24 грудня 2025 рокусправа № 380/13122/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та не виплати при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 компенсації за не відбуті 46 днів відпустки та зобов'язати ГУНП у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані 46 днів відпустки, з розміру грошового забезпечення на дату звільнення 27.05.2025, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 не в повному розмірі та зобов'язати ГУНП у Львівській області перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з розміру грошового забезпечення до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та виплати таку ОСОБА_1 без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані 207 днів відпустки ОСОБА_1 не в повному розмірі, та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області перерахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за не використані 207 днів відпустки, з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати індексації ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 30.11.2017 та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.11.2017, без урахування податків та зборів, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 рокк;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з розрахунку базового місяця грудень 2023 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року, виплатити таку без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 27.05.2025 з розрахунку базового місяця січень 2025 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 27.05.2025, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року, виплатити таку без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 27.05.2025 та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2025, без урахування податків та зборів.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період проходження служби в органах Національної поліції відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та доплати за службу в нічний час. Також позивач вказує, що при звільнені йому не здійснено нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні відпустки, а нарахована компенсація за невикористані дні відпустки та грошова допомога при звільненні розраховані без врахування сум індексації та додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що законодавцем не включено індексацію грошового забезпечення до розрахунку місячного грошового забезпечення згідно з яким здійснюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні. Оскільки індексація грошового забезпечення не належить до надбавок, доплат, підвищень, тобто не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, така не підлягає врахуванню при нарахуванні одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Також, відповідач вказав, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, не має регулярного характеру та не відноситься до складу місячного грошового забезпечення, як доплата, що має постійний характер. Тому, вирішуючи питання щодо того, чи є передбачена Постановою №168 додаткова винагорода винагородою, яка має постійний характер та чи підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, які виплачуються під час звільнення, слід виходити з того, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Отже, виплата додаткової винагороди залежить від певних умов та її виплата здійснюється у період дії воєнного стану, тобто не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить від певних обставин і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
Також, відповідач зазначив, що в Законі №580-VIII порядком виплати грошового забезпечення визначеним Міністром внутрішніх справ України (Порядок №260), не передбачено та не врегульовано індексацію, більше того - такий Порядок №260 взагалі не містить жодної згадки поняття «індексації». Аналогічно жодним чином не передбачено індексацію грошового забезпечення і в Постанові №988. Відповідний Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Однак в редакціях цього порядку, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 до пункту 2, зазначеного порядку, внесені зміни про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексацій грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Враховуючи те, що потреба в коштах для виплати грошового забезпечення подається до Національної поліції щомісячно на 17 число, індексація грошового забезпечення поліцейських в ГУНП у Львівській області проводиться з листопада 2017 року в межах рекомендованих розмірів грошового забезпечення і підстав для її нарахування за період з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року немає.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.05.2025 відповідач вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено, зокрема, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відновлено в 2024 році згідно закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Цей початок врахування індексів інфляції з січня 2024 року означає, що грудень 2023 року стає «базовим» місяцем для розрахунку індексації (лист Мінсоцполітики від 04.01.2024 №2/0/214-24), оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 27.05.2025.
Щодо доплати за службу в нічний час відповідач вказав, що підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до Порядку №260, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу. Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Відповідач зауважив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин виконання позивачем службових обов'язків в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2025 включно.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що має право на отримання компенсації за невикористані 46 днів відпустки, оскільки у 2008 та 2014 роках був відкликаний із відпусток. Додаткову винагороду позивач отримував з 2022 по 2025 рік, тобто, такий щомісячний додатковий вид грошового забезпечення мав постійний характер, а тому, має враховуватися під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги при звільненні. Також, вказав, що відповідач протиправно почав нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення лише з листопада 2017 року. За період 2024-2025 року позивач вказав, що відповідачем неправильно визначено базовий місяць, оскільки таким місцем надалі мав бути листопад 2015 року.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України з 2007 року по 2015 рік, а в органах Національної поліції в період з 07.11.2015 по 27.05.2025.
Згідно з наказом ГУ НП у Львівській області №368/с від 27.05.2025 ОСОБА_1 звільнений із служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу). Також, у наказів вказано, що позивачу здійснено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 207 днів (за 2015-2025 роки (основних та додаткових відпусток).
Відповідно до листа Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 13.06.2025 у позивача також залишилися невідбутими 24 дні за 2008 рік та 22 дні за 2014 рік.
З метою отримання інформації про інформації нарахування індексації грошового забезпечення, доплати за службу у нічний час, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, позивача звернувся до відповідача із запитами.
Відповідач листом від 12.06.2025 повідомив позивача, що доплати за службу у нічний час старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 за період з 2015 по 2025 не здійснювалася, оскільки довідки обліку несення служби в нічний час до УФЗБО не надходили. Також, вказав, що відповідно до вимог пункту 8 Розділу III наказу МВС України від 06.04.2016 №260 розрахунок виплати грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби, а складові грошового забезпечення поліцейських визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказом МВС України від 06.04.2016 №260. Додатково відповідача надав скановані копії особових карток та розрахункових листів за період з 2015 року по 2025 рік.
Листом від 12.06.2025 відповідач повторно позивача про розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Додатково вказав, що розрахунок ОГД при звільненні проводиться автоматично в програмі застосунку «Заробітна плата» комп'ютерної програми АСОУ та потреба на вимогу зазначених коштів передається до 17 числа кожного місяця до НПУ. По мірі надходження коштів ОГД при звільненні буде зарахована на особовий рахунок позивача.
Також, листом від 12.06.2025 відповідач повідомив позивача, що за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 не нараховувалась і не виплачувалась, по причині відсутності правових підстав. Базовий місяць для індексації грошового забезпечення у період 01.08.2024 по 31.12.2024 був грудень 2023 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлюється єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Базовим місяцем являється січень 2025 року. Враховуючи наведене, право на індексацію грошового забезпечення в січні-травні 2025 року ще не настало.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся за їх захистом до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VII).
Згідно з частиною 5 статті 94 Закону №580-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 статті 19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтею 3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Окрім того, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно з статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 2, 7 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 8 Закону №1282-XII передбачено, що перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8).
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету;
6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення) і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до пункту 2 Порядку №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Відповідач мотивує правомірність не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року тим, що зміни до Порядку №1078, які зобов'язують здійснювати індексацію грошового забезпечення саме поліцейських, внесені лише 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України №782.
Однак суд звертає увагу, що положення Закону №580-VIII та Закону №1282-XII мають вищу юридичну силу, ніж положення Порядку №1078.
З огляду на викладене суд оцінює критично доводи відповідача про здійснення індексація грошового забезпечення позивача лише з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18 та від 21.01.2021 у справі №160/35/20.
Оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому, в силу положень частини 2 статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Враховуючи викладене суд висновую про протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення індексації грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно.
Сторонами не заперечується, що позивач проходив службу у ГУ НП у Львівській області з 07.11.2015, тому індексацію грошового забезпечення позивача слід здійснити з 07.11.2015.
Суд зазначає, що грошове забезпечення Національної поліції затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, якою встановлено розмір посадового окладу та інших елементів грошового забезпечення поліцейських. Саме тому листопад 2015 року є базовим місцем для обрахунку індексації грошового забезпечення поліцейських.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.05.2022 у справі №380/11904/21 та від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, щодо необхідності вказівки базового місяця при зобов'язанні нарахувати індексацію грошового забезпечення, для ефективного поновлення порушеного права особи.
З огляду на викладені норми права та встановлені обставини суд висновує про протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплатити позивачу індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, виходячи з розміру грошового забезпечення, нарахованого за вказаний період та базового місяця листопад 2015 року.
Водночас позовні вимоги в частині здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, з урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації задоволенню не підлягають, оскільки виплата належних сум індексації позивачу на виконання цього рішення суду ще не проведена.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення без урахування податків та зборів, суд зазначає, що в даному випадку предметом спору є саме наявність у позивача взагалі права на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Проте, як визначення конкретної суми, яка підлягає перерахуванню позивачу, після сплати необхідних податків та зборів, так і саме нарахування сум податків та зборів належить до компетенції відповідача.
Отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосування базового місяця листопада 2015 року за періоді з 01.01.2024 по 27.05.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Водночас статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати поліцейським у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
Таким чином, починаючи з січня по липень 2024 року індексація поліцейським не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідачів протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.
Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2024 році індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця листопад 2015 року.
Однак згідно з викладеними приписам законодавства листопад 2015 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 31.12.2024, оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Також, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Отже базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2025 року. Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 %.
Аналізуючи офіційні дані, що містяться у Зведеній таблиці індексів споживчих цін за період з 2010 по 2025 роки, можна стверджувати, що у січні-червні 2025 року показник інфляції не досягнув рівня, необхідного для перевищення встановленого порога індексації у 103 %, а у липні 2025 року індексація була виплачена у розмірі 133,23 грн, у серпні 2025 року - 25,79 грн.
Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2025 році індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця листопад 2015 року.
Однак згідно з викладеними приписам законодавства листопад 2015 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2025.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.05.2025 із застосування базового місяця листопада 2015 року не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування і виплату компенсації за невикористані 46 діб відпустки за 2008, 2014 роки, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 8, 9 та 11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Згідно з частиною 10 статті 93 Закону №580-VIIІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» №580-VIIІ за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до пункту 8 розділу III «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
З викладених положень законодавства висновується, що поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток). При цьому, грошова компенсація за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір щодо подібних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов'язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 вказав, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
При цьому, суд зауважує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №826/8185/18.
Суд встановив, що згідно з наказом ГУ НП у Львівській області №368о/с від 27.05.2025 під час звільнення позивача йому здійснено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 207 днів (за 2015-2015 роки (основних та додаткових відпусток).
Водночас відповідно до листа ГУ Міністерства внутрішніх справ у Львівській області від 13.06.2025 у позивача також залишилися невідбутими 24 дні за 2008 рік та 22 дні за 2014 рік.
При цьому, відповідачем жодним чином не заперечується той факт, що при звільненні позивача із служби позивачу не здійснювалася виплата грошової компенсації за невикористані 46 днів відпустки за 2008 та 2014 роки.
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України Львівській області та його структурні підрозділи і одночасно утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Преамбулою Закону України «Про міліцію» визначалось, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Отже, держава, ліквідувала один державний орган - міліцію та відповідно створила інший - Національну поліцію, поклавши на новостворений орган, у тому числі, виконання завдань і функцій ліквідованого органу.
Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 (справа №826/26414/15), від 04.03.2014 (справа №21-8а14), від 27.05.2014 (справа №21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14) виклав правову позицію згідно з якою, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.
Разом з тим, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 20.05.2019 (справа №823/5357/15), від 12.12.2018 (справа №823/5397/15), від 13.03.2019 (справа №826/751/16).
Незважаючи на те, що у справі відсутні докази внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ГУ МВС України у Львівській області, де позивач проходив службу до 06.11.2015, саме на ГУ НП слід покласти зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані 46 днів відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Оскільки по суті завдання і функції ГУ МВС України у Львівській області покладено на інший орган - ГУ НП у Львівській області, в якому позивач з 07.11.2015 продовжив проходити службу, як такий, що прибув з МВС і з якого його звільнено 27.05.2025, а тому, ГУ НП у Львівській області зобов'язане здійснити повний розрахунок при звільненні з позивачем, зокрема, і вирішити питання компенсації за невикористані 46 днів відпустки.
Крім цього, відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
З огляду на викладені норми права та встановлені обставини суд висновує про протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплатити позивачу грошової компенсації за невикористані 46 днів відпустки за 2008 та 2014 роки.
Щодо позовних вимог про нарахування і виплату компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням додаткової винагороди, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
З викладених положень законодавства висновується, що поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток). При цьому, грошова компенсація за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
Також, згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 6 розділу VIII Порядку №260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Отже, поліцейські, які звільняються із служби в поліції мають право на одноразову грошову допомогу при звільненні із служби. При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби, з урахуванням окладу за посадою, спеціальним званням, процентної надбавки за стаж служби в поліції, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.1.2015 (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
З позиції позивача додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) повинна включатися до розміру місячного грошового забезпечення, з якого розраховані одноразова грошова допомога при звільнення та грошова компенсація за невикористані дні відпусток, оскільки позивач отримував вказану винагороду з 2022 по 2025 рік, тобто, такий щомісячний додатковий вид грошового забезпечення мав постійний характер.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №240/2921/23 вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зазначив, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, встановлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24.
Враховуючи викладене суд висновує, що оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, така винагорода згідно приписів пункту 6 розділу VIІІ Порядку №260 та пункту 8 розділу III Порядку №260 не може бути включена до грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні та виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустку.
Отже, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату доплати за роботу у нічний час, суд зазначає таке.
Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.11.2015 (далі - Постанова №988) постановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Відповідач у листі від 12.06.2025 вказав, що за період з 07.11.2015 по 27.05.2025 не здійснювалася доплата за роботу у нічний час, оскільки довідки обліку несення служби в нічний час до УФЗБО не надходили.
У відзиві відповідач вказав, що у справі відсутні докази підтвердження обставин виконання позивачем службових обов'язків в нічний час за період з 07.11.2015 по 27.05.2025 включно.
Окрім цього, до відзиву відповідач долучив лист СУ ГУ НП у Львівській області від 10.07.2025, відповідно до якого за час перебування на посаді старшого слідчого криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 не залучався до добових чергувань в складі слідчо-оперативної групи ГУ НП у Львівській області. З урахуванням наведеного, довідки обліку несення служби вказаним працівником у нічний час не оформлялися та слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у Львівській області не подавалися.
Згідно з приписами законодавства за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Така виплата проводиться за кожну годину служби поліцейським у нічний час.
При цьому, підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції, а облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
У разі відсутності зазначених документів, додаткова оплата понаднормової служби не проводиться.
Викладене узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.12.2019 у справі №825/66/16 та від 31.03.2021 у справі №200/9828/19-а.
Суд звертає увагу, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують залучення позивача за період з 07.11.2015 по 27.05.2025 до несення служби у нічний час, таких як: наказів, табелів обліку понаднормового виходу, табелів обліку використання робочого часу щодо підтвердження виконання роботи, книги нарядів щодо залучення до служби в нічний час.
При цьому, відповідач надав лист СУ ГУ НП у Львівській області від 10.07.2025, відповідно до якого за час перебування на посаді старшого слідчого криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 не залучався до добових чергувань в складі слідчо-оперативної групи ГУ НП у Львівській області.
Також, у наказі ГУ НП у Львівській області №368о/с від 27.05.2025 про звільнення позивач із служби відсутні відомості щодо виплати доплати за службу в нічний час за час проходження служби.
Отже, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують його залучення в період з 07.11.2015 по 27.05.2025 до несення служби у нічний час.
Суд звертає увагу, що положенням частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з частиною 2 цієї ж статті на відповідача лише покладено обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, засади змагальності покладають на позивача обов'язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві.
Однак за обставин цієї справи на підтвердження доводів викладених у позовній заяві щодо неправомірності бездіяльності відповідача щодо невиплати доплати за службу в нічний час за час проходження служби, позивачем не надано жодних доказів.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017, виходячи з розміру грошового забезпечення, нарахованого за вказаний період та базового місяця листопада 2015 року.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 46 днів відпустки за 2008 та 2014 роки.
5. Зобов'язати Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані 46 днів відпустки за 2008 та 2014 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович