24 грудня 2025 рокуСправа №160/31126/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у спрощеному (письмовому) позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885 Юридична адреса: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, будинок 10), відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
28 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) № 047050032904 від 30.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 29.04.1994 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 04.08.1996 по 18.08.2013.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 22.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050032904 від 30.07.2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачка вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050032904 від 30.07.2025 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки уточнюючої довідки за пільгові періоди роботи у ПАТ «ДМК» 3 04.08.1996 по 18.08.2013 таке: ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» не є правонаступником ПАТ «ДМК», отже не може бути і розпорядником публічної інформації по даному підприємству.
Архівні документи щодо заробітної плати та періодів роботи, включаючи роботу у шкідливих (особливо шкідливих) і важких (особливо важких) умовах праці за Списками № 1, № 2 працівників ПАТ «ДМК» на зберігання до ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» не передавались.
На теперішній час архівні документи ПАТ «ДМК» на виконання рішення суду, передані на зберігання до міського архіву Кам'янської міської ради Дніпропетровської області.
Позивач вважає, що відповідач-1 безпідставно та неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/31126/25 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали від 03 листопада 2025 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач 22.07.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України сті (далі «Відповідач-2») із заявою про призначення пенсії за пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - «Список № 2»).
Разом із заявою про призначення пенсії позивачем надавалися копії трудової книжки, архівні довідки, постанови, листи підприємства про атестацію робочих місць.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - «Відповідач-1») № 047050032904 від 30.07.2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відмова обґрунтована тим, що вік заявника 50 років 01 місяць 08 днів. Страховий стаж особи становить 29 років 07 місяців 18 днів. Пільговий стаж особи не підтверджено. Результати розгляду документів, доданих до заяви: -за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно із дипломом НОМЕР_3 від 29.04.1994, оскільки відсутній рік вступу та не враховано період навчання згідно із трудовою книжкою НОМЕР_4 від 25.06.1994, оскільки вказана дата видачі диплому 29.04.1994 не відповідає даті видачі диплому 28.04.1994 згідно із записом трудової книжки.
Для зарахування необхідно долучити довідку про період, форму навчання видану на підставі первинних документів та при необхідності довідку про перейменування (реорганізацію) навчального закладу. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 21.06.1994 по 02.08.2021 в Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського згідно архівної довідки № С-21/2-09/821 від 10.06.2025, оскільки відсутнє посилання на Постанову Кабінету Міністрів України, на первинні документи (прийняття, переведення, звільнення тощо), відсутній розрахунок пільгового стажу, відсутня інформація щодо надання відпусток.
Згідно із поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою відповідача про призначення пенсії за пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Так, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, щодо позивача право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються чоловікам із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Таким чином, оскільки на час звернення із заявою від 22.07.2025 позивач досягла 50 річного віку, тому позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону) відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) № 047050032904 від 30.07.2025 року, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Стосовно не зарахування ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 29.04.1994 року у Дніпродзержинському металургійному коледжі та не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 04.08.1996 по 18.08.2013, суд встановив таке.
Згідно із диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 від 29.04.1994 позивачка закінчила Дніпродзержинський металургійний коледж за спеціальністю експлуатація теплотехнічного устаткування та систем теплопостачання.
Копія трудової книжки серії НОМЕР_5 від 25.06.1994 позивачки містить такі записи (вибірково, що стосується спірних періодів роботи):
01.09.1990 по 28.04.1994 - навчання у Дніпродзержинському металургійному коледжі 21.06.1994 - прийнята у Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у відділ технічного контролю, сортопрокатна дільниця, контролером у виробництві чорних металів на відвантаженні готової продукції, холодна дільниця, 4 розряду;
01.08.1996 - переведена там же новопрокатна дільниця, контролером у виробництві чорних металів на догляді та вирубці готової продукції, холодної дільниці обробки металу, 4 розряду;
04.08.1996 - переведена там же тимчасово сортопрокатна дільниця, контролером у виробництві чорних металів порізки металу на ножицях гарячої ділянки 4 розряду;
01.10.1996 - переведена там же тимчасово сортопрокатна дільниця, контролером у виробництві чорних металів на видачі металу з печі гарячої ділянки робіт з розряду постійно; ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;
03.09.2001 - переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів гаряча дільниця 3 розряду;
27.01.2004 - переведена там же сортопрокатна гаряча дільниця контролером виробництві чорних металів 4 розряду, y 25.11.2005 - у зв'язку із покращенням структури управління комбінатом переведена в управління технічного контролю сортопрокатна дільниця гаряча дільниця контролером у виробництві чорних металів 4 розряду;
01.10.2006 - переведена там же сортопрокатна дільниця, гаряча дільниця, порізка металу на ножицях, контролером у виробництві чорних металів 4 розряду; Робоче місце атестовано за Списком № 2 згідно постанови № 992 від 29.12.06;
03.06.2009 - у зв'язку із покращенням структури управління комбінатом переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів 4 розряду; ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»;
02.07.2012 - у зв'язку із покращенням структури управління комбінатом переведена в управління якості продукції відділ технічного контролю сортопрокатна дільниця гаряча дільниця контролером у виробництві чорних металів 4 розряду; Робоче місце атестовано по Списку № 2 згідно постанови № 671 від 26.12.12;
14.02.2014 -у зв'язку із покращенням структури управління комбінатом переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів 5 розряду.
Тобто те, що позивачка працювала на роботах за посадами, що передбачені Списком № 2, підтверджені записами у трудовій книжці. Також вищевказані дані у трудовій книжці позивачка підтверджуються архівними довідками архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 10.06.2025 № С-21/2-09/821, від 10.06.2025 № С-21/2-09/822, від 10.06.2025 № С-21/2- 09/823, від 10.06.2025 № С-21/2-09/823/1 (історична довідка).
Листом від 15.07.2025 № 143-692 ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» повідомило позивачку щодо отримання уточнюючої довідки за пільгові періоди роботи у ПАТ «ДМК» 3 04.08.1996 по 18.08.2013 про таке: ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» не є правонаступником ПАТ «ДМК», отже не може бути і розпорядником публічної інформації по даному підприємству.
Архівні документи щодо заробітної плати та періодів роботи, включаючи роботу у шкідливих (особливо шкідливих) і важких (особливо важких) умовах праці за Списками № 1, № 2 працівників ПАТ «ДМК» на зберігання до ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» не передавались. На теперішній час архівні документи ПАТ «ДМК», на виконання рішення суду, передані на зберігання до міського архіву Кам'янської міської ради Дніпропетровської області. Також Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за період роботи з 1998 по 2009, з 2010 по 2013 рік за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1».
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1» - проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки б місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
З урахуванням вищенаведеного, суд зробив висновок, що не зарахування ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 29.04.1994 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідач 1 не забезпечив розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Зважаючи також на всі наведені обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідний пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 04.08.1996 по 18.08.2013 підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідний пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 22.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 , з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням страхового та пільгового періодів роботи ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Щодо пенсійного органу, який повинен виконати рішення суду, суд зазначає про таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В даному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатом якої прийнято рішення № 047050032904 від 30.07.2025 року, яке оскаржується в рамках цієї справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Вже після прийняття рішення про призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV є протиправними.
З огляду на викладене, зробив висновок, що належним способом захисту порушеного права повивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у цьому рішенні та зарахованих пільгових періодів роботи позивачу цим судовим рішенням.
Позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак цей адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 23.10.2025.
Суд вважає за можливе присудити всі здійснені позивачем документально підтверджених судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись ст. 139, 143, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885 Юридична адреса: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, будинок 10), відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) № 047050032904 від 30.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 29.04.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 04.08.1996 по 18.08.2013.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням страхового та пільгового періодів роботи ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885 Юридична адреса: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10), сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук