Справа №638/19669/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1461/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
23 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-підозрюваної ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено частково клопотання слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області у кримінальному провадженні №12023220000001128 від 27.09.2023 року за ч. 3 ст. 301 КК України та обрано підозрюваній ОСОБА_6 , 1997 року народження, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 2 місяці, тобто до 10 січня 2026 року.
Покладено на підозрювану ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1)прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;
2)не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5)утримуватись від будь якого спілкування із підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області та застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України.
Наголошує, що слідчим та прокурором доведено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків:
-переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, такою, що містить лише посилання на норми КПК України та практику Європейського Суду, а висновок слідчого судді про недоведеність існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду - немотивованим.
Зазначає, що застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник та підозрювана заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засіданняне з'явився, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за її відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, підозрювану, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання..
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваної незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, за який останній може бути призначено покарання у виді позбавленням волі на строк до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення обставин, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст.194 КПК України, а саме наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 3,4 ч.1 ст.177 КПК України: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено відсутність існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), обґрунтовуючи такий висновок тим, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрювана буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Із зазначеним висновкам слідчого судді погоджується і апеляційний суд та зазначає, що такий ризик відсутній також з урахуванням того, що органами досудового розслідування не встановлено фактів того, що підозрювана здійснювала будь-які дії, направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, має місце реєстрації у м. Куп'янськ та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведених даних про особу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема - особистого зобов'язання, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, посилання прокурора на наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки він був проаналізований слідчим суддею та йому було надано належну оцінку.
Слід відзначити, що ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не зазначено про наявність ризиків, передбачених п.2 ч.1 ст. 177 КПК України (знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), а отже посилання прокурора в цій частині апеляційної є безпідставними.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотання слідчого.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: