25 грудня 2025 р. Справа № 520/5011/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.07.25 по справі № 520/5011/25
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради , Виконавчого комітету Харківської міської ради третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, третя особа Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 в частині відмови виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 за вих. №583/6548;
- зобов'язати виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 , згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 за вих. №583/6548.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 в частині відмови виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 за вих. №583/6548, є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .
Зобов'язано виконавчий комітет Харківської міської ради прийняти рішення про виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 , з числа службового згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 №583/6548, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243).
Не погодившись з вказаним рішенням, виконавчим комітетом Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що виконавчі комітети місцевих рад не наділені повноваженнями щодо виключення житла з числа службових за відсутності на те відповідного дозволу власника нерухомого майна. Саме держава в особі Міністерства оборони України є суб'єктом, уповноваженим затверджувати список надання постійного житла у ЗСУ щодо якого відпала потреба в його використанні. Виключення виконавчим комітетом Харківської міської ради за умови, що Харківська міська територіальна громада не є власником майна, а також за умови ненадання Квартирно-експлуатаційним відділом витягу зі Списку надання постійного житла у ЗСУ, затвердженого заступником міністра оборони України може вважатись незаконним втручанням в компетенцію держави щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що спірна службова квартира належить військовому відомству та знаходиться на балансі Міністерства оборони України і створеного ним квартирно-експлуатаційного органу в особі Харківського КЕУ МОУ, якого уповноважено обліковувати і управляти службовим житлом гарнізону. Отже, рішення щодо подальшого статусу житла, яке знаходиться на балансі Харківського КЕУ МОУ військове відомство вирішує самостійно у встановленому Інструкцією 380 порядку або на підставі рішення суду. На даний час виконавчий комітет ХМР в основу доводів своєї апеляційної скарги посилається на тіж самі доводи, на які посилався КЕВ м. Харкова по справі №520/38209/23 та яким вже надана оцінка адміністративними судами першої та апеляційної інстанції. В даному випадку апелянт не враховує, що клопотання КЕВ м. Харкова подано на виконання рішення суду. Відмова виконавчого органу місцевого самоврядування в задоволенні такого клопотання власника щодо виключення його житла до числа службового чи виключення його з такого обліку може бути тільки в передбачених законом випадках, зокрема якщо таке житлове приміщення не придатне для проживання, не відповідає встановленим санітарним нормам і технічним вимогам та в інших передбачених законодавством випадках, які перешкоджають користуватись таким житлом. Відповідно до типового положення про КЕВ м. Харкова, він є органом військового управління МОУ на балансі і оперативному управлінні якого знаходиться житловий фонд Харківського гарнізону в т.ч і службовий. Саме тому законодавством передбачено подання клопотання про включення до числа службового та виключення житла з числа службового не від МОУ, а від його уповноваженого квартирно-експлуатаційного органу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , разом з дружиною та двома дітьми постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 , яку він отримав на підставі службового ордера № 490 від 08.09.2010, у зв'язку з проходженням військової служби.
Вказаним складом сім'ї перебуває на квартирному обліку в Харківському КЕУ для отримання постійного житла, як особа, що потребує поліпшення житлових умов та включений до списку першочерговиків, як ветеран війни - учасник бойових дій з 21.06.2007.
На підставі наказу начальника КЕВ м. Харків від 14.11.2011 № 147, виданого на підставі наказу першого заступника МОУ від 11.10.2011 № 216, звільнений з військової служби в запас за закінченням контракту, має календарну вислугу на військовій службі повних 24 роки.
Рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 21.11.2023 № 189 відмовлено в погодженні виключення квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Заступника Міністра оборони України від 04.11.2023 № 2551/з/5 та п. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року по справі №520/38209/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Харківського квартирно-експуатаційного управління про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано викладене в протоколі № 189 від 21.11.2023 рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яким ОСОБА_1 було відмовлено в погодженні виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом. Зобов'язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі №520/38209/23 залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року по справі №520/38209/23 Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова направлено до Харківської міської ради клопотання від 22.11.2024 №583/6548 про виключення з числа службової житлової площі - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .
Проте, розглянувши клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова від 22.11.2024 №583/6548, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 "Про виключення житлової площі із числа службової" відмовлено у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .
Як підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Не погодившись із оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Згідно зі ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (далі - Інструкція №380).
Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Положеннями Інструкції №380 передбачено процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Відповідно до п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок №1081), житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Отже, у спірних правовідносинах саме виконавчий комітет ХМР наділений повноваженнями приймати рішення про виключення житлового приміщення з числа службового, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.
Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (п. 11 Порядку №1081).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року по справі №520/38209/23 Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова направлено до Харківської міської ради клопотання від 22.11.2024 №583/6548 про виключення з числа службової житлової площі - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .
Розглянувши клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова від 22.11.2024 №583/6548, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 "Про виключення житлової площі із числа службової" відмовлено у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 .
Як підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Однак, колегія суддів зазначає, що ані Порядок №1081, ані Інструкція №380 не містять такої підстави для відмови виконавчим органом районної, міської, районної у місті у виключенні житлового приміщення з числа службового, як відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України списку або ненадання певних документів.
Крім того, виконавчим комітетом ХМР не враховано того, що в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року по справі №520/38209/23, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку: "Відтак, суд вважає, що наявні усі, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, умови для реалізації права позивача на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку. На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових".
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
При цьому, щодо питання застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово формулював свої правові висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 03.08.2022 по справі №160/5671/21, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі №520/38209/23 надано разом з клопотанням Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова від 22.11.2024 року №583/6548 (а.с. 15).
Зважаючи на що, оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 "Про виключення житлової площі із числа службової" в частині відмови у виключенні житлового приміщення із числа службової житлової площі підприємств, установ, організацій - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Щодо посилання відповідача на лист Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України від 27.11.2025, в якому зазначено що подання на затвердження заступнику Міністра оборони України списків надання житла для постійного проживання шляхом його виключення з числа службового здійснюється лише за умови внесення вказаних списків на розгляд Комісії з контролю та прийняття нею відповідного рішення, колегія суддів зазначає, що відмова виконавчого органу місцевого самоврядування в задоволенні клопотання квартирно-експлуатаційного органу про виключення квартир (житлового приміщення) з числа службових для забезпечення ним для постійного проживання військовослужбовця та членів його сімей може відбуватися лише у визначених законодавством випадках.
Тобто, вимоги Закону України №280/97-ВР, ЖК України, Положення №37, Інструкції №380, якими відповідач мотивував оспорюване рішення, не містять такої підстави для відмови у виключенні з числа службових квартири (житлове приміщення), як відсутність разом з поданим квартирно-експлуатаційним органом клопотанням затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005)
Практика Верховного Суду вказує на те, що рішення суб'єкта владних повноважень, що прийняте без належних правових підстав, всупереч встановленій процедурі або без дотримання вимог Конституції та законів, визнається протиправним, оскільки це суперечить принципу верховенства права, що вимагає юридичної визначеності та правової передбачуваності.
Щодо задоволеної вимоги про зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради виключити з числа службових квартири згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 №583/6548, колегія суддів зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 24 квітня 2024 року у справі №140/12873/23, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2025 №84 та зобов'язанння виконавчого комітету Харківської міської ради прийняти рішення про виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , яку займає ОСОБА_1 , з числа службового згідно клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 22.11.2024 №583/6548, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 по справі № 520/5011/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова