Справа № 760/31068/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/9369/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року про арешт майна,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого в ОВС 1-го відділу слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000088, внесеному до ЄРДР 10.04.2025, за підозрами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (шляхом заборони ОСОБА_6 , а також будь-яким іншим особам, державним та приватним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи розпорядження вказаним майном), а саме накладено арешт на:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (спільна часткова власність, розмір частки 228/400);
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль Volkswagen Tiguan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 зазначає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.
Апелянт вказує, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на нерухоме майно та транспортний засіб, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на вищевказане нерухоме майно та транспортний засіб, перевірялись судом першої інстанції, судом досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Разом із тим, з матеріалів клопотання та доданих документів убачається, що слідчий не обґрунтовував застосування арешту з метою спеціальної конфіскації.
Апелянт посилається на те, що в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 інкримінується факт пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Так, у повідомленні про підозру від 30.06.2025 року ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України стороною обвинувачення стверджується, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_16 , який, перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 17.03.2025 року о 04 годині 55 хвилин запропонував ОСОБА_6 придбати партію підшипників для подальшої реалізації товарів виробництва країни-агресора на території України.
У зв'язку із цим, ОСОБА_16 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.03.2025 року, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Дніпро, де 19.03.2025 року її отримав ОСОБА_6 та розпорядився на власний розсуд.
На переконання адвоката, вказане повідомлення про підозру не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки фактичні обставини інкримінованого особі кримінально - караного діяння мають відповідати його кримінально - правовій кваліфікації, тобто не допускається інкримінування особі тих дій, яких вона фактично не вчиняла.
На думку апелянта, у повідомленні про підозру відсутні відомості з приводу того, яким чином ОСОБА_6 вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, та в чому полягала вказана допомога, в чому виявилась та вирахувалась така шкода.
Адвокат ОСОБА_7 зазначає і про те, що особа вчиняє діяння, передбачені ч. 1 ст. 111-2 КК України, з прямим умислом.
Разом із тим, ОСОБА_6 , здійснюючи придбання партії підшипників у ОСОБА_16 , був впевнений, що вони були придбані ним та зберігались на складі до 22.02.2022 року.
При цьому, підшипники використовувались для розбірки та поставки для потреб ЗСУ.
Апелянт зауважує на тому, що у повідомленні про підозру відсутні відомості про те, яким чином ОСОБА_6 спрямовував свої зусилля на заподіяння істотної шкоди Україні, в чому виявлялася та вираховувалася така шкода.
Зміст повідомлення про підозру не містить викладу обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди Україні.
Відтак, повідомлення про підозру не узгоджується з нормами пункту 1 частини 1 статті 91, пунктами 5, 6 частини 1 статті 277 КПК України.
З огляду на наведене адвокат ОСОБА_7 вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 є необґрунтованим, та враховуючи необгрунтованість підозри - відсутні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_6 .
В судове засідання прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, власника майна та його представника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025 року, за підозрами ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «ДМ Спорт» (код ЄДРПОУ 40437122, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 5, вид діяльності - «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет», також зареєстрований як ФОП « ОСОБА_18 ») ОСОБА_16 , спільно з іншими громадянами організували незаконну схему з поставок до рф, а також імпорту з рф на територію України підшипників, які використовуються в оборонній, машинобудівній, енергетичній та інших промислових галузях країни-агресора.
Так, вказані особи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинили злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після чого, 24.02.2022 року на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в АРК, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено і наразі він діє строком до 07 серпня 2025 року.
У зв'язку із вторгненням, державою Україна запроваджено низку обмежувальних заходів з метою запобігання торгівлі з державою-агресором та надання останній можливості отримувати фінансові та матеріальні ресурси для ведення бойових дій.
Зокрема, запроваджено персональні та секторальні санкції проти суб'єктів господарювання, пов'язаних з рф, постановами Кабінету міністрів України введено заборони на імпорт товарів на митну територію рф та експорт товарів російського походження, введено кримінальну відповідальність за сприяння державі-агресору.
Також, у відповідь на російську агресію проти України, значна кількість країн, зокрема: країни ЄС та США, ввели санкції проти російської федерації, з метою здійснення тиску на економіку держави-агресора та звуження можливостей для фінансування бойових дій.
Зокрема, накладено санкції на здійснення імпортно-експортних операцій товарів подвійного призначення із представниками держави-агресора, суб'єктами господарювання на території рф тощо.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, проте не пізніше червня 2022 року, у ОСОБА_10 виник протиправний умисел, направлений на допомогу державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у тому числі суб'єктам господарювання, задіяних в діяльності військово-промислового комплексу рф, шляхом допомоги у здійсненні імпортно-експортних операцій з товарами, а саме з підшипниками різних видів. Підшипники використовуються у процесі виробництва промислового устаткування, сфері кольорової металургії, сталеливарної промисловості, авіації, виробництва автомобільної техніки різного призначення.
Для реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_16 до своєї протиправної діяльності залучив свого сина ОСОБА_11 , а також ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 .
Так, за розробленим планом протиправної діяльності, перебуваючи на території України, після початку збройної агресії рф на територію України, громадянин України ОСОБА_22 за попередньою змовою з залученими до протиправної діяльності особами, з метою власного незаконного збагачення, а також з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, забезпечував закупівлю підшипників виробництва промислових підприємств рф з території держави-агресора, а також постачання підшипників на територію рф для подальшого використання їх підприємствами, установами та організаціями держави-агресора.
Так, протягом 2024 року ОСОБА_16 здійснено постачання підшипників на адресу російської компанії ООО «ТК «Азимут» (ИНН 2130012321/213001001, ОГРН 1062130018048, рф, Чувашская Республика-Чувашия, г. Чебоксары, Базовый проезд, д. 4А) на загальну суму 744 952 тис. російських рублів.
Встановлено, що ООО «ТК «Азимут» у період 2024-2025 рр. брала участь у 34 контрактах державних закупівель рф, а саме поставок «підшипників вузлів та муфт» до «ФКУ КП-8 УФСИН России по Чувашской Республике-Чувашии» від 31.10.2024 та інших.
Крім цього, ОСОБА_23 здійснено закупівлі підшипників виробництва рф з території держави-агресора, зокрема у суб?єктів господарювання: ООО «ВЗСП», ОАО ЕПК «Самара» (Указом Президента України від 27.05.2023 N? 307/2023 введено санкції строком до 27.05.2033), ОАО «Московский завод авиационных подшипников», які в подальшому перевозились на територію Республіки Білорусь, де за допомогою мережі операторів поштових відправлень передавались на територію України та країн Європейського Союзу.
В подальшому, громадянин України ОСОБА_24 та громадянин Словаччини ОСОБА_25 , залучені ОСОБА_23 як водії-перевізники, завозили та вивозили підшипники, виробництва держави-агресора, на митну територію України із укриттям від митного огляду.
Після завезення на територію України, підшипники направлялись поштою ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 для подальшої реалізації на території України.
Для забезпечення розрахунків між представниками держави-агресора та учасниками протиправної схеми, ОСОБА_22 та ОСОБА_11 налагодили механізм перерахування коштів на розрахункові рахунки банків держави-агресора із використанням криптовалюти.
Так, діючи на виконання спільного злочинного умислу, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_22 та ОСОБА_11 в період з 01.06.2022 по 10.04.2025 доставив на територію України 32 партії підшипників, виробництва представників держави-агресора, які в подальшому, через операторів поштового зв'язку, були передані ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , та ОСОБА_14 для реалізації на території України.
При цьому, ОСОБА_22 та ОСОБА_11 , забезпечили сплату грошових коштів виробникам товарів подвійного призначення на території рф, шляхом використання електронної валюти та кріптобірж, на загальну суму 2043230 російських рублів та USDT, що в еквіваленті становлять 80 000 доларів США.
Встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2022 року, ОСОБА_22 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_19 придбати партію підшипників, виробництва країни-агресора.
ОСОБА_19 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_10 , а також погодився перерахувати кошти на розрахункові рахунки представників держави-агресора, як плату за придбаний товар.
Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_19 забезпечив перерахування грошових коштів у сумі 125300 російських рублів представнику держави-агресора, який користується номером мобільного телефону НОМЕР_3 , після чого, 02.12.2022, використовуючи месенджер «Telegram», направив ОСОБА_28 квитанцію про здійснення грошового переказу.
Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_22 , у період з 02.12.2022 по 11.12.2022 (більш точний час досудовим розслідування не встановлено), забезпечив передачу придбаної партії підшипників на територію країни Європейського Союзу, де її, за вказівкою ОСОБА_10 , отримав ОСОБА_25 та 09.12.2022 через пункт пропуску «Малий Березний» МП «Ужгород» Закарпатської митниці доставив на територію України.
В подальшому, діючи на виконання спільного протиправного умислу, 16.12.2022, перебуваючи у відділенні поштового оператора «Нова Пошта» №32, розташованого за адресою: вул. Ігоря Бедзая, 108/9, м. Миколаїв, засобами поштового зв'язку направив закуплену партію ОСОБА_19 , яку останній отримав 17.12.2022, після чого розпорядився придбаним товаром на власний розсуд.
Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше жовтня 2023 року, ОСОБА_22 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 5-32206Б3 виробництва ОАО ЕПК «Самара», які були завезені ОСОБА_29 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 13.10.2023.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_22 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер «Telegram», 18.10.2023 07 годині 54 хвилини запропонував ОСОБА_26 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
В свою чергу, ОСОБА_30 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_31 .
При цьому, для надання вигляду законності проведеної операції купівлі-продажу, ОСОБА_16 та ОСОБА_32 було складено документи про, нібито, придбання підшипників ТОВ «ТМ «ПК Індустрія» у ФОП ОСОБА_33 .
В подальшому, ОСОБА_16 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Харків, де її отримав ОСОБА_34 та розпорядився на власний розсуд.
Серед іншого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2024 року, ОСОБА_22 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, запропонував ОСОБА_17 поставити на територію України партію підшипників із маркуванням НОМЕР_4 виробництва ОАО ЕПК «Самара».
В свою чергу, ОСОБА_35 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, 02.06.2024 0 06 годині 32 хвилини, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_14 , використовуючи можливості ОСОБА_36 , доставити на територію України та реалізувати зазначену партію підшипників.
В свою чергу, ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_13 та ОСОБА_31 .
В подальшому, ОСОБА_22 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, доставив зазначену партію підшипників на територію України та передав її ОСОБА_27 у місто Одеса.
В свою чергу, ОСОБА_35 , реалізовуючи спільний протиправний умисел та усвідомлюючи протиправність своїх дій, 16.06.2024 використовуючи можливості операторів поштового зв'язку, направив вказану партію підшипників до поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» №248, розташованого за адресою: б-р. Чоколівський, 37а, м. Київ, де її отримав ОСОБА_14 та розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року, ОСОБА_22 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 35-126206Р1 виробництва ООО «Вологодский завод специальних подшипников», які були завезені ОСОБА_29 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МІ «Ужгород» Закарпатської митниці 06.01.2025.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_16 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 03.01.2025 01 годині 53 хвилини запропонував ОСОБА_37 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
В свою чергу, ОСОБА_38 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_16 .
У зв?язку із цим, ОСОБА_11 , діючи на виконання спільного протиправного умислу та за дорученням ОСОБА_16 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.01.2025, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Боярка, Фастівського району, Київської області, де 06.01.2025 її отримав ОСОБА_38 та розпорядився на власний розсуд.
Також, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, ОСОБА_16 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників виробництва країни-агресора, які були завезені ОСОБА_39 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 12.03.2025 та 20.03.2025.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_16 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 17.03.2025 04 годині 55 хвилин запропонував ОСОБА_6 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
В свою чергу, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_16 .
У зв?язку із цим, ОСОБА_16 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.03.2025, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Дніпро, де 19.03.2025 її отримав ОСОБА_6 та розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 07.06.2022 ОСОБА_12 за допомогою мессенджера «Telegram» відправив абоненту «Олег Укр», м.т. НОМЕР_5 фотоповідомлення наявних у нього підшипників російського виробництва компанії ОАО «Торговый дом ЕПК» ИНН 7725136315 (Указом Президента України № 307/2023 від 27.05.2025, Додаток 2, позиція 148 введено санкції терміном до 27.05.2033 року).
Крім цього, на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 02.12.2024 ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_12 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф. Відправлення та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_12 .
В подальшому, 28.12.2024 року ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_16 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф у кількості 50 шт. Вказані підшипники відправлялись громадянином Словаччини ОСОБА_39 від імені ОСОБА_16 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_12 .
Крім цього, 06.01.2025 ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_16 поштове відправлення оператора «Нова пошта» за № 59001296778480, а саме підшипники, які надійшли з території рф. Вказані підшипники відправлялись ОСОБА_39 від імені ОСОБА_16 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_12 .
Проте, домовленості з ОСОБА_39 , щодо передачі вказаних підшипників на адресу ОСОБА_12 , 06.01.2025 здійснювалися ОСОБА_11 .
Вказане свідчить, що ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 вчинено дії, спрямовані на передачу матеріальних ресурсів та інших активів органам державної влади російської федерації та підприємствам, на які відповідно до Рішень Ради національної безпеки і оборони, введених в дію Указами Президента України, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальних заходи; з метою підтримки держави-агресора шляхом вчинення дій, спрямованих на укріплення економічного стану рф, послабленого через накладення санкцій на суб'єкти господарювання, допомоги в обході санкційних обмежень передачу матеріальних ресурсів та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
За вказаними обставинами злочинної діяльності 30.06.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
На виконання доручення слідчого у вказаному кримінальному провадженні, отримані матеріали від ГУ «І» ДЗНД СБУ, відповідно до яких встановлено, що підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить нерухоме та рухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (спільна часткова власність, розмір частки 228/400); квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_7 від 07.04.2017).
07.11.2025 року (клопотання датоване 06.11.2025 року) слідчий в ОВС 1-го відділу слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області капітан юстиції ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, яке погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000088, внесеному до ЄРДР 10.04.2025 року.
На обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що підозра ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні підтверджується зібраними доказами у їх сукупності.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вказане майно ОСОБА_6 може бути відчужене стороннім (підставним) особам, що не дасть можливість встановити його фактичну належність під час вирішення справи по суті в суді. Незастосування арешту на вказане майно в частині заборони його відчужувати та розпоряджатися перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні та необхідне для припинення кримінального правопорушення.
Слідчий зазначав, що викладені у клопотанні факти вказують про неможливість іншими способами, не пов'язаними із накладенням арешту на майно, довести обставини, які передбачається довести в ході досудового розслідування.
У зв'язку з викладеним, постановами слідчого від 24.10.2025 року майно ОСОБА_6 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Також у клопотанні слідчий посилається на те, що з огляду на зміст ст. 98 та ч. 2 ст. 170 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що арешт на вказане майно підозрюваного допускається з метою збереження речових доказів та з метою забезпечення можливої конфіскації.
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження вказаного майна виникла необхідність у накладенні арешту.
Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно може бути відчужене особам, які безпосередньо приймають участь у підготовці, плануванні та веденні агресивної війни проти України, внаслідок укладення незаконних правочинів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Документами, які підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати, є відомості з державних реєстрів України.
Слідчий у клопотанні посилався на те, що застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження та перереєстрацію.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого в ОВС 1-го відділу слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області капітана юстиції ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000088, внесеному до ЄРДР 10.04.2025, за підозрами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (шляхом заборони ОСОБА_6 , а також будь-яким іншим особам, державним та приватним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи розпорядження вказаним майном), а саме накладено арешт на:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (спільна часткова власність, розмір частки 228/400);
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль Volkswagen Tiguan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ).
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За правилами ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.
Як убачається з витягу з кримінального провадження №42025100000000088 від 10.04.2025 року, досудове розслідування здійснюється за підозрами ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З матеріалів провадження вбачається та слідчим суддею встановлено, що 30.06.2025 року в межах даного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
При цьому, санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачено можливе додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставин, передбачених ч. 5 ст. 170 КПК України, для арешту вищевказаного належного ОСОБА_6 нерухомого майна та автомобіля з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою можливої конфіскації майна як виду покарання.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на належне підозрюваному майно, а саме на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (спільна часткова власність, розмір частки 228/400); квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ), оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене або приховане.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З урахуванням наведеного, доводи представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відсутність будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 та необґрунтованість пред'явленої останньому підозри є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Досудове розслідування на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна тривало і ці обставини також підлягали перевірці при його проведенні, тому в такому випадку вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4