24.12.2025
Справа № 337/4658/25
Провадження № 2/337/2522/25
24 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
Головуючого судді- Ширіної С.А.,
за участю секретаря судового засідання-Бикової С.Б.,
представника позивача -Попова В.Г.,
представника відповідача -Омельченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди, -
08.09.2025 позивач особі представника позивача адвоката Попова Віталія Гавриловича через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить :
-Зобов'язати Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) усунути перешкоди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_2 в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", у межах фактичного залишку коштів у сумі 115679,88 гривень, шляхом розблокування та поновлення фінансових операцій по картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_2 в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
- Зобов'язати Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на картку «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_2 в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", грошові кошти в сумі 34703,96 гривень, списані в якості банківської комісії згідно заявки №3654068.
- Стягнути з Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 305 394,88 гривень, пені.
- Стягнути з Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул.Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ), 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, моральної шкоди.
- Судові витрати покласти на Відповідача.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 , є власником банківської картки «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_2 , емітованої Акціонерним товариством «Акцент-Банк» .
Станом на 24.05.2025, залишок коштів на картці, належних Позивачу, становив 115679,88 гривень.
10.06.2025, при спробі зняття готівкових коштів в картки в банкоматі, Позивач виявив факт, що картка неактивна, та операцію здійснити не вдалося.При зверненні до оператора гарячої лінії банку, йому було вказано що він вже не вляється клієнтом банку, і з ним з цього приводу спілкування відбуватись не буде,без пояснення причин та підстав прийнятого банком рішення. У додатку АБанк24 ніякої інформації чи повідомлень від банку з цього приводу не надходило та не зазначено.В той же час, з додатку АБанк24, Позивачу стало відомо, що 16.07.2025, в період коли картка була заблокована, банком без згоди та розпорядження Позивача, банком проведено списання з карткового рахунку грошових коштів в сумі 34703,96 гривень у вигляді комісії, на підставі заявки №3654068.
На підставі Договору про надання правничої допомоги №22-08/25-3 від 22.08.2025 року, адвокатом Поповим Віталієм Гавриловичем в інтересах Позивача було направлено адвокатський запит від 25.08.2025 №25-08/25-2 до Відповідача, щодо надання інформації та підтверджуючих документів щодо підстав блокування Відповідачем карткового рахунку «Зелена» 5375235109460582, а також досудову вимогу від 25.08.2025 №25-08/25-1, у якій просив поновити права Позивача щодо користування картковим рахунком.
Проте, відповідями від 26.08.2025 №59338/31-250821/16, та від 01.09.2025 р.№59337/31-250826/15, Відповідач відмовив у поновленні прав Позивача та у наданні інформації та підтверджуючих документів, мотивуючи це нерозголошенням банківської таємниці.
Позивач звертає увагу на тому, що Відповідач без будь-яких пояснень та інформування про причини, обмежив його право на розпорядження належними йому на праві власності грошовими коштами в сумі 115679,88 гривень, які знаходились на картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_2 відкритому у АТ "АКЦЕНТ-БАНК", на строк понад 30 робочих днів (більше, ніж передбачено ст. 23 Закону N 361-IX), що Позивач має можливість підтвердити виключно скріншотами з додатку АБанк24, та вважає, що тим самим Відповідач порушив вимоги ч.1 ст. 1074 ЦК України.
В той же час, картковий рахунок «Зелена» НОМЕР_2 , залишається відкритим на ім'я Позивача і на ньому наявні належні Позивачу грошові кошти, що вказує на те що поновлення прав Позивача можливе шляхом зобов'язання Відповідача розблокувати рахунок та відновити залишок коштів наявний станом на час його блокування.
Враховуючи те, що відповідач, відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунок, обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, з 10.06.2025 по 05.09.2025 в сумі грн., що розміщені на поточних рахунках, позивач вважає, що в даному випадку банк відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язаний сплатити на його користь пеню у розмірі 3 %.
Розрахунок пені: сума грошових коштів заблокованих на рахунку - 115679,88 гривень; період нарахування - протягом якого грошові кошти Позивача на картковому рахунку були заблоковані (10.06.2025 коли Позивач дізнався проблокування рахунку по 05.09.2025 дату звернення до суду) - 88 днів; Розмір пені - 3%;115679,88 гривень х 3 % х 88 днів =305394 ,88 гривень.
Щодо незаконності списання банком з рахунку комісії.
З додатку АБанк24, вбачається, що 16.07.2025, в період блокування картки, банком з рахунку Позивача було проведено списання коштів в сумі 34703,96 гривень з зазначенням підстави списання - «списання комісії згідно заявки №3654068».
З урахуванням розміру списаної комісії, яка становить 30% від доступного залишку коштів на картці на час її блокування, та тарифів банку розміщених на сайті https://abank.com.ua/terms, Позивач передбачає що банк списав комісію за перерахування
коштів при припиненні ділових відносин за ініціативи Банку.
Позивач не погоджується з вказаними діями Відповідача та вважає, що грошові кошти у вигляді комісії списані незаконно, виходячи з наступного:
- Незаконне та безпідставне блокування карткового рахунку банком, та безпідставне припинення ділових відносин;
- Тариф по картці «Зелена» щодо комісії у розмірі 30% за операцією перерахування коштів при припиненні ділових відносин за ініціативи Банку, Позивач не погоджував, зміст цієї операції йому взагалі не відомий та не доводився Відповідачем.
- Банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
Таким чином, банківська комісія це плата за фактично надані, банком послуги клієнту, які є цілком зрозумілими щодо їх змісту та необхідності для клієнта, при цьому Позивач зауважує що ці послуги не можуть бути нав'язані діями самого банку з використанням безвихідного положення клієнта.
В контексті зазначеного Позивач звертає увагу суду, що фактично ніякої послуги за яку мала бути сплачена комісія у такому розмірі, йому, як власнику рахунку та грошових коштів, Банк не надавав.
Виходячи з зазначеного Позивач вважає, що комісія в сумі 34703,96 гривень, має бути повернута Відповідачем на його рахунок в повному обсязі.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Також Позивач зазначає, що у спірних відносинах порушено не лише його право як споживача на здійснення фінансових операцій по картковому рахунку, яке було порушене шляхом блокування рахунку, обмеження дій по картці «Зелена», а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів (порушення права власності), яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача до системи дистанційного банківського обслуговування.
При визначенні суми спричиненої моральної шкоди Позивач просить суд врахувати,що внаслідок блокування рахунку та доступу до системи "А-банк" позивач, який на даний час не має інших джерел доходів, тривалий час позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, з метою задоволення власних життєвих потреб (придбання харчів, медикаментів, одягу, та інших необхідних речей), що саме по собі завдало йому моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди. Окрім того, незаконні дії Відповідача та можлива безпідставна втрата своєї власності, незаконне списання комісії, спричинили Позивачу важкий психологічний стрес, тривалого характеру.
Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань,характеру немайнових втрат (їх тривалості), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, Позивач оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди у розмірі 50000,00 гривень.
18.09.2025 Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін .
07.10.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що звертаючись до банку щодо відкриття рахунку позивач погодиася з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті банку за посиланням https://a-bank.com.ua/terms, долучені там Умови (як актуальні так і в архіві) є підписаними банком за допомогою Електронного Підпису, з яким можливо перевірити дату їх складання та бути впевненими у відсутності їх редагування.
Відповідно до вказаних Правил, а саме :
3.3.25.1. Провести:
- Опрацювання скарги (при наявності) - Банк зупиняє видаткові операції за рахунком Клієнта у випадку наявності інформації, що свідчить про можливість шахрайських дій, щодо заволодіння/спроби заволодіння грошовими коштами Клієнта. Такою інформацією може бути лист або заявка на Клієнта іншого Банку/Клієнта Банку про вчинення шахрайських дій
та/або реєстрація в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань справи про шахрайські дії відносно Клієнта. Зупинення операцій відбувається в день отримання Банком такої інформації шляхом блокування картки при наявності доступного залишку строком до 180 днів;
Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», Стаття 29. Договір про надання платіжних послуг :
1. Надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
2. Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону,зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії.
Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.
Таким чином Банком було встановлено проведення підозрілих операцій по рахунку позивача, та направлено йому запит щодо надання документів на підтвердження даних операцій. Однак позивачем не було надано підтвердження на надходження коштів, тому банком було прийнято рішення щодо розірвання відносин у відповідності до п. 3,3,25 УІПу про що направлено повідомлення позивачу, та запропоновано надати реквізити рахунку в іншому банку для перерахування залишку коштів.
Відповідно до п.3.3.25.3 УіПу, Банк має право стягнути при розірванні відносин комісію в розмірі 30% від залишку на рахунку, витяг з УІПу додається.
Відповідно до ст. 551 ЦКУ, 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вказуємо, що розмір пені є зависоким щодо розміру самої суми на рахунку, тому відповідно до практики ВС відповідач прросить її зменшити.
Щодо моральної шкоди спричиненої позивачу. Згідно до умов кредитного договору стягнення моральної шкоди не передбачено (Аналогічну позицію займає і Верховний суд України).
13.10.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив на позовну заяву.
13.11.2025 представником відповідача долучено до матеріалів справиаудіозаписи розмов позивача зі службою підтримки банку.
25.11.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі.
05.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі , просив їх задовольніти.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові та аудіо докази, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 24.12.2020 між сторонами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «A-Банку», за якою сторони засвідчили, що така разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг.
Відповідно до заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок на умовах: тип кредиту - поновлювальна кредитна лінія(ліміт) з пільговим періодом використання, мета отримання кредиту - споживчі цілі. Пільгова процентна ставка становить 0,000001% на місяць, строк кредитування 240 місяців.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» , платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; ризикові операції операції за платіжною карткою Клієнта, що визначаються Банком за критеріями, встановленим чинним законодавством, та/або платіжними системами, виходячи з ймовірності можливого шахрайства та/або порушення чинного законодавства (розділ 2. Терміни).
Відповідно до п. 3.3.5. розділу 3. Права та обов'язки сторін банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунками клієнта в разі виникнення мотивованих підозр у використанні банку для проведення незаконних операцій.
У п. 3.3.9. вказаного розділу зазначено, що банк може в передбаченому чинним законодавством порядку призупинити, до моменту отримання запитуємих документів, або зупинити до 30 робочих днів здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про санкції»; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами Банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з особами та/або організаціями, які включені до Переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі Переліку осіб), з особами та/або організаціями, які діють від імені та за дорученням осіб та/або організацій, які включені до Переліку осіб, з особами та/або організаціями, якими прямо або опосередковано володіють чи кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи та/або організації, яких включено до Переліку осіб.
Відповідно до п.п. 3.3.14., 3.3.15. банк має право на час встановлення правомірності переказу зупиняти зарахування коштів на рахунок Клієнта у разі надходження від банку-ініціатора повідомлення про неналежний переказ коштів; для встановлення правомірності переказу Банк, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу, держателем, платником, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право зупинити завершення переказу до дня завершення перевірки правомірності переказу, але не більше ніж на 90 календарних днів.
У п. 3.3.16. зазначено, що у разі якщо в результаті проведеного Банком моніторингу буде виявлено, що Клієнтом була вчинена нетипова або сумнівна (в тому числі шахрайська) операція із зарахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, або емітентом картки відправника заявлена операція до Міжнародної платіжної системи як сумнівна (шахрайська) операція, то Клієнт доручає Банку обліковувати кошти в розмірі нетипової / сумнівної операції на поточному рахунку Клієнта без можливості здійснення видаткових операцій виключно в межах суми нетипової / сумнівної операції до моменту завершення процедури оскарження операції емітентом картки відправника.
Відповідно до адвокатського запиту від 25.08.2025, представник позивача адвокат Попов В.Г. звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з клопотанням про надання інформації щодо підстав блокування АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ОСОБА_1 відкритих на його ім'я карткових рахунків «Жовта» та «Зелена», та розірвання договорів.Підстави списання 16.07.2025 з карткового рахунку «Зелена» грошових коштів в сумі 34703,96 грн. в якості комісії з посиланням на умови договору.
У відповіді АТ «АКЦЕНТ-БАНК» №59338/31-250826 від 26.08.2025, на запит адвоката Попова В.Г. від 25.08.2025, зазначено, що правові підстави для задоволення запиту відсутні , банк не має права розкрити банківську таємницю, як того вимагає запит.
Відповідно прослуханого аудіо запису розмови між позивачем та представником банку,встановлено, що співробітник банку пояснює причину блокування картки-підозрілі надходження коштів на картку, які відбулися 23-24 травня 2025 року та за результатами спілкування просить у позивача надати квитанції за операції що відбулися.
В процесі розмови співробітник банку говорить позивачу, що: «Якщо документів немає, банк пропонує списання комісії, сума з обох карток складатиме 67379,19 гривень, якщо документів у вас взагалі немає, при закритті вашого рахунку, ми знімемо дану суму, залишок ви забираєте собі, а рахунок закривається. Карткою після цього користуватися не зможете. На питання позивача як йому підтвердити ці операції, співробітник банку повторно зазначає, що йому необхідно надати квитанції про переказ коштів на його рахунок за 23-24 травня».
Також аудіозапис містить розмову співробітника Відповідача «Івана спеціаліста з моніторингу операцій» та позивача, стосовно згоди на списання комісії.
В процесі розмови співробітник банку зазначає «Ви згодні на списання комісії при закритті рахунку. Правильно?» на що Позивач зазначає: «Ну там, щоб мені відкрили карточки, треба зняти там 30% , там щось таке». На що співробітник банку зазначає:«Дивіться, банк пропонує списання комісії при закритті рахунку, сума складатиме 67379,19, залишок коштів можете забрати собі і переказати на інший рахунок іншого банку». Позивач зазначає: «Так я згоден, це мене влаштовує». Співробітник банку:«Очікуйте на списання комісії, вам надійде смс сповіщення, після цього залишок можете забрати на інший рахунок іншого банку».
Відповідно до скриншоту з карткового рахунку НОМЕР_2 , 16.07.2025 відбулося списання комісії у сумі 34703,96 грн ,згідно заявки №3654068, залишок грошових коштів станом на 20.07.2025 становить 115679,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Так, частинами першою-третьоюстатті 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно зі ст.1073 ЦК України уразі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно достатті 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.
За приписами ч.1, ч.3 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно доЗакону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором,Законом України«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
З викладеного вище вбачається, що дії банку щодо обмеження права клієнта на користування грошовими коштами (у разі, коли це здійснюється не за рішенням суду) повинні відповідати вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ.
За визначенням п.п.34, 45, 65-67 ст.1 Закону № 361-ІХпервинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
-фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність);
-належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.
У силу ч.1 ст.6 Закону № 361-ІХ банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Згідно з п.п.2, 4, 5, 6 ч.2 ст.8 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема:
-забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;
-здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);
-забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.
Згідно з ч.7 ст.11 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
За приписами ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ встановлено обов'язок суб'єктапервинного фінансового моніторингу відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Крім того, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
З викладеного вбачається, що наслідком ненадання клієнтом документів, необхідних для здійснення належної перевірки, є відмова клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка, або ж відмова від проведення фінансової операції, з наступним повідомленням до спеціально уповноваженого органу, яким в силуп.55 ст.1 Закону № 361-ІХ єДержавна служба фінансового моніторингу.
Строків, на які банк має право відмовити клієнту в обслуговуванні, цією нормою не зазначено, проте, передбачено наслідки ненадання клієнтом документів надіслання відповідного повідомлення до спеціально уповноваженого органу, у разі, якщо наявні визначені цієї нормою підстави.
Крім того, слід вказати, що за приписами ч.1-3 ст.23 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов'язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
У день зупинення фінансової операції суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно дочастини першоїцієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно доКримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів.
Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону № 361-ІХ у разі прийняття рішення відповідно до частиндругоїітретьоїцієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій, зокрема, у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, скасовує своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомляє про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу; якщо є мотивовані підозри, - приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно доКримінального процесуального кодексу України. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинахпершій - третійтадев'ятійцієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12 ст.23 Закону № 361-ІХ).
Таким чином, у разі проведення підозрілих фінансових операцій обов'язком банку є їх зупинення та повідомлення спеціально уповноваженому органу, який, у свою чергу, за наявності підстав може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до 7 робочих днів, а в разі звернення до правоохоронних органів до 30 робочих днів.
Можливості зупинення фінансових операцій понад ці строки Закон № 361-ІХ не надає.
З викладеного вище вбачається, що Закон № 361-ІХ передбачає дві різні процедури фактичного тимчасового припинення фінансових операцій по рахункам клієнта :
передбачена ч.1 ст.15 цього Закону процедура відмови від підтримання ділових відносин/відмови клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, або ж відмова від проведенняпідозрілої фінансової операції;
-передбачена ст.23 Закону № 361-ІХ процедура зупинення порогових або підозрілих фінансових операцій.
За визначенням ч.1 ст.20 Закону № 361-ІХ фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.
Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ч.1 ст.21 Закону № 361-ІХ).
Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що мали місце підозрілі операції, що було звернення кіберполіції, що розпочато досудове розслідування за зверненням поліцейського, та необхідність правомірності блокування рахунку понад 30 днів до 180 днів ( п. 3.3.25.1 Умов). Також не надано будь-якого експертного висновку по клієнту за результатами перевірки та аналізу оборотів Департаментом це передбачено п. 3.3.25.1 Договору.
На час розгляду справи, представником відповідача також не спростовано факту безперешкодного користування позивачем рахунку.
Однак, відповідач припинив обслуговування позивача, блокувавши операції по його рахункам і обмеживши його таким чином у користуванні власними грошовими коштами на строк понад 30 робочих днів ( більше, ніж передбачено ст.23 Закону № 361-ІХ), при цьому, також не звертався до Державної служби фінансового моніторингу.
Відтак, оскільки рахунок, який заблокований відповідачем залишається відритим на ім'я позивача та на такому наявні кошти позивача в сумі 115679,88 грн., позовні вимоги у користуванні картковим рахунком НОМЕР_2 шляхом розблокування рахунку, підлягають задоволенню. Щодо вимоги про відновлення фінансових операцій, то така до задоволення не підлягає, оскільки чітко не окреслено конкретні умови договору, які існували, які сталі та змінні, що понесе за собою невиправдане втручання у договірні відносини.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу на картку «Зелена» грошові кошти в сумі 34703,96 грн. списані в якості банківської комісії ,згідно заявки №3654068 суд зазначає наступне.
Як вбачається з додатку АБанк24, 16.07.2025 в період блокування картки банком з рахунку позивача було проведено списання коштів в сумі 34703,96 гривень з зазначенням списання -списання комісії згідно заявки №3654068.
Відповідно до п.3.3.25.3 Умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» банк має право стягнути при розірванні відносин комісію в розмірі 30 % від залишку на рахунку.
Судом досліджено наданий банком аудіозапис телефонної розмови з клієнтом, на який банк посилається як на підтвердження згоди клієнта на списання комісії у розмірі 30 відсотків від залишку рахунку.
Зі змісту аудіозапису вбачається, що працівником банку позивачу повідомлено про припинення обслуговування рахунку та запропоновано погодитися на списання комісії.
Водночас з аудіозаису не вбачається, що позивачу було роз'яснено правову природу комісії .
Суд бере до уваги, що позивач перебував у становищі інформаційної та договірної залежності від банку, оскільки рішення про припинення відносин було прийняте в односторонньому порядку банком та позивач був поставлений перед фактом необхідності погодитися на запропоновані банком умови.
Суд також зазначає, що банк не довів факту надання позивачу будь-яких додаткових чи супутніх банківських послуг, вартість яких відповідала списаній сумі.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 06.11.2023 №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч1,5 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, а відтак обов'язковим, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладання.
Доводи відповідача про правомірність списання коштів суд визнає необгрунтованими.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що списання відповідачем з рахунку позивача комісії у розмірі 30 % від залишку на рахунку є незаконним, а тому кошти підлягають поверненню позивачу.
Надаючи оцінку вимогам про стягнення з відповідача на користь позивача пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 305394,88 коп., слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістомстатті 1066 ЦК України(тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з частиною третьоюстатті 1068 ЦК Українибанк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно достатті 1071 ЦК Українибанк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).
Як зазначено в частинах першій, третійстатті 1075 ЦК Українидоговір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Положеннястатті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору банківського рахунка) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно достатті 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті549,551,611 ЦК України).
Відповідно до преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів»він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача.
У статті 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Частиною п'ятою статті 10 Закону встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена частиною п'ятоюстатті 10 цього Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.
2.1.6. Умов та правил. Особливості картки Зелена Картка Зелена- є платіжним засобом, що дозволяє зараховувати кошти та здійснювати платежі і розрахунки за власні кошти, а у випадку недостатності коштів за рахунок встановленого кредитного ліміту. Схема обслуговування поточного рахунку- ОСОБА_2 -кредитна. ( https://conditions-and-rules.a-bank.com.ua/main/view-content-344/lang=uk). Позивач використовував карту «Зелена» саме по спірному рахунку із встановленням кредитного ліміту.
Беручи до уваги, що відповідач, відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунок, чим обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, а також відмовив позивачу у задоволенні його вимог про повернення йому коштів з 10.06.2025 по 05.09.2025 в сумі 115679,88 грн., що розміщені на поточних рахунках, суд вважає, що в даному випадку банк зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 3 %.
Враховуючи період, протягом якого грошові кошти позивача на поточних рахунках були заблоковані (10.06.2025 по 05.09.2025), суд дійшов висновку про розрахунок пені стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення 88 днів, що становить : 115679,88 грн. х 3% х 88 = 305394,88 грн.
У разі якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).
Отже, зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі №902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт85)).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 115679,88 грн. розміру збитків ( розміщених коштів позивача), оскільки такі істотно перевищують їх розмір.
Надаючи оцінку вимогам про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року в справі № 761/31065/14-ц (провадження № 6-37цс16), від 01 червня 2016 року в справі № 761/13926/15-ц(провадження № 6-2558цс15), від 28 вересня 2016 року в справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16), від 13 березня 2017 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714 цс 19) вказувала, що порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.
Закон про захист прав споживачів не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) виклала правову позицію, відповідно до якої виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Крім того, суд зауважує, що у спірних відносинах порушено не лише право позивача як споживача на вчасне і повне повернення коштів , яке було порушене шляхом блокування рахунку, обмеження дій по картці «Жовта», а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів, яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача системи дистанційного банківського обслуговування.
Як зазначалось вище, Цивільним кодексом України передбачено можливість захисту прав власника шляхом відшкодування моральної шкоди.
Як зазначено у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пункт 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що внаслідок блокування рахунку та доступу до системи «А-банк» позивач, який навчається, тривалий час був позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, що саме по собі завдало позивачу певних моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових втрат (їх тривалості, моменту відновлення), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На підставі наведеного позов, підлягає до часткового задоволення, а саме шляхом зобов'язання Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні картковим рахунком НОМЕР_2 шляхом розблокування рахунку;повернути на картку «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 34703,96 гривень, списані в якості банківської комісії, згідно заявки № 3654068; стягнення з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 115679 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять дев'ять) гривень 88 копійок пені, 5 000 ( п'ять тисяч) гривень моральної шкоди в користь ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема,на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем судовий збір не сплачувався на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3875,84 грн. пропорційно задоволеної частини позову ( чотири вимоги (одна немайнового та три майнового характеру) з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при зверненні до суду в електронній формі).
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) усунути перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у користуванні ,розпоряджені грошовими коштами, що знаходяться на картці «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «АКЦЕНТ-БАНК» у межах фактичного залишку коштів у сумі 115679 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять дев'ять) гривень 88 копійок, шляхом розблокування рахунку.
Зобов'язати Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на картку «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «АКЦЕНТ-БАНК» грошові кошти у сумі 34703 (тридцять чотири тисячі сімсот три) гривень 96 копійок, списані в якості банківської комісії, згідно заявки № 3654068;
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 115679 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять дев'ять) гривень 88 копійок пені.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 ( п'ять тисяч) гривень моральної шкоди .
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) в дохід держави 3875(три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 84 копійок. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 25.12.2025.
Суддя: С.А.Ширіна