25 грудня 2025 року місто Київ № 320/16900/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 06.12.2024 року №262640007936;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 17.01.2025 року №262640007936;
- визнати протиправним дії щодо оформлення рішення листом та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 надане листом від 30.01.2025 №4435-1423/М-02/8-2600/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:
з 18.05.1983 по 31.10.1983 у Жданівському спеціалізованому управлінні №2 спеціалізованого треста «Укрметалургремонт» м. Маріуполь, Донецька обл.;
з 08.08.1984 по 17.10.1984 у спеціалізованому управлінні №4 «Донбасдомнаремонт» м. Маріуполь, Донецька обл.;
з 02.02.1987 по 31.01.1995 в ПО «Ждановтяжмаш», перейменоване 03.02.1989 в ПО «Азовмаш» м. Маріуполь, Донецька обл.;
з 5.01.1995 по 12.12.1995 в ТОВ «Етуаль» м. Маріуполь, Донецька обл.;
з 3.01.1996 по 05.11.1997 в ТОВ «Шельф» м. Маріуполь, Донецька обл.;
з 06.11.1997 по 31.12.1998 в ЗАТ «Ремтрансмаш» м. Маріуполь, Донецька обл.;
період навчання з 25.08.1980 по 30.06.1984 в Жданівському механіко-металургійному технікумі м. Маріуполь, Донецька обл.;
період строкової військової служби з 31.10.1984 по 27.11.1986 в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 Радянська армія СРСР;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.12.2024 з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періодів роботи, навчання та строкової військової служби по 31.12.1998.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (за місцем реєстрації як ВПО) для призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням 60 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.12.2024 у призначення пенсії відмовлено з посиланням на незарахування трудового стажу, періоду військової служби та навчання, оскільки неможливо ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки, прізвище у військовому квитку та дипломі не відповідають свідоцтву про шлюб.
Позивач зазначає, що в рішеннях відповідачі не посилаються на жодну норму законодавства, що передбачає позбавлення пенсійного забезпечення внаслідок невірного написання прізвища заявника державними органами у різних документах заявника, не відповідає законодавству, фактичним обставинам та наданим документам і порушує права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог та вказало, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу на час звернення з заявою про призначення пенсії вік позивача складав: 60 років 0 місяців 13 днів. Необхідний страховий стаж - не менше 31 року. Страховий стаж позивача становив 15 років 3 місяці 22 дні (при необхідних не менше 31 року у 2024 році), що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком.
Вказано, що до загального трудового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 04.07.1984, оскільки неможливо ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; період проходження військової служби згідно з військовим квитком НОМЕР_5 від 25.10.1984; період навчання згідно з диплом НОМЕР_6 від 30.06.1984, оскільки зазначене прізвище не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявника НОМЕР_7 від 23.11.1990. Відповідачем звернуто увагу, що до заяви про призначення пенсії за віком від 10.01.2025 долучено свідоцтво про народження заявника, в якому наявне виправлення (підчистка) прізвища.
Таким чином, відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах винесло рішення №262640007936 від 17.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалось. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом подання відзиву на позовну заяву не скористалось. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 60-річного віку.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 02.12.2024 про призначення пенсії за віком, що вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.12.2024 № 262640007936.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 06.12.2024 №262640007936 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні вказано, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 04.07.1984 № НОМЕР_8 , оскільки неможливо ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки; періоди проходження військової служби згідно військового квитка та періоди навчання згідно диплома, оскільки прізвище не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб. Стаж зараховано згідно з даними реєстру застрахованих осіб. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 заявник матиме при досягненні 65 років, тобто з 28.12.2029.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком, що підтверджується розпискою-повідомленням №629.
За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 17.01.2025 №262640007936 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, що за доданими документами до загального трудового стажу не зараховано:
періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 04.07.1984, оскільки неможливо ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110;
період проходження військової служби згідно з військовим квитком НОМЕР_5 від 25.10.1984;
період навчання згідно з диплом НОМЕР_6 від 30.06.1984, оскільки зазначене прізвище не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявника НОМЕР_7 від 23.11.1990.
Зазначено, що до заяви про призначення пенсії за віком від 10.01.2025 долучено свідоцтво про народження заявника, в якому наявне виправлення (підчистка) прізвища.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За пунктом 1.7 цього Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Таким чином, профільним порядком передбачено можливість особи звернутися до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявами від 02.12.2024 та від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На момент подачі заяви від 02.12.2024 позивачу було 59 років 11 місяців 5 днів, на момент подачі заяви від 10.01.2025 про призначення пенсії позивачу виповнилося 60 років.
Проте, рішеннями Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 06.12.2024 №262640007936 та Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 17.01.2025 №262640007936 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підставами для незарахування періодів до страхового стажу позивача, у тому числі і підставами для відмови у призначенні пенсії за віком, стали недоліки заповнення трудової книжки позивача роботодавцем, а саме неможливість ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки, невідповідність прізвища в свідоцтві про шлюб заявника, в свідоцтві про народження заявника наявність виправлення (підчистка) прізвища,
Судом встановлено, що згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 04.07.1984 (на титульній сторінці прізвище ОСОБА_2 (закреслено) та зазначено Москалев (мовою оригіналу), вказаний запис закріплено підписом та печаткою роботодавця), позивач працював у період:
з 08.08.1984 по 17.10.1984 слюсарем-монтажником 4 розряду спеціалізованого управління № 4 «Донбасдомнаремонт». м. Маріуполь, Донецька обл. - 2 місяці 10 днів;
з 02.02.1987 по 15.10.1990 слюсарем механозбиральних робіт 2 розряду в ПО «Ждановтяжмаш» (перейменоване 03.02.1989 в ПО «Азовмаш») редукторний цех слюсарем механозбиральних робіт 2 розряду м. Маріуполь, Донецька обл. - 3 роки 8 місяців 13 днів;
з 16.10.1990 по 01.02.1991 переведений в тому ж цеху слюсарем по збірці металоконструкцій 2 розряду м. Маріуполь, Донецька обл. - 3 місяці 17 днів;
з 02.02.1991 по 27.02.1992 переведений в тому ж цеху слюсарем механозборочних робіт 2 розряду. м. Маріуполь, Донецька обл. - 1 рік 0 місяців 26 днів;
з 28.02.1992 по 21.04.1993 переведений в тому ж цеху слюсарем механозборочних робіт 4 розряду м. Маріуполь, Донецька обл. - 1 рік 1 місяць 25 днів;
з 22.04.1993 по 31.01.1995 переведений в тому ж цеху слюсарем зі зборки металоконструкцій 4 розряду. м. Маріуполь, Донецька обл. - 1 рік 9 місяців 10 днів;
з 05.01.1995 по 12.12.1995 слюсарем-мотористом ТОВ «Етуаль» м. Маріуполь, Донецька обл. - 11 місяців 8 днів;
з 03.01.1996 по 05.11.1997 слюсарем ТОВ «Шельф» м. Маріуполь, Донецька обл. - 1 рік 10 місяців 3 дні;
з 06.11.1997 по 06.01.1999 водієм ЗАТ «Ремтрансмаш» м. Маріуполь, Донецька обл. - 1 рік 2 місяці 1 день.
Суд зазначає, що періоди та їх зарахування з 01.01.1999 не є спірними в цій справі.
З 25.08.1980 по 30.06.1984 навчався в Жданівському механіко-металургійному технікумі м. Маріуполь Донецької області - 3 роки 10 місяців 6 днів.
З 18.05.1983 по 31.10.1983 (навчальна практика) працював слюсарем-монтажником 3 розряду Жданівського спеціалізованого треста «Укрметалургремонт» м. Маріуполь Донецької області - 5 місяців 14 днів.
З 31.10.1984 по 27.11.1986 перебував на строковій військовій службі - 2 роки 0 місяців 28 днів.
Надаючи оцінку наведеним підставам відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності до страхового стажу позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 в справі № 580/4012/19 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком (також, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 04.07.1984 є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом уповноваженою особи та печаткою, не містять виправлень, а відтак відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача через дефектність цієї трудової книжки. Суд зазначає, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу, що період з 22.04.1993 по 31.01.1995 та з 05.01.1995 по 12.12.1995, зокрема, в частині з 06.01.1995 по 30.01.1995 (25 днів) є подвійним, а тому зарахуванню підлягає нерозривний період з 06.01.1995 по 30.01.1995.
Щодо відмови в зарахуванні періодів роботи через неможливість ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки НОМЕР_4 від 04.07.1984, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.11, п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
З наданої суду копії трудової книжки вбачається, що перше (закреслене) прізвище ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 мовою оригіналу). Таке виправлення завірено підписом та печаткою роботодавця з посиланням на свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_7 від 04.12.1990.
Так, дійсно, перше прізвище власника трудової книжки закреслено не однією рискою, а декількома, з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Отже, враховуючи наведені обставини та правові норми, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві врахування до трудового стажу періодів роботи, зазначених в його трудовій книжці.
У той же час, трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірний період, відтак є достатнім підтвердженням про зайнятість останнього за відповідними посадами.
Зміна прізвища позивача підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_7 від 04.12.1990, відповідно до якого 23.11.1990 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (мовою оригіналу) уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №3503. Після укладення шлюбу чоловіку/позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_6 (мовою оригіналу).
З огляду на зазначене, відмова в оскаржуваних рішеннях в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу через неможливість ідентифікувати перше прізвище власника трудової книжки НОМЕР_4 від 04.07.1984 є протиправною.
Щодо періоду проходження військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.
Відповідачем не зараховано період проходження військової служби згідно з військовим квитком НОМЕР_5 від 25.10.1984, оскільки зазначене прізвище не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявника V- НОМЕР_9 від 23.11.1990.
У військовому квитку позивача НОМЕР_5 від 25.10.1984 відображено проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 31.10 1984 по 27.11.1986.
Також трудова книжка НОМЕР_10 від 04.07.1984 містить запис 6 від 17.10.1984 на сторінці 7 про звільнення на підставі ст. 36 п.3 КЗпП у зв'язку з призовом на військову службу (наказ 113к від 19.10.84) скріплений підписом та печаткою.
Нижче проставлений штамп про службу в складі Збройних Сил СРСР з 31.10.1984 по 27.11.1986 з військовим квитком № НОМЕР_11 .
Вказані документи підтверджують проходження позивачем військової служби в період з 31.10.1984 по 27.11.1986, який має бути зараховано до страхового стажу позивача.
Доводи відповідача щодо невідповідності прізвища у військовому квитку прізвищу в свідоцтві про шлюб є помилковими, оскільки, як вже встановлено судом вище, прізвище позивача змінено після укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_7 від 04.12.1990.
Оскільки відповідачем з аналогічних підстав відмовлено в зарахуванні періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_6 від 30.06.1984, то така відмова є протиправною.
Щодо зарахування періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.
З трудової книжки позивача вбачається, що:
з 25.08.1980 по 30.06.1984 проходив навчання в Жданівському механіко-металургійному технікумі м. Маріуполь Донецької області - 3 роки 10 місяців 6 днів;
з 18.05.1983 по 31.10.1983 (навчальна практика) працював слюсарем-монтажником 3 розряду Ждановського спеціалізованого треста «Укрметалургремонт» м. Маріуполь Донецької області - 5 місяців 14 днів.
Згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На підтвердження навчання позивачем надано копію диплома НОМЕР_12 від 30.06.1984, виданого ОСОБА_7 про те, що він з 1980 року по 1984 року навчався в Ждановському механіко-металургійному технікумі. Вказана інформація також відповідає відомостям трудової книжки позивача про період його навчання з 25.08.1980 (наказ №154-к від 25.08.80) по 30.06.1984 (наказ №73-к від 30.06.84).
Таким чином, період навчання ОСОБА_1 у Ждановському механіко-металургійному технікумі з 25.08.1980 по 30.06.1984 підтверджено належними доказами.
Однак, суд зазначає, що період навчальної практики з 18.05.1983 по 31.10.1983 (5 місяців 14 днів) не може бути зараховано до страхового стажу позивача, оскільки вказаний період навчальної практики охоплює період навчання, а подвійне зарахування стажу не допускається.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні, що в свідоцтві про народження заявника наявне виправлення (підчистка) прізвища, то вказане позивачем спростовується інформацією з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00048854872 від 21.01.2025 підтверджує, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_9 (1939 р н.) та ОСОБА_10 (1944 р.н.). Таким чином, в наданому свідоцтві про народження заявника написання прізвища з м'яким знаком співпадає з написанням прізвища у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємстві на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про підприємства, дати прийняття позивача на посади, назви цих посад, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу (номера наказів, числа і місяці їх видачі) та звільнення з роботи.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, та звернутися до центру зайнятості з відповідним запитом.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення відповідних запитів для підтвердження спірних періодів.
Відтак, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо незарахування періодів:
з 08.08.1984 по 17.10.1984 - 2 місяці 10 днів;
з 02.02.1987 по 15.10.1990 - 3 роки 8 місяців 13 днів;
з 16.10.1990 по 01.02.1991 - 3 місяці 17 днів;
з 02.02.1991 по 27.02.1992 - 1 рік 0 місяців 26 днів;
з 28.02.1992 по 21.04.1993 - 1 рік 1 місяць 25 днів;
з 22.04.1993 по 31.01.1995 - 1 рік 9 місяців 10 днів;
з 05.01.1995 по 12.12.1995 - 11 місяців 8 днів;
з 03.01.1996 по 05.11.1997- 1 рік 10 місяців 3 дні;
з 06.11.1997 по 06.01.1999 - 1 рік 2 місяці 1 день;
з 25.08.1980 по 30.06.1984 - 3 роки 10 місяців 6 днів (навчання);
з 31.10.1984 по 27.11.1986 - 2 роки 0 місяців 28 днів (строкова військова служба);
всього 18 років 0 місяців 22 дні.
З відрахуванням 25 днів до страхового стажу позивача необхідно зарахувати 17 років 11 місяців 27 днів.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зарахування вказаних періодів до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 06.12.2024 №262640007936 та Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 17.01.2025 №262640007936 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки відповідачами протиправно не зараховано спірні періоди.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2024 у справі №500/1216/23, відповідно до яких "дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності".
З урахуванням зазначеного, наведена вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди його роботи з 25.08.1980 - 30.06.1984, 08.08.1984 - 17.10.1984, 31.10.1984 - 27.11.1986, 02.02.1987 - 15.10.1990, 16.10.1990 - 01.02.1991, 02.02.1991 - 27.02.1992, 28.02.1992 - 21.04.1993, 22.04.1993 - 31.01.1995, 05.01.1995 - 12.12.1995, 03.01.1996 - 05.11.1997, 06.11.1997 - 06.01.1999 та повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки позов задоволено частково на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 06.12.2024 №262640007936 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 17.01.2025 №262640007936 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди з 25.08.1980 - 30.06.1984 (навчання) , 08.08.1984 - 17.10.1984, 31.10.1984 - 27.11.1986 (військова служба), 02.02.1987 - 15.10.1990, 16.10.1990 - 01.02.1991, 02.02.1991 - 27.02.1992, 28.02.1992 - 21.04.1993, 22.04.1993 - 31.01.1995, 05.01.1995 - 12.12.1995, 03.01.1996 - 05.11.1997, 06.11.1997 - 06.01.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.01.2025, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16);
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: 61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх);
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ідентифікаційний код 21108013, місцезнаходження: 40009, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.