03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13036/2025
05 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 758/16268/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Захарчук С.С.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив:
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щомісячно, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України позивач з донькою виїхали за межі України. Донька проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні. Позивач піклується про свою доньку, займається її вихованням, станом здоров'я та лікуванням. Стверджує, що її матеріальне становище є нестабільним, у зв'язку з чим вона потребує покращення, оскільки намагається задовольнити всі необхідні потреби дитини для її належного догляду та виховання.
Відповідач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Бістерфельд Спеціалхімія Україна», займає посаду генерального директора та отримує офіційний дохід, розмір якого їй невідомий. З відповідачем не досягнуто домовленості про сплату аліментів, тому, щоб не ставити їхню спільну дитину в скрутне матеріальне становище, позивач вважала за необхідне отримувати від відповідача аліменти на утримання доньки за рішенням суду.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щомісячно, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щомісячно, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки не відповідає нормам матеріального права.
Зауважує, що, задовольняючи позов, місцевий суд не звернув увагу на положення статті 183 Сімейного кодексу України, якою встановлено гранично допустимий розмір аліментів, що може бути присуджений до стягнення за рішенням суду.
Зважаючи на те, що відповідач отримує щомісячно заробітну плату в розмірі 362 850 грн., то розмір аліментів, які він повинен сплачувати за оскаржуваним рішенням суду, майже втричі перевищує максимально допустимий розмір аліментів, що може бути стягнутий за рішенням суду - 90 712,50 грн., оскільки прожитковий мінімум для дитини відповідного віку з 01 січня 2025 року становить 3 196 грн., то таким чином, відповідач повинен сплачувати не більше 31 960 грн. щомісяця. Тому просила обмежити максимальний розмір аліментів сумою, що відповідає десяти прожитковим мінімумам на дитину відповідного віку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - Райх Л.М. просить відмовити в її задоволенні, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки відповідач може матеріально забезпечувати доньку, сплачуючи щомісячно аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі, на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб не має, стабільно отримує достатню заробітну плату, а також, що під час провадження в суді першої інстанції він не довів, що потребує додаткових витрат за станом здоров'я; має на праві власності нерухоме майно.
Посилаючись на частину першу статті 183 СК України, вважає, що частка заробітку (доходу) платника аліментів, що підлягатиме стягненню за судовим рішенням, визначається самим судом.
Стверджує, що встановлена законом гранично допустима межа розміру аліментів, що можуть бути стягнуті за судовим рішенням, стосується випадків присудження до стягнення аліментів за судовим наказом, а не за рішенням суду. З огляду на те, що у цій справі з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти за рішенням суду, то підстав для обмеження розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку - відсутні, оскільки нормами матеріального права не передбачено зазначеного обмеження, якщо питання про стягнення аліментів вирішується у порядку позовного провадження.
Зазначає, що надані відповідачем письмові докази не доводять факту переказу грошових коштів у розмірі 33 000 євро позивачу для утримання їхньої спільної доньки, оскільки надані виписки з банківських рахунків не містять цільового призначення грошового переказу, а докази електронного листування сторін є неналежними на тій підставі, що вони жодним чином не стосуються матеріального утримання дитини.
Заперечує проти належності як доказу фото конвертів, оскільки їхній вміст неможливо встановити, а також через те, що найменування готелю не відповідає найменуванню готелю, в якому разом проживають позивач і її донька. Знімки екрану, на якому зображено конверт, виготовлені у 2023 році, тоді як позов пред'явлено у 2024 році.
Визнає, що відповідач надавав матеріальну допомогу позивачу на утримання дитини у 2023 році, але не в тому обсязі, про який він стверджує.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - Райх Л.М. заперечила проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, пояснила що позивач витрачає кошти на сплату комунальних платежів, внесків у школу, придбання одягу, лікування та харчування, водночас, працює та отримує соціальну допомогу від Федеративної Республіки Німеччини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача і позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05 березня 2011 року між сторонами зареєстровано шлюб, про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві від 26 грудня 2012 року серії НОМЕР_2 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 753/22189/24 шлюб між сторонами розірвано.
З довідки про заробітну плату (дохід) та утримані податки від 23 квітня 2025 р. за вих. № 478 ТОВ «Бістерфельд Спеціалхемі Україна» вбачається, що відповідач перебуває з Товариством у трудових відносинах, в період із жовтня 2024 року по березень 2025 року розмір його доходу у вигляді заробітної плати складав 3 556 216 грн. 30 коп., з яких було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 640 118,93 грн. та військовий збір у розмірі 156 634,77 грн.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має задовільний стан здоров'я, на його утриманні не перебувають інші діти або непрацездатні особи, допомогу на утримання дитини відповідач надає нерегулярно, матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Проте колегія суддів з висновком суду першої інстанції частково не погоджується.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягали застосуванню, і, керуючись вимогами статей 180, 182 СК України, виходив із того, що відповідач як батько зобов'язаний матеріально утримувати свою дитину, тому, встановивши, що донька сторін проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні, а відповідач матеріальну допомогу надає нерегулярно, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не було досягнуто, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього аліментів на утримання дитини у частці від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, починаючи з 18 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, визначаючи розмір частки від доходу, що буде стягуватись на утримання дитини, суд не надав належної оцінки запереченням представника відповідача про те, що згідно з довідкою про доходи відповідача, його дохід у 2025 році за один місяць складав 362 850 грн., відповідно частка від заробітку ( доходу) становитиме 90 712,50 грн., що є значно завищеним розміром аліментів, тому відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на даний період часу становить суму 31 960 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум на місяць становить 3196 грн.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, тому колегія суддів звертає увагу, що визначений судом розмір аліментів на утримання спільної доньки сторін, виходячи із розміру щомісячного доходу відповідача, значно перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину та з урахуванням обов'язку матері утримувати дитину є завищеним.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, а тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягатиме стягненню з платника аліментів, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Заявляючи до стягнення аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із розміру доходів відповідача, позивач не обґрунтувала, чому саме такий розмір аліментів має бути присуджений.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви представник позивача надала копії наступних документів: паспорта позивача, картки платника податків позивача, паспорта відповідача, картки платника податків відповідача, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, договору про надання правової допомоги, додаткової угоди, ордер адвоката.
Таким чином, позовна заява та додані до неї документи не містять жодного обґрунтування розміру аліментів, заявленого до стягнення позивачем, як і не містять будь- яких даних, що обґрунтовують розмір витрат, які позивач щомісячно несе на утримання дитини, та які ще необхідно нести, виходячи із дійсних потреб дитини для забезпечення її гармонійного розвитку. Також позивачем не надано доказів щодо розміру її щомісячного доходу.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача у письмових поясненнях зазначала, що з березня 2022 року позивач з донькою проживають у Німеччині, спочатку дитина навчалась в школі, а з кінця серпня 2024 року пішла навчатись до гімназії в місті Еймсхорн в примісті Гамбургу, земля Шлезвиг-Гольдштайн, Німеччина. Весь цей час відповідач допомагав своїй родині, утримував їх, передавав через співробітників та знайомих грошові кошти готівкою та оплачував рахунки з власних карткових рахунків. Неодноразово передавав кошти готівкою як через співробітників компанії Бістерфельд, так і особисто ОСОБА_3 : 3000 євро, навесні та восени 2023 року - по 9000 євро, у квітні 2024 року - 9000 євро. Крім того, під час перебування позивача та доньки за кордоном сплачував їх відпочинок в Празі, в Польщі, відпочинок на морі в Німеччині, приблизно до 5 тисяч євро. Також сплачував витрати на одяг, техніку та вітаміни для доньки зі своїх карткових рахунків.
Відповідач, як відповідальний батько забезпечує свою доньку, постійно перераховує грошові кошти на утримання дитини, посприяв у придбанні квартири в Німеччині, в зв'язку із цим, передавав через знайомих грошові кошти в загальному розмірі приблизно 33 000 Євро. На даний час його колишня дружина та донька проживають у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги як підставу для відмови у позові, оскільки достовірно встановлено, що дитина проживає разом з позивачем ОСОБА_3 у Німеччині, а відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надає нерегулярно.
Разом з тим, як вбачається з наданої відповідачем довідки про заробітну плату (дохід) та утримані податки від 23 квітня 2025 р. за вих. № 478 ТОВ «Бістерфельд Спеціалхемі Україна» , за період із жовтня 2024 року по березень 2025 року розмір доходу ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати складав 3 556 216,30 грн., з яких було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 640 118,93 грн. та військовий збір у розмірі 156 634,77 грн.
Щомісячний розмір доходу складав: за жовтень 2024 року - 302 515,06 грн.; за листопад 2024 року - 302 515,06 грн.; за грудень 2024 року - 1 862 636,18 грн.; за січень 2024 року - 362 850 грн.; за лютий 2025 року - 362 850 грн.; за березень 2025 року - 362 850 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вимоги зазначеної норми, середньомісячний розмір заробітної плати відповідача, що залишається після утримання податків та зборів, з якого підлягають вирахуванню аліменти, становить у вищевказаний період: 2 759 462,6 / 6 = 459 910 грн. 43 коп., а середньомісячний розмір доходу за перший квартал 2025 року після утримання податків та зборів - 279 394,5 грн.
Колегія суддів вважає, що високі доходи відповідача не є підставою для стягнення з нього аліментів у явно завищеному розмірі, тоді як позивачем у позовній заяві не наведено, та відповідно не надано будь-яких доказів щодо розміру щомісячних витрат на утримання дитини, виходячи з яких заявлено дані позовні вимоги.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з'ясувавши та проаналізувавши вказані обставини, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надала доказів, які б свідчили про доцільність та необхідність щомісячних витрат на дитину , виходячи із заявленого розміру аліментів, та враховуючи, що 1/ 4 частка від середньомісячного доходу відповідача (за вирахуванням податків та зборів) за період жовтень 2024 року - березень 2025 року у грошовому виразі становить 114 977 грн. 50 коп., а виходячи із заробітної плати за перший квартал 2025 року - 69 848 грн. 63 коп.
Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 СК України про те, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, позивачем не надано доказів тих обставин, що вона особисто несе витрати на утримання дитини у розмірі щонайменше 140 тисяч гривень щомісячно, з яких 50% має сплатити відповідач як аліменти.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 СК України щодо рівності обов'язку батьків щодо утримання дитини, виходячи із наданої довідки про доходи відповідача, середньомісячний розмір доходу якого (після вирахування податків та зборів) у грошовому виразі становить 459 910 грн. 43 коп., колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на утримання дитини має становити 1/10 частку від заробітку ( доходу) відповідача, яку колегія суддів вважає достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дівчинки дванадцятирічного віку та рівня життя, необхідного та достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Доказів щодо понесення необхідних щомісячних витрат на утримання дитини у більшому розмірі позивач не надала.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині, що стосується надмірності розміру аліментів, присуджених до стягнення з відповідача за рішенням суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає розумним та справедливим зменшити розмір частки від суми заробітку ( доходу) відповідача до 1/10 частки, з огляду на рівний обов'язок матері також фінансово забезпечувати дитину разом з батьком.
Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права, оскільки присуджений до стягнення розмір аліментів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених законом на дитину відповідного віку, то колегія суддів погоджується із запереченнями представника позивача у цій частині, а саме, що таке обмеження передбачене лише для наказної форми цивільного судочинства.
Частини перша-шоста статті 19 ЦПК України передбачають, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що питання про стягнення аліментів може вирішуватися у формі наказного або позовного провадження. При цьому, у наказному провадженні аліменти стягуються у випадку, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Разом з тим, позивач звернулася до суду з позовом, тобто ініціювала вирішення питання про стягнення з відповідача аліментів за правилами позовного провадження, для якого законом не встановлено граничного розміру аліментів, що можуть бути присуджені до стягнення. Конкретно заявлений позивачем розмір аліментів підлягає доказуванню на загальних підставах на основі критеріїв, визначених статтею 182 СК України.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача в частині необґрунтовано завищеного розміру аліментів знайшли своє підтвердження, а тому рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині визначення розміру аліментів, стягнутих з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно змінити, зменшивши розмір аліментів з 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача до 1/10 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року - змінити в частині визначеного розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зменшивши розмір аліментів з 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача до 1/10 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.