Єдиний унікальний номер справи № 752/13585/25
Провадження № 33/824/4749/2025
27 листопада 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №342464, ОСОБА_2 , 26.05.2025 о 15-35 год. по пр-ту Науки, 11 близько 15-35 год. в м. Києві, керуючи транспортним засобом БВМ н.з. НОМЕР_1 рухався по пр-ту Науки в бік вул. Голосіївської був неуважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем Сузукі н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка перестроювалась із крайньої правої смуги в крайню ліву. Обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 05 серпня 2025 року інший учасник ДТП - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року і винести постанову, якою притягнути ОСОБА_2 за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Також зазначає про наявність в діях ОСОБА_2 порушень вимог п. 2.3, 13.2 ПДР України. Стверджує, що на відео, наданому в судовому засіданні, не видно фактичних обставин ДТП, відео містить незрозумілі зупинки та пропуски, таке відео є змонтованим.
При цьому суд першої інстанції не задовольнив клопотання про призначення експертизи, не перевіряючи ідентичність доказу, формально прийняв рішення про невинуватість ОСОБА_2 у скоєному правопорушенні.
Крім того, 27 жовтня 2025 року апелянтом подано до суду апеляційної інстанції експертний висновок, який на її переконання свідчить про наявність вини у діях ОСОБА_2 .
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судове засідання, призначене на 27.11.2025 року, з'явилися представник апелянта, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було інкриміновано порушення п. 13.1 ПДР України.
Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно п. 1.10 ПДР України безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
За своєю суттю дотримання дистанції учасниками дорожнього руху обумовлює обов'язок водія дотримуватися безпечної відстані до автомобіля, який рухається в тому ж напрямку і в тій ж смузі руху. Дотримання інтервалу означає необхідність дотримання безпечної дистанції по відношенню до автомобіля, який рухається в сусідній смузі руху. При цьому, жодне з цих правил не обумовлює можливість вибору відстані до іншого транспортного засобу, який не рухається в цій же або сусідній смузі, а здійснює маневр, виїхавши на смугу руху автомобіля.
В той же час в даному випадку встановлено, що транспортний засіб БМВ під керуванням водія ОСОБА_2 рухався в крайній лівій смузі руху і здійснив зіткнення з автомобілем Сузукі під керуванням водія ОСОБА_1 , яка, здійснюючи маневр (перестроювання) із крайньої правої смуги руху, виїхала в смугу руху, по якій рухався ОСОБА_2 .
За таких умов можливість констатації порушення п. 13.1 ПДР України ОСОБА_2 в межах висунутих йому обвинувачень є відсутньою.
Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою можливості притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд має встановити прямий причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями водія та ДТП.
У відповідності до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
За таких умов, рухаючись у своїй смузі руху водій ОСОБА_2 був в праві розраховувати, що інший учасник руху, здійснюючи маневр перестроювання, виконає вимоги ПДР України щодо переконання у безпечності такого маневру.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та фактом ДТП, що в свою чергу обумовлює відсутність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відхиляючи доводи апелянта в частині наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення у зв'язку з порушенням інших пунктів ПДР, апеляційний суд зазначає наступне.
У висновку експерта № 09-25 від 15 жовтня 2025 року, на який покликається апелянт, експерт вбачає у діях ОСОБА_2 невиконання вимог ПДР України, зокрема п. 12.3 і п. 12.4 ПДР України.
Враховуючи той факт, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не має права виходити за межі пред'явленого особі обвинувачення, оцінка дій ОСОБА_2 в межах даної справи може здійснюватися виключно в аспекті наявності чи відсутності в його діях порушення саме тих вимог закону (положень ПДР), які були йому інкриміновані та зазначені у відповідному протоколі.
В даному випадку обвинувачення ґрунтується на порушенні ОСОБА_2 п. 13.1 ПДР України. За таких умов у суду відсутня можливість констатації порушення п. 12.3 і п. 12.4 України ОСОБА_2 в межах даної справи.
Також апеляційний суд вважає неспроможними доводи апелянта в частині монтування та підробки відеозапису, оскільки такі твердження не доводяться жодними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, відеозапис надано Управлінням патрульної поліції м. Києва на офіційний адвокатський запит, джерелом походження відеозапису є комплексні системи відеоспостереження Smart City. Більш того у разі виникнення у апелянта сумнівів щодо достовірності відеозапису, він не був позбавлений можливості самостійно звернутися для отримання такого доказу із офіційним запитом.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_2 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба