23 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/4311/25
номер провадження №22-ц/824/12397/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року /суддя Слободянюк А.В./
та на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року /суддя Слободянюк А.В./
у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У лютому 2025 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_3 , через адвоката Веліканова К.С., звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в сумі 18 545,70 грн; з відповідача ОСОБА_1 стягнути майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 119 937,00 грн. Просила судові витрати за проведення експертизи у розмірі 6 500,00 грн, судовий збір у розмірі 1 475,66 грн та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 99 947 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 71 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 065 (одна тисяча шістдесят п'ять) грн 02 коп та витрати, пов'язанні з оплатою висновку судового експерта, у сумі 4 690 (чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн 86 коп, а всього судових витрат - 5 755 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн 88 коп. /а.с. 88-96/
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_3 адвоката Веліканова Костянтина Сергійовича, про ухвалення додаткового рішення, задоволено частково. Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», про ухвалення додаткового рішення, задоволено.
Ухвалено додаткове рішення за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 916 (сім тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень 35 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок. /а.с. 134-138/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційними скаргами, в яких просила рішення скасувати, в частині додаткового рішення заяву залишити без розгляду.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про позов, ухвалу про відкриття провадження та судові засідання, поштові відправлення поверталися з відміткою «адресат відсутній», про рішення дізналася випадково через додаток «Дія» 29.04.2025, що є порушенням права на захист та підставою для обов'язкового скасування рішення. Вказувала, що матеріали справи (позов, висновок експерта №40/24, відзив СК «ВУСО», платіжні документи) відсутні в системі «Електронний суд» станом на 28.05.2025, про що адвокат повідомляла суд 14.05.2025, що унеможливило ознайомлення, подання відзиву та оскарження експертизи. Наголошувала, що суд поклався виключно на висновок експерта від 23.09.2024 без перевірки своєчасності огляду СК «ВУСО», доказів фактичного ремонту та правильності врахування зносу і ПДВ відповідно до ст. 29 Закону №1961-IV не надано, при цьому СК виплатила 140 089,28 грн з урахуванням зносу без ПДВ, а доплата ПДВ можлива лише за квитанціями ремонту, яких не надано; вимоги позивача безпідставно зросли з 45 830 грн у вересні 2024 до 119 937 грн у лютому 2025 на підставі того ж висновку експерта; стягнення з ОСОБА_1 суперечить меті ОСЦПВ, оскільки шкода не перевищує ліміт відповідальності страховика (160 000 грн), який уже здійснив виплати, а основний тягар відшкодування лежить на СК «ВУСО» відповідно до практики Великої Палати ВС (постанови №14-27цс21, №14-316цс18), у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню через істотні порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи.
Щодо додаткового рішення суду, вказувала на те, що ані ОСОБА_1 , ані її адвокат не отримували ні поштою, ні через «Електронний суд» заяву представника позивача від 14.05.2025 про ухвалення додаткового рішення, яка відсутня в ЄСІТС попри обов'язкову реєстрацію в день надходження (ч. 2 ст. 14 ЦПК), що унеможливило подання заперечень щодо співмірності витрат на правничу допомогу. Матеріали справи №752/4311/25 (включаючи договір №15/04, доп. угоду №2, акт №2, ПКО №0/0105 та квитанцію на 9 500 грн) досі відсутні в «Електронний суд» станом на 20.06.2025, про що адвокат повідомляла суд 14.05.2025, порушено право на ознайомлення та захист (ст. 43 ЦПК). Наголошувала, що заява подана 14.05.2025 - через 16 днів після рішення від 28.04.2025, тобто з пропуском 5-денного строку (ч. 8 ст. 141 ЦПК), при цьому оплата послуг відбулася 01.05.2025, але клопотання про поновлення строку відсутнє, тому, суд мав залишити заяву без розгляду. Наголошувала, що суд ухвалив додаткове рішення 06.06.2025 у спрощеному провадженні без виклику сторін та без надання відповідачу можливості заперечити розмір 9 500 грн, з яких стягнуто 7 916,35 грн з ОСОБА_1 , чим порушено принципи змагальності та диспозитивності, у зв'язку з чим додаткове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на правничу допомогу через істотні порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи.
ОСОБА_3 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що
апеляційна скарга на рішення підлягає задоволенню, з відмовою у позові, додаткове рішення підлягає скасуванню у частині стягнення витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 квітня 2024 року о 10:15 в м. Києві на бульварі Миколи Міхновського сталася ДТП за участю автомобіля «Nissan Qashqai» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «КІА RІО» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року у справі №757/18662/24 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні ДТП за порушення п.п. 2.3б), 12.1, 13.1 ПДР.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 215353527 з лімітом відповідальності за шкоду майну 160 000 грн.
ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 139 803,30 грн (платіжна інструкція № 30466 від 17.05.2024) та додатково 1 005,98 грн (платіжна інструкція № 14015 від 03.03.2025), загалом 140 809,28 грн.
Позивачем надано у матеріали справи висновок експерта № 40/24 від 23.09.2024 (судовий експерт Барановський С.І.), згідно з яким вартість матеріального збитку станом на дату ДТП становить 157 629,00 грн з урахуванням ПДВ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ - 277 566,00 грн, без ПДВ та з урахуванням зносу - 240 036,99 грн.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 22 ЦК України про те, що реальними збитками є втрати у зв'язку з пошкодженням майна та витрати на його відновлення; ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ст. 1187 ЦК України про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником або володільцем; ст. 1192 ЦК України про те, що розмір збитків визначається за реальною вартістю майна на момент розгляду справи; ст. 1194 ЦК України про те, що при недостатності страхової виплати винуватець сплачує різницю; ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що відшкодовуються витрати на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу; п. 36.2 ст. 36 цього Закону про те, що доплата ПДВ здійснюється за умови документального підтвердження ремонту.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 99 947,71 грн (240 036,99 грн відновлювального ремонту без ПДВ за висновком експерта мінус 140 089,28 грн виплаченого страховиком з урахуванням зносу), судовий збір 1 065,02 грн та витрати на експертизу 4 690,86 грн, а всього судових витрат 5 755,88 грн; у задоволенні позову до ПрАТ «СК «ВУСО» відмовлено, оскільки страховик виплатив повну суму з урахуванням зносу без ПДВ, а доказів ремонту та сплати ПДВ не надано; висновок експерта № 40/24 визнано належним доказом розміру збитків.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до Висновку експерта № 40/24 про оцінку транспортного засобу «КІА RІО», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 23 вересня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, станом на дату ДТП становить 157 629,00 грн, вартість відновлювального ремонту - 277 566,00 грн.
На момент скоєння ДТП - 11 квітня 2024 року, транспортний засіб «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 215353527 у ПрАТ «УТСК», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
17 травня 2024 року № 30466 ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором № 215353527 від 25 червня 2023 року в сумі 139 803,30 грн та відповідно до платіжної інструкції від 03 березня 2025 року № 14015 ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором № 215353527 від 25 червня 2023 року в сумі 1 005,98 грн /а.с.74,75/. Загальна сума виплати становить 140 809, 28 грн, в межах 160 000 грн ліміту.
З вказаною виплатою позивачка погодилась, не було виплачено ПДВ та враховано знос, доказів того, що автомобіль відремонтовано і які витрати були понесені позивачкою на ремонт не має.
Сторонами у справі також не надано документів, на підставі яких страховиком було визначено розмір страхового відшкодування щодо проведеної оцінки заподіяних збитків.
Звертаючись до суду, позивачка надає висновок експерта № 40/24 від 23 вересня 2024 року про оцінку транспортного засобу «КІА RІО», д.н.з. НОМЕР_2 , складений станом на 19 вересня 2024 року. За висновком судового експерта Барановського С.І., ринкова вартість автомобіля «КІА RІО», д.н.з. НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 347 475,00 грн з урахуванням ПДВ; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, станом на дату ДТП - 11 квітня 2024 року, з урахуванням ПДВ, складає 157 629,00 грн; вартість відновлювального ремонту з урахування ПДВ - 277 566,00 грн /а.с.16-22,23-42/.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В пунктах 135-137, 141, 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що: «розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20).
Відповідач «СК «ВУСО» сплатив вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу , що становить 140 089,28 грн. Вартість ПДВ відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля.
Повторно апеляційний суд наголошує на тому, що автомобіль не відремонтовано, матеріали справи не містять доказів понесених витрат на ремонт, понад страховий ліміт у 160 000 грн.
Отже, винуватець у дтп відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 17.08.2022 № 752/11128/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 08.06.2022 № 756/11809/18; від 25.05.2022 № 503/1597/16-ц; від 18.05.2022 № 686/24364/17; від 14.04.2022 № 205/7747/18; від 12.04.2022 № 373/1392/20; від 30.03.2022 № 734/3711/16; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 02.02.2022 № 712/7104/19; від 02.02.2022 № 757/54513/16; від 02.02.2022 № 215/2829/16-ц; від 26.01.2022 № 465/674/19; від 26.01.2022 № 204/5403/18; від 19.01.2022 № 350/1376/19; від 19.01.2022 № 640/15546/17.
Крім того, знос відшкодовується за наявності реальних збитків - ремонту авто.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ст. 1194 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на відновлення майна; ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування виплачується з урахуванням зносу, а франшиза компенсується винуватцем; ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Дані про фактичний ремонт авто відсутні.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода відшкодовується в повному обсязі, але лише доведена.
Ст. 1194 ЦК України вимагає відшкодування витрат на відновлення, підтверджених доказами (актами робіт, чеками), у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, з урахуванням обставин справи, позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо додаткового рішення суду.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2025 у справі №752/4311/25 позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 99 947,71 грн, судовий збір 1065,02 грн та витрати на експертизу 4 690,86 грн (всього 5 755,88 грн); питання витрат на професійну правничу допомогу не вирішено.
14.05.2025 представник позивача адвокат Веліканов К.С. подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 9 500 грн витрат на правничу допомогу з доданими доказами (договір №15/04 від 15.04.2024, додаткова угода №2 від 03.01.2025, акт №2 від 01.05.2025, ПКО №0/0105 та квитанція №0/0103 від 01.05.2025 на 9 500 грн); 29.04.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» подало заяву про стягнення з ОСОБА_3 5 000 грн витрат з доказами (договір №1-20 КЮЮ від 20.01.2020, додаткова угода від 29.04.2025, розрахунок робіт від 29.04.2025).
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 270 ЦПК України про те, що суд ухвалює додаткове рішення за заявою учасників або з ініціативи, якщо не вирішено питання про судові витрати; ст. 141 ч. 8 ЦПК України про те, що розмір витрат встановлюється на підставі доказів, поданих до дебатів або протягом 5 днів після рішення за умови заяви; ст. 137 ЦПК України про те, що витрати на правничу допомогу розподіляються за результатами справи пропорційно до обсягу послуг, їх вартості та співмірності зі складністю справи; ст. 133 ЦПК України про те, що до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки заяву позивача задоволено частково (83,33% від задоволених вимог), стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає 7 916,35 грн витрат на правничу допомогу (аналіз документів - 1 500 грн, позов - 7 500 грн, копії - 500 грн); заяву ПрАТ «СК «ВУСО» задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 5 000 грн (ознайомлення - 2 год, відзив - 3 год).
Оскільки апеляційним судом зроблено висновок про те, що позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, додаткове рішення суду першої інстанції скасовується в частині стягненні судових витрат з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Судовий збір стягується з позивачки на користь апелянта за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1597, 53 грн. Доказів понесених витрат, до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції щодо стягнення орієнтовно заявлених витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн не надійшло.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 99 947 грн 71 коп., судового збору в сумі 1 065 грн 02 коп та витрат, пов'язаних з оплатою висновку судового експерта, у сумі 4 690 грн 86 коп, - скасувати, відмовивши у вказаних вимогах.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року - задовольнити.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 916 гривень 35 копійок - скасувати, відмовивши у вказаних вимогах.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1597, 53 грн. судового збору.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», адреса: 03150, м. Київ, вул. Казмира Малевича, буд.31, код ЄДРПУ 31650052.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: