17 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 160/1358/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі №160/1358/25 (суддя Голобутовський Р.З., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000565/1 від 08.11.2024 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001146.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості резервний метод.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.
Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи. Відповідач зазначає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Скаржник наполягає, що ним дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень, а отже у суду не було законних підстав для їх скасування.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав їм належну юридичну оцінку. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.
Також представником позивача було подано клопотання про розподіл судом апеляційної інстанції судових витрат та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 6000грн.
Представником відповідача подані заперечення щодо розподілу судових витрат. Відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума втрат є завищеною та неспівмірною з предметом позову.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 18.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» та компанією MODY CHEMI PHARMA LTD INDIA (Республіка Індія) був укладений контракт на поставку товару № Dnipro2023-04 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити на умовах цього Контракту товари (продукцію) згідно із специфікаціями і умовамами, зазначеними у відповідних Додатках до даного Контракту.
Кількість і ціни товарів регулюються зазначеними Додатками, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
18 липня 2024 року між Сторонами було укладено Додаток № 2 до Контракту (далі - Додаток № 2), відповідно до якого було намічено до постачання товар - “бром рідкий, технічний сорт» в кількості 2400,00 кг на загальну суму 20640,00 доларів США.
Відповідно до п. 2 Додатку № 2, умови поставки за ІНКОТЕРМС 2020 були визначені - CIF Constanta, Romania.
Відповідно до п. 7 Додатку № 2 умови оплати були визначені - 70% передплата і 30% за копією коносаменту, гроші повинні бути переведені на банківський рахунок Продавця.
Відповідно до п. 8 Додатку № 8, Продавець поставляє Покупцю Товар протягом 30 днів максимум після отримання передплати. Діють правила Інкотермс 2020.
З метою митного оформлення товару, ТОВ “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» було подано до Одеської митниці електронну митну декларацію №24UA500500037533U3 від 05.11.2024.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: контракт на поставку товару №Dnipro2023-04 від 18.12.2023; Додаток № 2 від 18.07.2024 до Контракту; інвойс-проформу №12 від 19.07.2024; платіжний документ №NJBKL07MO9MONAU від 22.07.2024; інвойс № UE2007 від 03.08.2024; платіжний документ №NJBKL094O9VOAOG від 04.09.2024; коносамент № 243627001 від 31.08.2024; транзитну митну декларацію Т1 № 24ROCT1900C46409M9 від 04.11.2024; пакувальний лист б/н від 03.08.2024; сертифікат про походження товару № MACCIA/2024/010141973А/07364 від 22.08.2024; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №17045 від 31.10.2024; рахунок на оплату транспортних послуг №TG311024008 від 31.10.2024; довідку про транспортні послуги № 17045 від 01.11.2024; договір транспортного експедирування №01.10.2014/1338ОД від 01.10.2024; заявку на перевезення № 17045 від 03.10.2024; договір про надання послуг митного брокера № 0804 від 08.04.2024; прайс-лист від 15.07.2024; страховий поліс 22154749 від 22.08.2024; паспорт безпеки товару № MSDS від 03.08.2024; сертифікат аналізу від 03.08.2024; копію митної декларації країни відправлення № 2946581 від 03.08.2024; оборотно-сальдові відомості по рахункам 632 та 37124; висновок про якісні та вартісні характеристики товару від 06.11.2024 № 2069.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Митниця направила ТОВ “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
2. Відповідно до рахунку транспортних витрат від 31.10.2024 № TG311024008 рахунок підлягає сплаті протягом 3-х банківських днів. Проте, до митного оформлення жоден банківський документ на оплату транспортних витрат не наданий.
3. За звичайною практикою заповнення рахунків на транспортні витрати в документі зазначений договір на перевезення, коносамент, реєстраційні номера транспортних засобів, проте жоден реквізит не зазначений.
4. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII “Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Платіжні інструкції від 29.08.2023 № 22.07.2024 № NJBKLO7MO9MONAU, від 04.09.2024 № NJBKLO94O9VOA0G не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.
5. Платіжні інструкції від 29.08.2023 № 22.07.2024 № NJBKLO7MO9MONAU, від 04.09.2024 № NJBKLO94O9VOA0G також неможливо зв'язати з даною поставкою, так як з реквізитів зазначений тільки зовнішньоекономічний контракт(договір) від 18.12.2023 Dnipro2023-04.
6. В поданій довідці про транспортні витрати від 01.11.2024 №17045 зазначено, що вартість перевезення з порту Константа (RO) до п/п Орлівка розрахована за коносаментом від 31.08.2024 № 243627001, проте зазначений коносамент підтверджує перевезення судном з порту Nhava Sheva (India)-Constanta (RO).
Таким чином, Одеською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
ТОВ “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» додатково подано до митного органу калькуляцію на товар від 07.11.2024 №01 та каталоги, специфікації виробника товару.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000565/1 від 08.11.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001146 від 08.11.2024.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації в ЦБД.
Позивач, не погодився з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з позовом про його скасування та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Щодо висновків відповідача, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає наступне.
У спірному випадку декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Як встановлено судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту № Dnipro2023-04 від 18.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» та компанією MODY CHEMI PHARMA LTD INDIA (Республіка Індія).
Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару на підставі документів на перевезення вантажу, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів позивачем надано: платіжну інструкцію № 387 від 08.11.2024; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №17045 від 31.10.2024; рахунок на оплату транспортних послуг №TG311024008 від 31.10.2024; довідку про транспортні послуги № 17045 від 01.11.2024; договір транспортного експедирування №01.10.2014/1338ОД від 01.10.2024; заявку на перевезення № 17045 від 03.10.2024.
Отже, висновки митного органу є безпідставними, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму, сплачену за транспортування товару.
Крім того, положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, в довідці про транспортні витрати зазначено, що “вартість послуг перевезення з порту Константа (Romania) ло м/п Орлівка, Україна за коносаментом 243627001, з відправником MODI CHERMI PHARMA LIMITED складає 57821,22 грн». При цьому, умовами поставки, у відповідності до Додатку № 2 від 18.07.2024 та інвойсу № UE2007 від 03.08.2007 вказано “CIF, Константа, Румунія» у відповідності до правил Інкотермс 2020.
Відповідно до вказаних правил, за цими умовами, продавець оплачує перевезення та страховку до порту призначення, а покупець - приймає товар у цьому порту та оплачує імпортні мита. Відповідно, оскільки товар до порту призначення був транспортований за допомогою судна, основним документом, що підтверджує транспортування товару є коносамент 243627001 від 31.08.2024. Відповідно до цього документу, перевізник, ТОВ “ТАНІТ ГРУП» приймав товар в порту призначення, та вже в подальшому, після приймання товару, здійснював його транспортування. Враховуючи викладене, суд вказує на обґрунтованість посилання на коносамент № 243627001 в довідці про транспортні витрати № 17045 від 01.11.2024.
Щодо тверджень відповідача про умови оплати товару.
Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.
Отже, вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості товару. Водночас, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Так, митному органу надавалися, зокрема, інвойс - проформу № 12 від 19.07.2024; платіжний документ №NJBKL07MO9MONAU від 22.07.2024; інвойс № UE2007 від 03.08.2024; платіжний документ №NJBKL094O9VOAOG від 04.09.2024; коносамент № 243627001 від 31.08.2024.
Отже, у сукупності із наданими документами, зазначені документи також дають можливість встановити до поставки якої саме партії товару вони відносяться.
Щодо аргументів відповідача про те, що платіжні інструкції від 29.08.2023 №22.07.2024 № NJBKLO7MO9MONAU, від 04.09.2024 № NJBKLO94O9VOA0G не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями, а тому не відповідають вимогам Постанови №216.
Відповідно до частини 2 ст.40 Закону України “Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 ст.40 Закону України “Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 13 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Зі змісту вказаних норм видно, що чинне законодавство не містить вимог про обов'язкову наявність відомостей у платіжних документах про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку).
Відтак, доводи митного органу є необґрунтованими та безпідставними.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Визначаючи недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності чи ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
В спірному випадку позивачем було надано відповідачу всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, які необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Зауваження, що викладені відповідачем спірному рішенні, є спростованими.
Позивач під час митного оформлення належним чином повідомив позивача про розмір понесених витрат, а зауваження митного органу носять формальний характер та не впливають на заявлену митну вартість товару.
За таких обставин, є вірними висновки суду, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили.
Оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, таке рішення є протиправним та підлягало скасуванню.
Оскільки оформлення картки відмови є похідним при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави і для скасування спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у сумі 6 000грн., суд виходить з наступного.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» у справі №160/1358/25 здійснював адвокат Семенов Максим, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №471 від 20.04.2004, та є адвокатом Адвокатського об'єднання “ЛЕГЕС».
Судом встановлено, що між ТОВ “ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ» та Адвокатським бюро “ЛЕГЕС» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.01.2025.
Також, 14.07.2025 року складено акт прийому передачі послуг, відповідно до якого стороні позивача з боку адвоката надані послуги: вивчено матеріали справи та подано відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці. Вартість послуг складає 6000грн..
Відповідно до платіжної інструкції №39 від 22.07.2025 вказані послуги були оплачені позивачем на суму 6000 грн.
Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у сумі 6000грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази. Фактично послуги адвоката, на стадії апеляційного провадження, полягали у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу, суть якого фактично зводиться до обставин, що були і підставами заявленого позову. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що у спірному випадку адвокатом було витрачено значний час та докладено значних зусиль під час підготовки документів для суду апеляційної інстанції.
В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у зв'язку з виникненням цього спору позивач був змушений звертатися до суду, у зв'язку з чим йому надавалася правнича допомога, що підтверджено матеріалами справи.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00грн., в решті клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 160/1358/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ІМПОРТ ПРОЄКТ" (ЄДРПОУ 44958962) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. ( три тисячі гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак