25 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/13745/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Агро" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000083/2 від 15.04.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює № UA101020/2025/000468.
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості товару, незважаючи на надання декларантом до митної декларації усіх документів, необхідних для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, а також порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення, без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Житомирської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність для цього правових підстав.
У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.
У запереченнях на відповідь на відзив позивач просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступні обставини.
18.12.2024 між Rongcheng Jingyi Oceanic Technology Company Limited, Китай, (Продавець) та ТОВ "Гермес-Агро" в особі директора, ОСОБА_1 , діючого на основі Статуту, (Покупець), укладено контракт №5, предметом якого є поставка продавцем товару в обумовленій Контрактом кількості і якості. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його в порядку та по цінах згідно із цим Контрактом. Найменування товару: суха морська капуста ламінарія (порізана та упакована в мішки вагою 10 або 25 кг). Загальна ціна товару за договором з урахуванням додаткової угоди 101950 дол.
На виконання умов контракту, з метою імпорту товару, що ввозився на адресу ТОВ "Гермес - Агро" 10.04.2025 до відділу митного оформлення №1 митного поста "Житомир- центральний" подано митну декларацію № 25UA101020011522U0.
Заявлена митна вартість товару визначена за основним методом .
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації, з урахуванням проведених консультацій, надано такі документи:
-Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 28.12.2024;
-Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 03.01.2025;
-Пакувальний лист (Packing list) GA-JY2024-5-1 від 13.01.25;
-Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) GA-JY2024-5-1 від 13.01.25;
-Коносамент (Bill of lading) ME0825016510 від 26.01.25;
-Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 07.04.25;
-Сертифікат походження товару (Certificate of origin) C256817266150011 18.01.25;
-Банківський платіжний документ, що стосується товару Swift від 20.12.24;
-Банківський платіжний документ, що стосується товару Swift від 22.01.25;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4582 від 07.04.25;
-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка №746 від 07.04.25;
-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.01.25;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №5 від 18.12.24;
-Договір про надання послуг митного брокера №282/2025 від 07.04.25;
-Договір (контракт) про перевезення №0005 від 19.01.25;
-Договір (контракт) про перевезення №130920231 від 13.09.23;
-Договір (контракт) про перевезення №1811/01 від 18.11.22;
-Договір (контракт) про перевезення - 1090 від 24.03.25;
-Інші некласифіковані документи Сертифікат ГМО від 13.01.25;
-Інші некласифіковані документи Технічний опис від 10.04.25;
-Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/453 від 07.04.2025;
Копія митної декларації країни відправлення №420920250000012462 ;
-Копія митної декларації країни відправлення №420920250000012463 від 23.01.25;
-Лист ДП "Держзовнішінформ" від 14.04.2025 з додатковими роз'ясненнями порядку надання експертиз.
-Прайс-листи: б/н від 17.12.2024, б/н від 08.04.2025;
-Бухгалтерська документація: видаткові накладні та податкові накладні до них з квитанціями про реєстрацію в податковій за 2025 рік;
-Лист (пояснення) перевізника № 01/2025 від 14.04.2025, з доданою польською МД типу Т1 від порту в Гданську до міста Kosakowe де проводилось перевантаження з контейнера в автомобіль;
-Інформація з мережі Інтернет.
Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2025/000083/2 від 15.04.2025 та картку відмови у прийнятті митної декларації № UA101020/2025/000468.
23.04.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості надавши додатково коносамент № 248988625, копію договору про морське перевезення №0912 від 09.12.2022.
Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Рішення про коригування митної вартості товару мотивоване наступним.
Так, митний орган у спірному рішенні зазначив наступне:
1)Відповідно до п. 2.7 Контракту № 5 від 18.12.2024 (далі - Контракт) оплата за товар здійснюється у розмірі 90% передоплати узгодженої партії товару. Рахунок- фактура GA-JY2024-5-1 від 13.01.2025 містить інформацію про передоплату у розмірі 84015 доларів США. До митного оформлення надано платіжні документи від 22.01.2025 на загальну суму 35870 доларів США, що не відповідає розміру визначеній умовами контракту та рахунком-фактурою. Тому даний документ може не стосуватися оплати оцінюваного товару. Додатково до митного оформлення надіслано банківський платіжний документ від 20.12.2024, який не може бути використано для підтвердження митної вартості, так як даний документ містить лише посилання на контракт, не містить посилання на рахунок-фактуру, відомостей про товар тощо.
2) Рахунок на оплату транспортних витрат від 07.04.2025 № 4582 видано ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ". Однак, відповідно до автотранспортної накладної від 07.04.2025 фактичним перевізником оцінюваного товару автомобільним транспортом є "LCC ANDRII SHULZHYK", відповідно до коносамента - SHENZHEN MAKEASY INT.L LOGISTICS.
До митної декларації долучено Договір транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022, укладений між імпортером та ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ". Даний договір укладено з приводу організації перевезень необмеженої кількості перевезень.
Згідно із п. 1.3 Договору транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022 на кожне перевезення надається Заявка в якій заявляється найменування та кількість вантажу, маршрут слідування, заплановану дату надання вантажу відправником та ін. Заявка надається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.
Надана до митного оформлення заявка від 19.01.2025 №0005 не містить посилання на контракт. Також даний документ не містить інформацію про дату завантаження. Відповідно до відомостей коносамента, оцінюваний товар завантажено на борт судна 26.01.2025, а заявку видано 19.01.2025, тобто з порушенням умов Договору транспортного експедирування, що може свідчити про те, що даний документ не стосується перевезення оцінюваного товару.
3)Довідка про транспортні витрати від 07.04.2025 №746 містить інформацію про вартість перевезення від Gdansk до Kosakowe, разом з тим перевізний документ на підставі якого здійснювалось таке переміщення не надано. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
4)В копіях митних декларацій країни відправлення № 420920250000012463 та 420920250000012462 не заповнена графа, що містить інформацію стосовно номера договору на підставі якого здійснюється поставка товару; містять посилання на коносамент, реквізити якого відрізняються від наданого до митного оформлення.
5)Додатково наданий висновок про вартість товару № 3-1/453 від 07.04.2025, складений ДП "Держзовнішінформ" не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані із об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.
До висновку про вартість товару № 3-1/453 від 07.04.2025 не долучено документи, про які йдеться у документі та на підставі яких, експертом здійснено висновок про вартість. За відсутності у розпорядженні митного органу додатків до висновку у вигляді листа компанії-постачальника RONGCHENG JINGYI OCEANIC TECHNOLOGY COMPANY LIMITED від 04.04.2025 та інформації з мережі Інтернет неможливо перевірити відомості, викладені у висновку та з"ясувати чи проведено експертом аналіз кон'юнктури ринку, та чи проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів №1 та №2: МД 24UA100180013917U0 від 20.11.2024 - 1. Морські водорості ламінарія (лат. Laminaria Japonica) придатні для споживання людиною, піддані машинному процесу видалення вологи та шинковані на смужки, 600 п/п тюків по 10 кг. Всього: 6000 кг нетто. Дата виробництва: 02.06.2024. Вжити до: 02.06.2026. Маркування українською мовою на пакувальній тарі. Країна походження: CN. Виробник: Rongcheng Jingyi Oceanic Technology Company Limited. Торгівельна марка: Rongcheng Jingyi Oceanic Technology. - 5,41 доларів США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-Vi, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача, з огляду на таке.
Що стосується доводів відповідача стосовно ненадання документи про оплату оцінюваного товару.
Відповідно до п. 2.7 Контракту № 5 від 18.12.2024 (далі - Контракт) оплата за товар здійснюється у розмірі 90% передоплати узгодженої партії товару. Рахунок-фактура GA-JY2024-5-1 від 13.01.2025 містить інформацію про передоплату у розмірі 84015 доларів США. До митного оформлення надано платіжні документи від 22.01.2025 на загальну суму 35870 доларів США, що не відповідає розміру визначеній умовами контракту та рахунком-фактурою. Тому даний документ може не стосуватися оплати оцінюваного товару. Додатково до митного оформлення надіслано банківський платіжний документ від 20.12.2024, який не може бути використано для підтвердження митної вартості, так як даний документ містить лише посилання на контракт, не містить посилання на рахунок-фактуру, відомостей про товар тощо.
Згідно з п. 32 Розділу IV Постанови Правління Національного банку України №189 від 25.08.2022, банк отримувача в разі отримання повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або фізичної особи- підприємця, у якому не заповнено реквізит "Призначення платежу" (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до отримувача для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.
Оскільки банківськими платіжними документами, що стосуються товару є повідомлення про SWIFT-переказ, то у графі "Призначення платежу" достатньо вказати номер договору, на виконання якого виплачуються кошти.
Зокрема, згідно з постановою Верховного суду від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980 "Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. З огляду на вказане, посилання податкового органу на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим".
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та у постанові від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020.
Так, позивачем до митного оформлення було надано інвойс GA-JY2024-5-1 від 13.01.25, банківські платіжні документи повідомлення про Swift-переказ від 20.12.2024 та від 22.01.2025. У обох платіжних документах міститься посилання на зовнішньо-економічний контракт №5 від 18.12.2024 та є вказівка на найменування товару.
Також згідно з графою "Терміни оплати" інвойсу GA-JY2024-5-1 від 13.01.2025 передоплата визначається в розмірі 84015 доларів США за рахунком-фактурою, залишок оплачується на основі відсканованих копій транспортних документів.
На виконання вимог інвойсу позивач здійснив переказ коштів в іноземній валюті 20.12.2024 у розмірі 84015,00 доларів США, а 22.01.2025 переказав залишок коштів у розмірі - 17935,00 доларів США.
Відтак, загальна сума коштів становить 101 950,00 доларів США, що відповідає сумі визначеній в додатковій угоді №1 від 14.01.25 до зовнішньо-економічного контракту №5 від 18.12.2024.
Отже, надані до митного оформлення документи дають змогу пересвідчитись у реальності визначеної ціни товару та приналежності її саме до цієї партії товару. Тому доводи митного органу є безпідставними.
Що стосується оплати транспортних витрат та ненадання документів про перевезення оцінюваного товару.
До митної декларації долучено Договір транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022, укладений між імпортером та ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ".
Так, згідно з п. 1.1. Договору №1811/01 від 18.11.2022 Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язаний організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Тобто, згідно з цим договором ТОВ "Євро-Форвардінг" є Експедитором, який може укладати договори щодо перевезення з третіми особами, тому не виступає фактичним перевізником.
Так, на підтвердження особи перевізника, позивач надав Лист - пояснення №01/25 від 14.04.2025 року, разом з яким до митного оформлення було надано наступні документи:
-Договір транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022 (ТОВ Євро Форвардінг - ТОВ Гермес - Агро);
-Договір транспортної експедиції №130920231 від 13.09.2023 (ФОП Паляничка - ТОВ Євро Форвардінг);
-Договір транспортної експедиції BOX - 1090 від 24.03.2025 р. (ФОП ОСОБА_2 ФОП Паляничка);
-Копія транзитної декларації.
Суд звертає увагу, що договір BOX - 1090 від 24.03.2025 підтверджує, що ідентифікаційні данні ФОП ОСОБА_3 - РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 та номер телефону: НОМЕР_2 , а також номер EORI: PL39000000013148Z - аналогічні даним перевізника вказаним в Автотранспортній накладаній від 07.04.2025.
Таким чином, твердження митного органу про відсутність підтвердження особи перевізника є безпідставним, оскільки надані документи в повному обсязі підтверджують правомірність участі ФОП ОСОБА_3 у транспортуванні товару.
Крім того, керуючись ч. 8 ст. 55 МКУ позивач звернувся до митного органу з заявою про подання додаткових документів, з якою було подано також договір про міжнародне перевезення №0912 від 09.12.2022, укладений між SHENZHEN MAKEASY INT'L LOGISTICS CO., LTD.. та ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ".
Таким чином, митному органу було надано всі наявні документи, що підтверджують повноваження перевізників.
При цьому, згідно з п. 4.3 Договору транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022 клієнт оплачує всі транспортно-експедиторські послуги на підставі виставленого рахунку.
Тобто, згідно з умовами Договору, саме рахунок, виставлений експедитором, є підставою для здійснення оплати послуг, пов'язаних з перевезенням товару.
Відповідно, поданий до митного оформлення рахунок на оплату транспортних витрат №4582 від 07.04.2025 року, виданий ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ", є належним документом, що підтверджує витрати на перевезення товару та які були враховані до митної вартості.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Дана норма не визначає конкретних видів документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів .
Так, посилання митного органу на невідповідність дати заявки умовам договору не може бути підставою для відмови у врахуванні витрат, оскільки такі строки мають лише регуляторне значення для сторін договору і не впливають на факт фактичного здійснення перевезення та понесення відповідних витрат.
Згідно з п. 1.3 Договору №1811/01 від 18.11.2022 Заявка має надаватись за два тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.
Дане положення договору регулює внутрішні зобов'язання між сторонами - експедитором та клієнтом, і не встановлює імперативної вимоги щодо допустимості врахування витрат у митній вартості товару.
Зміщення строку подання заявки не спростовує факту виконання експедитором своїх зобов'язань за договором, не заперечує самого факту перевезення та документального підтвердження витрат, пов'язаних із ним.
Крім того, відсутність дати завантаження і посилання на контракт у заявці заявка №0005 від 19.01.2025 не спростовує факту понесення транспортних витрат.
При цьому, визначенні у заявці умови перевезення, найменування вантажу та його об'єм, відповідають інформації вказаній в інших товаро-супровідних документах.
Отже, посилання митниці на те, що заявку подано пізніше, ніж передбачено договором, не є вагомою причиною не визнавати витрати на перевезення.
Крім того, митним органом не наведено суду обґрунтованих пояснень, яким чином відхилення від строку подання заявки могло вплинути на достовірність задекларованої митної вартості або на факт надання транспортної послуги.
Що стосується доводів відповідача про ненадання перевізного документу на підставі якого здійснювалось переміщення товару від Gdansk до Kosakowe згідно довідки про транспортні витрати від 07.04.2025 №746, суд зазначає, що наявність або відсутність окремого перевізного документа на ділянку маршруту від Gdansk до Kosakowe не спростовує факту надання транспортної послуги та її оплати.
Тобто, сам факт відсутності окремого перевізного документа на вказану ділянку маршруту не заперечує того, що перевезення фактично відбулося, а витрати на нього були понесені та підтверджені іншими документами.
Крім того, позивач надав до митного органу разом з листом-поясненням транзитний супровідний документ 25PL322080NSD083J2, який підтверджує автоперевезення в межах Польщі.
Цей документ у сукупності з довідкою про транспортні витрати №746 від 07.04.2025 року, рахунком на оплату № 4582 від 07 квітня 2025, договорами транспортного експедирування №1811/01 від 18.11.2022 та поясненнями №01/25 від 14.04.2025, наданими позивачем, дає змогу зробити обґрунтований висновок про реальність надання транспортної послуги, фактичне переміщення товару та понесення відповідних витрат.
Зокрема, транзитний супровідний документ 25PL322080NSD083J2 містить інформацію про номер контейнера, в якому перевозиться товар, а саме - MSKU0090226, а також посилання на інвойс GA-JY2024-5-1 та найменування, вагу товару, що відповідає даним визначеним в інших товаросупровідних документах, які зазначались вище.
Таким чином, твердження митного органу про недостовірність заявлених витрат на транспортування є необґрунтованим та спростовується наданими доказами.
Що стосується посилань відповідача на те, що у копіях митних декларацій країни відправлення № 420920250000012463 та 420920250000012462 не заповнена графа, що містить інформацію стосовно номера договору на підставі якого здійснюється поставка товару; містять посилання на коносамент, реквізити якого відрізняються від наданого до митного оформлення.
Як зазначено у пункті 2.1 Контракту №5 від 18.12.2024 року умовами постачає є FOB- порт Циндао (Інкотермс - 2000) та включає в себе вартість товару, митні та інші збори (в країні Продавця).
Згідно з умовами постачання FOB, усі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна несе продавець, включаючи експортне митне оформлення, оплату місцевих зборів та витрат у порту відправлення.
Отже, митну декларацію країни відправлення оформлює Експедитор, а не Покупець, тому позивач немає жодного відношення до її формування.
При цьому, слід зауважити, що митна декларація країни відправлення дає змогу ідентифікувати товар, що поставляється, оскільки у ній вказано опис товару, його кількість та вартість, інформацію про відправника та одержувача, що відповідає інформації зазначеній в інвойсі GA-JY2024-5-1 від 13.01.2025 та інших товаросупровідних документах.
Крім того, така митна декларація містить інформацію про номер контейнера, в якому перевозиться товар, а саме - MSKU0090226.
Такий номер відповідає номеру, що міститься в інших товаросупровідних документах таких як: довідка про транспортно-експедиційні витрати № 746 від 07.04.2025 р., рахунку на оплату № 4582 від 07 квітня 2025 р., коносаментт ME0825016510.
Разом з цим, згідно з ч. 8 ст. 55 МКУ протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Так, керуючись даною нормою позивачем було надано у якості додаткових документів лінійний коносамент №248988625, що був вказаний в у експортній митній декларації.
Суд зазначає, що Коносамент ME0825016510 виконує роль основного транспортного документа, який безпосередньо пов'язує поставку товару з конкретним контрактом, інвойсом та іншими товаросупровідними документами.
Натомість лінійний коносамент №248988625, поданий як додатковий документ у межах права декларанта на подання уточнюючих матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 55 МКУ, підтверджує один з етапів логістичного ланцюга поставки у Китаї.
З огляду на вище зазначене, доводи митниці про те, що копії митних декларацій країни відправлення містять реквізити коносамента, які відрізняються від наданого до митного оформлення, а також не містять інформації щодо номера зовнішньоекономічного договору, є формальним та необґрунтованими.
Що стосується не взяття до уваги висновку про вартість товару № 3-1/453 від 07.04.2025, складеного ДП "Держзовнішінформ" для підтвердження заявленої митної вартості.
ДП "Держзовнішінформ" є спеціалізованою державною установою, діяльність якої безпосередньо пов'язана з аналізом зовнішніх ринків та ціноутворенням, і яка відповідно до свого статуту та профільного законодавства має повноваження здійснювати незалежний аналіз ринкової вартості товарів.
Суд зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати оцінку висновку, що наданий спеціалізованою державною установою, а сам висновок не скасований та не відкликаний. Відсутність копій окремих додатків не може спростувати правову природу та доказову цінність самого висновку, особливо якщо з його змісту видно, які саме джерела були використані.
При цьому, слід зауважити, що Висновок про вартість товару №3-1/453 від 07.04.2025 не є основним документом, що визначає вартість товару.
Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Тобто, саме контракт між продавцем і покупцем є первинним документом, який фіксує погоджену сторонами вартість товару, що відображена в інвойсі та інших супровідних документах.
Висновок про вартість товару №3-1/453 від 07.04.2025 має допоміжне значення - він не замінює погоджену договірну ціну, а лише підтверджує її відповідність ринковим умовам.
Зважаючи на вище зазначене, довід митного органу про те, що висновок про вартість товару №3-1/453 від 07.04.2025, складений ДП "Держзовнішінформ", не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, є необґрунтованим та безпідставним.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято товар на основі МД 24UA100180013917U0 від 20.11.2024.
В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.
По перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зауважує, що декларація МД 24UA100180013917U0 від 20.11.2024 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Як наслідок, підлягає скасуванню картка відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює № UA101020/2025/000468.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням вимог статті 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №380/22356/23 виснував, що зважаючи на усталену та послідовну позицію Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України у контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не може оцінювати відповідність їхнього розміру критеріям, що передбачені у частині п'ятій статті 134 КАС України.
У відзиві відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони є завищеними та з наданих документів неможливо встановити які саме витрати поніс позивач.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом вартості наданих послуг (20000,00 грн), суд виходить з наступного.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір від 13.01.2025 №10/13-01/25, додаткову угоду від 15.04.2025 №10/13-01/25 у якій визначено розмір гонорару 20000 грн., платіжну інструкцію №3500 про оплату за договором у сумі 20000 грн.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи надані відповідачем заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерії обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці у розмірі 15000,00 грн.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Агро" (вул. Завокзальна, буд.18,м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл.,08304. РНОКПП/ЄДРПОУ: 32782270) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610), про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000083/2 від 15.04.2025.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000468 від 15.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Агро" судовий збір у розмірі 6690,87 грн. (шість тисяч шістсот дев"яносто гривень вісімдесят сім копійок) та 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
25.12.25