11 грудня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/17594/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі скаржника ОСОБА_1 , та в його інтересах адвоката Захарової О. М. та представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 ,
на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області
у складі судді Журавського В. В.
від 19 вересня 2025 року
у цивільній справі № 359/9308/23 Бориспільського міськрайонного суду Київської області
за скаргою ОСОБА_1
на дії та бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюка Олега Олександровича,
заінтересована особа ОСОБА_3 ,
що полягають у складанні довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та їх перерахунок,
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаною скаргою, якою просив визнати неправомірними дії державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Агатюка О. О. щодо складення довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №93023 від 19 червня 2025 року; зобов'язати державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Агатюка О. О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з урахуванням усіх стягнутих та добровільно сплачених сум аліментів; зобов'язати державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Агатюка О. О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з квітня по червень 2025 року з урахуванням розміру аліментів 50 % від поточного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, замість у розмірі частини від середньої заробітної плати працівника цієї місцевості.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року в задоволені скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості та надати прозорий контрольований розрахунок нарахованих та сплачених аліментів з початку відкриття виконавчого провадження, через невідповідність заборгованості, та неправомірні протиправні дії державного виконавця з порушенням застосування норм права середньої заробітної плати в регіоні, при складанні довідки та визначення заборгованості.
Скаржник зазначає, що суд не з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме те, що заборгованість у розмірі 82 344,15 грн, вказана у довідці-розрахунку від 19.06.2025, не відповідає фактичним даним. Апелянт вказує, що 10.03.2025 звертався до державного виконавця із заявою про усунення порушень та проведення звірки, проте державний виконавець не здійснив належного перерахунку. Стверджує, що державний виконавець припустився арифметичних помилок та не зарахував у сплату аліментів кошти, які були списані з його рахунків або сплачені добровільно у попередні періоди (зокрема, не враховано платежі та списання на суми 74,06 грн, 59,52 грн та ін.), про що він зазначав у своїй заяві та скарзі. Внаслідок цих дій, на думку апелянта, сума заборгованості штучно збільшена (приблизно на 14 000 грн).
Також скаржник висловлює незгоду із застосуванням для розрахунку показника середньої заробітної плати для даної місцевості, посилаючись на свій стан здоров'я (травми, підготовка до встановлення інвалідності) та відсутність реальних доходів у спірний період, вважаючи такі дії виконавця порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи формально: не дослідив надані докази (платіжні документи, медичні довідки), не витребував у виконавця прозорого розрахунку заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження та безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання виконавця здійснити перерахунок.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники підтримали апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Державний виконавець Агатюк О. О. та заінтересована особа ОСОБА_3 , у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення скаржника (апелянта) ОСОБА_1 та його представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
Порядок стягнення аліментів визначено статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (ч. 1 ст. 71 Закону).
Відповідно до частини 4 цієї статті виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Відповідно до частини 8 ст. 71 Закону спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною 13 ст. 71 Закону передбачено, що довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Розділ XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень регулює особливості виконання рішень про стягнення аліментів. Пунктом 4 вказаної Інструкції передбачено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вважав, що державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку щомісячного обчислення заборгованості та врахування наданих квитанцій, а також безпідставно застосував для розрахунку середню заробітну плату замість 50% прожиткового мінімуму для дитини, у зв'язку з чим просив визнати дії виконавця неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням цих обставин.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо нарахування аліментів відповідають вимогам Сімейного кодексу України. Суд встановив, що у спірний період (квітень-червень 2025 року) боржник не мав офіційного заробітку, а тому виконавець правомірно застосував положення ч. 2 ст. 195 СК України, провівши розрахунок заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Суд дійшов висновку, що встановлення боржнику ІІІ групи інвалідності не змінює визначеного законом порядку обчислення заборгованості, а зміна способу стягнення аліментів на частку від доходу не скасовує обов'язку застосовувати показник середньої зарплати у разі відсутності такого доходу. Щодо доводів про неврахування окремих платежів, суд зазначив, що оскаржувана довідка-розрахунок від 19.06.2025 базується на підсумкових цифрах попередньої довідки, що позбавляє суд об'єктивної можливості перевірити факт зарахування конкретних квитанцій за минулі періоди в межах оскарження саме цього документу.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що 12.11.2015 Бориспільським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист № 2/359/2138/15, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
18.11.2015 державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Шевченком С. О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/2138/15, виданого 12.11.2015 Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2024, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2025, був змінений спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто аліменти у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
19.06.2025 державний виконавець Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Агатюк О. О. склав довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №93023. Зі змісту якої вбачається, що за період з 01.04.2025 по 01.06.2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по аліментах у розмірі 82 344 гривень 15 копійок.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правомірності застосування державним виконавцем показника середньої заробітної плати для даної місцевості при розрахунку заборгованості за період з квітня по червень 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Згідно з частиною другою статті 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Зазначена норма є імперативною і не передбачає права державного виконавця на власний розсуд змінювати базу нарахування аліментів залежно від майнового стану боржника.
Судом встановлено, що у спірний період (квітень - червень 2025 року) ОСОБА_1 офіційно не працював, не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не отримував пенсії. Доводи апелянта про наявність у нього інвалідності судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з наявними у матеріалах справи документами, ІІІ група інвалідності була встановлена йому лише 11.07.2025, тобто вже після закінчення періоду, за який нараховано спірну заборгованість.
Наявність у боржника тимчасових вад здоров'я до моменту офіційного встановлення інвалідності не змінює визначеного законом порядку обчислення аліментів для непрацюючих працездатних осіб. Вимога про застосування розрахункової величини у «50% прожиткового мінімуму» суперечить змісту виконавчого листа та приписам ст. 195 СК України, оскільки такий розмір є мінімальною соціальною гарантією для дитини, а не пільговим алгоритмом нарахування боргу для безробітного батька.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій державного виконавця в частині застосування показника середньої заробітної плати для розрахунку заборгованості за період квітень-червень 2025 року. Отже, оскільки у вказаний період боржник ОСОБА_1 не мав офіційно підтвердженого статусу особи з інвалідністю (встановлено 11.07.2025) та не отримував доходів, виконавець діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 195 СК України.
Водночас, колегія суддів вважає, що в іншій частині висновки суду першої інстанції є помилковими, адже суд формально підійшов до перевірки доводів скаржника, обмежившись дослідженням лише трьох місяців періоду нарахування (квітень-червень 2025 року), та помилково вказав, що заборгованість «виникла» саме за цей період.
Суд залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки Постанові начальника відділу ДВС № 55 від 11.12.2024 про результати перевірки виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Згідно з пунктом 1.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, безпосередній контроль за діями державного виконавця покладається на начальників відділів примусового виконання рішень та начальників відділів державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Вказаною вище Постановою встановлено, що державний виконавець не здійснював щомісячного обчислення розміру заборгованості, як того вимагає ч. 4 ст. 71 Закону, а боржника не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження належним чином у 2015 році, що позбавило його можливості контролювати хід виконання та своєчасно оскаржувати дії виконавця у попередні періоди.
Не надавши належної оцінки цим обставинам, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що правильність нарахування сум за попередні роки (які сформували вхідний залишок боргу) не підлягає перевірці, оскільки боржник мав оскаржувати їх раніше. Колегія суддів наголошує, що оскільки виконавець не складав щомісячних розрахунків (що підтверджено Постановою № 55), а боржник не був повідомлений про провадження, у нього фізично був відсутній предмет оскарження до моменту отримання довідки у 2025 році.
Суд першої інстанції не врахував, що оскаржувана Довідка-розрахунок від 19.06.2025 є фактично єдиним документом, який фіксує сукупний розмір заборгованості наростаючим підсумком з 2015 року. В матеріалах справи відсутні будь-які інші помісячні розрахунки за попередні 10 років. За таких обставин, неможливо перевірити правильність суми боргу на початок квітня 2025 року (вхідне сальдо), не перевіривши історію нарахувань.
Крім того, у своїх письмових поясненнях від 17.07.2025 (а.с. 97-98) державний виконавець зазначив, що «всі надані боржником квитанції АТ «УКРПОШТА» ним враховані при здійсненні розрахунку». Суд першої інстанції поклав ці пояснення в основу судового рішення, відмовивши у задоволенні скарги. Колегія суддів вважає такий підхід суду порушенням процесуального закону.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даній справі державний виконавець, стверджуючи про врахування всіх квитанцій, не надав суду жодного належного доказу на підтвердження таких доводів - ані детального помісячного розрахунку за весь період стягнення, ані виписки з автоматизованої системи виконавчого провадження, де було б відображено зарахування спірних платежів. Єдиним доказом з боку виконавця є його письмові пояснення. Проте, факт проведення арифметичних дій (врахування платежів) не може підтверджуватися лише словами посадової особи, а має бути підтверджений документально - відповідним розрахунком. Поклавши в основу судового рішення пояснення виконавця без документального підтвердження, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 78, 89 ЦПК України, оскільки поклав в основу рішення припущення, а не докази.
Враховуючи, що Постановою № 55 встановлено відсутність помісячних розрахунків у виконавчому провадженні, твердження виконавця про «врахування всіх квитанцій» є сумнівним і спростовується відсутністю відповідних документів. Оскаржувана довідка від 19.06.2025, яка фіксує загальний залишок боргу без розкриття історії його формування, є похідною від порушень, допущених виконавцем (невиконання обов'язку щомісячного розрахунку, встановленого ч. 4 ст. 71 Закону).
За таких обставин дії державного виконавця щодо складання довідки від 19.06.2025 є неправомірними, оскільки вони вчинені з порушенням встановленого ст. 71 Закону порядку (без наявності коректного щомісячного розрахунку за весь період). Належним способом захисту прав апелянта в цій частині є зобов'язання виконавця скласти деталізований помісячний розрахунок заборгованості з моменту відкриття провадження.
Колегія суддів звертає увагу на різну правову природу документів, передбачених ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Частина 13 статті 71 регламентує видачу довідки про наявність заборгованості, яка видається на вимогу стягувача. Натомість, частина 4 статті 71 зобов'язує виконавця здійснювати обчислення (розрахунок) заборгованості та повідомляти про нього як стягувача, так і боржника, зокрема, у разі подання ними заяви.
Розрахунок заборгованості, на відміну від довідки, має відображати весь процес нарахування та погашення аліментів, що дозволяє сторонам перевірити правильність визначення кінцевої суми боргу. Звертаючись із заявою від 10.03.2025, боржник реалізовував своє право, передбачене п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону, на отримання саме розрахунку (обчислення) заборгованості, щоб звірити врахування своїх платежів.
Надана виконавцем «Довідка-розрахунок» від 19.06.2025 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 71 Закону, оскільки містить лише фіксовану суму боргу станом на 01.04.2025 без розкриття історії її формування та без відображення зарахування платежів за попередні періоди. Фактично, виконавець надав довідку про стан боргу за три місяці, проігнорувавши обов'язок надати повний розрахунок у відповідь на заяву боржника.
Суд першої інстанції не врахував цю відмінність і помилково визнав дії виконавця правомірними, хоча фактично обов'язок щодо надання прозорого розрахунку (з урахуванням усіх квитанцій) виконаний не був.
За таких обставин дії державного виконавця щодо складання довідки від 19.06.2025 є неправомірними, оскільки вони вчинені з порушенням встановленого ст. 71 Закону порядку (без наявності коректного щомісячного розрахунку за весь період). Належним способом захисту прав апелянта в цій частині є зобов'язання виконавця скласти деталізований помісячний розрахунок заборгованості з моменту відкриття провадження. Саме в ході такого помісячного розрахунку виконавець зобов'язаний буде врахувати (або мотивовано відхилити) кожну квитанцію, надану боржником, що і забезпечить виконання другої вимоги скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження, з огляду на що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюка Олега Олександровича щодо складання довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №93023 від 19 червня 2025 року без здійснення щомісячного обчислення розміру заборгованості згідно з вимогами ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюка Олега Олександровича здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 шляхом складання помісячного розрахунку заборгованості за весь період стягнення, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження, з відображенням нарахувань та зарахуванням усіх сплачених боржником сум.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 грудня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
О. І. Шкоріна
В. В. Саліхов