24 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6136/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 за період з 01 травня 2023 року по 25 травня 2023 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , за період 01 травня 2023 року по 25 травня 2023 року включно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було сповіщено ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 24.04.2023 року неподалік с. Богданівка Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту України після бойового зіткнення з противником та перевірки особового складу виявився відсутнім. Станом на 27.04.2023 року рахується зниклим безвісти за особливих обставин. З метою отримання належного ОСОБА_2 грошового забезпечення, позивач подала до ВЧ НОМЕР_2 відповідну заяву та необхідні документи. Також вказує, що 25 травня 2023 року Олександрійським відділом ДРАЦС видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . 26.05.2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ №146 про виключення солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу частини. У червні 2023 року відповідачем нараховано та виплачено належне її чоловікові грошове забезпечення за дванадцять днів квітня, а саме, по 30 квітня 2023 року включно. 23.12.2024 року позивачка звернулась до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою, у якій просила вжити заходів щодо нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_2 їй грошового забезпечення, належного її загиблому чоловікові за дні в травні 2023 року, до оголошення його померлим. На своє звернення позивачка отримала лист ВЧ НОМЕР_2 від 24.03.2025 року № 1264/462, відповідно до якого їй повідомлено, що за даними фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_2 нарахування всього належного грошового забезпечення було проведено за період з моменту зарахування солдата ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 до останнього дня місяця, в якому він загинув. Належні нарахування були здійснені на користь дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 в червні 2023 року по 30 квітня 2023 року включно. Нарахування і виплата грошового забезпечення здійснені відповідно до чинного законодавства. На думку позивача, в діях військової частини НОМЕР_2 вбачається протиправна бездіяльність, що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення, належного її загиблому чоловікові за період з 01.05.2023 р. по 25.05.2023 р., до оголошення його померлим (дати складення актового запису про смерть).
Ухвалою судді від 19.09.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.28).
Ухвалою суду від 07.10.2025 року здійснено заміну відповідача у справі військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (а.с.43).
Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до документів долучених до позовної заяви, а саме свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Окрім того, відповідно до пункту 15 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки осіб, які померли від хвороби, загинули внаслідок трагічного випадку,- з наступного після загибелі (смерті) дня. Таким чином, вважає, що відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення спірних відносин, солдат ОСОБА_2 в розумінні Порядку № 884 не може вважатись безвісно відсутнім військовослужбовцем в період з 24.04.2023 по 25.05.2023, а тому на членів його сім'ї не може розповсюджуватись Порядок № 884. Зазначає, що позивач заяву про виплату належного грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 в період з 24.04.2023 по 25.05.2023 до військової частини НОМЕР_2 не подавала. Також звертає увагу суду на те, що спірне питання, порушене у позовній заяві виникло в період з 01.05.2023 по 25.05.2023, а тому підлягає застосуванню Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (далі - Порядок № 884) в редакції, що діяло на момент виникнення спору, натомість позивач застосовує Порядок № 884 в редакції від 19.04.2025.
Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою після загибелі чоловіка - ОСОБА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 19 квітня 2023 року по 24 квітня 2023 року.
Перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 06.10.2001. (а.с.9).
Відповідно до сповіщення сім'ї від 27.04.2023 №227 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено ОСОБА_1 про те, що її чоловік стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 24.04.2023 р. неподалік села Богданівка Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту України після бойового зіткнення з противником та перевірки особового складу виявився відсутній. (а.с.9зв.).
Таким чином, солдат ОСОБА_2 , з 24.04.2023 вважався зниклим безвісти.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2023 №627 “Про результати службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 » службове розслідування було завершено та службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_2 24.04.2023 отримав бойові поранення та травмування несумісні з життям, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.10-11).
Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.05.2023 видано свідоцтво про смерть в якому зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12зв.).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.05.2023 №146 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12).
Відповідно до вказаного наказу наказано:
- виплатити членам сім'ї допомогу на поховання в розмірі 12945,00 грн;
- виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років, щомісячну премію у розмірі 523 відсотків посадового окладу за період часу з 19.04.2023 по 30.04.2023;
- виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 21657,98 грн.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що у червні 2023 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено належне її чоловікові грошове забезпечення за період з 19.04.2023 по 30.04.2023.
В подальшому, позивач 23.12.2024 звернулась до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою, у якій просила вжити заходів щодо нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_2 їй грошового забезпечення, належного її загиблому чоловікові за дні в травні 2023 року до оголошення його померлим (а.с.13).
Листом від 24.03.2025 р. №1264/462 військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено позивача про те, що за даними фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 нарахування всього належного грошового забезпечення проведено за період з моменту зарахування солдата ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини до останнього дня місяця в якому він загинув, як це передбачено законодавством. Належні нарахування здійсненні на користь дружини в червні 2023 року по 30 квітня 2023 року включно (а.с.14).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументів, викладених у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок № 260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (надалі - Порядок № 884, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №884 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Порядку під терміном “безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) (пункт 4 Порядку № 884).
Пунктом 6 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту до пункту 15 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, зокрема осіб, які померли від хвороби, загинули внаслідок трагічного випадку, - з наступного після загибелі (смерті) дня.
Отже, з огляду на норми законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин у відповідача були відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 25.05.2023, оскільки останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть, а також зазначено у наказі військової частини від 26.05.2023 №146.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б свідчили про бездіяльність відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА