Справа № 204/8537/25
Провадження № 2/204/4141/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
26 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
14 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 31 663 грн. 28 коп. та судові втрати.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02.08.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8147734, про надання споживчого кредиту. Згідно умов Кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн., строк кредиту 360 днів, зі сплати процентів, дата повернення кредиту 10.01.2025 року, про що вказано у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договором (п. 1.4. Кредитного договору). 08.08.2024 року між Товариством та Споживачем шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» укладено додаткову угоду до Договору кредиту, відповідно до умов котрої, сторони домовились збільшити суму кредиту (отриманого Споживачем) на 3 000 грн., та викласти п.п. 1.3 Договору в новій редакції,, відповідно до котрої: * Сума кредиту (загальний розмір) складає: 23 000 грн. Також, відповідно до умов додаткової угоди сторонами було змінено строк повернення кредиту, що відображено у відповідній Таблиці котра додається до Додаткової угоди. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 23 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків за його використання, у відповідача виникла заборгованість перед товариством, у розмірі 31 663,28 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12 368,46 грн., заборгованість по відсотках - 19 294,82 грн., яку він просив стягнути з нього та судові витрати, а саме судовий збір, у розмірі 2422,40 грн. та інші судові витрати, в розмірі 105 грн.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 25 серпня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
30 вересня 2025 року від представника відповідача адвоката Гасанової М.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими. Посилаючись на те, що позивачем не аргументовано на якій підставі та з чого саме виник розрахунок, враховуючи той факт, що відповідач здійснював платежі за кредитом (що навіть відображено в розрахунку). Не зрозуміло на якій підставі та за яким принципом Позивач розподіляв платежі Відповідача за тілом та відсотками. Враховуючи суму та строки внесених платежів, Відповідачем було сплачено тіло кредиту ще до закінчення строку кредитування, а отже відповідно до пункту 5.3 Кредитного договору, можна вважати, що Відповідач достроково здійснив повернення кредиту в повному обсязі. З чого можна зробити висновок, що розрахунок заборгованості Позивача в позовній заяві, необґрунтований та безпідставний. Вказує, що позивач не надав до суду жодної квитанції про сплату коштів на рахунок відповідача. З чого неможливо встановити що відповідачу дійсно було перераховано кошти. Тож неможливо розцінювати доказ надання позики.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що 2 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах споживчого кредиту № 8147734, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені, договором. Згідно з умовами договору, сума кредиту за даним договором становить 20 000 грн., строк кредиту 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів, стандартна процентна ставка - 1,50%.
Відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою IKC, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus» ідентифікація споживача в IKC товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильного введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході в т.ч. через месенджери, та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, прогрмані і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».
Згідно із визначенням термінів в договорі ідентифікація в ІКС товариства електронна процедура перевірки товариством автентичності споживача, яка здійснюються: під час першого входу (реєстрації) шляхом перевірки цифрового або алфавітно-цифрового коду, що введений споживачем в спеціальному полі веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus» та отриманий від товариства в повідомленні, що надіслане на номер мобільного телефону споживача (далі код). Код та/або пароль до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus», які вводить споживач для цілей ідентифікації в ІКС товариства, є електронним підписом споживача для цілей Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, що зазначені в договорі.
8 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем підписано додаткову угоду до Договору кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 3 000 грн. та викласти п.п. 1.3 Договору в новій редакції, зазначивши наступне: «Сума кредиту (загальний розмір) складає: 23 000 грн». Також, відповідно до умов додаткової угоди, сторонами було змінено строк повернення кредиту до 1 серпня 2025 року, що відображено у відповідній Таблиці котра додається до Додаткової угоди. Дана угода також була підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7589.
ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, а сам: надало відповідачу грошові кошти, відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14 травня 2025 року за вих. № 20250514-325 та листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14 травня 2025 року за вих. № 20250514-327, згідно з яких вбачається, що відбулося нарахування в розмірі 20 000 грн. та 3 000 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 13 травня 2025 року відповідач має заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 31 663 грн. 28 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 12 368 грн. 46 коп., заборгованість по відсотках - 19 294 грн. 82 коп.
Не дивлячись на пред'явлення позивачем досудової вимоги від 4 червня 2025 року, вих. № 8147734/2025, відповідач суму заборгованості перед позивачем в добровільному порядку не сплачує.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Так, з матеріалів справи вбачається, що Договір № 8147734 про надання споживчого кредиту від 2 серпня 2024 року та Додатковий договір від 8 серпня 2024 року містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором А6515 та С7589.
Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов'язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним зроблено не було.
Заперечення представника відповідача щодо неналежності наданого стороною позивача розрахунку заборгованості, суд не враховує, оскільки стороною відповідача не спростовано відсутності у нього заборгованості за кредитним договором або наявності заборгованості в іншому розмірі, зокрема не надано контррозрахунку та доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором матеріали справи також не містять. Крім того, відповідачем не надано суду виписку по картковому рахунку, яка б підтверджувала відсутність зарахування коштів на картковий рахунок.
Підписанням кредитного договору № 7850260 від 2 травня 2024 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами такого договору, в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором, а тому суд вважає, що з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 8147734 від 2 серпня 2024 року в розмірі 31 663 грн. 28 коп., з яких: 12 368 грн. 46 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 19 294 грн. 82 коп. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Що стосується вимоги позивача стосовно стягнення судових витрат в розмірі 105 грн. на оплату витрат з відправлення досудових вимог/повідомлень/ претензій Боржникам за 1 (одну) вимогу/ повідомлення/претензію, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представником позивача у позовній заяві не обґрунтовано, до якого виду судових витрат належать витрати на оплату послуг поштового зв'язку (відправлення досудових вимог/повідомлень/ претензій), яку просить стягнути позивач в рахунок зазначених витрат та відповідно до якого документу. Враховуючи вищевикладене, у стягненні витрат на оплату послуг поштового зв'язку, необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 517, 526, 553, 610, 625, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ 41078230, юридична адреса: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90-А) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 663 грн. 28 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього стягнути суму у розмірі 34 085 грн. 68 коп.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська