вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/5363/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.06.2025 (повний текст складено та підписано 04.07.2025)
у справі №910/5363/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер"
про стягнення 1 988 483, 46 грн
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 у сумі 1 988 483, 46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 позовні вимоги Київської міської ради - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 у сумі 1 988 483 грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 23 861 грн 80 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київради. Суд також дійшов висновкуёщо обґрунтованою до стягнення є сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 1 988 483, 46 грн, що має наслідком задоволення позову Київської міської ради.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асквер" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 26.06.2025 у справі №910/5363/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що використання земельної ділянки за її призначенням (тобто проведення будівельних робіт на земельній ділянці) можливе лише після укладення договору оренди землі та державної реєстрації права оренди. Скаржник наголошує, що Київська міська рада не понесла жодних збитків, а отже, підстави для стягнення з відповідача коштів - відсутні.
Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача та не врахував обставин які сталися після 24.02.2022 та змін до законодавства які були внесені саме через ці обставини, чим поклав на відповідача надмірний тягар у сумі плати за землю, від якої відповідач був звільнений в силу ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції допущено помилку у резолютивній частині рішення, а саме: у пункті 1 резолютивної частині рішення суду зазначено про часткове задоволення позовних вимог, натомість, у пункті 2 резолютивної частини та у мотивувальній частині рішення зазначено про задоволення позовних вимог Київської міської ради у повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" на користь Київської міської ради безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 у сумі 1 988 483, 46 грн (заявлена позивачем сума до стягнення).
Узагальнені доводи та заперечення позивача
04.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Позивач, з-поміж іншого, наголошує на тому, що Київською міською радою надано всі необхідні, визначені законодавством та підтверджені практикою Верховного Суду докази, необхідні для встановлення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за вказаний у позовній заяві період.
Позивач також зазначає, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
12.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи позивача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/5363/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі №910/5363/25. Судове засідання призначено на 16.09.2025. Витребувано матеріали справи №910/5363/25 з Господарського суду міста Києва.
04.08.2025 матеріали справи №910/5363/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
07.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву до 14.10.2025.
14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №320/35865/25, у задоволенні якого суд відмовив, з огляду на приписи ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК та неможливості зупинення провадження у справі, що переглядається в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що провадження у справі №320/35865/25 було відкрито (15.09.2025), тобто після постановлення рішення судом першої інстанції (26.06.2025) у справі, яка переглядається №910/5363/25. Наведене взагалі виключає можливість зупинення провадження у справі у суді апеляційної інстанції, якщо провадження у справі було відкрито після постановлення рішення, що переглядається. (Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №910/3268/22).
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5363/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.10.2025, справу №910/5363/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі №910/5363/25 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.11.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5363/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.11.2025, справу №910/5363/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі №910/5363/25, колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Сибіга О.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2025.
У судовому засіданні 09.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 09.12.2025 з'явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення від 26.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.02.2025 № 415321974 власником земельної ділянки площею 0,2642 га з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001, місце розташування - вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (далі - земельна ділянка).
Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 площею 0,2642 га за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 01.12.2020 Відділом у м. Горішні Плавні Міськрайонного управління к Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.06.2020.
Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.04.2025 № 424503534 земельна ділянка забудована нежитловими будівлями, літера "А" загальною площею 640,6 кв.м, літера "Б" загальною площею 483,9 кв.м, літера "В" загальною площею 454,6 кв.м, літера "Д" загальною площею 45,7 кв.м, за адресою: вулиця Глибочицька, 71, м. Київ (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 184744780000, 2007303880000, 2007320080000, 184301580000), що перебувають у приватній власності ТОВ "Асквер" (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2020, номери записів про право власності 35042359, 35041945 та 11.01.2020, номери записів про право власності: 35036821, 35037060).
18.11.2021 Київською міською радою було ухвалено рішення № 3658/3699 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Асквер" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва", відповідно до якого вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Асквер", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд (код виду цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2020 року, номери записів про право власності:35042359, 35041945 та 11 січня 2020 року, номери записів про право власності: 35036821, 35037060).
На підставі вказаного рішення 08.07.2022 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асквер" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1151, умовами якого передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2021 № 3658/3699 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об?єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд. Земельна ділянка, яка є об?єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Відповідно до п. 2.1. договору, об?єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 18.11.2021 № 3658/3699 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:91:119:0001;
- місце розташування - вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі м. Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов?язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд);
- розмір (площа) - 0,2642 (нуль цілих дві тисячі шістсот сорок дві десятитисячних) га.
Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 02.02.2022 № 627/86-22 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 27 094 274 грн 77 коп. (п. 2.2. договору).
Згідно з інформаційною довідкою від 26.02.2025 № 415321974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки зареєстровано 08.07.2022, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ "Асквер".
Проте, як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви до суду ТОВ "Асквер" не зверталося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо здійснення розрахунку для сплати коштів за користування земельною ділянкою до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становить -26 654 175,42 грн.
Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на 2022 становить 27 094 274,77 грн.
Як зазначає позивач, земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 01.12.2020, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, а відтак з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.12.2020 по 07.07.2022.
Оскільки відповідач безоплатно використовував Земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї з моменту її формування, Київською міською радою здійснено розрахунок суми, яка підлягають стягненню, а саме:
1) з 01.12.2020 по 31.12.2020 24 631 158,88*5%/366*31 день = 104 312,28 грн;
2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 24 631 158,88*5%/365*365 днів = 1 231 557,94 грн;
3) з 01.01.2022 по 07.07.2022 27 094 274,77*5%/365*188 днів = 697 770,36 грн, що разом становить 2 033 640,58 грн.
Крім того, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 15.01.2025 № 1081/5/26-15-04-15-03) станом на 10.01.2025 ТОВ "АСКВЕР" не подавало звіти по орендній платі за землю за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києва.
Проте, ТОВ "Асквер" подавало декларацію по земельному податку за 2022 рік. Інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 за 2022 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1, згідно якого відповідачем протягом 2022 року сплачено земельного податку на загальну суму 45 157,12 грн.
Таким чином, з ТОВ "Асквер" підлягають стягненню безпідставно збережені ним кошти з урахуванням суми земельного податку, сплаченого відповідачем.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ТОВ "Асквер" безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна до моменту реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками у загальному розмірі 1 988 483, 46 грн (2 033 640, 58 грн - 45 157, 12 грн) за період з 01.12.2020 по 07.07.2022, нараховані позивачем з дати формування земельної ділянки.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що він орендує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на території міста Києва, проте відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 вся територія міста Києва включена до переліку територій, на якій велися активні бойові дії, а тому за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року не підлягає сплаті орендна плата; нормативно-грошова оцінка в цілому неправильно порахована, оскільки не враховує коефіцієнти, які повинні бути враховані відповідно до Рішення Київської міської ради №217/217 від 10.03.2016; оплата за землю має справлятися лише у визначений законодавством спосіб і на підставі передбаченій законодавством, у даних правовідносинах на підставі договору оренди, саме на умовах визначених цим договором оренди.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У відповідності до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.1, 2 ст. 93 ЗК України).
Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об'єктів до набувача таких об'єктів, без зміни її цільового призначення.
Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
У статті 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 площею 0,2642 га за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 01.12.2020 Відділом у м. Горішні Плавні Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.06.2020, при цьому власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником нерухомого майна (нежитловими будівлями, літера "А" загальною площею 640,6 кв.м, літера "Б" загальною площею 483,9 кв.м, літера "В" загальною площею 454,6 кв.м, літера "Д" загальною площею 45,7 кв.м, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2020, номери записів про право власності 35042359, 35041945 та 11.01.2020, номери записів про право власності: 35036821, 35037060), розміщеного на відповідній земельній ділянці по вул. Глибочицькій, 71 у м. Києві.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір оренди зазначеної земельної ділянки укладено 08.07.2022 за номером 1151 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право відповідача користування зазначеною земельною ділянкою 08.07.2022.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою ТОВ "Асквер" у спірний період.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності інших осіб.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001, площею 0,2642 га за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва), на якій розташоване нерухоме майно, що належить Товариству на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.
Згідно із частинами 1-5 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0007907862021 від земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна ТОВ "Асквер", і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 01.12.2020 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:91:119:0001, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак, може бути об'єктом цивільних прав.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київради.
При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до пп. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пп. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Як встановлено судом, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на 2022 становить 27 094 274,77 грн.
Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/): коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік для земель населених пунктів становить 1,1, а отже розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 у 2021 становив 27 094 274, 77 грн; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік для земель населених пунктів становить 1, 0, а отже, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 у 2020 становив 24 631 158, 88 грн.
Земельне законодавство не передбачає обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3711/19, від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.
Відтак, суд першої інстанції вірно відзначив, що позивач не зобов'язаний подавати витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2021 роки, оскільки як зазначалось вище оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; позивачем при здійсненні розрахунку розміру орендної плати враховано нормативно грошову оцінку спірних земельних ділянок за 2020 (яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку становила 27 094 274,77 грн.) та на наступні роки застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель.
За розрахунком позивача сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 становить 2 033 640, 58 грн.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 2 033 640, 58 грн, а саме:
1) з 01.12.2020 по 31.12.2020 24 631 158,88*5%/366*31 день = 104 312,28 грн;
2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 24 631 158,88*5%/365*365 днів = 1 231 557,94 грн;
3) з 01.01.2022 по 07.07.2022 27 094 274,77*5%/365*188 днів = 697 770,36 грн.
При цьому, ставка орендної плати визначається за період 01.12.2020 - 31.12.2020 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2020 рік" від 12.12.2019 № 456/8029; 01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 07.07.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 № 3704/3745, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з цільовим призначенням - 03.10 застосовується ставка орендної плати - 5%.
Суд також враховує, що ТОВ "Асквер" було подано декларацію по земельному податку за 2022 рік. Інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку, наведена у додатку 1 до листа Головного управління ДПС у м. Києві, за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 за 2022 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві, відповідачем протягом 2022 року сплачено земельного податку на загальну суму 45 157,12 грн, яка підлягає вирахуванню.
Таким чином, враховуючи викладене вище, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТОВ "Асквер" у періоди з 01.12.2020 по 07.07.2022, тобто з моменту формування земельної ділянки і до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувалося вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Київської міської ради в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 988 483, 46 грн. (2 033 640, 58 грн.- 45 157,12 грн) підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про те, що відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати за землю у 2022 році, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Згідно з абзацом 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі орендної плати.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
З урахуванням системного аналізу змісту ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.
Таким чином, беручи до уваги вищевстановлені обставини того, що в період з 01.12.2020 по 07.07.2022 відповідач на мав статусу постійного землекористувача, власника земельної ділянки чи орендаря, слідує висновок, що відповідач, перебуваючи в статусі фактичного користувача земельної ділянки, не маючи при цьому права власності або постійного користування на неї, не підпадає під правове регулювання наведених норм підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки пільговий період застосовувався виключно до суб'єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки, в той час як у даному випадку відповідачем укладено з позивачем договір оренди земельної ділянки лише 08.07.2022.
Щодо доцільності посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, колегія суддів зазначає, що такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших, ніж у цій справі, обставин та доказів. Позаяк в межах даної справи (910/5363/25) позовні вимоги спрямовані не на стягнення орендної плати з відповідача, а спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. Натомість у справі, на яку посилається апелянт, досліджувалось питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на розміщене на ній нерухоме майно, що не є застосовним до спірних правовідносин.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 26.06.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Також колегія суддів зазначає про допущену судом першої інстанції описку в пункті 1 резолютивної частини рішення від 26.06.2025 в частині зазначення про часткове задоволення позовних вимог, тоді як позовні вимоги суд задовольнив повністю, як і було заявлено в позові (у сумі 1 988 483, 46 грн), що підлягає виправленню шляхом ухвалення відповідного судового рішення.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асквер" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі №910/5363/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Асквер".
Матеріали справи №910/5363/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2025 після виходу головуючого судді Коробенка Г.П. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук