Єдиний унікальний номер справи № 759/10973/22
Провадження № 22-ц/824/12989/2025
04 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини,
У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. звернулась до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини.
Свої вимоги приватний виконавець обґрунтовує тим, що 11.04.2025 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі № 759/10973/22 про звернення стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 , який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 127 473,30 грн.
17.04.2025 року вона відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 17.04.2025 року вжитими заходами в рамках виконавчого провадження була винесена постанова про арешт майна боржника № НОМЕР_1, на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2730229280000, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2
22.04.2025 року до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, направлено запит вих. №7864, щодо зареєстрованих осіб в квартирі за адреса: АДРЕСА_1 , згідно відповіді в квартирі зареєстрована одна особа (дата реєстрації 08.12.2011) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.05.2025 року до Відділу у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, направлено запит вих. № 8711, щодо надання дозволу на реалізацію 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , згідно відповіді служба не може розглядати питання щодо надання дозволу на реалізацію майна.
На підставі зазначеного приватний виконавець просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, - ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року подання залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 07 червня 2025 року апелянт подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. та надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, - ОСОБА_2 , а саме 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судове засідання, призначене на 04 грудня 2025 року, з'явилася апелянт, вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі.
Від заінтересованої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без її участі. В поданій заяві наголошувала, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та не заперечує проти задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.
Інші учасники в судове засідання не прибули, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:
В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця боржника, шляхом звернення стягнення на спадкове майно, залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2024 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року скасовано, постановлено нове, яким позов задоволено частково, звернуто стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 , який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 127 473, 30 грн.
11.04.2025 року Святошинським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення суду по справі № 759/10973/22 про звернення стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 , який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 127 473, 30 грн (а.с. 189).
17.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа (а.с. 190).
17.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., винесена постанова про арешт майна боржника № НОМЕР_1, на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2730229280000 яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 188).
01.05.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. складена постанова про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а.с. 201-202).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 22.04.2025 року зареєстрованим значиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 08.12.2011 року) (а.с. 191).
Згідно листа Відділу у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.05.2025 року №40-845 служба не може розглядати питання щодо надання дозволу на реалізацію майна, яке належить боржнику, та просить не допустити порушення житлових та майнових прав малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 192).
Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції зважав на те, що у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, в матеріалах справи відсутні відомості про висновок органу опіки та піклування про доцільність звернення стягнення на нерухоме майно, в якому проживає дитина, відсутність доказів наявності у дитини іншого житла, на території України запроваджено воєнний стан, у зв'язку з чим дозвіл на примусову реалізацію вищевказаної частини квартири призведе до порушення здорового та нормального зростання дитини, а примусова реалізація 1/2 квартири може призвести до погіршення рівня її життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що є неприпустимим, з огляду на дотримання прав дитини, які їй гарантуються державою та міжнародним співтовариством.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування».
Слід також звернути увагу на те, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі N 453/1637/21 (провадження N 61-7418св22).
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання виконавчого документу, саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.
При вирішенні питання щодо дотримання прав неповнолітньої дитини у цій справі необхідно виходити з того, що рішення суду згідно виконавчого листа по справі № 759/10973/22 про звернення стягнення на спадкове майно, а саме 1/2 вищевказаної квартири, успадкованої ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 127473,30 грн. неможливо виконати без дозволу суду на звернення стягнення на відповідне майно.
При цьому спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_2 належить в рівних частках боржнику та малолітньому ОСОБА_4 . В цій же квартирі зареєстровано місце проживання малолітнього.
Отже частка малолітньої дитини не є предметом звернення стягнення, водночас звернення стягнення належної боржнику частини квартири жодним чином не обмежує права малолітнього ОСОБА_4 на володіння, користування та розпорядження належною йому на праві власності часткою відповідного майна. Тому права малолітнього не будуть порушені.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку примусова реалізація майна спрямована на захист прав та законних інтересів саме малолітнього ОСОБА_4 , а саме відновлення його прав в частині стягнення заборгованості по аліментах на його утримання.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у наданні дозволу на звернення стягнення на частку боржника у нерухомому майні, оскільки по суті така позиція унеможливить виконання рішення суду і призведе до порушення прав малолітнього.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання державного виконавця.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нову про задоволення подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини.
Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, - ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько