СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1649/25
ун. № 759/8934/23
23 грудня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100120000160 від 12.11.2022 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
встановив:
На розгляді суду перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на 60 днів, яке вмотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, усвідомлюючи міру покарання за інкриміновані йому кримінальні правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, а також ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується. Більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання з викладених у ньому підстав та просила задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 , позицію якого підтримала захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 , заперечив проти задоволення клопотання, зауважив на тому, що клопотання прокурора є передчасним, доводи сторони обвинувачення, викладені в клопотанні, вважає необґрунтованими, зазначив, що відсутні будь - які докази причетності ОСОБА_3 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та наявності ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з огляду на відомості про особу обвинуваченого та наявність у останнього міцних соціальних зв'язків.
Заслухавши думку сторін, дослідивши подане клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Ухвалою суду від 04.08.2025 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну засобів зв'язку; утримуватися від спілкування з особами, які мають/ мали статус обвинувачених та свідків у даному кримінальному провадженні; який надалі неодноразово було продовжено та строк дії якого спливає 11.01.2026.
Враховуючи стадію судового провадження (дослідження доказів), завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу, не вбачається можливим.
Частинами 1,2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора суд зауважує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру та метою їх застосування є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При визначенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби обвинуваченому ОСОБА_3 , суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено реальний вид покарання (позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна), а також відомості про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину,раніше не судимий, має постійне місце проживання, являється військовослужбовцем ЗСУ (на даний час виведений поза штат), а також бере до уваги стан здоров'я обвинуваченого.
На переконання суду ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому, а саме: ризик переховування від суду; ризик незаконного впливу на свідків, наразі продовжують існувати.
Так, зважаючи на те, що серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, суд виснує, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані злочини, може переховуватись від суду. Разом з тим, суд враховує те, що у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують вірогідність вказаного ризику, проте не настільки, щоб його виключити або звести до малоймовірності.
Ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд вважає доведеним у достатній мірі, адже, свідки, покази яких з огляду на вимоги ч. 1 ст. 23 КПК України, мають бути отримані безпосередньо судом, ще не допитані, обвинувачений може впливати на них з метою змусити змінити покази на свою користь.
Водночас, ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачуються, прокурором належним чином не вмотивоване, та вказаний ризик не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Таким чином, даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, які можуть свідчити про необхідність зміни/ скасування обвинуваченому запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.
З огляд на викладене, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання, на даному етапі судового розгляду, будуть недостатніми для забезпечення кримінального провадження.
Зазначені захисниками обставини не є достатніми та вагомими підставами для зміни запобіжного заходу, а тому суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід продовжити строк дії застосованого до нього запобіжного заходу.
Також суд вкотре наголошує на тому, що всі інші питання, зокрема, щодо винуватості чи не винуватості в скоєні кримінальних правопорушень, належності та допустимості доказів вирішуються під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Керуючись ст.ст.177, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, строком на 60 днів, тобто до 20 лютого 2026 року, заборонивши йому без дозволу суду залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну засобів зв'язку; утримуватися від спілкування з особами, які мають/ мали статус обвинувачених та свідків у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 24.12.2025.
Суддя ОСОБА_1