апеляційне провадження №22-ц/824/12497/2025
справа №368/1620/24
23 грудня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Маховиком Романом Васильовичем, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Закаблук О.В., дата складення повного судового рішення не зазначена,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2024 року Акціонерне товариства "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 06 серпня 2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 1001651677601 видано кредит у сумі 100 000 грн.
Вказує, що відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки станом на 01 липня 2024 року складає 116 462,22 грн, з яких:
- 69 176,10 грн - заборгованість за кредитом;
- 22,92 грн - заборгованість процентами;
- 47 263,2 грн - заборгованість за комісією.
Позивач направив письмову вимогу відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 116 462,22 гривень. Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № 1001651677601 від 06 серпня 2020 року кошти в сумі 116 462,22 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 2 422,40 гривень судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачкою зобов'язання за цим договором не виконувались.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Маховиком Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невірно застосовані норми матеріального права, неповно встановлені обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 116 462,22 грн та судового збору 2 422,40 грн, посилаючись на невиконання відповідачкою кредитного договору №1001651677601 від 06 серпня 2020 року, за яким їй було надано 100 000 грн. Станом на 01 липня 2024 року заборгованість, за розрахунком банку, становила 116 462,22 грн, з яких 69 176,10 грн - основний борг, 22,92 грн - проценти, 47 263,20 грн - комісія.
Разом з тим, установлено, що зазначена заборгованість уже була стягнута з ОСОБА_1 на користь банку на підставі виконавчого напису № 42792, вчиненого 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. На виконання цього напису 23.12.2021 приватним виконавцем Голяченком І.П. відкрито виконавче провадження № 67985701, у межах якого накладено арешт на кошти боржниці та здійснено звернення стягнення на її доходи. Із рахунку ОСОБА_1 фактично проводилися утримання на користь банку, що підтверджується банківською випискою.
Таким чином, позивач не повідомив суд про вжиття досудового способу врегулювання спору - звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, який є позасудовим способом захисту цивільних прав. Обрання позивачем одночасно двох способів захисту одного права (виконавчого напису та судового позову) є неприпустимим і свідчить про безпідставність заявлених вимог.
Крім того, вимога банку про стягнення 47 263,20 грн комісії є необґрунтованою. Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на яку посилається позивач, не підписана відповідачкою та не містить конкретного переліку послуг, за які встановлено комісію. Отже, така пропозиція не може вважатися частиною договору приєднання і не підтверджує згоди позичальниці на сплату додаткових платежів.
Банк не довів, які саме послуги з обслуговування кредитної заборгованості фактично надавалися, і не надав доказів погодження їх із споживачем при укладенні договору. Відтак підстав для стягнення з відповідачки комісії немає. Натомість установлено, що банк неправомірно зараховував частину платежів у рахунок сплати комісії замість погашення тіла кредиту на суму 20 930 грн.
Посилання позивача на положення договору приєднання також є безпідставними, оскільки умови, розміщені на сайті банку, неодноразово змінювалися самим кредитором і не можуть бути належним доказом, що підтверджує волю споживача на приєднання до них. Роздруківка з вебсайту не є достовірним доказом, оскільки залежить виключно від волі однієї сторони.
Банк обґрунтовує позов копією Паспорту споживчого кредиту від 06 серпня 2020 року, який лише містить орієнтовну інформацію про умови кредитування та не підтверджує фактичного укладення кредитного договору між сторонами. Умови, наведені в паспорті, є репрезентативними, базуються на припущеннях щодо незмінності процентних ставок та не відображають волевиявлення сторін. Паспорт споживчого кредиту лише передує укладенню договору і не може вважатися його складовою частиною.
Матеріали справи не містять доказів належного погодження між банком і відповідачкою істотних умов кредиту, зокрема щодо відсоткової ставки, комісій, строків і відповідальності, що унеможливлює встановлення дійсних умов кредитування. Заява на приєднання до договору комплексного обслуговування не містить посилання на Паспорт кредиту, а отже, не підтверджує ознайомлення відповідачки з його змістом.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 188/1815/17.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 підписано заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001651677601, відповідно до якої просила надати споживчий кредит у сумі 100 000,00 гривень та строк 36 місяців.
Згідно пункту 4 заяви розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%. Згідно пункту 5 заяви розмір процентної ставки становить 0,01%.
Згідно даних наведеного у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб графіку платежів убачається, що розмір щомісячної оплати на погашення кредиту становить 5 768,21 гривень, з яких 2 990,00 гривень - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Із змісту заяви убачається, що зміст послуги "комісія за обслуговування кредитної заборгованості" визначається у ДКБО.
У заяві на приєднання до договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви, крім викладених в ДКБО, надає підтвердження та запевнення, що: 1) ця заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України; 2) ознайомлена з ДКБО, тарифами банку та цілком з ними згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 3) отримала від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4) їй відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту в банку, таку послугу було обрано ним за власною ініціативою з числа послуг, що пропонується банком, і відносини за договором страхування, після його укладання, виникають виключно між страхувальником та страховиком (а.с. 11 зворот).
Відповідачка ознайомилась із паспортом споживчого кредиту, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 у відповідній графі.
Згідно даних платіжної інструкції №TR.43501142.1389913.8810 від 06 серпня 2020 року ОСОБА_2 надано 100 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "предоставление кредитных средств по договору №1001651677601 от 06/08/2020" (а.с. 23).
Згідно даних розрахунку заборгованості убачається, що станом на 01 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором становить 116 462,22 гривень, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 69 176,10 гривень; заборгованість по процентам - 22,92 гривень; заборгованість по комісії 47 263,20 гривень (а.с. 23 зворот -25).
Із даних вказаного розрахунку також убачається, що відповідачкою частково виконувались зобов'язання, зокрема за період кредитування відповідачкою погашено 30 823,90 гривень заборгованості за кредитом, 7,23 гривень заборгованості по процентам та 20 930,00 гривень заборгованості по комісії.
Матеріали справи містять виписку із рахунку за період з 06 серпня 2020 року по 01 липня 2024 року (а.с. 25 зворот - 28)
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України установлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом установлено, що спірний кредитний договір №1001651677601 від 06 серпня 2020 року укладено у спосіб, визначений чинним законодавством, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору.
На підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, у результаті чого утворилася заборгованість, банком надано розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку, із даних яких убачається, що відповідачка часткового погашала заборгованість за наданим кредитними договорами, а тому станом на 01 липня 2024 року у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 116 462,22 грн, з яких:
- 69 176,10 грн - заборгованість за кредитом;
- 22,92 грн - заборгованість процентами;
- 47 263,20 грн - заборгованість за комісією.
Твердження скаржниці про недоведеність погодження між сторонами істотних умов договору є необґрунтовані, оскільки такі спростовуються змістом заяви №1001651677501, підписаною відповідачкою.
Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту, виходячи із такого.
Графіком платежів, що містить у договорі №1001651677501 від 06 серпня 2020 року передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 990,00 грн щомісячно, зміст якої визначається у Договорі комплексного банківського обслуговування.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 5 статті 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
Так в кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням заборгованості по кредитам, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.
Колегія суддів звертає увагу, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), в якій в пункті 5.7.3 розділу ІІ зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, не містить підпису позичальниці ОСОБА_1 .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови публічної пропозиції АТ «ПУМБ», відсутність у заяві переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням заборгованості по кредитам, за які позивачем встановлена комісія, надана банком публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитних договорів, то умова укладеного між позивачем та відповідачкою кредитного договору №1001651677501 від 06 серпня 2020 року щодо щомісячної сплати комісії у розмірі 2 990,00 гривень є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідачки на користь позивача суми комісії за кредитним договором у розмірі 47 263,20 гривень є помилковим.
Ураховуючи встановлену нікчемність умови кредитного договору щодо щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, колегія суддів зазначає, що фактично сплачені відповідачкою кошти на виконання такої умови не можуть уважатися належним виконанням зобов'язання зі сплати комісії, оскільки відповідне зобов'язання не виникло.
Разом з тим, з огляду на положення статей 216, 1212 ЦК України та принципи справедливості й недопущення безпідставного збагачення кредитодавця, сплачена відповідачкою комісія у сумі 20 930,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.
За таких обставин розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню з 69 176,10 грн до 48 246,10 грн (69 176,10 гривень - 20 930,00 гривень), та з урахуванням процентів у сумі 22,92 грн, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 48 269,02 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості як на підставу для відмови у задоволенні позову, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 лютого 2025 року задоволено позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та визнано виконавчий напис від 26.11.2021 № 42792, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За установлених обставин, колегія суддів уважає, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в сумі 48 269,02 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачкою - 3 633,60 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (41,4%) з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 002,87 гривень, а з позивача на користь відповідачки - 2 129,17 гривень (58,6%).
За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд уважає за доцільне стягнути із АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 126,30 гривень (2 129,17 гривень - 1 002,87 гривень), застосувавши принцип взаємозаліку.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Маховиком Романом Васильовичем, задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № 1001651677601 від 06 серпня 2020 року в розмірі 48 269,02 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, згідно частини 10 статті 141 ЦПК України 1 126,30 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повну постанову складено 23 грудня 2025 року
Позивач:Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070).
Відповідачка:ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Тошківка міста Первомайська Луганської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 14 квітня 2011 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова