дати реєстрації ФОП ОСОБА_3 , видавалися попереднім підприємцем, який здійснював діяльність на підставі виданих йому документів про реєстрацію.
При відмові у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на нововиявлені, не є нововиявленими, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що свідчить фактично про незгоду заявника з ухваленим судовим рішенням.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК, а фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями та спрямовані на переоцінку доказів.
При цьому суд не уповноважений здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які вже були предметом судового розгляду, перевірені та належним чином оцінені.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до власного тлумачення заявником положень процесуального закону.
З огляду на вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина