вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4890/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
прокурора: Щербина С.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51925, місто Кам'янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, будинок 2)
в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066)
про стягнення за договором №13014 від 05.01.2015 про оренду земельної ділянки орендної плати в сумі 249 854,16 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ", набувши 16.09.2020 права власності на об'єкти нерухомого майна, відповідно до вимог частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" стало правонаступником попереднього орендаря та з цього моменту набуло обов'язків зі сплати орендної плати на умовах договору оренди земельної ділянки від 05.01.2015 №13014.
Прокурор зазначає, що відповідач, будучи власником нерухомості та фактичним землекористувачем, у період з 01.09.2022 по 31.10.2024 ухилявся від внесення орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 249 854,16 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, здійсненим відповідно до нормативної грошової оцінки та ставок орендної плати, встановлених рішеннями Кам'янської міської ради, із застосуванням індексації.
Прокурор вважає, що невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати свідчить про порушення інтересів територіальної громади, що підтверджує наявність правових підстав для стягнення вказаної суми.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними. На його думку, набуття ним права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, не призвело до автоматичного переходу прав та обов'язків орендаря за договором оренди землі №13014 від 05.01.2015, укладеним між Кам'янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД". Відповідач посилається на листування з органом місцевого самоврядування, відповідно до якого йому повідомлялось про необхідність укладення нового договору оренди, що, на його переконання, свідчило про відсутність автоматичної заміни орендаря та підтверджувало неправомірність нарахування орендної плати за попереднім договором.
До того ж відповідач стверджує, що позивачем в односторонньому порядку розірвано договір оренди земельної ділянки, про що 05.07.2023 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, відповідач зазначає, що не мав технічної можливості сплачувати орендну плату за договором, сторонами якого він не був, оскільки бюджетне законодавство не передбачає механізму здійснення платежів за іншу юридичну особу. У зв'язку з цим він не вважав себе орендарем до моменту оформлення прав на земельну ділянку на своє ім'я та не мав можливості погашати такі нарахування. Відповідач визнає обов'язок сплатити лише частину орендної плати - за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 у сумі 78 290,77 грн, а в іншій частині просить відмовити у задоволенні позову.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
29.08.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення за договором №13014 від 05.01.2015 орендної плати в сумі 249 854,16 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу №904/4890/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
Разом із вказаною позовною заявою представник позивача звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи забезпечення позову Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення коштів.
01.09.2025 ухвалою господарського суду задоволено заяву про накладення арешту (забезпечення позову) на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову.
01.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
03.09.2025 від Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області надійшло клопотання (вх. суду №38150/25 від 03.09.2025) про долучення доказів.
05.09.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду №38651/25 від 05.09.2025), в яких він просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на складність справи.
09.09.2025 ухвалою господарського суду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 01.10.2025 об 11:15 год.
16.09.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №40400/25 від 16.09.2025) з додатками.
23.09.2025 від Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив (вх. суду №41408/25 від 23.09.2025).
01.10.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 16.10.2025.
08.10.2025 ухвалою господарського суду призначено судове засідання у справі в межах розумного строку на 06.11.2025 о 15:30 год.
09.10.2025 до господарського суду від представника Кам'янської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №44412/25 від 09.10.2025) у справі.
06.11.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №48761/25 від 06.11.2025) про відкладення розгляду справи.
06.11.2025 у судове засідання з'явився прокурор та повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з'явилися.
Суд, заслухавши думку сторін за результатами розгляду клопотання представника відповідача (вх. суду №48761/25 від 06.11.2025), протокольно вирішив задовольнити дане клопотання та відкласти розгляд справи по суті на 13.11.2025 о 14:30 год.
06.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 13.11.2025 о 14:30 год.
13.11.2025 у судове засідання з'явився прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.
13.11.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 25.11.2025 о 14:30 год.
25.11.2025 у судове засідання з'явився прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.
У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи, досліджено докази, наявні в матеріалах справи.
Після закінчення стадії дослідження доказів прокурор усно просив оголосити перерву у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні о 15:15 год.
Суд протокольно задовольнив усне клопотання прокурора та прийшов до висновку про оголошення перерви у судовому засіданні з метою належної підготовки сторін до судових дебатів.
