1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час проведення обшуку транспортного засобу, а саме на транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який відповідно до реєстраційної картки ТЗ належить ОСОБА_7 , з метою забезпечення збереження речового доказу, шляхом заборони розпорядження, відчуження вказаного майна.
Відмовлено у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: на транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, шляхом заборони користування.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу, а саме на транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який відповідно до реєстраційної картки ТЗ належить ОСОБА_7 , з метою забезпечення збереження речового доказу, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження вказаного майна.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки використовувався для транспортування і зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів з метою збуту.
Вважає, що заборона розпорядження та відчуження транспортного засобу без заборони користування нівелює захід забезпечення, оскільки за таких обставин неможливо досягти дієвості кримінального провадження.
Вказує, що у разі повернення транспортного засобу його власнику, на стадії судового розгляду може не надати його для огляду суду, а сторона обвинувачення буде позбавлена можливості надати всі наявні докази в кримінальному провадженні.
Окрім цього, зазначає, що такий речовий доказ може бути втрачено умисно його власником внаслідок форс-мажорних обставин.
В судове засідання представник власника майна не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та дату судового засідання її повідомлено у встановлений законом спосіб. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 травня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023100000000280, за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч. 3 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва та Київської області здійснює незаконну діяльність група осіб, учасники якої усвідомлюючи фінансовий зиск від протиправної діяльності пов?язаної із збутом незаконно виготовлених підакцизних товарів, в тому числі алкогольних напоїв, не маючи спеціального дозволу на право здійснення виготовлення та торгівлі підакцизними товарами, що передбачено ст. 215 Податкового кодексу України, порушуючи вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», організували злочинну схему спрямовану на незаконне виготовлення, збут, зберігання з метою збуту та транспортування з цією метою незаконно виготовлених підакцизних товарів (алкогольних напоїв), які з метою надання такій діяльності законного вигляду підробляють марки акцизного податку.
Як зазначає у клопотанні прокурор, незаконне виготовлення алкогольних напоїв здійснює ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщеннях розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3221487001:01:021:0109, де відбувається змішування води та спирту з подальшим фасуванням отриманих алкогольних напоїв в тару.
Надалі, ОСОБА_9 , залучив до злочинної діяльності осіб в тому числі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які за допомогою різного роду підконтрольних транспортних засобів, постачають незаконно виготовлені алкогольні напої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який разом з ОСОБА_13 , 08.04.1980 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснюють їх подальший збут, зберігання з метою збуту та транспортування з цією метою зацікавленим мешканцям міста Києва.
Зокрема транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів з метою подальшого збуту здійснює ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому використовуючи транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, д.н.3. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2008 року випуску.
17 жовтня 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року проведено обшук транспортного засобу марки FORD TRANSIT CONNECT, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2008 року випуску, в ході якого було виявлено та вилучено зокрема незаконно виготовлені підакцизні товари.
Під час проведення вищевказаного обшуку було виявлено та вилучено речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, а саме транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, д.н.3. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2008 року випуску.
Того ж дня, постановою старшого детектива відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_15 вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
17 жовтня 2025 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку направлено до Дніпровського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку транспортного засобу, а саме на транспортний засіб марки FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2008 року випуску.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року клопотання прокурора задоволено частково, відмовлено у накладенні арешту на вказаний транспортний засіб в частині заборони користування ним.
Задовольняючи частково клопотання прокурора, слідчим суддею зазначено, що прокурором не надано належного обгрунтування та доказів необхідності на даній стадії досудового розслідування накладення арешту на майно в частині заборони користування.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1 ч. 2, 3 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023100000000280, про накладення арешту на транспортний засіб, зазначений у клопотанні прокурора, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів вбачається наявність правових підстав для арешту автомобіля шляхом заборони відчуження та розпорядження, оскільки вказане майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України.
Однак, відмовлено у накладенні арешту на транспортний засіб частині заборони користування ним.
Відмовляючи у задоволенні клопотання в цій частині, слідчий суддя зазначив, що прокурором не надано належного обґрунтування та доказів необхідності на даній стадії досудового розслідування накладення арешту на майно в частині заборони користування. Не надано таких доказів стороною обвинувачення і під час апеляційного провадження.
Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що із врахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, а також забезпечуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, за таких обставин, найменш обтяжливим способом арешту майна є заборона розпорядження майном, а саме накладення арешту на майно із забороною обтяження та відчуження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, частково задовольнив клопотання слідчого.
Доводи сторони обвинувачення під час апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки, на переконання колегії суддів заборона відчуження та розпорядження транспортним засобом в повній мірі запобігає його приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню та відповідає потребам кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 755/18814/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Провадження № 11сс/824/9104/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК