18 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1238/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.;
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2321П/2) Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25 (повний текст рішення складено та підписано 15.10.2025 суддею Ківшик О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», м.Кременчук, Полтавська область,
до Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій, м.Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 350543,28 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій, в якому просило суд стягнути з Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій 350543,28 грн заборгованості за спожиту у грудні 2021 року теплову енергію, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 10.03.2021 між сторонами договору №5100 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії. Посилаючись на норми частини 1 ст.48 Бюджетного кодексу України, частину 1 ст.96, частину 2 ст.617, ст.625 Цивільного кодексу України, позивач зазначав, що сама по собі відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» 350543,28 грн вартості спожитої теплової енергії. Стягнуто з Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» судовий збір у розмірі 4206,52 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що у дотримання умов договору позивачем двічі направлено відповідачу рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг. Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по відповідачу. З огляду на умови пункту 4.6 договору №5100, строк оплати поставленої теплової енергії за грудень 2021 року, є таким, що настав. Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано. Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію та гарячу воду в загальному розмірі 350543,28 грн. Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив. Щодо посилання відповідача на те, що умовами пункту 11.4 договору №5100/2021 передбачені ризики невиконання відповідачем своїх зобов'язань у частині оплати за надані позивачем послуги, оскільки джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету в межах затверджених видатків замовника, а згідно з пунктом 11.4 договору відповідач як замовник здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, господарський суд зазначив, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, відтак, такі доводи визнав безпідставними.
Відповідач - Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій, подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю послуги з постачання теплової енергії №5100/2021 від 12.03.2021 передбачені ризики невиконання апелянтом своїх зобов'язань у частині оплати за надані позивачем послуги, оскільки джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету в межах затверджених видатків замовника, згідно з пунктом 11.4 договору апелянт як замовник здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України. Оскільки джерелом фінансування апелянта є кошти державного бюджету, при проведенні розрахунків апелянт повинен діяти у чіткій відповідності до вимог бюджетного законодавства. Апелянт зазначає, що 24.12.2021 направив позивачу лист №811/02-04, в якому просив надіслати на його адресу рахунок на оплату за спожиті послуги, разом з актом про обсяг спожитої теплової енергії. Як стверджує відповідач, якби позивач своєчасно і в межах бюджетного періоду 2021 року направив вказані документи відповідачу, той провів би оплату без затримки, однак у вказаний період зазначені документи позивачем не були направлені, що призвело до закриття бюджетного періоду за 2021 рік, без проведення остаточного розрахунку за нього. Документи, які б підтверджували факт надання послуг за грудень 2021 року позивачем не надано (акти не підписані відповідачем). Інших належних та допустимих доказів позивачем на підтвердження своїх вимог до позову не надано. Натомість акт підписаний обома сторонами договору є єдиним та належним доказом надання послуг. Оскільки такий акт позивачем не надано, він позбавлений права вимагати сплати коштів відповідачем.
10.12.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» подало відзив (вх.№14247) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» між позивачем та відповідачем укладено договір №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії, який містить орієнтовні величини обсягів закупівлі теплової енергії на рік та її вартість (пункт 3.1). В усьому іншому його умови або повторюють умови договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10.03.2021, або прямо відсилають сторони до виконання його умов. Пункт 11.2 договору про закупівлю послуги з постачання теплової енергії, укладений між сторонами, чітко визначає, що умови постачання теплової енергії не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України та договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.03.2021 №5100, в якому обумовлені конкретні і необхідні для господарських відносин умови - технічні та фінансові параметри, як-то опалювальна площа та теплове навантаження будівель, наявність чи відсутність вузлів комерційного обліку теплової енергії, перелік об'єктів, на які постачається теплова енергія, розрахунковий період (з першого по останнє число місяця), тарифи та порядок їх зміни, порядок надання відомостей про показники засобу обліку теплової енергії та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію. Отже, господарський суд дійшов правильного висновку, що заборгованість за теплову енергію, спожиту у грудні 2021 року у розмірі 350543,28 грн, виникла саме по договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10.03.2021. Твердження відповідача про те, що умовами договору про закупівлю послуги з постачання теплової енергії №5100/2021 від 12.03.2021 передбачені ризики невиконання ним своїх зобов'язань у частині оплати за надані позивачем послуги, оскільки джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету в межах затверджених видатків замовника, оскільки згідно з пунктом 11.4 договору скаржник, як замовник, здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, то такі твердження заявника суперечать чинному законодавству та матеріалам справи. Крім того, матеріалами справи спростовуються і доводи апелянта про не надання доказів, які б підтверджували факт надання послуг за грудень 2021 року, адже матеріали справи містять відомість про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за грудень 2021 року від 30.12.2021, яка підписана представником скаржника, а також акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за грудень 2021 року від 31.12.2021, який підписаний трьома представниками позивача. Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 350543,28 грн. Просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1238/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/1238/25.
17.11.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25. Розгляд скарги призначено на 18.12.2025 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено сторонам строк до 12.12.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву сторонам у справі. Встановлено сторонам строк до 12.12.2025 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
10.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» надійшло клопотання (вх.№14254), в якому просить судове засідання 18.12.2025 об 11:00 год. провести без участі представника ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за наявними у справі матеріалами та з урахуванням наданого відзиву на апеляційну скаргу.
18.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№14549) про відкладення розгляду справи через участь представника відповідача в інших судових засіданнях. У подальшому просить розгляд справи провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «Електронний суд» розділу ВКЗ. До клопотання надано інформацію з порталу Судова влада України щодо розгляду цивільної справи №524/13476/25 про порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами, яка призначена Автозаводським районним судом м.Кременчука на 18.12.2025 о 13:00 год, в якій адвокат Гонтар В.М. є представником позивача - ПП «Владікос».
У судове засідання 18.12.2025 представники сторін не з'явились, представник позивача просив суд розглядати справи без його участі, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи відповідно до вимог ст.270 Господарського процесуального кодексу України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Водночас, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційне провадження у справі №917/1238/25 відкрито ухвалою суду від 01.12.2025, яку сторони отримали в електронному кабінеті 01.12.2025 о 18:05 год, таким чином, відповідача завчасно повідомлено судом про час та місце розгляду справи, тому він мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника.
У свою чергу, суд зазначає, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги та доводи представника відповідача викладені у його апеляційній скарзі; а учасник справи не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак відповідач у передбачений ст.197 Господарського процесуального кодексу України строк, з відповідним клопотанням до початку судового засідання, призначеного на 18.12.2025 об 11:00 год, до суду не звертався, відтак не скористався своїм правом на участь у судому засіданні, у тому числі, у режимі відеоконференції, надавши пріоритет участі в іншій цивільній справі, призначеній пізніше, на 18.12.2025 на 13:00 год, при цьому клопотання про відкладення надійшло від представника відповідача в день слухання справи.
З огляду на зазначене, наведені представником відповідача обставини суд не може визнати обґрунтованими та доведеними належними доказами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з чим відсутні підстави і для задоволення клопотання в частині призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ураховуючи, що сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання не визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень частини 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №568 від 19.04.2019 ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Відповідно до рішення №568 від 19.04.2019 ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» з 25.04.2019 надавало послуги з теплопостачання.
10.03.2021 між ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (виконавець) та Державним вищим навчальним закладом «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури», після зміни найменування -Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій (споживач) укладено договір з власником (користувачем будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10.03.2021, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язувався надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 1.3 договору визначено інформацію про споживача: адреси, опалювальну площу будівель, теплове навантаження будівель споживача, наявність приладів обліку на об'єктах.
Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.6 договору облік теплової енергії, що постачається на об'єкт споживача, визначається за приладом комерційного обліку теплової енергії, встановленого на даному об'єкті. Споживач щомісяця до останнього дня включно розрахункового місяця подає виконавцю інформацію про фактичне споживання теплової енергії згідно з показниками приладу комерційного обліку теплової енергії до останнього дня включно розрахункового місяця кількість спожитої теплової енергії визначається виконавцем розрахунковим методом. До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку або розрахунковим способом, додаються теплові втрати згідно з пунктом 1.3.2 договору. Зняття споживачем показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку, на підставі якої здійснюється розрахунок, оформлення рахунку та акту про обсяги прийнятої поставленої) споживачу теплової енергії. Акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками виконавця.
Згідно з пунктом 4.1 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Ціною послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на послугу. Станом на дату укладення нього договору тарифна послугу становить 1774,60 гривень за 1 Гкал з ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу Виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це Споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з першого по останнє число місяця, але не може перевищувати місяць.
Виконавець формує та надсилає (надає) не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунок на оплату послуги та акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді, зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків споживача (необхідне підкреслити). Рахунок на оплату спожитої послуги надсилається (надається) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (пункт 4.5 договору).
Згідно з пунктом 4.6 договору споживач здійснює оплату за цим договором за спожиту послугу протягом 10 календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Договір набуває чинності з дати підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 8.1 договору).
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде повідомлено про відмову від договору (пункт 8.2 договору) (а.с.9-13).
27.07.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №5100 згідно з якою у тексті договору та додатках до нього змінено назву відповідача, а саме: з «Державний вищий навчальний заклад «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» на «Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій» (а.с.14).
На виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» між позивачем та відповідачем укладено договір №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії. Типова форма таких договорів є затвердженою на законодавчому рівні і сторони зобов'язані їх укладати.
Згідно з пунктом 1.1 договору №5100/2021 учасник зобов'язується з 01.01.2021 по 31.12.2021 надати замовникові послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Найменування послуги: ДК 021:2015 - 09320000-8 - «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція»; кількість послуг: Очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2021 по 31.12.2021 становлять 500,000 Гкал (пункт 1.2 договору №5100/2021).
Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору сума цього договору становить 990000,00 грн (у тому числі: ПДВ 20% - 165000,00 грн). Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника, та фактичного обсягу спожитої замовником послуги. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у договорі зі власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.03.2021 №5100 та у цьому договорі (пункт 4.1 договору №5100/2021).
Згідно з пунктом 4.2 договору №5100/2021 оплату за спожиту теплову енергію замовник здійснює на підставі наданих учасником рахунків не пізніше 10 календарних днів з моменту їх надсилання (надання). До рахунків додаються акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачу) теплової енергії.
У разі оплати з порушенням строків, визначених розділом 4 договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії, до сторони, яка здійснила несвоєчасну оплату, застосовується відповідальність, визначена умовами договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.03.2021 № 5100 (пункт 4.4 договору №5100/2021).
Відповідно до пункту 5.2 договору місце поставки (передачі) послуги - об'єкти замовника, визначені умовами договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.03.2021 №5100.
Умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України та договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.03.2021 №5100 (пункт 11.2 договору №5100/2021).
Замовник (розпорядник бюджетних коштів) здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України (пункт 11.4 договору №5100/2021) (а.с.15-16).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору №5100 постачав теплову енергію до приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць надсилались відповідачу.
Факт отримання послуг відповідачем у грудні 2021 року підтверджується Відомостю про фактичні покази засобів обліку теплової енергії станом на 30.12.2021, наданою та підписаною відповідачем - споживачем послуг, та актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.12.2021, який не підписаний споживачем, але підписаний трьома представниками позивача (а.с.29, 33).
На підставі наданих відповідачем відомостей про фактичні показники засобів обліку теплової енергії за грудень 2021 року за відпущену теплову енергію позивач нарахував відповідачу до сплати 350543,28 грн., що відображено у рахунку за спожиту теплову енергію № 5100 від 31.12.2021
У порушення умов договору №5100 відповідачем не здійснювалися своєчасні розрахунки за теплоспоживання. Це призвело до виникнення у відповідача заборгованості за отриману від позивача у грудні 2021 року теплову енергію у розмірі 350543,28 грн.
23.09.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №06/3510 від 19.09.2024 з вимогою сплатити вищевказану заборгованість не пізніше 7-ми днів з дня її отримання (а.с.36-38).
17.10.2024 на адресу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» надійшла відповідь на претензію, в якій відповідач зазначав про відсутність усіх документів, необхідних для розгляду претензії та просив надати їх для повного та всебічного розгляду претензії (а.с.39).
28.11.2024 на адресу відповідача разом з супровідним листом №06/4274 від 26.11.2024 додатково направлені належним чином завірені копії документів, які підтверджують наявність боргу за теплову енергію спожиту в грудні 2021 року у розмірі 350543,28 грн, а саме: копія відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій, знятих 30.12.2021; дублікат рахунку №5100 від 31.12.2021; копія акта про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.12.2021; копія реєстру про направлення рахунку та акту про обсяги спожитої: (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за грудень 2021 року; обґрунтування щодо обсягу спожитої теплової енергії та нарахувань за грудень 2021 по договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10:03.2021; копія рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» від 25.10.2021; копія рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцьке є району Полтавської області №1723 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорій споживачів з 13.12.2021» від 13.12.2021.
Направлення позивачем та отримання відповідачем листа №06/4274 від 26.11.2024 підтверджується описом вкладення у цінний лист, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, чеком, накладною АТ «Укрпошта», які містяться в матеріалах справи (а.с.41-42).
Оскільки за результатами розгляду додатково наданих документів, відповідь на претензію відповідачем не надано, 10.04.2025 на адресу останнього позивачем направлено лист-нагадування №06/1187 від 09.04.2025 (а.с.43-45).
01.05.2025 на адресу позивача надійшов лист №229/02-24 від 18.04.2025, яким відповідач повідомив про відсутність заборгованості за спожиту теплову енергію, посилаючись на договір №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії та ст.48 Бюджетного кодексу України.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 350543,28 грн вартості спожитої у грудні 2021 року теплової енергії.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є : договори та інші правочини.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
У силу положень ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір з власником (користувачем будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10.03.2021 (а.с.9-13).
12.03.2021 на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» між позивачем та відповідачем укладено договір №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії (а.с.15-16).
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії за грудень 2021 року на підставі договору з власником (користувачем будівлі) про надання послуги з постачання теплової енергії №5100 від 10.03.2021 та договору №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії, визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», відповідно до якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі ст.24 Закону України «Про теплопостачання» одним з основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №5100 у грудні 2021 року позивач постачав відповідачу теплову енергію, загальною вартістю 350685,44 грн.
Матеріали справи містять відомість про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій за особовим рахунком №1500, знятих 30.12.2021, у кількості 110,2 Гкал, підписану споживачем - заступником директора з АГР Цимбал О.І. (а.с.33), а також акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.12.2021 у кількості 110,2 Гкал на суму 350543,28 грн , підписаний трьома представниками виконавця - позивача, але не підписаний споживачем - відповідачем (а.с.29 на звороті).
Як убачається з матеріалів справи, на підставі вказаних документів позивачем виставлено рахунок за спожиту теплову енергію за грудень 2021 року № 5100 від 31.12.2021 на суму 350543,28 грн (а.с.22) та на виконання умов договору позивачем направлено відповідачу рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг, що підтверджується копією реєстру кореспонденції позивача про направлення споживачам рахунків та актів від 17.01.2021 (а.с.26), а також накладною АТ «Укрпошта», фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41-42).
Господарським судом встановлено, що обсяг отриманої теплової енергії за вказаний період не є спірним. Водночас, як зазначалося вище, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по відповідачу, підписаними з боку споживача.
Апелянт зазначає, що 24.12.2021 направив позивачу лист №811/02-04, в якому просив надіслати на його адресу рахунок на оплату за спожиті послуги, разом з актом про обсяг спожитої теплової енергії. Як стверджує відповідач, якби позивач своєчасно і в межах бюджетного періоду 2021 року направив вказані документи відповідачу, той провів би оплату без затримки, однак у указаний період зазначені документи позивачем не були направлені, що призвело до закриття бюджетного періоду за 2021 рік, без проведення остаточного розрахунку за нього. Документи, які б підтверджували факт надання послуг за грудень 2021 року позивачем не надано (акти не підписані відповідачем).
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на те, що Відомість про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій за особовим рахунком №1500 за грудень 2021 у кількості 110,2 Гкал, яка подається споживачем-відповідачем, була сформована останнім лише 30.12.2021, а відповідно до умов договору, саме на підставі цих відомостей виконавцем-позивачем здійснюється розрахунок, оформлення рахунку та акту про обсяги прийнятої (поставленої) споживачу теплової енергії, які були сформовані позивачем 31.12.2021 та направлені споживачу-відповідачу 17.01.2022.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020.
Як убачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі теплової енергії по Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій за грудень 2021, не містить підпису зі сторони замовника (відповідача), а підписаний трьома представниками виконавця (позивача), що відповідає умовам укладеного між сторонами договору про те, що у разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками виконавця.
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, не підписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Також з матеріалів справи убачається, що заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію за грудень 2021 в сумі 350543,28 грн, в подальшому відображалася позивачем у всіх рахунках, виставлених відповідачу для оплати за договором №1500 від 10.03.2021, починаючи з січня 2022 року.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Отже, колегія суддів враховує, що відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по відповідачу зняті 30.12.2021, відтак подальші дії позивача щодо виставлення рахунку та акту прийнятої (поставленої) споживачу теплової енергії залежали від надання відповідачем показів за відповідний період, що передбачено пунктом 3.6 договору №1500 від 10.03.2021, зокрема, зняття споживачем показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку, на підставі якої здійснюється розрахунок, оформлення рахунку та акту про обсяги прийнятої поставленої) споживачу теплової енергії. Акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками виконавця.
Ураховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у грудні 2021 року у загальному розмірі 350543,28 грн.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 ст.901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 ст.903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням приписів пункту 4.6 договору №5100 строк оплати поставленої теплової енергії за грудень 2021 року, є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію у загальному розмірі 350543,28 грн.
Щодо посилань апелянта на те, що умовами пункту 11.4 договору № 5100/2021 передбачені ризики невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги, оскільки джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету в межах затверджених видатків замовника, а згідно з пунктом 11.4 договору відповідач як замовник здійснює платежі тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною 1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Проте частиною 1 ст.96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність коштів не виправдовує бездіяльність боржника та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Верховний Суд України у у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 від 10.04.2018 у справі №12-46гс18 та у постановах Верховного Суду від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі частини 2 ст.617 Цивільного кодексу України, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання заявника апеляційної скарги на договір №5100/2021 від 12.03.2021 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії, ст.23, 48 та 49 Бюджетного кодексу України, «Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, як на обґрунтування відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію, є безпідставними.
За наведених обставин, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 350543,28 грн заборгованості, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування судового рішення, та жодним чином не спростовують встановлені господарським судом обставини, отже, заявник апеляційної скарги не обґрунтував та не довів порушення застосування господарським судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.10.2025 у справі №917/1238/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.12.2025.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна