справа №367/1158/24 Головуючий у суді І інстанції: Одарюк М.П.
провадження №22-ц/824/17651/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
17 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним перетин державного кордону України, визнання незаконним перебування за кордоном та зобов'язання повернутися в Україну,
У лютому 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним перетин державного кордону України, визнання незаконним перебування за кордоном та зобов'язання повернутися в Україну, в якому просила суд визнати незаконним перетин державного кордону України ОСОБА_2 та його перебування за кордоном у період з 07.09.2022 року по теперішній час; зобов'язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили повернутися Україну для виконання його конституційного обов'язку громадянина України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та стягнути з ОСОБА_2 усі судові витрати.
В обґрунтування позову вказувала, що відповідач, депутат 8 скликання Ірпінської міської ради від політичної партії «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «БАТЬКІВЩИНА» ОСОБА_2 після початку повномасштабного вторгнення, будучи військовозобов'язаним та не маючи відстрочки від призову, незаконно виїхав за кордон (з метою ухилитися від мобілізації) та до України так і не повернувся, про що вона дізналася з соціальної мережі Facebook. 27 січня 2023 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України від 27 січня 2023 року № 69, щодо заборони виїзду чиновників, суддів та депутатів, відповідно до якої у разі введення в Україні воєнного стану депутати місцевих рад мають право перетинати державний кордон лише на підставі відповідних рішень про службові відрядження. ОСОБА_2 достовірно розуміючи, що його перебування за кордоном після прийняття вищевказаної постанови викличе негативну реакцію громади, опублікував заяву про дострокове припинення ним депутатських повноважень, датовану 26.01.2023 року. Після прийняття постанови № 69, ОСОБА_2 через свого представника, не повертаючись до України, подав заяву голові Ірпінського міської ради про складення ним повноважень депутата. Рішенням двадцять дев'ятої сесії восьмого скликання № 2538-29-ХІІІ від 27.04.2023 року достроково припинено повноваження депутата ОСОБА_2 .. У відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 08-28/5 від 11.01.2024 року на запит про надання публічної інформації (вих. № 08-28/5 від 08.01.2024) ОСОБА_3 , повідомлено про те, що копії запитуваних документів відносно депутата Ірпінської міської ради 8 скликання ОСОБА_2 (за період з моменту повномасштабного вторгнення рф в Україну до моменту складання ним депутатських повноважень) та громадянина ОСОБА_2 в Ірпінській міській раді відсутні. Отже, орган місцевого самоврядування не надавав дозвіл на виїзд за кордон депутату Ірпінської міської ради ОСОБА_2 за період з повномасштабного вторгнення рф в Україну до моменту складання ним депутатських повноважень.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення із позовними вимогами про визнання незаконним перетину державного кордону України ОСОБА_2 та його перебування за кордоном у період з 07.09.2022 року по теперішній час у зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в порядку передбаченому КАС України, шляхом пред'явлення адміністративного позову.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у справі, що розглядається, позивачем та відповідачем є фізичні особи, третя особа без самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, спір про визнання незаконним перетину державного кордону України ОСОБА_2 та його перебування за кордоном виник виключно між приватними суб'єктами. Наявність у справі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 не змінює характер спірних правовідносин та не перетворює їх на публічно-правовий спір.
Вказував, що якщо спір стосується прав чи обов'язків фізичних осіб між собою, навіть за участі державного органу як третьої особи, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Щодо предмету позову, апелянт зазначала, що позовна вимога сформульована як визнання факту (незаконність перетину кордону ОСОБА_2 та його перебування за межами України) і як зобов'язання особи повернутися - тобто предметом є головним чином правова оцінка поведінки конкретної фізичної особи - ОСОБА_2 та встановлення його правового статусу. Така вимога має декларативно-примусовий (цивільно-правовий) характер, спрямована до фізичної особи, а не на оспорювання конкретного індивідуального акту чи рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Щодо характеру спірних правовідносин, апелянт зазначала, що задоволення позовних вимог має на меті захист приватних інтересів, а саме, встановлення факту незаконного перетину кордону ОСОБА_2 та його перебування за межами України, а також зобов'язання ОСОБА_2 до виконання певних обов'язків - повернутись в Україну для виконання його конституційного обов'язку громадянина України щодо захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Отже, такий спір з своєю правовою природою, належать до цивільної юрисдикції.
Таким чином, з огляду на критерії розмежування юрисдикції (суб'єкт, предмет, характер), на переконання апелянта, спір має цивільно-правову природу та підлягає розгляд у порядку цивільного судочинства.
Вважає, що посилання суду на те, що предметом спору є владні управлінські рішення та дії Державної прикордонної служби України, є помилковим і не відповідає змісту позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивачка також зазначала, що у даній справі порушене її конституційне право як громадянина України, передбачене статтями 17 та 65 Конституції України, а саме право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Таким чином вважає, що порушення відповідачем свого обов'язку створює загрозу не лише її громадським інтересам, а й суспільним інтересам у сфері національної безпеки та оборони.
Вважає, що звернення до суду з вимогою про визнання незаконним перетину державного кордону України ОСОБА_2 та похідною вимогою про зобов'язання його повернутися в Україну є законним способом захисту мого охоронюваного права та інтересу, а предмет спору у справі існує, оскільки позивач оскаржує конкретні дії відповідача та вимагає від нього виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
13 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Глухенького С.О., просив ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки з огляду на суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії прикордоннної служби, яка у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що у лютому 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до Ірпінського міського суду Київської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила
Визнати незаконним перетин державного кордону України ОСОБА_2 та його перебування за кордоном у період з 07.079.2022 року по теперішній час;
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили повернутись в Україну для виконання його конституційного обов'язку громадянина України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Звертаючись з даним позовом позивачка ОСОБА_1 щодо порушеного права зазначала, що 27.01.2024 року ОСОБА_2 , у відповідь на її та депутата ОСОБА_4 дописи, на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook офіційно заявив про те, що з його боку немає жодного порушення, а кожному, хто створює, розповсюджує фейки та неправдиву інформацію про незаконний перетин ним державного кордону України та його незаконне перебування за кордоном у період дії воєнного стану, доведеться відповідати в суді на позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Також зазначала, що до свого допису ОСОБА_2 додав скріншоти допису депутата ОСОБА_4 та коментаря позивачки під ним, вказавши, що ця інформація фейк.
Таким, чином, з метою доведення достовірності опублікованої позивачкою у соціальній мережі Facebook інформації щодо незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_2 та його незаконного перебування за кордоном у період з 07.09.2022 року по теперішній час для захисту інтересів позивачки в суді, постала необхідність у поданні даної позовної заяви.
Тому позивачка вважає, що задовольнивши заявлені нею позовні вимоги дадуть змогу довести, що відповідач ОСОБА_2 вводить в оману громадськість та працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити, що позивачкою поширена інформація щодо ОСОБА_2 відповідає дійсності.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить визнати незаконним перетин державного кордону України відповідачем та зобов'язати останнього повернутися на територію України протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Враховуючи, що спірні правовідносини у даній справі пов'язані з необхідністю захисту цивільних прав позивача, тому позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Щодо закриття судом першої інстанції провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмету спору) стосовно позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили повернутися в Україну для виконання його конституційного обов'язку громадянина України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося не врегульованих питань.
До такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент подачі позову предмет позову існуває, а саме позивачка оскаржує конкретні дії відповідача пов'язані з перетином державного кордону України та його перебування за кордоном та вимагає від нього виконання конкретного конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. А також на момент ухвалення оскаржуваної ухвали відсутні підстави вважати, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини щодо правовідносин, які виникли між сторонами, дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження, визначених пунктами 1, 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «23» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко