25 грудня 2025 року
м. Київ
справа №500/3695/25
адміністративне провадження № К/990/51177/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року
у справі № 500/3695/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати дії (бездіяльність) начальника ГУНП в Тернопільській області щодо ненадання відповіді на його заяву, яку згідно поштового відправлення за №0319109151641 було отримано за довіреністю 02.05.2025 - протиправними;
- зобов'язати начальника ГУНП в Тернопільській розглянути його заяву, яку згідно поштового відправлення за №0319109151641 було отримано за довіреністю 02.05.2025, та надати повну, обґрунтовану та мотивовану відповідь.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу до апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 500/3695/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишено без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 500/3695/25 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційної інстанції від 19 листопада 2025 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 500/3695/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 листопада 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали скаржник надіслав до суду заяву, згідно якої вважає, що він звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
За змістом частини другої статті 22 Закону № 3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та від 20.01.2021 у справі №9901/258/20.
Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, суд прийшов до висновку, що доводи скаржника щодо наявності у нього права на звільнення від сплати судового збору є безпідставними.
Відтак, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 500/3695/25 повернуто скаржнику.
Проаналізувавши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 не спростовано висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги та не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене. Водночас, скаржник стверджує, що на підставі вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" останній має бути звільнений від сплати судового збору, а тому таке рішення (ухвала) апеляційної інстанції обмежує право заявника на апеляційний перегляд та грубо порушує гарантоване Конституцією право на судовий захист. Скаржник зазначає, що надав документальне підтвердження - посвідчення УБД, отже апеляційний суд не мав права вимагати сплату збору та повертати скаргу.
Разом з тим, Суд погоджується з висновками апеляційної інстанції, що норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору, а отже наявність посвідчення УБД не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору на звернення з будь-яких підстав.
Так скаржником не обґрунтовано, що зазначена справа пов'язана з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а також не додано документів на підтвердження його статусу. Знаходження цих доказів в матеріалах справи, яка перебуває в суді першої інстанції, не звільняє скаржника від виконання процесуального обов'язку, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 330 КАС України.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 600/1927/23, № 520/10453/23, № 420/18798/21 є необґрунтованими, оскільки позови у зазначених справах стосувались захисту соціальних прав позивачів. Натомість, в цій справі позовні вимоги заявлені позивачем, не подібні до тих, на які розповсюджуються пільги згідно ст. 12 Закону № 3551-XII, оскільки не зачіпають порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту УБД.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 500/3695/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді І. В. Желєзний
Ж. М. Мельник-Томенко