про залишення позовної заяви без руху
25 грудня 2025 рокусправа № 380/24868/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Жабокрик Д.А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільнені;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у такій редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка виразилась у нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду із цим позовом, виникли з моменту звільнення.
Позивач на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 жовтня 2023 року № 678-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 27 жовтня 2023 року. Із заявою про здійснення спірного перерахунку позивач звернувся до відповідача 09.01.2024, відповідь на яку отримав листом від 30.01.2024 № 09/М-36-102.
Суд звертає увагу, що ухвалою від 13.11.2024 року у справі № 380/22520/24, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025, повернув позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії з мотивів значного пропуску тримісячного строку звернення до суду.
Разом із тим, позивач повторно звернувся до суду із цим позовом лише 21.12.2025, мотивуючи такі дії тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Отже з 11 грудня 2025 року - набуттям чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежується будь-яким строком.
Надаючи оцінку цьому аргументу суд зазначає, що відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до пункту другого резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до обставин справи, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права з моменту ознайомлення його з наказом про звільнення або щонайпізніше з дня отримання листа відповідача від 30.01.2024 № 09/М-36-102, яким фактично було відмовлено у нарахуванні та виплаті спірної одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, перебіг тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розпочався найпізніше з дати отримання листа ВЧ НОМЕР_1 та сплив у квітні 2024 року.
Повторне звернення позивача до суду 21.12.2025 відбулося з очевидним та значним пропуском встановленого законом строку звернення до суду. При цьому, суд звертає увагу, що сам по собі факт ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1-р/2025 не змінює правової оцінки дотримання позивачем процесуальних строків за період, коли відповідна норма закону була чинною, та регулює спірні правовідносини з огляду на їх виникнення дло прийняття згаданого рішення.
Правові наслідки Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) поширюються на правовідносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 11.12.2025 року, та не змінюють правового режиму регулювання тих правовідносин, які виникли до цієї дати. Спірні ж правовідносини виникли у зв'язку із звільненням позивача 27.10.2023 року та подальшою відмовою відповідача у здійсненні нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, про що позивач був повідомлений листом від 30.01.2024 № 09/М-36-102, тобто задовго до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025. Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин частина перша статті 233 КЗпП України у редакції із встановленим тримісячним строком звернення до суду була чинною та підлягала застосуванню.
Тлумачення позивачем Рішення Конституційного Суду України як такого, що нібито поширює свою дію на всі правовідносини, які виникли і до 11.12.2025 року, є помилковим та не грунтується на положеннях статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» і правовій природі актів конституційної юрисдикції. Визнання норми неконституційною означає втрату нею чинності на майбутнє, якщо інше прямо не визначено у рішенні Конституційного Суду України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 як на підставу для ігнорування пропущеного строку звернення до суду у спірних правовідносинах є безпідставними та не можуть бути враховані судом при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду.
Водночас у поданій позовній заяві відсутнє клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також не наведено жодних обґрунтованих та документально підтверджених причин, які могли б бути визнані судом поважними для його поновлення відповідно до вимог процесуального закону.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовна заява подана з пропуском встановленого законом тримісячного строку звернення до суду без заявлення клопотання про його поновлення та без наведення причин такого пропуску, у зв'язку з чим позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України потрібно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави його пропуску та підтвердити це відповідними доказами.
Керуючись ст.ст. 123,169, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб - скерувати суду шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему, підсистема «Електронний суд») або зареєструвати в канцелярії суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої долучити заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також докази на підтвердження викладених обставин.
Якщо позивач буде скеровувати заяву про усунення недоліків поштою на паперових носіях, то повинен зробити це в семиденний строк з дати отримання копії цієї ухвали (десятиденний строк суд встановив для скерування такої заяви засобами електронного зв'язку).
Якщо для виконання вимог КАС України та цієї ухвали буде потрібно більше часу, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про продовження цього строку.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович