09 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 160/32466/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №160/32466/24 (суддя Єфанова О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за вислугу років відповідно до пункту “б» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ з врахуванням вислуги років в пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 16 днів та виплати заборгованості, з розрахунку 58 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням вже виплачених сум та без обмеження максимальним розміром пенсії;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 24.07.2024 перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років відповідно до пункту “б» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ з врахуванням вислуги років в пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 16 днів, з розрахунку 58% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та без обмеження максимальним розміром пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром з розрахунку 58 % від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки не враховано вислугу років в пільгову обчисленні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд:
-визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 24.07.2024 перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром пенсії.
В решті позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися позивач та відповідач, ними були подані апеляційні скарги.
Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію з 24.07.2024 відповідно до протоколу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 24.07.2024 за 29 років загального страхового стажу, відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто 54% грошового забезпечення. Відповідно до витягу з наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві № 151-к/ДСК від 18.07.2024, станом на 23.07.2024 (останній день служби) вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 15 років 11 місяців 01 день; у пільговому обчисленні - 19 років 09 місяців 22 дні; страховий стаж - 29 років 11 місяців 25 днів. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що дійсно позивачу визначено час служби в пільговому обчисленні 3 роки 10 місяців 21 день. При цьому, як вірно наголошено судом першої інстанції, в даному випадку визначальне значення має саме той факт, в якій редакції була чинна Постанова №393 на момент звернення позивача з документами для призначення пенсії. Так, зокрема, станом на 24.07.2025 (дату призначення позивачу пенсії) Постанова від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» була чинна в редакції зі змінами від 13.01.2024.
На дату призначення пенсії ОСОБА_1 у нього був наявний стаж, який може бути зарахований на пільгових умовах згідно п.3 постанови №393 в редакції станом на дату призначення позивачу пенсії, а саме 24.07.2024, проте безпідставно не був врахований органом пенсійного фонду.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Пільгове обчислення вислуги років при застосуванні норм пункту “б» статті 12 Закону № 2262 законодавством не передбачене. Враховуючи зазначене, з 24.07.2024 позивачу призначено пенсію за 29 років загального страхового стажу відповідно до Закону № 2262, у розмірі 54% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
На сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє. За таких обставин, виходячи з мотивувальної та резолютивної частини Рішення № 7-р, а також враховуючи норми частини першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Посвідчення від 06.06.2003 серії НОМЕР_1 підтверджує встановлення позивачу статусу учасника бойових дій у 2003 році, тому право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відсутнє. Розмір пенсійної виплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262, та розмір пенсії з 24.07.2024 складає 23610,00 грн.
Відповідач наполягає, що у суду були відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що висновки суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині відповідають усталеній практиці Верховного Суду у правовідносинах, що є аналогічними із тими, що розглядав суд у даній справі. Просить скаргу відповідача залишити без задоволення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії 24.07.2024 без обмеженням її максимального розміру, з урахуванням вислуги років в календарному та пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 16 днів, з розрахунку 58 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Відповідач листом від 18.10.2024 № 56883-41195/Б-01/8-0400/24 повідомив позивача, що право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відсутнє.
Також листом від 26.11.2024 № 63326-46237/Б-01/8-0400/24 позивача повідомлено про те, що пільгове обчислення вислуги років при застосуванні норм пункту “б» статті 12 Закону № 2262 законодавством не передбачене, а тому пенсію призначено за 29 років загального страхового стажу, відповідно до Закону № 2262 у розмірі 54% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Позивач, вважаючи таку відмову та бездіяльність відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що у випадку позивача за кожен рік понад 25 років стажу додано додатково один відсоток, що складає 54 %. У позивача відсутній стаж, який може бути зарахований на пільгових умовах згідно п.3 постанови №393, в редакції станом на дату призначення позивачу пенсії, а саме 23.07.2024.
Щодо іншої частини вимог, суд зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Верховний Суд у справі № 400/2085/19 дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, у зв'язку з чим обмеження максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне наступне.
Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Стаття 2 Закону №2262-ХІІ визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами пункту “б» статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до положень ст. 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Суд встановив, що наказом Територіального управління БЕБ у м. Києві № 151-к/ДСК від 18.07.2024 позивач був звільнений зі служби в Бюро економічної безпеки України 23.07.2024. Відповідно до витягу з вищевказаного наказу Територіального управління БЕБ у м. Києві, лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 7 пункту 72 Положення (за власним бажанням). Станом на 23.07.2024 (останній день служби) вислуга років складає: у календарному обчисленні - 15 років 11 місяців 01 день; у пільговому обчисленні - 19 років 09 місяців 22 дні; страховий стаж - 29 років 11 місяців 25 днів.
Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу. В даному розрахунку, зокрема, зазначено, що вислуга років на 23.07.2024 становить 29 років 11 місяців 25 днів, у тому числі: час служби в календарному обчисленні, що дає право на пенсію - 15 років 11 місяців 01 день; час служби в пільговому обчисленні (без урахування служби в календарному обчисленні) - 03 роки 10 місяців 21 день; страховий стаж - 29 років 11 місяців 25 днів.
Положення ст.13 Закону №2262 встановлюють умову для визначення розміру пенсії саме наявність страхового стажу.
У випадку позивача, за кожен рік понад 25 років стажу відповідачем додано додатково один відсоток, що складає 54 %.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пункт 3 цієї постанови встановлює, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зараховується на пільгових умовах:
1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;
2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;
особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;
особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.
Дійсно, позивачу визначено час служби в пільговому обчисленні 3 роки 10 місяців 21 день, проте, розрахунок здійснено за іншої редакції постанови №393.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача відсутній стаж, який може бути зарахований на пільгових умовах згідно п.3 постанови №393 в редакції станом на дату призначення позивачу пенсії, а саме 23.07.2024.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов'язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Постанови №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на викладене, суд правильно застосував до спірних правовідносин норми Постанови №393.
Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Щодо доводів скарги відповідача.
Відповідно до ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зокрема, частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч.7 ст.43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі ст.2 Закону “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 за №911-VІІІ) максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI, цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 за №911-VІІІ дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 15.04.2019 р. у справі №127/4270/17 (провадження №К/9901/33880/18).
До того ж, Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19 дійшов висновку, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Верховний Суд у справі № 400/2085/19 дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, у зв'язку з чим обмеження максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
З огляду на викладене, є вірними висновки суду в частині необхідності зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 24.07.2024 перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром пенсії.
Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення скарг, як і для скасування оскарженого ними, рішення відсутні.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №160/32466/24 залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак