справа №176/5108/25
провадження №2/176/2569/25
24 грудня 2025 р. Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровській області Гусейнов К.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро фірма «Агро Інвест», приватний нотаріус Шаулова Марина Олексіївна, приватний виконавець Лиснко Юрій Олександрович, Кам'янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, виконавчий комітет Жовтоводської міської ради, про визнання рішення учасника приватного підприємства про внесення змін до відомостей про приватне підприємство (фраудаторний правочин) недійсними та скасування державної реєстрації,-
В грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд:
1. Визнати недійсним рішення учасника приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) про внесення змін до відомостей про приватне підприємство, яким прийнято до складу підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Агро фірма «Агро інвест» (код ЄДРПОУ 41945023), та визнати недійсними і скасувати документи, на підставі яких внесено зміни до складу учасників приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) і розподілено частки у статутному капіталі.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) щодо зміни складу учасників юридичної особи, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.05.2025 року о 22:12:59 годин за реєстраційним записом №1010511070014000980.
3. Повернути у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частку у статутному капіталі приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) у розмірі 50%.
4. Визначити розмір статутного капіталу приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) у розмірі 10000,00 грн., що розподіляється між учасниками в наступних розмірах:
- частка у розмірі 100% у статутному капіталі приватного підприємства «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) номінальною вартістю у розмірі 10000,00 грн. є власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
5. Зобов'язати державного реєстратора Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради (код ЄДРПОУ 04052086) скасувати реєстраційну дію вчинену 28.05.2025 року о 22:12:59 годин за реєстраційним записом №1010511070014000980, щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про приватне підприємство «А Г Р О С» (код ЄДРПОУ 36722702) щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміни структури власності; зміни установчих документів.
6. Стягнути з Відповідача судові витрати.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, такі складові, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи: у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Отже, серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України, для відмежування господарської юрисдикції від інших є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6); щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійними актів, що порушують право на майно, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна (пункт 13), тощо.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 27 квітня 2021 року у справі №591/5242/18 (провадження № 14-168цс20), від 16 жовтня 2024 року у справі №947/6305/21 (провадження № 61-365св24).
Для розмежування юрисдикції спору у цій справі серед зазначених критеріїв розмежування слід також визначити хоча б один із таких критеріїв, як здійснення господарської діяльності, або наявність спору з корпоративних правовідносин, або спору щодо права власності на майно, реєстрації та обліку цього майна тощо.
Предметом позову у даній справі є корпоративні права ПП «Агрос», а відповідач є колишнім власником частки статутного капіталу.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України). Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.
Отже, спір з корпоративних правовідносин виникає щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі який вибув.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19); від 11 червня 2019 року у справі № 922/2005/18 (провадження № 12-261гс18), від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19),від 27 квітня 2021 року у справі №591/5242/18(провадження № 14-168цс20).
Положення пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору (вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).
Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України та статті 85 ГК України товариство є власником майна, продукції та доходів, які отримані від статутної діяльності або з інших передбачених законодавством та/або статутом джерел, не заборонених законодавством.
Таким чином, враховуючи, що спір у цій справі виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо майна ПП «Агрос» і останній є вибувшим членом частки статутного капіталу даного приватного підприємства, то вказаний спір має корпоративний характер.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Суди загальної юрисдикції не наділені повноваженнями розглядати у порядку цивільного судочинства спори щодо майна юридичної особи, оскільки такі спори підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При таких обставинах, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро фірма «Агро Інвест», приватний нотаріус Шаулова Марина Олексіївна, приватний виконавець Лиснко Юрій Олександрович, Кам'янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, виконавчий комітет Жовтоводської міської ради, про визнання рішення учасника приватного підприємства про внесення змін до відомостей про приватне підприємство (фраудаторний правочин) недійсними та скасування державної реєстрації.
Роз'яснити позивачу, що розгляд спірних правовідносин підлягає в порядку господарського судочинства.
На ухвалу суду, в частині відмови у відкритті провадження у справі, може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