Суд узгодив із представниками дату та час наступного судового засідання в межах розумного строку, а саме: 09.12.2025 о 12:30 год.
25.11.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 09.12.2025 о 12:30 год.
09.12.2025 у судове засідання з'явились прокурор та повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
У вказаному судовому засіданні судом було всебічно, повно та об'єктивно досліджено всі подані сторонами докази, заслухано пояснення учасників справи, з'ясовано фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та надано оцінку доводам і запереченням.
Крім того у вказаному судовому засіданні у зв'язку із завершенням судового розгляду спору по суті після судових дебатів, відповідно до статей 193, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 17.12.2025 о 16:30 год.
09.12.2025 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення в межах розумного строку у справі №904/4890/25 призначено на 17.12.2025 о 16:30 год.
17.12.2025 у судове засідання з'явився прокурор. Повноважні представники позивача та відповідача у вказане судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
17.12.2025 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за період з 01.09.2022 по 31.10.2024, на якій розташоване належне відповідачу на праві власності нерухоме майно. Прокурор зазначає, що відповідач, набувши статусу нового орендаря та фактично користуючись землею з моменту переходу права власності, обов'язку зі сплати орендної плати не виконав, що призвело до утворення заборгованості за заначений період у загальному розмірі 249 854,16 грн.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.
(2) Факт автоматичного переходу до відповідача прав та обов'язків орендаря за договором оренди землі.
(3) Факт користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності.
(4) Факт невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати після набуття права власності на нерухомість.
(5) Розмір нарахованої орендної плати за спірний період та правильність розрахунку заявленої до стягнення суми.
1. Набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 16.09.2020 набув право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, що підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою (витягом) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.06.2025 за номером 431730905 (а.с. 14-16).
Відповідні об'єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, право користування якою попередньо належало Товариству з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" на підставі договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 (а.с. 22-23), укладеного з Кам'янською міською радою.
2. Перехід до відповідача прав та обов'язків орендаря за договором оренди землі.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", у разі переходу права власності на будівлю або інший об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, право користування відповідною земельною ділянкою переходить до нового власника автоматично, без необхідності укладення додаткових угод, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 17.11.2020 у справі №904/5968/19, 13.06.2019 у справі №922/2427/18, 25.02.2020 у справі №922/510/19), перехід права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомості відбувається в силу прямої дії закону та не потребує укладення додаткових угод, внесення змін до договору чи державної реєстрації такого переходу, оскільки переоформлення має виключно технічний характер і не впливає на виникнення прав та обов'язків нового орендаря.
Так само Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі №922/510/19 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 роз'яснив, що відчуження об'єкта нерухомості припиняє договір оренди лише в частині участі попереднього орендаря, але не припиняє його в цілому, і договір продовжує діяти щодо нового власника на тих самих умовах.
З наявних у справі доказів убачається, що на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно земельна ділянка перебувала в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" на підставі договору оренди землі №13014 від 05.01.2015 (а.с. 22- 23), укладеного строком до 31.10.2024.
Будь-яких доказів припинення зазначеного договору або укладення нового договору оренди до моменту виникнення спору суду не надано.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 не припинив своєї дії на підставі пункту 12.3 договору у зв'язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці. У світлі імперативних положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі відчуження об'єктів нерухомості договір оренди припиняється не повністю, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.
Крім того, рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023 не спростовує факту чинності договору оренди №13014 від 05.01.2015, оскільки відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для припинення права оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства та практики Верховного Суду, а укладений договір оренди земельної ділянки не може бути розірваний в односторонньому порядку за його умовами й сторонами не надано доказів такого розірвання в двосторонньому порядку.
Отже, враховуючи, що договір оренди землі продовжує діяти на тих самих умовах щодо особи, яка набула право власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно, відповідач з моменту державної реєстрації права власності (16.09.2020) став новим орендарем земельної ділянки в силу закону та набув усі відповідні права й обов'язки, у тому числі обов'язок сплачувати орендну плату.
3. Користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності.
Після набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНФ" права власності на нерухоме майно 16.09.2020, зазначені об'єкти нерухомості продовжували розміщуватися на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14-15), до складу набутого майна входять будівлі та споруди, що становлять єдиний комплекс, розташований у межах зазначеної земельної ділянки.
Згідно із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку №495 від 20.01.2021 (а.с. 34), земельна ділянка площею 0,4254 га має визначені межі, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14-15) знаходиться в комунальній власності Кам'янської міської ради. Вказані межі повністю охоплюють територію, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать відповідачу.
Матеріали справи не містять відомостей про існування інших землекористувачів або користувачів частини земельної ділянки в період після 16.09.2020. Також відсутні дані про передачу відповідачем належних йому об'єктів нерухомості в оренду, найм або користування третім особам, що могло б впливати на користування земельною ділянкою.
Встановлено, що після державної реєстрації права власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ" фактично здійснювало володіння та використання відповідних будівель і споруд. Оскільки розміщення таких об'єктів нерухомості є стаціонарним і передбачає їх фізичний зв'язок із земельною ділянкою, використання цих об'єктів нерозривно пов'язане з використанням земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач не заперечує факту розташування належних йому об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та здійснення фактичної діяльності на них, проте зазначає, що не вважає себе орендарем земельної ділянки до моменту оформлення прав користування нею на своє ім'я. Водночас відповідач не повідомляє про будь-які дії, які б свідчили про відмову від фактичного використання земельної ділянки або про передачу відповідних площ іншій особі.
Матеріали справи не містять даних про будь-які перешкоди відповідачу у використанні земельної ділянки з боку органів місцевого самоврядування або третіх осіб. З листування між сторонами, долученого до справи, убачається, що відповідач після набуття права власності на нерухоме майно звертався до Кам'янської міської ради з питань оформлення документів на земельну ділянку, що підтверджує його інтерес до подальшого використання земельної ділянки та розміщених на ній об'єктів.
Таким чином, за сукупністю матеріалів справи встановлено фактичне використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 після 16.09.2020 у зв'язку з розміщенням на ній належних йому об'єктів нерухомого майна та здійсненням діяльності щодо їх володіння та утримання.
4. Невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати після набуття права власності на нерухомість.
Як вказано вище, після набуття права власності на об'єкти нерухомості та фактичного користування земельною ділянкою відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі №13014 від 05.01.2015, право та обов'язки за яким перейшли до нього в силу закону. Втім, доказів внесення відповідачем орендної плати за земельну ділянку за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 матеріали справи не містять.
Натомість, відповідач визнає часткову наявність заборгованості та погоджується зі сплатою орендної плати лише за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 у розмірі 78 290,77 грн, посилаючись на розірвання позивачем договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку, що знайшло своє відображення в припиненні речового права за цим договором відповідно до запису про інше речове право за №8782586 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2023, вчиненого на підставі рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №1122-35/VIII від 16 червня 2023 року.
При цьому рішенням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №1122-35/VIII від 16 червня 2023 року було вирішено вилучити земельні ділянки з користування ТОВ «КИ.МОД» та припинити його право користування ними. Щодо вилучення земельної ділянки з користування ТОВ «ДНФ» - рішення власником ділянки не приймалося.
Доказів розірвання договору оренди землі №13014 від 05.01.2015 або рішення про вилучення саме у відповідача земельних ділянок - відповідачем не надано.
5. Розмір нарахованої орендної плати за спірний період та правильність розрахунку заявленої до стягнення суми.
Прокурором у позовній заяві наведено розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 у загальному розмірі 249 854,16 грн , який здійснено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок орендної плати, встановлених рішеннями Кам'янської міської ради, та із застосуванням індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України та умов договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим відповідач визнав обов'язок сплатити орендну плату лише у розмірі 78 290,77 грн за період з 01.09.2022 по 04.07.2023, відповідні доводи пов'язані з позицією щодо моменту набуття та припинення ним статусу орендаря, а не з арифметичною правильністю розрахунку позивача.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Умовами статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Вищенаведені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до частин 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Абзацом 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто, має місце заміна сторони у зобов'язанні, і після відчуження об'єктів нерухомості попередні користувачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від у справі №920/675/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від у справі №913/661/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427/18, від у справі №922/1349/18.
У постанові від 25.02.2020 у справі №922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спір між сторонами полягає у різному тлумаченні правових наслідків відчуження об'єктів нерухомого майна, розташованих на орендованій земельній ділянці, а саме: чи припинився договір оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 у зв'язку з таким відчуженням у цілому, чи він припинився лише щодо попереднього орендаря та продовжив діяти щодо нового власника нерухомого майна як нового орендаря, а також чи припинився він у зв'язку із прийняттям рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №1122-35/VIII від 16 червня 2023 року.
Крім того, між сторонами наявний спір щодо обов'язку відповідача сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у заявлений позивачем період, моменту виникнення такого обов'язку та моменту його припинення, а також правильності визначення (нарахування) розміру орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.10.2024.
Як встановлено судом 05.01.2015 між Дніпродзержинською міською радою (правонаступником якої є Кам'янська міська рада відповідно до постанови Верховної Ради України № 1377-VIII від 19.05.2016), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки №13014. Предметом вказаного договору є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146.
Між тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №431730905 від 17.06.2025 (а.с. 14-15, том 1), вбачається, що 16.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (відповідач), на підставі договору купівлі-продажу №1789 від 16.09.2020, набуло права власності на будівлю з підпіллям адміністративного корпусу (об'єкт незавершеного будівництва), загальною площею 3543,3 кв.м., розташованою на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Широка, будинок 351-б.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/386/24 від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, встановлено чинність договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 надана в оренду попередньому її користувачеві (ТОВ "КИ.МОД, попередньому власнику нерухомого майна), та чинність цього договору для відповідача (ТОВ "ДНФ"), як нового власника нерухомого майна, розташованого на спірній ділянці.
Суд зазначає, що оскільки розміщення таких об'єктів нерухомості є стаціонарним і передбачає їх фізичний зв'язок із земельною ділянкою, використання відповідних будівель і споруд нерозривно пов'язане з використанням земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Відповідно до приписів частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на будівлі та споруди зумовлює автоматичний перехід до нового власника права користування земельною ділянкою на умовах, встановлених чинним договором оренди. Такий перехід відбувається в силу закону та не ставиться у залежність від укладення додаткової угоди, переоформлення договору чи внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав.
Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі №922/510/19, від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 послідовно роз'яснює, що переоформлення договору оренди має технічний характер та не впливає на момент виникнення прав і обов'язків нового орендаря.
Отже, з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно до нього перейшли всі права та обов'язки орендаря земельної ділянки, у тому числі обов'язок зі сплати орендної плати.
При цьому відповідач вказує на те, що, на його думку, у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомого майна та відсутністю укладеного з ним договору оренди земельної ділянки, він не набув статусу орендаря за договором оренди землі №13014 від 05.01.2015, а відтак не мав обов'язку зі сплати орендної плати до моменту оформлення відповідних прав на земельну ділянку на своє ім'я.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на положення пункту 12.3 договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015, яким, на його переконання, передбачено припинення дії договору у разі відчуження будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці.
Крім того, відповідач зазначає, що рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023, яким, за твердженням відповідача, було оформлено припинення договірних відносин оренди, підтверджує припинення дії договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 у цілому, у зв'язку з чим відповідач вважає нарахування орендної плати за цим договором у спірний період неправомірним.
З огляду на наведені доводи відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вказано, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", у разі переходу права власності на будівлю або споруду, розташовану на орендованій земельній ділянці, до нового власника переходить право користування відповідною земельною ділянкою на умовах чинного договору оренди. Зазначена норма є імперативною та не допускає іншого правового регулювання за домовленістю сторін договору.
За таких обставин положення пункту 12.3 договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 не може тлумачитися як таке, що передбачає припинення дії договору оренди в цілому у разі відчуження об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці. У світлі наведених норм законодавства та усталеної судової практики Верховного Суду зазначений пункт договору підлягає тлумаченню як такий, що припиняє дію договору лише щодо попереднього орендаря, але не припиняє договір оренди як правовідношення в цілому.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, відповідно до яких відчуження об'єкта нерухомості припиняє права та обов'язки за договором оренди землі для попереднього орендаря, однак не є підставою для припинення договору оренди землі загалом, який продовжує діяти щодо нового власника нерухомого майна на тих самих умовах.
Посилання відповідача на рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023 як на підставу припинення дії договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 господарський суд оцінює критично. Зазначене рішення саме по собі не є актом, який припиняє договір оренди землі у встановленому законом порядку, та не змінює правових наслідків, прямо визначених нормами земельного законодавства щодо переходу прав та обов'язків орендаря.
При цьому суд враховує, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №904/386/24, яка має преюдиційне значення для даної справи, вже встановлено, що рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023 не спростовує факт чинності договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015, оскільки відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для припинення права оренди землі.
Крім того, з умов договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 вбачається, що відповідно до пункту 12.4 договору припинення дії договору допускається шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, тоді як пунктом 12.6 договору прямо передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Водночас матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами угоди про розірвання договору оренди або прийняття судового рішення про його припинення.
Суд також звертає увагу на те, що акт повернення земельної ділянки (об'єкта оренди) між орендодавцем та орендарем (або його правонаступником) не складався та не підписувався, що відповідно до усталеної судової практики свідчить про відсутність фактичного припинення орендних правовідносин. За таких обставин договір оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 продовжував свою дію у спірний період.
Отже, доводи відповідача про припинення дії договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомості, положеннями пункту 12.3 договору або прийняттям рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023 - не ґрунтуються на вимогах закону, умовах договору та встановлених судом преюдиційних обставинах, а відтак не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язків орендаря, у тому числі обов'язку зі сплати орендної плати.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про чинність договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 у спірний період та наявність у відповідача статусу орендаря земельної ділянки.
Вирішуючи спір у справі, господарський суд переходить до оцінки наступного спірного питання, а саме правильності визначення розміру орендної плати, заявленої до стягнення.
Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо факту користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період, натомість заперечення відповідача зосереджені на методиці нарахування орендної плати, зокрема щодо застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у договорі оренди, та допустимості її перерахунку шляхом застосування коефіцієнтів індексації.
Відповідач, посилаючись на пункти 2.2 та 4.1 договору оренди земельної ділянки, вважає, що нормативна грошова оцінка, зазначена у договорі та додаткових угодах до нього, є погодженою сторонами фіксованою величиною орендної плати, а відтак не може змінюватися без укладення відповідної додаткової угоди. Крім того, відповідач стверджує, що застосований позивачем механізм визначення НГО за попередні роки шляхом ділення показника НГО, визначеного станом на пізнішу дату, на коефіцієнти індексації, є незаконним та таким, що призводить до штучного завищення орендної плати.
Оцінюючи наведені доводи, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 13, 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 289 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земель державної та комунальної власності визначається виключно на підставі затвердженої технічної документації, є публічно-правовим регулятором і не може бути змінена чи зафіксована за домовленістю сторін договору.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, а також Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22), зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінює розмір орендної плати, якщо вона визначена у відсотковому співвідношенні до НГО, незалежно від внесення змін до договору оренди.
Господарський суд зазначає, що відсутність додаткової угоди не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а обов'язок її врахування виникає в силу закону.
Посилання відповідача на пункти 2.2 та 4.1 договору оренди, як на підставу фіксації НГО, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені умови договору не можуть змінювати імперативне регулювання, встановлене податковим та земельним законодавством, і підлягають застосуванню в частині, що не суперечить закону.
Нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки є публічно-правовим регуляторним показником, який визначається відповідно до Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України на підставі технічної документації і даних Державного земельного кадастру. Така оцінка не є договірною ціною і не може бути зафіксована або змінена за домовленістю сторін договору.
Пункти 2.2 та 4.1 договору оренди підлягають тлумаченню як такі, що фіксують нормативну грошову оцінку, відому на момент укладення договору, та визначають формулу розрахунку орендної плати, але не встановлюють заборони на застосування актуальної нормативної грошової оцінки або її індексації, передбаченої законом. Зміна нормативної грошової оцінки або її індексація автоматично впливає на розмір орендної плати без необхідності укладення додаткової угоди, оскільки така зміна відбувається не за волею сторін, а в силу імперативних норм законодавства.
Що стосується доводів відповідача про неправомірність визначення нормативної грошової оцінки за попередні роки шляхом її перерахунку з використанням коефіцієнтів індексації, суд зазначає наступне.
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
Чинне земельне законодавство в тому числі не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Надані до позовної заяви Витяги № НВ-1200257842023 від 10.03.2023 та №НВ-9960391072024 від 30.12.2024 (а.с. 21) із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема містять кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативну грошову оцінку земельної ділянки у гривнях. Вказаної інформації цілком достатньо для обчислення розміру орендної плати.
Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.
Вказана нормативна грошова оцінка діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Відповідно до ст. ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Тобто технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.
Для розрахунку орендної плати за 2022 рік позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в цінах 2023 року та зменшував її розмір на відповідні щорічні коефіцієнти індексації за спірний період, що не суперечить законодавству, оскільки у спірному періоді нормативна грошова оцінки землі була сталою, починаючи з 01.01.2021 та підлягала коригуванню лише на щорічні коефіцієнти індексації. Для визначення оцінки землі за 2022 рік щорічні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі 2020 року були застосовані кумулятивно. Відповідно для отримання оцінки попередніх років можливо арифметично вирахувати таку оцінку шляхом зменшення оцінки 2023 року на коефіцієнти індексації попередніх років, які входили в цей розрахунок.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що для отримання нормативної грошової оцінки за 2022 рік позивач правомірно поділив нормативну грошову оцінку 2023 року на коефіцієнти індексації за попередні роки спірного періоду часу.
Водночас суд враховує, що відповідач, заперечуючи проти заявленого до стягнення розміру заборгованості та посилаючись на нібито неправильність методики її визначення, не надав суду належного та допустимого контррозрахунку орендної плати за спірний період, який би містив конкретні вихідні дані (ставку орендної плати, нормативну грошову оцінку, коефіцієнти індексації, період нарахування) та арифметичне обґрунтування іншої суми, що підлягає сплаті.
Наведені доводи відповідача мають загальний характер, зводяться переважно до правової оцінки правовідносин та заперечень проти застосованої позивачем методики, однак не містять альтернативного розрахунку, який би спростовував суму, визначену позивачем, та дозволяв суду співставити розрахунки сторін.
Більш того, відповідач не надав інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та/або інших доказів, які б підтверджували застосування іншого показника НГО чи іншого порядку розрахунку орендної плати у спірному періоді.
За таких обставин, з урахуванням наданих позивачем первинних даних і розрахунку, підтверджених належними доказами, та відсутності у відповідача належного контррозрахунку, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи, а заперечення відповідача не спростовують доведених позивачем обставин.
Господарський суд зазначає, що добросовісна поведінка землекористувача передбачає вжиття дій для належного виконання грошових зобов'язань, зокрема з'ясування реквізитів для сплати, подання відповідних звернень та здійснення платежів у встановленому порядку. Відповідач не навів будь-яких доказів, які б свідчили про перешкоди в отриманні інформації щодо реквізитів або неможливість здійснити оплату. Невчинення відповідачем дій, які він міг і повинен був здійснити для виконання обов'язку, не може вважатися підставою для звільнення його від сплати орендної плати.
Крім того, сам факт часткового визнання відповідачем боргу у відзиві підтверджує його усвідомлення обов'язку щодо сплати орендної плати та фактичне визнання ним користування земельною ділянкою у спірний період.
Доводи відповідача щодо неможливості здійснення платежів у зазначений період не підтверджені належними та допустимими доказами, а надане листування з органом місцевого самоврядування не впливає на правову природу обов'язку відповідача як орендаря, оскільки не змінює факту користування ділянкою та не скасовує виникнення обов'язку зі сплати орендної плати згідно з законом.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.10.2024, а також обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості у сумі 249 854,16 грн. Заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин, ґрунтуються на неправильному розумінні моменту виникнення та припинення обов'язку зі сплати орендної плати та не підтверджені належними доказами.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 249 854,16 грн - заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення за договором №13014 від 05.01.2015 про оренду земельної ділянки орендної плати в сумі 249 854,16 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168) 249854,16 грн (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні шістнадцять копійок) - заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 4 239,20 грн (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять гривень двадцять копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.12.2025
Суддя Т.В. Іванова