Єдиний унікальний номер справи № 939/861/25
Провадження № 33/824/3963/2025
20 листопада 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 287961, 01 квітня 2025 року, о 17 годині 15 хвилин, у селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Семашка, 97, водій ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами за постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 квітня 2024 року, повторно протягом року, керував транспортним засобом «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 287975, 01 квітня 2025 року, о 17 годині 15 хвилин, у селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Семашка, 97, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважний, внаслідок чого допустив зіткнення із парканом домоволодіння № 178А по вул. Семашка, що призвело до пошкодження паркану з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 «в» Правил дорожнього руху.
Також, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 287935, 01 квітня 2025 року, о 17 годині 15 хвилин, у селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Семашка, 97, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки у встановленому порядку з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820», результат огляду 2,53 %о), чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 і ч. 2 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень. Цією ж постановою визнано ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, з оплатним вилученням транспортного засобу - трактору колісного «Беларус - 892», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судове засідання, призначене на 20.11.2025 року, з'явилися ОСОБА_1 та його захисник.
Відповідно до ч. 7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги лише у випадках, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП.
Оскільки підстави для виходу за межі апеляційної скарги відсутні, перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.
Свою незгоду з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він не здійснював керування транспортним засобом, працівниками поліції не було належними чином задокументовано та не доведено допустимими доказами факту керування транспортним засобом, не зафіксовано на відеозаписі, покази свідків суперечливі. Також вказував про те, що оскаржувану постанову винесено без його присутності, чим порушено право на захист.
Дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Таким чином процесуальні вимоги щодо відеофіксації чинним законодавством передбачені лише щодо проведення самого огляду на стан сп'яніння і не містять обов'язку такої фіксації інших обставин, зокрема факту керування водієм транспортним засобом. Вищевказане стосується і складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцій фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягаються до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, дійсно відсутні докази того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто до зіткнення транспортного засобу з парканом.
В той же час з пояснень свідка ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні 30 травня 2025 року, вбачається, що 01 квітня 2025 року він перебував у АДРЕСА_1 . Оскільки в будинку вимкнулося світло, він вийшов у двір і побачив, що трактор з'їхав з дороги та зіткнувся із стовпом паркану, а перед цим здійснив зіткнення з електроопорою. З трактора вийшло двоє чоловіків, як потім було з'ясовано ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), хто з них на момент дорожньо-транспортної пригоди керував трактором він (свідок) не бачив. У подальшому ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) сів за кермо трактора та від'їхав від паркану на дорогу. У зв'язку з вказаними обставинами на місце події було викликано працівників поліції і представників ДТЕК.
Крім того, на відеозаписі події зафіксовано, що в ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 сам підтвердив факт керування транспортним засобом, вказавши, що проїхав декілька метрів, коли від'їжджав за кермом трактора від паркану на дорогу.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідка ОСОБА_2 у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, зокрема з відеозаписом, на якому зафіксовано, що в ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом.
Таким чином є доведеною та обставина, що вже після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу і від'їхав від місця пригоди, такими діями фактично короткочасно здійснив керування транспортним засобом.
Доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції його права на участь у судовому засіданні та права на захист, є безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції неодноразово відкладалися судові засідання, переважно за ініціативою сторони захисту.
Подаючи клопотання про відкладення судового засідання 23 червня 2025 року через хворобу ОСОБА_1 захисником не було надано жодного документа на підтвердження наведених в клопотанні обставин.
Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. При цьому суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 вже були надані пояснення в судовому засіданні 30 травня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 23 червня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба