апеляційне провадження №22-ц/824/7887/2025
справа №758/5012/24
22 грудня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., повне судове рішення складено 10 січня 2025 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У квітні 2024 року ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Управдом" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач у справі є експлуатуючою організацією, що здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується статутом товариства та актом.
З метою забезпечення житлово-комунальними послугами між сторонами 17 березня 2015 року укладено протокол узгодження тимчасової договірної ціни, договір №6/5-3 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, однак не здійснює оплату фактично наданих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року складає 37 157,86 грн, з яких: 24 114,13 грн - основна сума заборгованості, 10 943,00 грн - інфляційні втрати, 2 108,83 грн - 3% річних.
Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 22 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року, що становить 37 157,86 грн, з яких 24 114,13 грн - основна сума заборгованості, 10 943,90 грн - інфляційні втрати, 2 108,83 грн - 3 % річних. Стягнути судовіі витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Управдом" заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 24 114,13 грн.
У задоволені решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Управдом" 3 028,00 грн судового збору.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що відповідач не оплачує житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованості за послуги з управління багатоквартирними будинками і спорудами та прибудинковими територіями, постачання теплової енергії за період з січня 2021 року по листопад 2023 року, яка складає 24 114,13 грн.
Суд відмовив у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, вказавши, що позивачем не надано обґрунтованого окремого розрахунку заборгованості за нарахованими 3% річних та інфляційними втратами за період з початку виникнення у відповідача заборгованості до початку введення воєнного стану в Україні, відтак суд не убачав правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 108,83 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 943,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин, що мають істотне значення, не перевірив дійсну суму заборгованості, достовірність доказів позивача та факт відсутності заборгованості на момент ухвалення рішення. Позивач, маючи достовірну інформацію про повне погашення боргу відповідачем станом на 01 червня 2024 року, свідомо не повідомив про це суд, чим порушив принцип добросовісності та створив ризик подвійного стягнення в порушення статті 61 Конституції України.
Судом першої інстанції не перевірено правильність розрахунку боргу, заявленого позивачем у сумі 24 114,13 грн, тоді як дійсна заборгованість на момент подання позову становила 18 058,21 грн і була повністю погашена відповідачем 31 травня 2024 року. Наведене підтверджується квитанціями позивача за квітень і травень 2024 року, в яких відображено відсутність боргу, а також платіжними документами відповідача (інструкції МАВ8504319, МАВ8504375, квитанція Portmone.com).
Факт відсутності боргу визнавався самим позивачем у квитанції за травень 2024 року та представником позивача - фінансовим менеджером клієнт-сервісу «DIM 9000» - у переписці з відповідачем у месенджері Viber, де підтверджено зарахування коштів і відсутність заборгованості.
Таким чином, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції жодної заборгованості не існувало, про що позивач був достеменно обізнаний. Ухилення позивача від надання суду цих відомостей призвело до ухвалення неправомірного рішення, що суперечить фактичним обставинам справи та принципам змагальності й добросовісності, визначеним статтями 12, 13, 81 ЦПК України.
Вказує на відсутність достовірних і достатніх доказів, що підтверджують суму заборгованості.
Довідка, видана самим позивачем, не може вважатися достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України, оскільки містить лише загальну суму заборгованості без будь-яких розрахунків, посилань на платіжні документи, банківські виписки чи інші незалежні джерела. Вона лише дублює позовні вимоги та не дає змоги встановити дійсні обставини справи. Видача такого документа самим позивачем свідчить про його упередженість.
Оборотно-сальдова відомість також не може бути достовірним доказом. Така не є розрахунковим документом або рахунком на оплату, не містить даних про фактичні послуги та суми, що підлягають сплаті. Відомість суперечить квитанціям за лютий-травень 2024 року, на підставі яких відповідач здійснював оплату. Крім того, документ охоплює лише період до 30 листопада 2023 року і не відображає платежів, здійснених відповідачем після цієї дати, хоча позивач сам підтвердив їх у квитанціях за березень-травень 2024 року.
Зазначає, що квитанція за квітень 2024 року свідчить про платіж у розмірі 3 000 грн, з яких 965,21 грн сплачено за поточні нарахування, а 2 034,79 грн - зараховано в рахунок погашення боргу, що зменшило заборгованість із 15 930,42 грн до 13 895,63 грн. Однак такі платежі не відображені в оборотно-сальдовій відомості та не враховані у довідці, що підтверджує їх недостовірність як доказів.
Позивачем заявлена до стягнення недостовірна сума заборгованості, оскільки фактична сума боргу відповідача на момент подання позову та відкриття провадження у справі становила 18 058,21 грн, тоді як позивач безпідставно заявив 24 114,13 грн. Різниця між цими сумами становить 6 055,92 грн, що підтверджується доказами, наведеними в апеляційній скарзі. Таким чином, суд апеляційної інстанції має підстави скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення зазначеної суми боргу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині 6 055,92 грн.
Зазначає, що наявні підстави для закриття провадження в частині стягнення 18 058,21 гривень у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення судового збору вказує, що згідно з частиною 3 статті 142 ЦПК України, у разі коли позивач не підтримує свої вимоги внаслідок їх добровільного задоволення відповідачем після подання позову, суд за заявою позивача може стягнути з відповідача понесені ним витрати. Проте у цій справі позивач, достовірно знаючи про повне погашення боргу, не відмовився від позову та не заявив про стягнення витрат у відповідному порядку, що свідчить про відсутність підстав для покладення витрат на відповідача.
Отже, у разі скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині, суд апеляційної інстанції має підстави покласти витрати зі сплати судового збору на позивача.
Зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним , просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року в частині задоволених вимог скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 055,92 гривень, закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 18 058,21 гривень.
Судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції, покласти на позивача.
Стягнути із позивача на користь скаржника судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Згідно даних інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №374760590 від 17 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до пункту 1.9 Статуту ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Управдом" метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності, направленої на задоволення потреб фізичних, юридичних осіб, інших суб'єктів господарювання, у продукції, товарах або послугах товариства та отримання прибутку. Для досягнення мети своєї діяльності товариство має право вчиняти будь-які дії, укладати будь-які договори, контракти, угоди, що не заборонені чинним законодавством, вступати до будь-яких об'єднань, союзів, асоціацій та здійснювати всі інші види діяльності для досягнення мети створення товариства, що не заборонені чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 1.10 Статуту предметом діяльності товариства є здійснення господарської діяльності з будь-яких видів діяльності, в прямій та виключній формі, які не заборонені чинним законодавством України та не суперечить йому.
17 березня 2015 року між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» та ОСОБА_1 укладено договір № 6/5-3 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 8-10).
Відповідно до пункту 1 договору його предметом є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_3 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк (а.с. 8-9).
Згідно даних протоколу узгодження тимчасової договірної ціни убачається, що вартість обслуговування 1 кв.м становить 6,05 гривень, вартість обслуговування 1 кв.м для першого поверху становить 5,08 гривень (а.с. 10).
19 серпня 2020 року між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» та ОСОБА_1 укладено договір № 24/16 про надання послуг з постачання теплової енергії (а.с. 11-16).
Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії відповідної якості, визначеної умовами цього договору, та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.
Згідно даних довідки №23/04/03 від 23 квітня 2024 року про наявність/відсутність заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги, виданої директором ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Управдом", убачається, що ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2023 року має заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 24 114,13 гривень (а.с. 17).
Згідно даних відомості по рахунку № 361, складеної представником ТОВ "ЖБК "Управдом" Безсмертним О.О., за період із січня 2021 року по листопад 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 24 114,13 грн (а.с. 18).
Згідно даних наказу №17/3 від 31 травня 2023 року "Про встановлення тарифів, у зв'язку із підвищенням вартості електроенергії" внесено зміни до рахунку складових тарифу у відповідності до постанови КМУ від 30 травня 2023 року №544. Введено в дію з 01 червня 2023 року тарифи на послугу з утримання будинків та прибудинкових територій, які надаються Товариством за адресою С. Данченка, 6, установлено новий тариф з 01 червня 2023 року у розмірі 13,35 гривень. Новий тариф для 1 поверху з 01 червня 2023 року установлено у розмірі 10,32 гривень (а.с. 40).
Згідно даних інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 з 24 червня 2020 року по теперішній час значиться АДРЕСА_3 (а.с.43).
До апеляційної скарги скаржником на спростування доводів пред'явленого позову квитанції про оплату послуг та рахунки про нарахування.
Так, згідно даних квитанції за лютий 2024 року борг відповідача за утримання будинку становить 15 930,42 гривень. За опалення за гаряче водопостачання борг становить 4 159,13 гривень (а.с. 72).
Згідно даних квитанції за березень 2024 року борг відповідача за утримання будинку становить 16 895,63 гривень, за гаряче водопостачання 4 162,58 гривень (а.с. 73).
Згідно даних квитанції за квітень 2024 року борг відповідача за утримання будинку становить 14 860,84 гривень, за гаряче водопостачання 4 162,58 гривень (а.с. 74).
Згідно даних платіжної інструкції MAB8504319 від 31 травня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "ЖБК "Управдом" сплачено 4 162,58 гривень. У графі призначення платежу вказано "о/рахунок НОМЕР_1 ; Опалення та ГВП, без ПДВ" (а.с. 76).
Згідно даних квитанції за травень 2024 року борг відповідача за утримання будинку становить 965,21 гривень. За послуги гарячого водопостачання борг відсутній (а.с. 75).
Згідно даних платіжної інструкції MAB8504375 від 31 травня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "ЖБК "Управдом" сплачено 7 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "о/рахунок НОМЕР_1 ; Утримання будинку, без ПДВ" (а.с. 77).
З даних квитанції від 16 травня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "ЖБК "Управдом" сплачено 7 860,84 гривень (а.с. 78).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вирішуючи питання про прийняття доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно даних інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 з 24 червня 2020 року по теперішній час значиться АДРЕСА_3 (а.с.43).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до Подільського районного суду міста Києва відзив на позовом (а.с. 42).
З даних конвертів, що міститься у матеріалах справи, убачається, що такі скеровано на адресу задекларованого місця проживання відповідача.
Згідно даних конверту за трек №0600268384895 та довідки Ф.20 убачається, що такий повернувся на адресу відправника із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 48).
Згідно даних конверту за трек №0600280385627 та довідки Ф.20 убачається, що такий повернувся на адресу відправника із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 51).
Ураховуючи відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції, що стало наслідком позбавлення відповідача можливості надати свої заперечення щодо позову, колегія суддів уважає, що з метою забезпечення принципу змагальності сторін доцільно прийняти докази, додані скаржником до апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Установлено, що звертаючись до суду в квітні 2024 року, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року, що становить 37 157,86 грн, з яких 24 114,13 грн - основна сума заборгованості, 10 943,90 грн - інфляційні втрати, 2 108,83 грн - 3 % річних.
На підтвердження основної суми заборгованості представником позивача надано оборотно-сальдову відомість за січень 2021 року - листопад 2023 року, що підписана безпосередньо представником позивача.
Установлено, що згідно даних квитанції за квітень 2024 року борг відповідача за утримання будинку становить 14 860,84 гривень, за гаряче водопостачання 4 162,58 гривень.
Згідно даних платіжної інструкції MAB8504319 від 31 травня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "ЖБК "Управдом" сплачено 4 162,58 гривень. У графі призначення платежу вказано "о/рахунок НОМЕР_1 ; Опалення та ГВП, без ПДВ".
Аналіз установленого дозволяє зробити висновок, що 31 травня 2024 року відповідачем погашено заборгованість за послуги з гарячого водопостачання, що свідчить про відсутність на момент ухвалення судового рішення підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до даних квитанції №MAB8504375 від 31 травня 2024 року ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "ЖБК "Управдом" сплачено 7 000,00 гривень із зазначення призначення платежу за утримання будинку. Крім цього, 16 травня 2024 року відповідачем за утримання будинку на рахунок позивача сплачено 7 860,84 гривень. Отже, загальна сума сплачених коштів за утримання будинку становить 14 860,84 гривень.
Аналіз установлених даних дозволяє зробити висновок, що відповідачем у травні 2024 року погашено заборгованість за послуги з утримання будинку, що відображена у квитанції, сформованої позивачем за квітень 2024 року.
Суд першої інстанції стягнув заборгованість у розмірі 24 114,13 гривень за період з 1 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року, проте апеляційний суд уважає доведеним розмір заборгованості з утримання будинку станом на квітень 2024 року - 14 860,84 гривень, за гаряче водопостачання - 4 162,58 гривень, що підтверджується даними сформованої позивачем квитанції, що направлена відповідачу для оплати.
Апеляційний суд погоджується із доводами скаржника в частині необґрунтованості розміру заборгованості в сумі 24 114,13 гривень, оскільки довідка, видана самим позивачем, не може вважатися достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України, оскільки містить лише загальну суму заборгованості без будь-яких розрахунків, посилань на платіжні документи, банківські виписки чи інші незалежні джерела.
Окрім того, апеляційний суд також погоджується із доводами скаржника про те, що оборотно-сальдова відомість не може бути достовірним доказом, оскільки таку також складено позивачем, відомість не містить даних про фактичні послуги та суми, що підлягають сплаті, суперечить квитанціям за лютий-травень 2024 року, на підставі яких відповідач здійснював оплату.
За установлених обставин, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення відповідачем повністю сплачена заборгованість у розмірі, підтвердженому квитанціями на оплату, відтак підстави для задоволення позову були відсутні.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів вказує про таке.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі ? це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору ? це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову ? це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову ? це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Застосовуючи вищевикладені норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі на момент пред'явлення позову предмет спору існував, оскільки заборгованість відповідача погашена лише у травні.
Відтак, підстави для закриття провадження у частині стягнення 18 058, 21 грн з мотивів, наведених скаржником, відсутні, а установлені судом обставини справи дають підстави для висновку про відмову у задоволенні цих вимог.
З огляду на наведені вище висновки апеляційного суду, апеляційна скарга задовольняється частково.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При вирішенні питання про стягнення судового збору у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України унормовано:
1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Апеляційний суд враховує, що позваичем безпідставно завищено позовні вимоги до суми 24 114,13 грн, яка не є обгрунтованою, натомість доведеним розміром заборгованості станом на час пред'явлення позову в квітні 2024 року є сума 18 058,21 грн, яка була повністю погашена відповідачем у травні 2024 року, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції, про що представником позивача не було повідомлено суду. Заперечень щодо оплати вказаної суми позивачем на стадії апеляційного перегляду подано не було.
Відтак, наведене дає підстави для висновку віднесення судових витрат, понесених у суді першої інстанції, на рахунок позивача.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно даних квитанції від 07 лютого 2025 року за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 4 542,00 гривень судового збору (а.с. 70).
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Установлено, що 03 лютого 2025 року між Адвокатським бюро "Сокурова Ярослава" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у відносинах з усіма органами держаної влади та/або місцевого самоврядування, в тому числі, але не виключно, правоохоронними, контролюючими, судовими органами, органами держаної міграційної служби, органами прокуратури України, органами Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Служби безпеки України, органами державної податкової служби України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки, а також у відносинах з фізичними, юридичними особами, будь-якими третіми особами незалежно від організаційно-правової форми та/або форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного ведення Клієнтом господарської діяльності та/або захисту прав і законних інтересів Клієнта (а.с. 84).
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Сокурова Ярослава" укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого сторони домовилися, що Клієнт відповідно до Договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2025 року замовляє, а Виконавець надає Клієнту послуги з підготовки, подання апеляційної скарги на Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року по справі № 758/5012/24, та з юридичного супроводу судової цивільної справи №758/5012/24 в суді апеляційної інстанції (далі - Послуги), до яких, зокрема, але не виключно, належать: підготовка клопотання та ознайомлення з матеріалами справи №758/5012/24; підготовка клопотання та отримання наручно копії повного рішення суду першої інстанції по справі №758/5012/24; підготовка апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі №758/5012/24; збір доказів в підтвердження обставин апеляційної скарги; подання апеляційної скарги, підписаної Клієнтом, з доказами до суду відповідно до правил підсудності; підготовка заяв, клопотань, процесуальних документів по справі; участь у судових засіданнях; інші послуги, які надаватимуться Виконавцем Клієнту та пов'язані із судовим розглядом справи в суді апеляційної інстанції і участю у супроводі судового процесу та будуть зазначені в Акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно пункту 3 додатку №1 визначено вартість послуг - 10 000,00 гривень (а.с. 85)
Згідно даних платіжної інструкції МВ148143251 від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 на рахунок АБ "Сокурова Ярослава" сплачено 10 000,00 гривень.
Надані скаржником докази в сукупності підтверджують факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Позивачем не подано клопотання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, отже, враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, із позивача на користь скаржника підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове судове рішення, такого змісту.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 24 114,13 гривень ? відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 4 542,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 10 000,00 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова