17 грудня 2025 року Справа № 915/1339/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - Тубальцева Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт", вул.Космонавтів 81, оф.522, м.Миколаїв
електронна пошта: kraftmetall@gmail.com
представник позивача: Стеблинська Олена Анатоліївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", вул.Набережна, буд.64, село Галицинове, Миколаївський р-н, Миколаївська область
електронна пошта: kancelyariyaSC@mik-al.com
про: стягнення коштів у розмірі 173 655,56 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №11/09, яка сформована в системі "Електронний суд" 11.09.2025 (вх.№13011/25 від 11.09.2025) в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 75 684,00 грн., суму боргу за надання транспортних послуг в розмірі 6 000,00 грн., суму пені у розмірі 31 994,63 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 43 694,57 грн., суму нарахованих 3% річних в розмірі 8 660,74 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №8310Р4409 від 01.02.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 справу №915/1339/25 розподілено судді Семенчук Н.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2025 позовну заяву №11/09 від 11.09.2025 (вх.№13011/25 від 11.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків №18/09 (вх.№13290/25 від 18.09.2025) згідно якої надав виправлену позовну заяву, новий розрахунок, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Повідомляє, що ціна позову за новим розрахунком становить 173 655,56 грн. Також, просить суд долучити до матеріалів справи Специфікацію №1, податкову накладну №815 від 21.02.2022 та копію листування сторін.
Згідно уточненої позовної заяви позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" суму основного боргу по договору у розмірі 81 684,00 грн., суму пені у розмірі 44 515,92 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 38 876,94 грн., суму нарахованих 3% річних в розмірі 8 578,70 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та 10 000,00 витрат на правничу допомогу;
- у резолютивній частині рішення суду вказати про нарахування органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення у даній справі, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України 3% річних на суму непогашеної за Договором поставки № 8310Р4409 від 01.02.22 заборгованості у розмірі 81 684,00. Розрахунок здійснювати за такою формулою: С х З х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати 11.09.25 до повної сплати суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а також стягнути вказану суму нарахованої 3% річних Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "МЕТАЛУРГ" (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ" (код ЄДРПОУ 31760612).
Ухвалою суду від 23.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.10.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву (вх..№14202/25 від 08.10.2025) в якому зазначає про часткове визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за поставку товару за договором №8310Р4409 від 01.02.2022 в сумі основного боргу 81 684,00 грн. З вимогами щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних не погоджується, оскільки позивач хибно визначив строки порушення відповідачем зобов'язання з оплати товару, не врахував умови пунктів оплати за кожною Специфікацією - строк та обов'язкову умову, щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, та право покупця затримати оплату товару у разі прострочення поставки товару за умови п.6.2 Договору, а відповідно невірно розрахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних та не врахував обставини непереборної сили (форс-мажорні) для відповідача (арк.63-75).
Позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив (вх.№14827/25 від 21.10.2025) (арк.100-104) в якій зазначає, що посилання відповідача на перенос строку оплати на 17 днів (п.6.2 договору), на відсутність реєстрації податкової накладної до 06.06.2022, на «обов'язковий претензійний порядок» та на форс-мажор - є безпідставними. Строк виконання визначено договором/специфікацією; відсутність ПН не переносить строк оплати, а лише впливає на базу (без ПДВ до реєстрації). Форс-мажор не доведено належними доказами (сертифікат ТПП) та не звільняє від нарахувань за ст.625 ЦК України.
Ухвалою суду від 21.10.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.11.2025.
Ухвалою суду від 13.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
Позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання №16/12 від 16.12.2025 (вх.№17942/25 від 16.12.2025) в якому просить суд розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №8310Р4409 (далі - Договір), у відповідності до п.1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопрокат ( у тому числі нержавіючий) та вироби з нього, іменовані в подальшому товар.
Відповідно до п.1.2 Договору, номенклатуру товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності до п.2.1 Договору, загальна ціна договору складається з суми всіх специфікацій до нього.
Згідно п.2.2 Договору, оплата товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
Пунктом п.2.4 Договору визначено, що інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у Специфікації.
Відповідно до п.2.9 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити складання ПН в електронному вигляді в день виникнення податкових зобов'язань постачальника згідно п.201.1 ПКУ та реєстрацію податкової накладної в ЄДРН в законодавчо встановлений строк.
У відповідності до п.3.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар в строк, зазначений в специфікації. Разом з товаром постачальник зобов'язаний передати оригінали наступних товаросупровідних документів (українською мовою): - рахунок; - видаткову накладну; - документи, що підтверджують якість товару (сертифікат); - товарно-транспортну накладну (п.3.3 Договору).
Згідно п.3.4 Договору, право власності на товар переходить до покупця з дати підписання представником покупця видаткової накладної.
Відповідно до п.3.5 Договору, датою поставки вважається дати підписання представником покупцем видаткової накладної.
У відповідності до п.3.6 Договору, поставка товару в межах специфікації може здійснюватися декількома партіями, про що зазначається у Специфікації. Заявкам покупця надсилається електронною поштою за підписом/ел., узгодження комерційного директора (начальника ВПМ) і є невід'ємною частиною специфікації.
Згідно п.6.1 Договору, у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі порушення строку поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого в строк Товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості товару не поставленого в строк, або ж, на розсуд Покупця, покупець має право затримати оплату товару на кількість днів затримки строку поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника.
У відповідності до п.7.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.
Згідно п.7.1.1 Договору, під обставинами непереборної сили розуміються надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, не з волі і бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани, тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючи або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони зазначених органів, які перешкоджають виконанню сторонами цього договору.
У відповідності до п.7.2 Договору, сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором.
Згідно п.9.2 Договору, термін дії Договору закінчується 31.12.2024.
Пунктом 9.3 Договору визначено, що закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку виконати свої за цим Договором, а також від відповідальності за його порушення.
Відповідно до п.10.8 Договору, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
Вказаний договір містить підписи та печатки сторін.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 01.02.2022 було складено та підписано Специфікацію №1 до Договору №8310Р4409, про постачання наступного товару:
- лист сталевий 16 мм ст..3 сп5 (1,5 х 6м х 2шт), у кількості 2,274 т за ціною 30 250,00 грн. без ПДВ на суму 68 788,50 грн. без ПДВ;
- лист сталевий 30 мм ст.3сп5 (2х6м), у кількості 2,880 т. за ціною 29 750,00 грн. без ПДВ на суму 85 680,00 грн. без ПДВ;
- транспортні послуги на суму 5 000,00 грн. без ПДВ.
У відповідності до п.1 Специфікації, загальна орієнтовна вартість товару за цією Специфікацією складає: 209 883,90 грн. з ПДВ.
Згідно п.3 Специфікації, виконання зобов'язань з поставки товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дати підписання цієї Специфікації сторонами.
Відповідно до п.4 Специфікації, вартість товару з ПДВ сплачується протягом 10-ти календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
Пунктом 6 Специфікації сторони передбачили, що у разі виникнення суперечностей між положеннями цієї специфікації і Договору підлягає застосуванню ця Специфікація (арк.52).
Сторонами у Специфікації встановлений термін поставки товару, строки та умови оплати.
21.02.2022 позивач на виконання умов Договору та Специфікації поставив відповідачу товару на загальну суму 75 684,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №КА21-02-27 від 21.02.2022, яка підписана позивачем та відповідачем без зауважень (арк.38).
Також, 21.02.2022 позивач на виконання Специфікації надав відповідачу послугу з транспортування товару на суму 6 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №КА21-02-27 від 21.02.2022, який підписаний сторонами без зауважень (арк.39).
Так, товар згідно видаткової накладної №КА21-02-27 поставлено 21.02.2022, транспортні послуги згідно акту надання послуг №КА21-02-27 надано 21.02.2022, тобто з порушенням строку, встановленого специфікацією, а саме прострочка поставки становить 17 днів (01.02.2022 (дата специфікації) + 3 робочих дні = 04.02.2022 (дата поставки включно); 21.02.2022 - 04.02.2022).
На виконання умов договору позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №815 від 21.02.2022 на суму 81 681,00 грн. (арк.53). Згідно з квитанцією №1 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 03.06.2022 та зареєстровано 06.06.2022 (арк.54).
Як зазначено вище, товар поставлено з порушенням строку, передбаченого специфікацією, у зв'язку з чим у покупця (відповідача) виникло альтернативне право: або право на нарахування пені за прострочення поставки товару, або право на затримку оплати товару. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про сплату пені за прострочення поставки товару, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права відповідно до умов п.6.2 Договору на затримку оплати товару на кількість днів затримки строку поставки товару.
Враховуючи, що умовами п.4 Специфікації сторони погодили оплату товару з ПДВ протягом 10 календарних днів з дати поставки товару, то суд дійшов висновку, що оплата за товар при умові реєстрації податкової накладної в ЄРПН на дату настання строку оплати товару, повинна здійснюватись з урахуванням права покупця на затримку оплати. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару сплачується без ПДВ.
Як зазначалось вище, поставку товару та надання послуг здійснено 21.02.2022 з порушенням строків визначених Специфікацією (17 днів). Податкова накладна №815 від 21.02.2022 була зареєстрована - 06.06.2022.
Отже, з урахуванням п.6.2 Договору та п.4 Специфікації, строком оплати товару та наданих послуг є:
- суми заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг без ПДВ) 21.03.2022 включно (21.02.2022 дата поставки товару та надання послуг + 10 календарних дні + 17 днів (кількість днів затримки строку поставки товару);
- суми заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг з ПДВ) 06.06.2022 (дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН).
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання виникло у відповідача:
- з 22.03.2022 на суму заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг без ПДВ);
- з 07.06.2022 на суму заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг з ПДВ).
З матеріалів справи вбачається та підтверджено відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору, Специфікації та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару та вартість послуг з транспортування товару у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 81 684,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідач у наданому до суду відзиві (вх.№14202/25 від 08.10.2025) позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №8310Р4409 від 01.02.2022 в сумі основного боргу 81 684,00 грн. визнав.
Згідно з ч. 2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.13 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що визнання відповідачем частини позовних вимог (основної заборгованості в сумі 81 684,00 грн.) відповідає вимогам ст.191 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" щодо стягнення основної заборгованості в сумі 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. - вартість товару + 6 000,00 грн. вартість послуги з транспортування товару).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6.3 Договору, у разі порушення строків оплати товару з вини покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діє в період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.
У відповідності до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Суд враховує, що відповідно до Закону України №4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.
Водночас суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Господарський кодекс України був чинним.
Отже, при розгляді позовних вимог у частині стягнення пені підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням того, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 44 515,92 грн. нараховану:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) за період з 04.03.2022 по 05.06.2022 у розмірі 3 673,92 грн.
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару з ПДВ) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг з ПДВ) за період з 06.06.2022 по 17.09.2025 у розмірі 40 842,00 грн.
Водночас, за перевіркою суду позивачем були допущені помилки у нарахуванні пені, оскільки такий розрахунок проведено без урахування приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Суд враховує, що станом на час розгляду справи Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб". Разом із тим, на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, протягом періодів нарахування пені, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідна норма (ч. 6 ст. 232 ГК України) є такою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Так, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).
За умовами п.6.3 Договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України.
Судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені з урахуванням вимог ч.6 ст 232 ГК України та вірного визначення періоду нарахування (в межах визначеного позивачем періоду) та вставлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 15 087,30 грн., нарахована:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) за період з 22.03.2022 по 05.06.2022 у розмірі 3 002,54 грн.
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару з ПДВ) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг з ПДВ) за період з 07.06.2022 по 22.09.2022 у розмірі 12 084,76 грн.
Вимоги позивач щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 29 428,62 грн. (44 515,92 грн. - 15 087,30 грн.) задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно наданого до суду розрахунку позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних 8 578,70 грн., які нараховані:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. за період з 04.03.2022 по 05.06.2022 в розмірі 525,91 грн.;
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. за період з 06.06.2022 по 17.09.2025 в розмірі 8 049,79 грн.
Водночас, суд зауважує, що при визначенні загальної суми нарахування 3% річних за всі періоди позивачем допущено арифметичну помилку та визначено відповідну суму як 8 578,70 грн., в той час як реальна сума відповідних складових становить 8 575,70 грн. (525,91 грн. + 8 049,79 грн.).
Як зазначалось вище, поставку товару та надання послуг здійснено 21.02.2022 з порушенням строків визначених Специфікацією (17 днів). Податкова накладна №815 від 21.02.2022 була зареєстрована - 06.06.2022.
Отже, з урахуванням п.6.2 Договору та п.4 Специфікації, строком оплати товару та наданих послуг є:
- суми заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг без ПДВ) 21.03.2022 включно (21.02.2022 дата поставки товару та надання послуг + 10 календарних дні + 17 днів (кількість днів затримки строку поставки товару);
- суми заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг з ПДВ) 06.06.2022 (дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН).
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання виникло у відповідача:
- з 22.03.2022 на суму заборгованості 68 070,00 грн. (63 070,00 грн. (вартість товару) + 5000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг без ПДВ);
- з 07.06.2022 на суму заборгованості 81 684,00 грн. (75 684,00 грн. (вартість товару) + 6000,00 грн. (вартість транспортних послуг) (вартість товару та надання послуг з ПДВ).
Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), здійснено перерахунок 3% річних та визначено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 8 468,28 грн., нарахований:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. за період з 22.03.2022 по 05.06.2022 в розмірі 425,20 грн.;
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. за період з 07.06.2022 по 17.09.2025 в розмірі 8 043,08 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 110,42 грн. (8 578,70 грн. - 8 468,28 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 38 876,94 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. за період з 04.03.2022 по 05.06.2022 в розмірі 7 248,41 грн.;
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. фактичне нарахування здійснює з червня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 31 628,53 грн.
Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), здійснено перерахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить 35 633,56 грн., нарахований:
- на суму заборгованості 68 070,00 грн. за період з 22.03.2022 по 05.06.2022 в розмірі 4 005,03 грн.;
- на суму заборгованості 81 684,00 грн. за період з червня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 31 628,53 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 3 243,38 грн. (38 876,94 грн. - 35 633,56 грн.) задоволенню не підлягають.
При цьому, судом відхиляються посилання відповідача на наявність у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення від відповідальності.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" за його зверненням форс-мажорних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання підприємством зобов'язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.
При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.
Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: "... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини на які відповідач посилається у відзиві (блокування рахунків відповідача та зупинення здійснення видаткових операцій) були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також, позивачем в позовній заяві було заявлено клопотання в порядку ч.10 ст. 238 ГПК, а саме: - у резолютивній частині рішення суду вказати про нарахування органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення у даній справі, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України 3% річних на суму непогашеної за Договором поставки № 8310Р4409 від 01.02.22 заборгованості у розмірі 81 684,00. Розрахунок здійснювати за такою формулою: С х З х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати 11.09.25 до повної сплати суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а також стягнути вказану суму нарахованої 3% річних Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "МЕТАЛУРГ" (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ" (код ЄДРПОУ 31760612).
Згідно з ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
За приписами частини 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи наявність у відповідача боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування 3% річних органом (особою) на суму залишку основного боргу, що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, за формулою:
сума 3% річних = С х 3% х Д : К : 100, де:
С - сума залишку непогашеної заборгованості;
Д - кількість днів прострочення;
К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, починаючи з 18.09.2025 (з огляду на здійснення позивачем нарахування 3% річних заявлених до стягнення у позовній заяві по 17.09.2025 включно) і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу;.
Водночас суд зазначає, що нарахування 3% річних здійснюється виключно на суму основного боргу, а не на суму основного боргу з урахуванням вже нарахованих 3% річних, пені та індексу інфляції.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 191, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр металург" (вул.Набережна, 64, с.Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (вул.Космонавтів 81, оф.522, м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 31760612) заборгованість у розмірі 81 684,00 грн., пеню у розмірі 15 087,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 35 633,56 грн., 3% річних у розмірі 8 468,28 грн. та судовий збір у розмірі 1 965,05 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної за Договором поставки №8310Р4409 від 01.02.2022 заборгованості у розмірі 81 684,00 грн. до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума залишку непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, починаючи з 18.09.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; та стягнути отримані суми з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр металург" (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (код ЄДРПОУ 31760612).
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 25.12.2025.
Суддя Н.О. Семенчук