Рішення від 22.08.2025 по справі 915/1576/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2025 року Справа № 915/1576/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», вул. 12 Поздовжня, буд. 84, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028 (код ЄДРПОУ 36880991)

до відповідача держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житна, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “КІВІТ ПЛЮС», вул. 12 Поздовжня, буд 84, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028 (код ЄДРПОУ 36881089)

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 902 677, 00 грн.

Представники учасників справи в судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації матеріальну шкоду в розмірі 14 902 677, 00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 25 800, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 позовну заяву (вх. № 15977/24 від 18.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» до відповідача держави Російської Федерації про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 928 477,00 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2025.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 05.03.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у вимушеній відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 призначено підготовче засідання по справі на 08.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 22.08.2025.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 22.08.2025 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення.

13.06.2025 та 22.08.2025 до Господарського суду Миколаївської області від позивача через підсистему “Електронний суд» надійшли заяви (вх. № 8896/25 від 13.06.2025 та вх. № 12108/25 від 22.08.2025), в яких позивач зазначає про можливість проведення засідання у справі за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Третя особа в жодне підготовче / судове засідання явку повноважного представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в порядку ст. 120 ГПК України. Ухвали суду по даній справі направлено судом до електронного кабінету третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.

Відповідно до ст. 5 Угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі, воєнний стан не скасовано.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта» з 24.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 року щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Враховуючи вищевикладене, в суду не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв'язку з чим єдиним повідомленням відповідача про розгляд справи та дати судових засідань є розміщення оголошень на сайті "Судова влада України".

Судом на офіційній сторінці Господарського суду Миколаївської області веб-порталу "Судова влада України" розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи № 915/1576/24.

Всі процесуальні документи суду по справі № 915/1576/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу “Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України “Про доступ до судових рішень».

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Крім того, позивач у справі на виконання вимог ухвал суду по даній справі надіслав позовну заяву, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025, від 17.04.2025 та від 13.06.2025 з перекладом на російську мову засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта» на адресу посольства Російської Федерації у Республіці Польща, за адресою: ul. Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття належних, достатніх та допустимих заходів з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 915/1576/24.

Як зазначено вище, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 22.08.2025 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову зазначено наступні обставини.

ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» є суборендарем частини складських приміщень, а саме 500 кв.м., розташованих за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 21-А, які використовує для ведення господарської діяльності, відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення № б/н від 01.10.2021 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “КІВІТ ПЛЮС». ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» є основним орендарем об'єкту нерухомості відповідно до умов договору оренди № 11 від 21.01.2021 року, укладеного між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» та власником об'єкту нерухомості - іноземною компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.».

Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, був власником товарно-матеріальних цінностей, що знаходились в суборендованих ним складських приміщеннях об'єкту нерухомості.

Позивач зазначає про завдання матеріальної шкоди в розмірі 14 902 677, 00 грн. внаслідок знищення об'єкта нерухомості, власником якого є іноземна компанія “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 21-А, та, як наслідок, належного позивачу майна (товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у вказаному приміщенні), у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (внаслідок ракетного обстрілу ЗС РФ цивільної інфраструктури Інгульського району м. Миколаєва 21.07.2022).

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 41, 42 Конституції України, ст. 3, 42, 55, 133 ГК України, ст. 15, 16, 22, 84, 317, 386, 1166, 1192 ЦК України, ст. 49, 76, 79 ЗУ “Про міжнародне приватне право», ст. 5, 7 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-12/1 від 24.03.2022, Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, п. 1, 3 Гаазької конвенції Про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.3. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.02.2025 ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» було зареєстровано 08.12.2009.

Видами економічної діяльності є:

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)

46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування

73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки

Станом на час звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи місцезнаходженням ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» є: Україна, 54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, 84.

Позивач у позовній заяві зазначає, що є суборендарем частини складських приміщень, а саме 500 кв.м., розташованих за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 21-А, які використовує для ведення господарської діяльності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2020 № 201352844 право приватної власності на будівлю, виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 8117,4 кв.м., за адресою вул. Новозаводська, 21а, м. Миколаїв зареєстровано 18.02.2020 за Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» на праві приватної власності. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2037002548101.

Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративна будівля А-3, загальною площею 1 254, 6 кв.м.; гараж, Б-1, загальною площею 70, 0 кв.м.; пресова з трансформаторною, В-2, загальною площею 338, 8 кв.м.; склад-модуль (ангар), Г-1, загальною площею 290, 1 кв.м.; прохідна, Е-1, загальною площею 49, 6 кв.м.; прохідна, Ф-1, 49-6 кв.м.; вагова, Ж-1; бійня, З-1, загальною площею 91, 1 кв.м.; операторська, К-2, загальною площею 33, 1 кв.м.; чергова, Л-1; м'ясо-ковбасний цех, М-1-2, загальною площею 1625 кв.м.; відкритий склад, Н-1; відкритий склад О-1; відкритий склад, П-1; відкритий склад, Р-1; адміністративно-побутова будівля, Т-1-2, загальною площею 4 315, 5 кв.м.; замощення І, ІІ; ворота 3, 9, 10, 14; огорожа 4, 5, 11, 22; хвіртка, 6; ємність, 7; освітлювана щогла, 8, 19; пожежний резервуар, 12, 13; водонапірна вежа, 20; залізничні шляхи, 21.

12.12.2019 на замовлення Компанії “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Миколаївська обл., Інгульський район, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а.

Судом встановлено, що 21.01.2021 між Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» (орендодавець) та ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (орендар) було укладено договір оренди № 11 від 21.01.2021.

До договору між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.12.2021.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах, визначених у договорі: приміщення загальною площею 2562,5 кв.м, розташоване за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а, надалі - Об'єкт, що орендується.

Відповідно до п. 2.1 договору метою оренди є здійснення господарської діяльності, оптово-роздрібна торгівля продуктами харчування.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) строк оренди складає період з “ 01» лютого 2021 року до “ 31» грудня 2023 року.

Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним договору або розірвання договору суду не подано.

На виконання умов договору 01.02.2021 орендодавцем Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» передано, а орендарем ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» прийнято у тимчасове користування нежитлові приміщення загальною площею 2562,5 кв.м. розташовані за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.02.2021.

01.06.2021 між Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» (орендодавець) та ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (орендар) було укладено договір оренди № 12 від 01.06.2021.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах, визначених у договорі: приміщення загальною площею 1753 кв.м, розташоване за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а, надалі - Об'єкт, що орендується.

Відповідно до п. 4.1 договору строк оренди складає період з “ 01» червня 2021 року до “ 30» квітня 2024 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним договору або розірвання договору суду не подано.

На виконання умов договору оренди 01.06.2021 орендодавцем Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» передано, а орендарем ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» прийнято у тимчасове користування нежитлові приміщення загальною площею 1753 кв.м. розташовані за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.06.2021.

01.10.2021 між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (суборендодавець) та ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2021, відповідно до умов якого суборендодавець передає, а суборендар бере в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі за текстом - “об'єкт», що орендується) за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська 21 А, загальною площею 500 кв. м. (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору суборендоване майно передається суборендарю для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1 договору термін суборенди даного договору діє з 01.10.21-30.11.25 р.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним договору або розірвання договору суду не подано.

На виконання умов договору суборенди 01.10.2021 суборендодавець ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» передав, а суборендар ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 500 кв.м. за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська 21-А, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2021.

Отже, на момент початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України та до цього часу у позивача на праві оренди (суборенда) знаходились нежитлові приміщення площею 500 кв.м. за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська 21-А.

24.02.2022 держава Російська Федерація здійснила повномасштабну збройну агресію проти України і ввела свої війська на її територію.

У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан на всій території України, який триває на даний час.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 21.07.2022 приблизно о 03:00 год. в ході ракетного обстрілу з боку Російської Федерації було здійснено влучання ракети в об'єкт нерухомості, який належить компанії “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» та який перебував в суборенді позивача ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ».

21.07.2022 уповноваженими співробітниками ВЗНС МРУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області було складено Акт про пожежу № б/н від 21.07.2022, згідно з яким орієнтовно 21.07.2022 о 03:00 на об'єкті складських приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А, орендарем яких є ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», виникла пожежа, яку ліквідовано 21.07.2022 о 07:20.

Пожежею пошкоджено: будівлю складу, продовольчі/непродовольчі товари (кількість встановлюється) на території складу.

Причина пожежі (ймовірна): потрапляння боєприпасів в результаті бойових дій.

21.07.2022 комісією, що утворена відповідно до розпорядження голови адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 27.06.2022 № 18, проведено попередній візуальний огляд об'єкта за адресою вул. Новозаводська, 21-А та встановлено такі пошкодження: адміністративно-побутова будівля загальною площею 4315,5 кв.м. внаслідок попадання ракети та пожежі зруйнована. Приміщення м'ясо-ковбасного цеху загальною площею 1625 кв.м. пошкоджено внаслідок потрапляння осколків (вікна, стеля, стіни). Пошкоджено нежитлове приміщення - бійня, про що комісією складено Акт попереднього візуального огляду об'єктів розташованих в Інгульському районі міста Миколаєва, пошкоджених в результаті збройної агресії Російської Федерації № 109 від 21.07.2022.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.07.2022 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України слідчим відділу УСБУ в Миколаївській області відкрито кримінальне провадження № 22022150000001132 та встановлено, що 21.07.2022 року від ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація про те, що 21.07.2022 близько 03:00 год, невстановлені військовослужбовці збройних сил рф, із не встановленої зброї, здійснили обстріл цивільної інфраструктури Інгульського р-ну м. Миколаєва Миколаївської області, внаслідок якого за адресою: вул. Новозаводська, 46/1, навпроти “Прометею» снаряд потрапив в газову трубу, в результаті чого сталася пожежа; вул. Новозаводська, 21-А, пошкоджено складське приміщення. Вказані дії являються умисним порушенням законів та звичаїв війни.

Відповідно до інформації ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області № 12343/52-2022 від 08.11.2022, наданої на запит адвоката, заява відносно пошкодженого майна ТОВ “Водний світ південь» за адресою: вул. Новозаводська, 21А внаслідок обстрілу 21.06.2022 військовими збройних сил РФ, зареєстрована в журналі ЄО № 14804 від 27.09.2022 та долучена до матеріалів кримінального провадження № 2202215000001132 від 21.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Крім того, на підтвердження факту пошкодження майна за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А внаслідок ракетного удару 21.07.2022 позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:

- знімок екрана повідомлення з телеграм-каналу “Вітай Кім/Миколаївсь…» в застосунку Telegram, відповідно до якого 21.07.2022 розміщено повідомлення “!!!Повітряна тривога!!! Вся область 03:07», “!Відбій повітряної тривоги! 03:47»;

- знімок екрана повідомлення від 21.07.2022 з телеграм-каналу “Вітай Кім/Миколаївсь…» в застосунку Telegram, в якому зазначено інформацію щодо ворожих обстрілів за минулу добу, станом н 8:00 ранку 21 липня.

- витяг статті міжнародної телерадіокомпанії CNN від 21.07.2022;

- фотознімки пошкодженого об'єкта нерухомості;

- відеоматеріали ракетного удару 21.07.2022 та відеоматеріали наслідків ракетного удару.

Наказом ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» № 07/1 від 21.07.2022 “Про призначення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей» вирішено провести інвентаризацію товарно- матеріальних цінностей на складі за місцем зберігання м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а.

За результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей 21.07.2022 комісією із працівників ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» оформлено інвентаризаційний опис товарів станом на 21.07.2022 ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» на складі за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а, відповідно до якого на складі знаходились товарно-матеріальні цінності на загальну суму 14 902 677, 00 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту поставки товару в період з 01.01.2021 по 21.07.2022 на склад ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а позивачем долучено до матеріалів справи реєстр прибуткових накладних на товар, відповідно до якого на склад позивача було поставлено товар на загальну суму 28 235 636, 40 грн.

На замовлення ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» (заява № 5 від 18.08.2022) 05.09.2022 старшим експертом відділу експертиз РТПП Миколаївської області складено Акт № 120-0309 обстеження (фотофіксації) пошкодженого та знищеного майна (товару), внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлено:

Перелік знищеного майна (ТМЦ):

Повний перелік знищеного майна - 6457 позицій (за даними бухгалтерського обліку підприємства), яке було розташоване в адміністративно-побутовій будівлі літ. Т-1-2 (по факту використовується в якості складської будівлі) за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А, наведені у п. 7 даного Акту обстеження.

Згідно з переліком, знищене майно являє собою:

- кондитерські вироби: коржі, крекери, креми для тортів, цукерки, десерти, печиво, шоколад, десерти, посилки цукрові, суміші для кондвиробів;

- напої: соки, чай, кава розчинна, какао;

- молочні вироби: масло, продукти рос-вершкові, спреди, сири, крема;

- консервовані овочі: квасоля, кабачки, баклажани, заправки до страв, маслини, оливки, гриби, огірки, томати, кукурудза, горошок

- консерви: свинина, риба, паштети м'ясні та рибні;

- фасовані приправи до страв: кетчупи, майонези, аджика, томатна паста, сіль, олія, гірчиця, соуси, оцети та інше;

- мучні вироби та крупи: спагеті, макарони, ріжки, борошно кукурудзяне, суміші, тарталетки, млинці;

- інші товарно-матеріальні цінності (крохмаль, ароматизатори, розпушувач тіста, желатин, дріжджі пекарські сухі, сода харчова).

За результатами обстеження та фотофіксації майна експертом РТПП зроблено висновок: “В результаті попереднього обстеження (фотофіксації), встановлено, що майно, згідно переліку даного Акту, у вигляді товарно-матеріальних цінностей, яке було розташоване в нежитлових (складських) приміщеннях площею 500 кв.м. на території “Виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Новозаводська, 21-А, та знаходиться у приватній власності ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», було знищено та пошкоджено (до ступеню повної непридатності для подальшого використання) внаслідок руйнації та пожежі в нежитлових приміщеннях, яка утворилась після ракетних вибухів артилерійського (ракетного) обстрілу військами РФ 21 липня 2022 року».

Додатком до акту є фото майна.

На замовлення “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» на підставі договору про надання послуг (виконання робіт) № 968/3 від 19.09.2022 експертом з технічного обстеження будівель і споруд ТОВ “Миколаївський обласний інжиніринговий центр» Матвіїв О.В. (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 000945 від 10.12.2012) проведено обстеження пошкоджених об'єктів.

Підстави та обґрунтування надання інжинірингових послуг: роботи з обстеження нежитлової будівлі літ. Т-1-2 “Адміністративно-побутова будівля» та літ. З-1 “Бійня» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, вул. Новозаводська, 21 А, пошкодженої внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, проводилися на замовлення Компанія “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» (Реєстраційний № 50003086271) на підставі Договору про надання послуг (виконання робіт) № 968/3 від 19.09.2022 року відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257, та Методики обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 року № 144.

За результатами обстеження в жовтні 2022 складено Технічні звіти, а саме:

1.Технічний звіт № 27/2809 про проведення експертного обстеження технічного стану і експлуатаційної придатності конструкцій нежитлової будівлі Т-1-2 “Адміністративно-побутова будівля» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, вул. Новозаводська, 21А.

За результатами проведеного обстеження в період з 14.10.2022 по 25.10.2022 пошкодженого об'єкта з фотофіксацією складено Акт за результатами проведеного обстеження пошкодженого об'єкта на підставі Звіту № 27/2809 від 25.10.2022.

Відповідно до Акту проведено обстеження об'єкта за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А.

Власник об'єкта: “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК».

За результатами обстеження експертом з технічного обстеження будівель і споруд ТОВ “Миколаївський обласний інжиніринговий центр» Матвіїв О.В. зроблено висновок про те, що технічний стан нежитлової будівлі літ. Т-1-2 «Адміністративно-побутова будівля» за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21А, в цілому визначений як аварійний (категорія 4). Подальша безпечна експлуатація неможлива. Водночас капітальний ремонт будівлі є економічно недоцільним, рекомендується списання з балансу шляхом ліквідації.

2. Технічний звіт № 28/2809 про проведення експертного обстеження технічного стану і експлуатаційної придатності конструкцій нежитлової будівлі З-1 “Бійня» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, вул. Новозаводська, 21А.

Власник об'єкта: “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК».

За результатами обстеження експертом з технічного обстеження будівель і споруд ТОВ “Миколаївський обласний інжиніринговий центр» Матвіїв О.В. зроблено висновок про те, що технічний стан нежитлової будівлі літ. З-1 «Бійня» за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21А, в цілому визначений як аварійний (категорія 4). Подальша безпечна експлуатація неможлива. Водночас капітальний ремонт будівлі є економічно недоцільним, рекомендується списання з балансу шляхом ліквідації.

На замовлення ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» (заява № 207 від 24.10.2022) судовим експертом РТПП Миколаївської області Карнух М.М. (свідоцтво № 2032 від 24.06.2020, видане Міністерством юстиції України) проведено товарознавче дослідження для визначення розміру реальних збитків (у вартісному вигляді) майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, за результатами якого 14.11.2022 судовим експертом складено Висновок експерта № 137-023 товарознавчого дослідження по заявці ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних.

Дослідженню підлягали наступні об'єкти:

Згідно з переліком, що є невід'ємною частиною заяви:

- кондитерські вироби: батончики, цукерки, десерти, печиво, рулети, -кондитерські вироби: коржі, крекери, креми для тортів, цукерки, десерти, печиво, шоколад, десерти, посилки цукрові, суміші для кондвиробів;

- напої: соки, чай, кава розчинна, какао;

- молочні вироби: масло, продукти рос-вершкові, спреди, сири, крема

- консервовані овочі: квасоля, кабачкі, баклажани, заправки до страв, маслини, оливки, гриби, огірки, томати, кукурудза, горошок

- консерви: свинина, риба, паштети м'ясні та рибні;

- мучні вироби та крупи: спагеті, макарони, ріжки, борошно кукурудзяне, суміші, тарталетки, млинці;

- інші (крохмаль, ароматизатори, розпушувач тіста, желатин, дріжджі пекарські сухі, сода харчова).

На вирішення експертизи поставлене наступне питання:

- який розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок знищення рухомого майна ЗАМОВНИКА, в результаті збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу 21.07.2022р., завданого по території за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А, на якій у нежитлових приміщеннях Компанії “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК», відповідно до Договорів оренди №11 від 21 січня 2021 року та №12 від 01 червня 2021 року, укладеного між власником приміщень Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» і орендарем ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», та Договору суборенди від 01 жовтня 2021 року між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» та суборендарем ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», знаходилось зруйноване (знищене) рухоме майно ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ»?

Після проведення комплексу товарознавчих досліджень, експертом зроблено висновок, що розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок знищення рухомого майна Замовника експертизи, в результаті збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу 21.07.2022р., завданого по території за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А, на якій у нежитлових приміщеннях Компанії “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК», відповідно до Договорів оренди №11 від 21 січня 2021 року та №12 від 01 червня 2021 року, укладеного між власником приміщень Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» і орендарем ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», та Договору суборенди від 01.10.2021 між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» та суборендарем ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», знаходилось рухоме майно ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», становить 14 902 677, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок знищення рухомого майна позивача складає 14 902 677, 00 грн.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Щодо судового імунітету. Право, що застосовується до зобов'язань про відшкодування шкоди (збитків).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Як Україна, так і Російська Федерація були учасницями: 1) Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - згідно з Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ; 2) Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 (далі - Угода). Вказана Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1993 № 2889-ХІІ; РФ - відповідно до постанови Верховної Ради РФ від 09.10.1992 року № 3620-1.

Відповідно до ст. 1 Конвенції громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін стосовно своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони.

Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що стало підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може пред'явити позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач.

Разом з тим, Законом України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" № 2783-ІХ від 01.12.2022, який набрав чинності 23.12.2022, Верховна Рада України постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їхніх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень у них.

Відповідно до п.п. "г" ч. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав: мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги щодо відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або частково актів державних і інших органів такими, що не мають нормативного характеру, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов'язків по відношенню до господарюючих суб'єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Зазначена в пунктах 3 і 4 компетенція судів не може бути змінена угодою Сторін.

Разом з тим, Законом України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 року № 2855-IX (дата набрання чинності - 05.02.2023 року) Верховна Рада України постановила Вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (“явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або “відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі Oleynikov v Russia ЄСПЛ підтвердив зазначену правову позицію. ЄСПЛ встановив, що Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року. З огляду на наведене, вирішуючи питання порушення права заявника на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, ЄСПЛ застосував положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) на основі звичаєвого міжнародного права (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 68).

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Верховний Суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.

Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03 лютого 2012 року, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи наведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд доходить висновку, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права (постанови ВС від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19; від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Відповідно до ст. 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов'язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 12 вересня 2002 року, Україна має зобов'язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19; від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд встановив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об'єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року № 2188-IX про заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Враховуючи зазначене, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача (постанова ВС від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21).

До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20, (пункт 49).

В п. 31-34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 зазначено, що "За висновком Верховного Суду, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку з розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.

Зазначена держава, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) та № 311/498/20 (провадження № 61-988св22).

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом".

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Верховний Суд у вказаній справі також зазначив, що у разі застосування “деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 990/80/22.

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, "загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права".

Враховуючи те, що: предметом позову є відшкодування збитків, завданих збройною агресією РФ проти України; місцем завдання збитків є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення позивача до українського суду є єдиним доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки події, які стали підставою для вимог про відшкодування шкоди (збитків), мали місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

4.2. Щодо суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, на дату завдання збитків) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 922/1816/20).

Аналогічно стосовно складу цивільного правопорушення вказував Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (постанова ВС від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанова ВС від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22).

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.

Шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер, тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 року (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідальними за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є:

міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які є уповноваженими органами управління, - в частині державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що належать до сфери їх управління;

обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації) - в частині підприємств недержавної форми власності, господарських товариств (крім тих, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), які розміщуються на території відповідних областей та м. Києва.

Відповідно до п. 3-5 Порядку переліки основних показників у межах кожного напряму не є вичерпними і можуть бути доповнені у методиках, зазначених у пункті 2 цього Порядку.

До підготовки проектів методик, зазначених у пункті 2 цього Порядку, та проведення оцінки шкоди та збитків можуть залучатися представники неурядових організацій, незалежних інформаційно-аналітичних центрів та громадських організацій.

Під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.

Відповідно до п. 8 Порядку фіксація фактів пошкоджень або руйнування будівель та споруд, зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981).

Загальні засади оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови) розроблені на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, бухгалтерського обліку та звітності, державних будівельних норм, інших нормативних актів, якими врегульовані обставини оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві, та застосовуються під час проведення оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів (далі - збройна агресія). Ці Загальні засади є обов'язковими для використання під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), встановлюють єдині підходи та основні вимоги до проведення оцінки відповідних збитків.

Відповідно до п. 2 Загальних засад у цих Загальних засадах і методиках оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, терміни вживаються у такому значенні:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода);

висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про судову експертизу".

Поняття "нерухома річ (нерухоме майно, нерухомість)" та "рухома річ" вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Відповідно до п. 4 Загальних засад визначення шкоди та збитків, що проводиться відповідно до методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, здійснюється для досягнення таких цілей:

визначення загальних розмірів та обсягів шкоди та збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації, для визначення загальних втрат та збитків економіки, для прогнозування загальнодержавних або секторальних витрат на відновлення, планування державної політики у відповідній сфері та визначення поточних потреб у відновленні, а також визначення обсягів компенсації постраждалим;

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для цілей подання постраждалими заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних.

Відповідно до абз. 1, 6 п. 5 Загальних засад оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Відповідно до п. 8, 9 Загальних засад метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Об'єкт та мета оцінки зазначаються в акті оцінки збитків, звіті про оцінку збитків або висновку експерта чи експертному дослідженні.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 10 Загальних засад незалежна оцінка збитків проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності та замовником такої оцінки, в якому встановлюється дата оцінки.

Замовниками незалежної оцінки збитків є постраждалі та їх уповноважені особи, спадкоємці та особи, що претендують на успадкування майна, а також органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема органи, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також комісії, що утворені з метою визначення розміру компенсації постраждалим.

Відповідно до п. 17 Загальних засад вихідними даними, що застосовуються під час оцінки збитків, є:

правова, технічна та інша документація на майно, що зазнало руйнівного впливу, яка дає змогу його ідентифікації, зокрема документи, які складені відповідними комісіями під час огляду об'єкта збитків і ґрунтуються на судженнях (свідченнях) членів комісій;

звіт (акт) про обстеження пошкоджених та/або знищених об'єктів після завдання шкоди з рекомендаціями щодо подальшої експлуатації, складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257 “Про затвердження Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 33, ст. 1045);

інші документи, які містять характеристики об'єкта оцінки, визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Для аналітичної оцінки можуть застосовуватися інші вихідні дані.

На виконання підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

Відповідно до п. 1 розділу І Методики ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України “Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Збитки в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, або Міжнародних стандартів фінансової звітності залежно від того, яку концептуальну основу використовує підприємство для звітування.

Відповідно до п. 2 розділу І Методики результат проведення оцінки збитків має вартісний вираз.

Відповідно до п. 4 розділу І Методики відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Відповідно до п. 5 розділу І Методики оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою:

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій;

інші цілі, визначені законодавством.

Відповідно до п. 6 розділу І Методики така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі:

розміру реальних збитків;

упущеної вигоди;

потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 7 розділу І Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.

Судова експертиза (експертне дослідження), що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Відповідно до п. 8 розділу І Методики об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Методики дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків. Дата оцінки встановлюється з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України та є будь-якою датою, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23 лютого 2022 року.

Звіт про оцінку збитків є дійсним до дати відшкодування збитків (включно).

Дата оцінки встановлюється в завданні на проведення оцінки збитків (договорі на проведення оцінки збитків).

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Методики під час проведення оцінки збитків (визначення розміру збитків у вартісному виразі) релевантними видами вартості можуть бути: ринкова вартість, вартість заміщення, вартість відтворення, валова вартість девелопменту.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Методики під час оцінки (визначення розміру) збитків відповідно до цієї Методики необхідним є отримання визначеного законодавством документа, який підтверджує, що втрата, руйнування або знищення майна відбулася внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики у цьому розділі встановлюються особливості оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків), завданих майну підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, а саме: нерухомого майна, рухомого майна (машини та обладнання), транспортних засобів (далі - ТЗ), товарно-матеріальних запасів та біологічних активів, єдиних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарюванням усіх форм власності, культурних цінностей.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.2, абз. 1, 2 п. 6.3 розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна.

Для цілей цієї Методики пошкоджені, знищені, втрачені товарно-матеріальні запаси та біологічні активи, щодо яких оцінюють реальні збитки, розглядають як майно, що внаслідок заподіяння шкоди втратило свої первинні функціональні та споживчі властивості продукції, надані їй у процесі проєктування та виробництва. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна.

Розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб'єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди.

Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності).

Відповідно до ч. 1-3 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Закон України "Про судову експертизу" визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу" підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 192 України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до п. 9 розділу І Методики для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до Основного Закону Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Як було зазначено вище, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Правовий режим воєнного стану діє й на час розгляду даної справи.

В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц, постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 712/15597/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Миколаївська міська територіальна громада у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 була віднесена до територій бойових дій. З 11.11.2022 віднесена до території можливих бойових дій.

Як встановлено судом вище, Компанія “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» є власником нерухомого майна, виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 8117,4 кв.м., за адресою вул. Новозаводська, 21а, м. Миколаїв. Право власності на вищевказане нерухоме майно підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Між Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК.» (орендодавець) та ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (орендар) було укладено два договори оренди № 11 від 21.01.2021 та № 12 від 01.06.2021.

Відповідно до п. 1.1 договору № 11 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах, визначених у договорі: приміщення загальною площею 2562,5 кв.м, розташоване за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а.

Відповідно до п. 1.1 договору № 12 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах, визначених у договорі: приміщення загальною площею 1753 кв.м, розташоване за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а.

В подальшому, 01.10.2021 між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (суборендодавець) та ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2021, відповідно до умов якого суборендодавець передає, а суборендар бере в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі за текстом - “об'єкт», що орендується) за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська 21 А, загальною площею 500 кв. м. (розділ 1 договору).

Отже, на момент початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та до цього часу позивач є суборендарем частини складських приміщень, а саме 500 кв.м., розташованих за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 21-А, які використовує для ведення господарської діяльності.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення матеріальної шкоди (реальних збитків), завданих позивачу внаслідок збройної агресії РФ проти України, у вигляді вартості знищеного майна (ТМЦ), яке знаходилось в нежитлових (складських) приміщеннях на території “Виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Новозаводська, 21-А.

На підтвердження факту придбання та поставки товару в період з 01.01.2021 по 21.07.2022 на склад ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21а позивачем долучено до матеріалів справи реєстр прибуткових накладних на товар, відповідно до якого на склад позивача було поставлено товар на загальну суму 28 235 636, 40 грн.

Як встановлено судом вище, 21.07.2022 здійснено обстріл цивільної інфраструктури Інгульського р-ну м. Миколаєва Миколаївської області, внаслідок якого за адресою вул. Новозаводська, 21-А, пошкоджено складське приміщення, яке залежить Компанія “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» на праві власності, а також на об'єкті складських приміщень, орендарем яких є ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», виникла пожежа, якою пошкоджено будівлю складу, продовольчі/непродовольчі товари на території складу. Об'єкти непридатні для використання за цільовим призначенням. Зазначені обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.07.2022 про реєстрацію кримінального провадження № 22022150000001132 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, Актом про пожежу № б/н від 21.07.2022, Актом попереднього візуального огляду об'єктів, розташованих в Інгульському районі міста Миколаєва, пошкоджених в результаті збройної агресії Російської Федерації № 109 від 21.07.2022, а також Технічними звітами № 27/2809 та № 28/2809 за жовтень 2022, складеними за результатами обстеження пошкодженого об'єкта за адресою Миколаївська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, вул. Новозаводська, 21А.

З метою визначення розміру збитків 24.11.2022 на замовлення ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» судовим експертом РТПП Миколаївської області Карнух М.М. (свідоцтво № 2032 від 24.06.2020, видане Міністерством юстиції України) проведено комплексне товарознавче дослідження, за результатами якого складено Висновок експерта № 137-023 товарознавчого дослідження по заявці ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних та зроблено висновок, що розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок знищення рухомого майна Замовника експертизи, в результаті збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу 21.07.2022, завданого по території за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 21-А, на якій у нежитлових приміщеннях Компанії “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК», відповідно до Договорів оренди № 11 від 21 січня 2021 року та № 12 від 01 червня 2021 року, укладеного між власником приміщень Компанією “ДКМ МЕРЧАНТС ІНК» і орендарем ТОВ “КІВІТ ПЛЮС», та Договору суборенди від 01.10.2021 між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» та суборендарем ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», знаходилось рухоме майно ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», становить 14 902 677, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ту обставину, що причиною знищення належного позивачу рухомого майна є протиправна поведінка Російської Федерації, яка полягає у воєнній агресії проти України, вимога позивача про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди у розмірі 14 902 677, 00 грн. визнається судом обґрунтованою. Керуючись ст. 74, 76, 77, 78 ГПК України, ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 225 ГК України, суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами у справі складу правопорушення (вини та протиправної поведінки відповідача, яка полягає у збройній агресії проти України, наслідків у виді знищення належного позивачу рухомого майна (ТМЦ), яке знаходилось на території орендованого складського приміщення, а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та наслідками).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними та допустимими доказами у справі позовних вимог.

Позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3 028, 00 грн.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 14 902 677, 00 грн., розмір судового збору складає 223 540, 16 грн. (14 902 677, 00 грн. х 1,5%).

При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір в спірному випадку становить 178 832, 13 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 178 832, 13 грн.

6.2. Щодо витрат на проведення експертних досліджень.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 25 800, 00 грн. - судових витрат на проведення експертних досліджень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом при вирішенні питання про розподіл витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, враховано висновки щодо застосування норми права, викладені у п. 174-180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, які полягають у наступному.

Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Як зазначено судом вище, з метою визначення розміру збитків на замовлення позивача ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» судовим експертом РТПП Миколаївської області Карнух М.М. підготовлено Висновок експерта від 14.11.2022 № 137-023 товарознавчого дослідження по заявці ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ» для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних, в якому, зокрема, але не виключно, на підставі підготовленого старшим експертом відділу експертиз РТПП Миколаївської області Совєтським В. А. акту № 120-0309 від 05.09.2022 попереднього обстеження (фото фіксації) пошкодженого та знищеного майна (товару) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зроблено висновок про розмір заподіяної матеріальної шкоди, завданої ТОВ “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу 21.07.2022. У висновку експерта зазначено, що експерт відповідно до ст. 384 КК України обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Понесені позивачем витрати в загальній сумі 25 800, 00 грн. підтверджуються платіжними інструкціями № 12176 від 09.09.2022 на суму 4 200, грн. з призначенням платежу «Оплата згідно договору № 60 від 22.08.2022, рахунок № 120-0309 від 08.09.2022. У сумі 3 500, грн. ПДВ 20 % - 700 грн.», а також платіжною інструкцією № 12228 від 26.10.2022 на суму 21 600, 00 грн. з призначенням платежу «оплата рах. № 137-0023 від 25.10.2022. У сумі 18 000, 00 грн., ПДВ - 20 % 3600, 00 грн.».

Враховуючи задоволення позовних вимог, враховуючи, що вказані витрати, пов'язані з розглядом справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу з відповідача витрат, понесених позивачем на проведення експертних досліджень.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, 119991 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОДНИЙ СВІТ ПІВДЕНЬ», вул. 12 Поздовжня, буд. 84, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028 (код ЄДРПОУ 36880991):

- 14 902 677, 00 грн. (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот дві тисячі шістсот сімдесят сім грн. 00 коп.) - матеріальної шкоди;

- 25 800, 00 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) - витрат на проведення експертних досліджень.

3. Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, 1199 в дохід Державного бюджету України 178 832, 13 грн. (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дві грн. 13 коп.) - судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 24.12.2025

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ

132893011

Наступний документ

132893013

Інформація про рішення:

№ рішення:	132893012
№ справи:	915/1576/24
Дата рішення:	22.08.2025
Дата публікації:	26.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (25.06.2025)
Дата надходження:	18.12.2024
Предмет позову:	Відшкодування шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

05.03.2025 14:30	Господарський суд Миколаївської області
08.05.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
13.06.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
22.08.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ОЛЕЙНЯШ Е М

3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС"

відповідач (боржник):

держава Російська Федерація

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ в особі МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водний світ південь"

представник позивача:

Бартошук Валерія Олександрівна

Бурдинський Сергій Ігорович