печерський районний суд міста києва
Справа № 757/61140/25-к
пр. 1-кс-51035/25
17 грудня 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025100120000139 за заявою від 22.05.2025,
ОСОБА_3 , у порядку п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 26.11.2025 року у кримінальному провадженні № 62025100120000139 від 20.03.2025 про відмову у визнанні його потерпілим. В обґрунтування скарги вказано, що в оскаржуваній постанові слідчим не наведено належних мотивів та достатнього обґрунтування свого рішення про відмову у визнанні його потерпілим, що і стало підставою для звернення до слідчого судді зі скаргою. В своїй скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 26.11.2025 року у кримінальному провадженні № 62025100120000139 від 20.03.2025 про відмову у визнанні його потерпілим та зобов'язати слідчого повторно розглянути його заяву від 22.05.2025 про залучення його як потерпілого у вказаному кримінальному провадженні. ОСОБА_3 на розгляд скарги не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав. Слідчий в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомленим належно. Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів. Згідно з нормами ч. 4 ст.107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась. Процесуальні правовідносини регулюються главою 19 «Загальні положення досудового розслідування» та главою 26 «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» розділу ІІІ «Досудове розслідування» КПК України. Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100120000139 від 20.03.2025 за ч. 3 ст. 382 КК України, внесеного до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7892/25-к, за заявою ОСОБА_3 від 11.02.2025. 26.11.2025 року слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 винесена постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000139 від 20.03.2025. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Згідно із ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Як зазначено в ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Аналізуючи клопотання, ухвали слідчих суддів, подані скаржником, та постанову за результатами розгляду цих клопотань, слідчим суддею встановлено, що в постанові слідчого від 26.11.2025 року не наведено належних мотивів та достатнього обґрунтування прийнятого слідчим рішення. Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку про вмотивованість рішення слідчого. Отже, оскаржувана постанова слідчого від 26.11.2025 року не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 55, 110, 303, 304, 307,309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу - задовольнити. Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 26.11.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025100120000139 від 20.03.2025. Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 22.05.2025 про залучення його до кримінального провадження № 62025100120000139 від 20.03.2025 як потерпілого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1