Справа № 761/39113/25 Головуючий у І інстанції Анохін А.М.
Провадження № 33/824/5838/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Олександра Олександровичана постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Cудом, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 23 серпня 2025 року о 01 годині 00 хвилин, керував транспортним засобом марки «Audi», д.н.з НОМЕР_1 , по вул. Хрещатик, 7 у м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря - нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня № 10» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гордієнко О.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що огляд проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а саме після спливу 2 годин з моменту виникнення підстав для проведення огляду.
Скаржник вказує на те, що у зв'язку з відмовою суду першої інстанції в дослідженні всіх доказів по справі, включаючи відео докази, фактично ухвалення рішення відбулося на підставі дослідження лише частини письмових матеріалів справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 431524 від 23 серпня 2025 року та висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 серпня 2025 року, виданого КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня №10».
Звертає увагу апеляційного суду на те, що лікар-нарколог встановила факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння лише за наявними зовнішніми ознаками, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом, тобто клінічно, в результаті проведеного медичного огляду. Крім того, лікар-нарколог, який проводив медичний огляд, на заявою про готовність ОСОБА_2 надати для проведення аналізів його біологічні зразки, а саме: кров, слину та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, відмовила у відібранні вказаних біологічних зразків.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гордієнко О.О. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції керувався висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 серпня 2025 року.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно, всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.9А Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Встановлення вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 431524 від 23 серпня 2025 року, складеним інспектором 2 взводу 7 роти 4 батальйону полку 1 УПП в м. Києві Войтовичем І.О., з якого вбачається, що 23 серпня 2025 року о 01 годині 00 хвилин по вул. Хрещатик, 7 у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi», д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, де зафіксовано, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, при цьому останній на проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» погодився, однак із результатами огляду був не згоден. Крім того, ОСОБА_1 , погоджуючись на проходження огляду, не заперечував того, що саме він керував транспортним засобом на час зупинки;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - драгеру «Аlkotest» 7510 ARLM 0284, в якому зазначені виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; результати огляду - 1,20 проміле. Акт містить власноручний запис ОСОБА_1 «не згоден»;
- результат тестування приладу Драгер «Аlkotest» 7510 тест №1188 від 23.08.2025 о 01 год.02 хв., деталі аналізу - 1,20 проміле;
- висновок №004292 щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння від 23 серпня 2025 року, в якому лікарем ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452).
Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
П. 1 Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Долучений до справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Підстави вважати вищевказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції з порушенням вимог діючого законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Відповідно до положень Розділу ІІІ "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведеного в закладі охорони здоров'я огляду, у відповідності до вимог Інструкції, було складено висновок від 23 серпня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог Інструкції у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначається: дата заповнення , прізвище, ім'я, по батькові особи дата народження, назва та номер документа, що посвідчує обстежувану особу (за наявності), ким та коли (точний час) направлена на огляд, назва, серія і номер документа, що посвідчує особу, яка доставила обстежуваного на огляд, дата і точний час огляду, ким оглянута особа, назва закладу охорони здоров'я, де проводився огляд, висновок огляду (повідомляється в присутності поліцейського) , підпис обстежуваної особи про ознайомлення з результатами огляду та дані лікаря (фельдшер), який проводив огляд.
Наведений вище висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 відповідає вимогам Інструкції, містить у собі усі необхідні до заповнення дані, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи апелянта про те, що лікар-нарколог не мав права встановлювати стан сп'яніння за зовнішніми клінічними ознаками, а повинен був обов'язково відібрати біологічні зразки, а саме: кров, слину та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук є безпідставними, з огляду на таке.
Зокрема, п. 7 - п. 8 розділу III Інструкції № 1452/735 передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковим є проведення лабораторних досліджень лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. В свою чергу, у ОСОБА_1 було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння та огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено лікарем-наркологом ОСОБА_3 відповідно до процедури огляду, визначеної Інструкцією № 1452/735.
Так, лікар-нарколог повідомив ОСОБА_1 про процедуру проведення огляду, провів огляд зовнішнього вигляду останнього та перевірив його поведінку, інші показники, опитав ОСОБА_1 про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що лікар-нарколог ОСОБА_3 неодноразово пропонує ОСОБА_1 здати біологічний матеріал у вигляді «сечі», однак останній категорично відмовляється та вказує на те, що хоче здати аналізи для встановлення стану алкогольного сп'яніння в інший спосіб, зокрема шляхом здачі крові, слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Лікар-нарколог ОСОБА_3 вкотре роз'яснює ОСОБА_1 , що немає технічної можливості здати аналіз в інший спосіб, та розцінює небажання ОСОБА_1 здати «сечу», як уникнення від проходження огляду.
На підставі виявлених у ОСОБА_1 при проведені огляду клінічних ознак алкогольного сп?яніння, лікар-нарколог встановив у останнього діагноз «стан алкогольного сп'яніння».
З урахуванням викладеного вважаю, що на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що з моменту виявлення ознак алкогольного сп'яніння та до моменту складення висновку про перебування в стані алкогольного сп'яніння проходили досить значні проміжки часу, тобто працівники поліції та лікар-нарколог не тільки не позбавляли ОСОБА_1 можливості пройти огляди, а й надавали йому достатньо часу для його проходження.
Також, твердження захисника, що лікар-нарколог не вжив жодних заходів отримання біологічних зразків у виді змивів з рук та надання слини або крові на чому наполягав ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Слід зазначити, що положення п. 13 розділу III Інструкції не зобов'язує лікаря використовувати для дослідження кров, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у п. 12 цього розділу.
Наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп'яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об'єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про недійсність висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкісні реакції, оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 23 серпня 2025 року о 01 год. 00 хв. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер проводився 23 серпня 2025 року о 01 год. 02 хв.
Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння від 23 серпня 2025 року, ОСОБА_1 був доставлений до лікарні о 01 год. 25 хв., а сам огляд фактично розпочався о 03 год. 15 хв.
В той же час, під час перегляду наявних в матеріалах справи відеозаписів, апеляційний суд встановив, що саме дії ОСОБА_1 , які виразились в затягуванні процесу проходження медичного огляду, зокрема небажанні проходити огляд без присутності адвоката та відмови від здачі аналізу у вигляді здачі «сечі», призвели до порушення двохгодинного строк відведеного на встановлення стану сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами і доповненнями) зазначено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яке проявлялась у затягуванні часу, підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами.
Відтак, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та керування у такому стані транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої
спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Олександра Олександровича- залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній