вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5266/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Сікорська О. В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 1; ідентифікаційний код 43471462)
про стягнення коштів у загальному розмірі 396 142,49 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" у період з 01.01.2024 по 29.09.2024 без оформлення права користування та без сплати орендної плати фактично користувалося земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, унаслідок чого безпідставно зберегло у себе кошти у розмірі 396 142,49 грн.
Оскільки використання землі є платним, а власник нерухомості є фактичним користувачем земельної ділянки, позивач просить стягнути зазначену суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені кошти за рахунок територіальної громади.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, зокрема, відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 22.09.2025 вважається врученою відповідачу 23.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.62).
Крім того, господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали господарського суду від 23.09.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" (ідентифікаційний код 43471462) ), за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 1, зазначеною щодо вказаної юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 57).
При цьому господарський суд зазначає, що поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.74-76).
Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Суд зазначає, що з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, на офіційній веб-сторінці Господарського суду Дніпропетровської області здійснено оприлюднення ряду оголошень по даній справі (а.с. 85, 94, 119).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду у даній справі від 22.09.2025 надіслано судом 22.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130375663), зареєстровано в реєстрі 22.09.2025 та забезпечено надання загального доступу - 23.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 22.09.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (23.09.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 08.10.2025 .
Судом враховані нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 20.11.2025 (дата закриття підготовчого провадження) строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
16.09.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" про стягнення коштів у загальному розмірі 396 142,49 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 справу №904/5266/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
22.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2025 о 10:30 год.
08.10.2025 ухвалою господарського суду призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2025 о 11:15 год., у зв'язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у відрядженні у період з 15.10.2025 по 28.10.2025.
13.11.2025 до господарського суду від представника позивача до господарського суду надійшло клопотання (вх. суду №49907/25 від 13.11.2025) про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
13.11.2025 у підготовче засідання судове засідання повноважні представники учасників не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
13.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 20.11.2025 о 15:15 год.
20.11.2025 у підготовче судове засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
У вказаному підготовчому засіданні судом відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
20.11.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 09.12.2025 о 12:00 год., попереджено учасників справи про те, що відповідно до пункту 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
09.12.2025 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача та досліджено докази наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 09.12.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 17.12.2025 о 16:00 год.
09.12.2025 ухвалою господарського суду повідомив учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення в межах розумного строку у справі №904/5266/25 призначено на 17.12.2025 о 16:00 год.
17.12.2025 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
17.12.2025 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" обов'язку зі сплати плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, площею 0,8788 га, якою відповідач фактично користувався у період з 01.01.2024 по 29.09.2024 без належного правового оформлення. Позивач вважає, що таким чином відповідач безпідставно зберіг у себе кошти позивача у розмірі 396 142,49 грн, які відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період.
(2) Відсутність у відповідача оформленого права користування земельною ділянкою.
(3) Факт несплати відповідачем плати за землю та визначення її розміру.
1. Користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період.
Користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" спірною земельною ділянкою, площею 0,8788 га, у період з 01.01.2024 по 29.09.2024, підтверджується наявністю на цій ділянці об'єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за відповідачем (а.с. 22).
Нерухоме майно є нерозривно пов'язаним із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, а його використання об'єктивно неможливе без користування відповідною землею, що відповідає положенням статті 181 Цивільного кодексу України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомості власник стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій цей об'єкт розташований, незалежно від наявності укладеного договору оренди чи оформленого речового права.
Отже, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл", у спірний період, володіло та використовувало належний йому об'єкт нерухомості за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 87/16, останнім з огляду на вказане здійснювалося користування земельною ділянкою, у тому числі у спірний період, що і створює обов'язок сплачувати плату за землю.
2. Відсутність у відповідача оформленого права користування земельною ділянкою.
Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період з 01.01.2024 по 29.09.2024 відповідач мав належно оформлене речове чи договірне право на спірну земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 87/16. Вказане, зокрема, підтверджується витягом з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 22).
Положеннями статті 125 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для користування зазначеною земельною ділянкою.
Крім того, відповідачем зазначене не спростовано, а будь-які докази існування у нього належним чином оформленого права користування земельною ділянкою до матеріалів справи не подано. Отже, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для користування зазначеною земельною ділянкою.
3. Несплата відповідачем плати за землю та визначення її розміру.
Згідно із листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №43677/5/04-36-04-15-11 від 11.09.2025 (а.с. 23), вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" (ідентифікаційний код 43471462) за земельну ділянку площею 0,8788 га з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088 на вулиці Прорізна, 87/16 у Центрально-Міському районі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області податкові зобов'язання за період з 01.01.2024 - 29.09.2024 не визначає та не сплачує.
Тобто за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідач у зазначений період не визначав податкових зобов'язань та не здійснював сплату орендної плати або земельного податку, що свідчить про повну відсутність виконання обов'язку щодо плати за землю.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним, при цьому стаття 96 Земельного кодексу України передбачає обов'язок землекористувача сплачувати земельний податок або орендну плату незалежно від підстав користування.
Розмір безпідставно збережених коштів визначено позивачем на рівні орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 24) та ставки, встановленої рішенням Криворізької міської ради (а.с. 33-44).
Згідно з поданим розрахунком (а.с. 13), сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 29.09.2024 становить 396 142,49 грн.
Відповідачем факт несплати плати за землю та правильність визначеного позивачем розміру безпідставно збережених коштів не спростовано, а доказів виконання обов'язку зі сплати земельних платежів до суду не подано.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписом частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлової будівля, яка належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У статтях 122, 123, 124 Земельного кодексу України зазначено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику (постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №922/423/19, від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).
З аналізу глави 15, статей 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовано цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17).
З огляду на викладене, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
За правовою позицією Верховного Суду, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташовано необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19, від 16.08.22 у справі № 922/2095/21).
Таким чином встановлення саме вказаних вище обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Щодо розміру позовних вимог, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що основою для її визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.
За приписами частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина 1 статті 15 Закону України Про оцінку земель).
Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Відповідно до частини другої статті 20 і частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51612565 від 13.03.2020, приватним нотаріусом Чорна О.С. вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №35932665 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" на будівлю металевих провідників літ В. площею основи 2658,6кв.м (а.с. 22).
Відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №56897445 вбачається, що 30.09.2024 право власності на будівлю металевих провідників літ В. площею основи 2658,6кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/16, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" перейшло до Приватного підприємства "Харківенергоресурс", на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2024 (а.с. 22).
Таким чином в період з 13.03.2020 по 29.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" володіло нерухомим майном за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/16 та відповідно користувалося земельною ділянкою, на якій розташовано вказане нерухоме майно.
Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2025 №НВ-0001623002025 земельна ділянка площею 0,8788 га, за кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 87/16 (а.с.15-21).
Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі №904/3456/24, яке 12.12.2024 набрало законної сили, встановлено що земельна ділянка площею 0,8788 га, кадастровий номер 1211000000:08:158:0088, розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 87/16, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.27-30).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2025 №НВ-0001623002025 вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель- землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Державну реєстрацію земельної ділянки проведено 28.03.2017 Відділом у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто з 28.03.2017 (такий правовий висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 16 червня 2021 року у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19).
За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2025 №43677/5/04-3604-15-11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, площею 0,8788 га на вулиці Прорізна, 87/16 (місто Кривий ріг Дніпропетровської області), у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу за спірний період податкові зобов'язання не визначав та не сплачував (а.с.23).
Рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу" (далі - рішення №506; а.с. 33-44), яке набуло чинності 01.01.2022, встановлені ставки плати за землю на території міста Кривого Рогу, в тому числі ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення) (а.с. 39-43).
Так, відповідно до додатка 2 до рішення №506 розмір орендної плати за земельні ділянки з кодом цільового призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для юридичних осіб становить 3% від нормативної грошової оцінки земель міста.
Рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 (а.с. 32), яке набуло чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно з витягом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №97-4-0.110.4-7396/301-23 від 05.09.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088 становить 16814256,16 грн (а.с. 24).
Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 рік - 1,051, 2024 - 1,12. Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.09.2023 №97-4-0.110,4- 7396/301-23 у 2024 році становить - 17 671 783,22 грн, з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік (16 814 256,16 х 1,051, який підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2024 рік).
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради.
Отже, розрахунок за 2024 рік становить: 17 671 783,22 грн х 3,0 % = 530 153,50 грн - річний розмір плати за користування земельною ділянкою, де: 17 671 783,22 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.09.2023 з урахуванням коефіцієнту індексації 1,051 за 2023 рік; 3,0 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням №506 від 26.05.2021. 530 153,50 грн:12 місяців = 44 179,46 грн - плата за місяць за користування земельною ділянкою; 44 179,46 грн : 30 днів х 29 днів = 42 706,81 грн - плата за користування земельною ділянкою у період з 01.09.2024 по 29.09.2024; 44 179,46 грн х 8 місяців + 42 706,81 грн = 396 142,49 грн - плата за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2024 по 29.09.2024.
Всього за період з 01.01.2024 до 29.09.2024 за відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088 в розмірі 396 142,49 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" в період з 01.01.2024 по 29.09.2024 право користування земельною ділянкою не оформило, плату за фактичне землекористування не сплачувало.
За розрахунком позивача за період з 01.01.2024 по 29.09.2024 (а.с. 13) відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,8788 га з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088 у сумі 396 142,49 грн.
Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунку не подано.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією (лист №20/01-01-02-08/2523 від 17.06.2025 "Про врегулювання земельних відносин"), в якій просив добровільно погасити заборгованість за користування земельною ділянкою у тридцятиденний термін з дня одержання претензії (а.с. 25-26), тобто до 21.07.2025 включно, враховуючи дату отримання відповідачем вказаної претензії (листа).
При цьому вказана претензія з боку відповідача залишена без відповіді, доказів оплати вказаної заборгованості суду не надано.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, яка відноситься до глави 83 цього Кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц; п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (п. 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Доказів на підтвердження повної сплати орендної плати за спірний період відповідачем не надано, доводи позивача щодо наявності заборгованості у сумі 396 142,49 грн шляхом надання належних доказів відповідачем не спростовано.
Відтак, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою орендної плати з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024, в розмірі 396 142,49 грн є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 396 142,49 грн - коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" про стягнення коштів у загальному розмірі 396 142,49 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024 - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехстіл" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 1; ідентифікаційний код 43471462) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 396 142,49 грн (триста дев'яносто шість тисяч сто сорок дві гривні сорок дев'ять копійок) - коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:158:0088, за період з 01.01.2024 по 29.09.2024 та 4 753,71 грн (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три гривні сімдесят одну копійку) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.12.2025
Суддя Т.В. Іванова