23 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34496/24
Головуючий суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 в адміністративній справі №160/34496/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виналь» звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 в адміністративний позов ТОВ «Виналь» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято у відповідності з приписами законодавства, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 26.07.2023 відповідно до наказу № 5267-П від 23.10.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» (код ЄДРПОУ 41146771) та направлень на проведення перевірки № 9446, № 9445 від 23.10.2024 року було проведено фактичну перевірку позивача за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, 1-В.
За результатами вказаної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №3424/04-36-09-03/41146771 від 04.11.2024 року, яким встановлено порушення п.85.2, п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, зокрема інформації та її документального підтвердження з питань бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, а також не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.
ТОВ «ВИНАЛЬ» подало заперечення на акт №18-11 від 18.11.2024 року, за результатами розгляду яких висновки податкового органу за результатами розгляду заперечень ТОВ «Виналь» від 18.11.2024 № 18-11 на акт фактичної перевірки від 04.11.2024 року № 3424/04-36-09-03/41146771 є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
17.12.2024 року позивач засобами поштового зв'язку, отримав від відповідача податкове повідомлення - рішення №619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року, яким встановлено порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 040,00 грн, яке винесено на підставі зазначеного вище акту.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з недотриманням контролюючим органом приписів пункту 85.6. статті 85 ПК України в частині не складення акту про відмову платника податків у наданні документів, що витребувані та пов'язані із предметом перевірки, недоведенням контролюючим органом належними та допустимими доказами факту не надання позивачем документів, що витребувались в ході фактичної перевірки, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.
Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.05.2024 року в справі № 280/1431/23, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, фактичну перевірку позивача було проведено на підставі наказу від 23.10.2024 № 5267-П.
Відповідно до п. 1 наказу № 5267-П наказано провести перевірку ТОВ «Виналь» (код ЄДРПОУ 41146771) з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись з 24.10.2024 року по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 24.10.2024 року , тривалістю не більше 10 діб.
Підстава проведення фактичної перевірки: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального
Відтак вказаний наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки та проміжок часу, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.
Що стосується суті правопорушення, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Абзацом 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу в розмірі 2040 гривень.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Тобто, під час проведення перевірки запит на отримання копій документів може подаватися посадовою (службовою) особою контролюючого органу, а не виключно керівником контролюючого органу, як вважає позивач.
Статтею 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
В свою чергу, статтею 73 Податкового кодексу України врегульовані питання отримання податкової інформації контролюючими органами, яка надається платниками податків періодично на запит податкового органу.
Таким чином, до спірних правовідносин вимоги статті 73 ПКУ не застосовуються, а тому доводи позивача про те, що письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п.73.3 ст.73 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє їх.
При цьому, стаття 85 Податкового кодексу України не визначає обов'язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Як свідчать встановлені обставини справи, податковим органом було призначено перевірку ТОВ «Виналь» з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, відтак, витребувані перевіряючими та не надані позивачем документи бухгалтерського обліку безпосередньо пов'язані з предметом перевірки та мали бути надані платником податків.
Натомість позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов'язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання цих документів.
Щодо доводів позивача про не складання контролюючим органом акту про ненадання документів до перевірки, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником.
У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідач у справі не заперечує, що акт який би засвідчував факт відмови позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу не складався, що свідчить про не дотримання відповідачем вимог п.85.6 статті 85 ПК України у спірних правовідносинах, натомість такий недолік, на думку суду, не може бути підставою для визнання неправомірними результатів перевірки, адже не складання відповідного акту не призвело до: не повідомлення позивача про результати перевірки, неправильних висновків за результатами такої перевірки та не порушило право платника податків на оскарження результатів такої перевірки тощо.
При цьому, факт відмови у наданні позивачем документів, а також перелік таких документів, зафіксовано безпосередньої в Акті фактичної перевірки, який було отримано уповноваженою особою позивача, що свідчить про підтвердження виявлених контролюючим органом порушень.
Позивачем під час розгляду справи не заперечується той факт, що витребувані податковим органом документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, не були надані ані під час перевірки, ані під час звернення із запереченням на акт перевірки.
Також позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо неможливості подання цих документів.
Слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об'єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Тобто, не кожне порушення, допущене суб'єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб'єкта.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 року (справа 560/2210/19), 16.03.2023 року (справа №400/4409/21), від 21.02.2023 року (справа №369/7737/16-а), від 10.07.2019 року (справа №804/639/18), від 27.09.2022 року (справа №320/1510/20), від 16.12.2021 року (справа № 640/11468/20), тощо.
Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин наведені вище висновки Верховного Суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає не складання відповідачем акта відмови ТОВ «Виналь» у наданні копій затребуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу формальним порушенням процедури, яке не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, оскільки таке процедурне порушення не призвело б до наявності іншого рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Щодо повторності вчинення ТОВ «Виналь» податкового правопорушення, за яке його притягнуто до фінансової відповідальності згідно з податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження в даній справі, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як свідчать встановлені обставини справи, штрафні санкції застосовані позивачем за абзацом 2 пункту 121.1 статті 12 ПК України, тобто за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.
Отже, зі змісту вимог п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України випливає, що визначення повторності правопорушення залежить від встановлення повторних протиправних вчинених дій планиками щодо ненадання контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, які зафіксовані в акті перевірки.
З матеріалів справи видно, що фахівцями ГУ Дніпропетровської області у 2023 та 2024 роках були проведені попередні фактичні перевірки ТОВ «ВИНАЛЬ», за результатами яких складено акти перевірок, в яких зафіксовані порушення позивачем п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, у зв'язку із не наданням ТОВ «Виналь» інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.
На підставі актів попередніх фактичних перевірок контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року №5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405», якими за порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України до ТОВ «Виналь» було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2 040грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405 ТОВ «Виналь» оскаржило їх в суді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №160/3236/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 11.01.2024 року №2135000405.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року у справі №160/4693/24 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №5435000405 від 01.02.2024 pоку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №160/4693/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі №160/10642/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №18435000405 від 03.04.2024 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Отже, попередні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року № 18435000405, якими позивача за порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 ПК України було притягнуто до відповідальності згідно з п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, на момент розгляду справи в суді є узгодженими в зв'язку із набранням законної сили рішеннями у справах №160/3236/24, №160/10642/24, №160/4693/24, що є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для його скасування.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 в адміністративній справі №160/34496/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.А. Шальєва