вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"24" грудня 2025 р. Справа№ 910/87/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Усачук О.І. (в залі суду);
від відповідача: не з'явились;
розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 (повний текст складено 14.04.2025)
у справі № 910/87/25 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренджи Ізмаїл»
до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення заборгованості у розмірі 1 222 331,82 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренджи Ізмаїл» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія) 1 222 331,82 грн заборгованості.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Компанією зобов'язань за договором про надання послуги із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою №0764-15011 від 14.04.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 позов Товариства задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Компанії на користь Товариства заборгованість у розмірі 1 097 020,78 грн, 3% річних у розмірі 25 267,45 грн, інфляційні у розмірі 100 043,42 грн та судовий збір у розмірі 18 334,97 грн.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Товариством вимог. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2025 у справі №910/19641/23.
Також суд встановив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №759 від 19.04.2024 було внесено зміни до постанови НКРЕКП «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», якою підп. 5 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено в такій редакції: « 5) у разі неможливості реалізації оператором мережі свого права доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електричної енергії (далі - ЗКО) електроустановок на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з ОЕС України, для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, відповідно до підпункту 3 пункту 2.5.2 глави 2.5 розділу II Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ), адміністратору комерційного обліку керуватись положеннями, зокрема, підпункту 6 пункту 9.2.1 глави 9.2, а також пункту 9.9.4 глави 9.9, пункту 9.13.1 глави 9.13 та пунктів 9.14.1 та 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ та під час визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку, тимчасово, до отримання доступу до вузлів обліку та ЗКО відповідних електроустановок, визначати такі дані на рівні нуля та забезпечити передачу таких даних адміністратору розрахунків та учасникам ринку електричної енергії.». Однак, цей нормативно-правовий акт був прийнятий після складання позивачем актів коригування від 22.02.2024 до актів приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021.
Суд, пославшись на ст. 58 Конституції України, зазначив, що у даному випадку не йдеться про пом'якшення або скасування відповідальності, тому постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759 не може застосовуватися до правовідносин, які мали місце до її прийняття, і не взяв до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/87/25 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства в повному обсязі. Стягнути з Товариства на користь Компанії всі судові витрати.
В апеляційній скарзі Компанія вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим. На думку апелянта, суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; суд порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/87/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 до надходження матеріалів справи №910/87/25.
15.05.2025 матеріали справи №910/87/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/87/25 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/87/25. Розгляд справи призначено на 25.06.2025.
У розгляді справи неодноразово оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 24.12.2025 колегією суддів на обговорення поставлено питання про зупинення провадження у справі №910/87/25 до розгляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи №916/5633/23 та оприлюднення постанови у цій справі, обставини в якій є подібними обставинам даної справи та від висновків якої залежить правильне рішення у справі №910/87/25.
Апеляційний суд встановив, що на розгляді Верховного Суду перебуває справа №916/5633/23 за позовом ДП «Гарантований покупець» до ТОВ «Фрі-Енерджи» про стягнення коштів переплати за придбану електричну енергію.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду вирішив передати справу №916/5633/23 за касаційною скаргою ТОВ «Фрі-Енерджи» на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задля відступу від викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі №910/19641/23 висновку щодо застосування ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 10.2 Порядку №641, оскільки вважає, що можливість коригування даних комерційного обліку, зокрема, і шляхом визначення даних комерційного обліку на рівні « 0», існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 №759, яка передбачила це у відповідних випадках.
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2025 прийнято справу №916/5633/23 до розгляду.
Ухвалою від 19.12.2025 розгляд справи відкладено на 20.02.2026.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з ч. 1 п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прв людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі №916/5633/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/5633/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №910/87/25, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії у справі, що розглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №916/5633/23.
Колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у цій справі, беручи до уваги існування об'єктивної необхідності у такому зупиненні внаслідок перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, натомість зумовлює зупинення перебігу процесуальних строків та сприяє дотриманню судом повноти і всебічності встановлення обставин справи з одночасним збереженням єдності судової практики, що спрямовано саме на дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не навпаки.
Керуючись ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
п о с та н о в и в :
1. Провадження у справі №910/87/25 зупинити до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/5633/23.
2. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 25.12.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова