Єдиний унікальний номер справи № 940/166/25
Провадження №22-ц/824/13004/2025
18 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку,
28 січня 2025 року позивач звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з відповідачем з 14 квітня 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. На даний час шлюбні відносини між сторонами припинені. Шлюб існує формально. Примирення та збереження шлюбу з відповідачем є неможливим. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримання дитини та дружини, чим порушує їх права. Позивачка не в змозі забезпечити себе та дитину матеріально, оскільки перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Враховуючи викладене, позивач просила суд:
- розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_1 , який зареєстрований 14 квітня 2023 року Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис за № 35;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. до досягнення дитиною трирічного віку;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 3 028,00 грн до досягнення їхньою спільною донькою трирічного віку.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 22 травня 2025 року відповідач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не врахував, чи спроможний відповідач за своїм матеріальним становищем сплачувати аліменти у розмірі 8028 грн. Скаржник вважає, що матеріалами справи не доведено дійсний дохід обох батьків, які повинні рівно утримувати дитину. Розмір аліментів є завищеним, стягнута сума є надмірним та непосильним тягарем для відповідача.
У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд змінити оскаржуване рішення шляхом:
- зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 2 000,00 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 28 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття;
- зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дружини до 1 000,00 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 28 січня 2025 року і до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30 липня 2025 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила рішення залишити без змін.
У судовому засіданні, призначеному на 18 грудня 2025 року, взяла участь представник позивача.
Інші учасники в судове засідання не прибули, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПУК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Рішення суду в частині розірвання шлюбу апелянтом не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 14 квітня 2023 року Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис за № 35, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.04.2023 року (а.с. 11).
Від шлюбу у сторін є спільна малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.12.2023 року (а.с. 12).
З копій витягів з реєстру територіальної громади від 03.01.2025 року та 06.01.2025 року, вбачається, що малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає разом з позивачкою (а.с. 10, 13).
Як вбачається з відповіді від 11.03.2025 року Тетіївського управління Білоцерківської філії КОЦЗ на виконання ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 11.03.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку в Білоцерківській філії Київського обласного центру зайнятості як безробітній не зареєстрований станом на 17.03.2025 року ( а. с. 54).
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача аліментів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів, як б свідчили про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання своєї доньки у розмірі 5000,00 грн та аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 3028,00 грн. Суд зазначив, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Суть доводів апелянта фактично зводилася до його неплатоспроможності.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Позивач звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів, заявила і обґрунтувала, який розмір аліментів має сплачуватися для забезпечення дитині належного рівня життя, необхідного для її повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
В той же час відповідач у відзиві вказував про те, що не має можливості сплачувати аліменти, працює не офіційно і його заробіток не стабільний.
З метою з'ясування обставин, зазначених відповідачем, судом за клопотанням позивача було здійснено запит до Тетіївського управління Білоцерківської філії КОЦЗ, у відповіді на який зазначений орган вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку в Білоцерківській філії Київського обласного центру зайнятості як безробітній не зареєстрований станом на 17.03.2025 року.
У зв'язку з вказаним суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що відповідачем не надано будь-яких доказів свого поганого матеріального стану, відповідач не вчиняє дій спрямованих на покращення матеріального становища, а недостатність коштів не звільняє його від обов'язку по утриманню дитини.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 , долучив до неї відомості з Держаного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу від 01.05.202 року.
Відповідно до частин 3 і 6 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Жодного обґрунтування обставин, що унеможливили подання такого доказу до суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Тому даний доказ не приймається і не може бути врахований апеляційним судом.
Таким чином, всі доводи які апелянт поклав в основу своєї скарги фактично є голослівними та жодним чином не підтверджені і не можуть бути враховані при вирішенні справи, натомість позивач вчинила всі дії спрямовані на встановлення обставин, які необхідні для вирішення справи.
Подаючи відзив на апеляційну скаргу позивач просила стягнути з відповідача штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб через зловживання ним процесуальними правами шляхом зазначення неправдивих відомостей.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підстави для стягнення штрафу відсутні, ініціювання даного питання перебуває у межах дискреційних повноважень суду та не може бути вирішено за клопотанням сторони. Окремо суд звертає увагу на те, що надана відповідачем довідка щодо майнового стану не протирічить його покликанням у відзиві на позовну заяву про те, що він офіційно не працює, оскільки така довідка містить відомості про наявність у нього доходу за цивільно-правовим договором та не містить відомостей про дохід від трудової діяльності. Відтак жодних підстав для застосування заходів процесуального примусу колегія суддів не вбачає.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку при вирішенні даної справи і з яким в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько