справа № 363/4105/20
головуючий у суді І інстанції Котлярова І.Ю.
провадження № 22-ц/824/7929/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про стягнення моральної шкоди, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: ОСОБА_6 , Демидівська сільська рада Вишгородського району Київської області (Орган опіки та піклування) про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
У липні 2021 року адвокат Усманова Є.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації (а.с. 45-57 т. 1), у якій просила суд:
зобов'язати відповідачів усунути перешкоди позивачам у користуванні житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши відповідачам або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір'я, на якому він розташований та заборонивши перешкоджати відповідачам, або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку;
встановити порядок користування жилими приміщеннями будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування позивачам кімнати 1-2, 1-3 та 1-4 площею 27 кв.м, веранду 1-1 площею 19.9 кв.м із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.;
надати дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку;
стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 20 000 грн на кожну та на кожну дитину по 5 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивачі та малолітні діти мають зареєстроване місце проживання та фактично проживають у будинку АДРЕСА_1 .
Будинок, у якому проживають позивачі, розділений на дві частини з окремими входами та в одній частині проживають позивачі, в якій також мають зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , його дружина та син ОСОБА_10 , 2014 року народження, а в іншій частині будинку проживають відповідачі - ОСОБА_1 (сестра ОСОБА_11 , померлого чоловіка ОСОБА_2 ) та її син ОСОБА_6 разом із своєю дружиною.
Фактично родина ОСОБА_3 мешкає за іншою адресою, але в будинку зберігаються його речі і він часто відвідує будинок та позивачів. Будинок, у якому проживають сторони спору, збудував ще ОСОБА_12 , а ОСОБА_11 допомагав йому в цьому. ОСОБА_2 проживала в цьому будинку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 де і народились і виросли ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , а пізніше і діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В іншій частині будинку проживали ОСОБА_12 (спадкодавець) з дружиною ОСОБА_13 , а також ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6 .
За час проживання в будинку всі вели спільне господарство, спільно дбали про будинок, спільно займались його улаштуванням та утриманням. Після смерті у 2003 році ОСОБА_11 , у 2015 році ОСОБА_13 та у 2016 році ОСОБА_12 - ОСОБА_1 успадкувала будинок за заповітом, складеним ОСОБА_12 .
Після оформлення спадщини на ОСОБА_1 , вона як новий власник запевнила, що будинок залишається у спільному користуванні з позивачами, що позивачі і в подальшому будуть проживати в своїй частині будинку, а в другій частині продовжать проживати відповідачі.
За згодою ОСОБА_1 , як нової власниці, ОСОБА_2 укладала договори на утримання частини будинку, Ліпіліни облаштовували свою частину будинку, ремонтували її, встановлювали столярні вироби (вікна).
Однак, восени 2020 року відповідачі почали створювати позивачам нестерпні умови життя і вимагати, щоб позивачі всією сім'єю виселилися з будинку, у якому вони проживали все життя, і в якому зареєстровані. Після категоричної відмови позивачів виселитися з будинку, що відбулося на початку вересня 2020 року, відповідачі вдалися до протиправних дій, спрямованих на створення умов, які унеможливлювали проживання позивачів в будинку.
Відповідачі постійно погрожують позивачам, лякають дітей, висувають протиправні вимоги щодо порядку користування житлом, перешкоджаючи користуванню житлом. Фактично відповідачами створені умови, за яких проживання в будинку дітям є неможливим. Іншого житла позивачі не мають і вважають, що мають право на користування вказаним житлом та вимагати усунення перешкод у цьому. Позивачі вважають, що не можуть бути позбавлені права користування будинком, проте на даний час позбавляються внаслідок незаконних дій відповідачів.
Відповідачі шляхом відключення частини будинку, в якій проживають позивачі від електропостачання, перешкоджають позивачам у користуванні житлом, наражають здоров'я позивачів на небезпеку. У перешкодах у вільному доступі до будинку (замки на воротах та хвіртках), в перешкодах, що створюються для доступу лікаря до хворої і неможливості внаслідок цього отримати вчасно медичну допомогу, проявляється домашнє насильство з боку відповідачів, що спричиняє певні душевні страждання для всіх позивачів.
Представник позивачів зазначила, що моральна шкода, спричинена спільними незаконними діями відповідачів по виселенню позивачів оцінюється кожним з позивачів окремо та полягає в наступному.
Для ОСОБА_2 - порушення нормального порядку проживання (вимушена постійно перебувати в будинку, щоб не опинитися на вулиці, оскільки назад потрапити не буде змоги); душевні страждання від неможливості вийти з будинку через обмеження в пересуванні з боку відповідачів (замки на воротах та хвіртці); душевні страждання через постійне побоювання опинитися на вулиці; стрес через неможливість отримати медичну допомогу внаслідок дій відповідачів; погіршення самопочуття й незручності через створення відповідачами несприятливих умов для проживання в будинку шляхом відключення частини будинку від мережі електропостачання; страх через постійні погрози відповідачів щодо виселення, виламування дверей, викидання речей тощо; розрив сімейного зв'язку і із дочкою та онуками, які не можуть проживати в будинку, відключеному від електропостачання.
ОСОБА_2 оцінює завдану спільно відповідачами моральну шкоду в 20 000 грн.
Для ОСОБА_3 - порушення нормального порядку проживання (вимушена постійно відшукувати місце проживання для своїх дітей, для себе, адже перебувати в будинку дітям небезпечно через відсутність нормального опалення); душевні страждання через постійне побоювання опинитися на вулиці з двома дітьми; стрес через вимушену розлуку із дітьми через необхідність догляду за хворою матір'ю, яка залишається у спірному будинку; страх через постійні погрози відповідачів щодо виселення, виламування дверей, викидання речей тощо; розрив сімейного зв'язку із матір'ю, яка залишається проживати у будинку в той час, як діти там проживати не можуть.
ОСОБА_2 оцінює завдану спільно відповідачами моральну шкоду в 20 000 грн.
Для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - перебування матері і бабусі у постійному стресі і як наслідок погіршення взаємовідносин у родині; неможливість отримувати дошкільну освіту за зареєстрованим місцем проживання; негативні відчуття внаслідок постійного переїзду з місця на місце; стрес від розірвання зв'язку із бабусею.
ОСОБА_3 , як законний представник своїх дітей, оцінює таку шкоду, що завдана кожній дитині у 5 000 грн.
Наголосила на тому, що іншого житла позивачі не мають, ОСОБА_2 є пенсіонеркою за віком, хворіє та на теперішній час оформлює інвалідність, ОСОБА_3 не може працювати, адже доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку. Позивач ОСОБА_3 має статус матері одиначки, отримує соціальну допомогу, як малозабезпечена родина та єдиними засобами для існування позивачів є соціальні виплати та пенсія.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
06 грудня 2022 року від адвоката Усманової Є.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до суду надійшла уточнена позовна заява (а.с. 33-36 т. 3), у якій вона просила суд залишити частину зустрічних позовних вимог без розгляду, зокрема, в частині
зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_1 та ОСОБА_6 або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір'я на якому він розташований та заборонивши перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку;
встановлення порядку користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнати 1-2,1-3, та 1-4 площею 27 кв.м., веранду 1-1 площею 19.9 кв.м. із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.;
надання дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку.
Представник позивачів за зустрічним позовом уточнила вимоги в частині стягнення моральної шкоди внаслідок виселення та фактичного позбавлення житла та просила стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь позивачів по 200 000 грн на кожного.
Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що станом на дату подання цієї уточненої заяви усунення перешкод в користуванні та вселення є неможливим, оскільки в квартирі АДРЕСА_2 , де проживали позивачі відсутнє опалення, електропостачання, проводяться ремонтно-будівельні роботи, умов для проживання та перебування немає. А також зазначила, що ця сума визначена позивачами з огляду на тривалість та глибину моральних страждань, які викликані необхідністю кардинальної зміни встановленого укладу для всіх позивачів, переживання з приводу відшукання житла, докладання додаткових зусиль до налагодження побуту, зухвалість поведінки відповідачів, неможливість відновлення законного права у попередньому стані, тривалість порушеного права на майбутнє. Відтак моральну шкоду позивачі на сьогодні оцінюють у розмірі 200 000 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 березня 2023 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині:
зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_1 та ОСОБА_6 або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір'я на якому він розташований та заборонивши перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку;
встановлення порядку користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнати 1-2,1-3, та 1-4 площею 27 кв.м., веранду 1-1 площею 19.9 кв.м. із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.;
надання дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку - залишено без розгляду.
27 вересня 2024 року від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Богуш М.К. надійшла заява про відмову від позову (а.с. 154-158 т. 5).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про усунення перешкод у користуванні майном - закрито.
Таким чино предметом розгляду цієї справи є зустрічні позовні вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 200 000 грн на користь кожного.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 , позивачі зазнали моральних страждань, дія вчинена відповідачем призвела до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивачів, вони зазнали душевних страждань, вимушені витрачати зусиль для відновлення своїх прав.
Виходячи із критеріїв розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 , як власника будинку, на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.на кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди не ґрунтуються на будь-яких законодавчих чи фактичних підставах, оскільки позивачами не підтверджено вчинення відповідачем протиправної поведінки, дії, бездіяльності, яка б суперечила закону та порушила б їх права і законні інтереси.
Не погоджується з доводами про те, що моральної шкоди позивачам завдало примусове виселення відповідачів - таке твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідач примусово позивачів не виселяла.
Посилається на те, що у матеріалах справи наявні відеозаписи із камер відео-спостереження за територією будинку, з якого вбачається, що 21 березня 2021 року позивачі прибули до будинку АДРЕСА_1 . Також на відео видно, що вхід на територію будинку є вільним, відкритим, позивачі заходять та виходять на територію через хвіртку, на якій немає замків, цепів, тощо.
Вказує, що жодним рішенням суду, вироком, постановою, тощо не встановлено факту вчинення відповідачем порушення прав позивачів. Матеріалами справи такі обставини також не підтверджуються.
Так, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Скаржник зазначає, що відповідачем не вчинялося будь-яких протиправних дій відносно позивачів, які могли б мати наслідком завдання позивачам моральної шкоди.
Наголошує на тому, що оскаржуване рішення не містить будь-якого посилання на докази, якими підтверджується факт завдання моральної шкоди, однак суд першої інстанції посилався на твердження позивачів про наявність такої шкоди, та керувався тим, що шкоду було завдано, однак, абсолютно не обґрунтовуючи такий висновок та без посилання на будь-які докази.
Звертає також увагу, що заявляючи зустрічний позов у первісній його редакції позивачі зазначили, що ОСОБА_2 завдана моральна шкода у розмірі 20 000 грн, ОСОБА_3 - також 20 000 грн, кожній дитині ОСОБА_3 - шкода оцінена у розмірі 5 000 грн.
Однак, чим визначається саме такий розмір, завданої моральної шкоди, позовна заява не містить.
У подальшому при зміні предмету позову позивачі, відмовляючись від вимог щодо усунення перешкод у користуванні майном, збільшили позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, та просили суд стягнути із відповідачів солідарно моральну шкоду у удесятеро більше, тобто по 200 000 грн, а щодо дітей - у 40 разів збільшивши такий розмір без жодного належного мотивування із посиланням на докази.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні мотивував розмір шкоди виключно фактом наявності, на думку суду, порушень прав позивачів. Разом з тим, показами свідків чи іншими засобами доказування ні факт моральної шкоди, ні розмір моральної шкоди не підтверджений.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачу Гаращенко Д.Р., у складі колегії: Болотов Є.В., Євграфова Є.П.
Рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року № 5 суддю судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р. переведено до складу судової палати з розгляду кримінальних справ та змінено спеціалізацію.
У зв'язку з переведенням судді-доповідача Гаращенка Д.Р. до складу іншої судової палати та зміною спеціалізації, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 5.4. розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мостова Г.І., судді: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Щодо правової позиції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області № № 515, 518 від 16 листопада 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29, 31 т. 1).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд двічі направляв на зареєстровану адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кореспонденцію суду не отримали, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з поданою заявою змінили адресу проживання та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 138 т. 2).
Якщо позивач (учасник справи) надав суду адресу, то можна припустити, що він не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Отже, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою вказаних ним засобів зв'язку, діє правомірно й добросовісно (постанова Верховного Суду 23 січня 2025 року, справа № 591/4693/15).
Апеляційний суд направляв на вказану позивачами адресу судові повістки. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кореспонденцію суду апеляційної інстанції отримали 02 жовтня 2025 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення 06 102 821 231 88 та 06 102 821 232 85.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасника справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк.
Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка позивача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Зважаючи на те, що позивачів належним чином повідомлено про розгляд справи, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Служба у справах дітей та сім'ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області подала клопотання про розгляд справи без їх участі.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, у судове засідання не з'явилися.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з облікової картки погосподарського обліку на 2011-2015 роки.
Відповідно до облікової картки погосподарського обліку за вказаною адресою мають зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_3 (онук), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_6 (онук), ОСОБА_9 (третя особа).
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_12 , на праві приватної власності належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, 29 листопада 2016 року.
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3949, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори, Пушняк М.О. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 101507344 від 25 жовтня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з довідки про склад сім'ї та реєстрації за місцем проживання від 21 жовтня 2020 року № 951 виданої Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області ОСОБА_3 , остання проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_1 та в будинку зареєстровані: ОСОБА_1 - голова домогосподарства, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_2 - невістка, ОСОБА_3 - племінник, ОСОБА_3 - племінниця, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - онуки, ОСОБА_7 - невістка, ОСОБА_8 - онук, ОСОБА_14 - громадянська дружина сина, ОСОБА_9 - третя особа.
Відповідно до довідки від 29 вересня 2020 року № 842, виданої Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 07 грудня 2020 року, виданої УСЗН Вишгородської райдержадміністрації, ОСОБА_3 перебуває на обліку та отримує допомогу ДСД малозабезпеченим сім'ям з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року та допомогу на дітей одиноким матерям.
ОСОБА_3 станом на 18 жовтня 2020 року перебуває на обліку у Вишгородській районній філії Київського обласного центру зайнятості, що підтверджується довідкою від 19 жовтня 2020 року № 366.
Згідно з довідкою, виданою Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області 21 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкрито на ОСОБА_1 , будинок має вигоди: газопостачання, електропостачання, на цій площі зареєстровано 11 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 . Довідка завірена із записами по господарської книги Демидівської сільської ради № 17 за 2016-2020 роки.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до набуття ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про на право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 , та після у ньому були зареєстровані та проживали позивачі. Вказаний будинок фактично розділений на дві частини та в одній частині проживали позивачі, а в іншій частині будинку проживають відповідачі.
ОСОБА_2 підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 01 грудня 2018 року з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача за адресою: АДРЕСА_4 .
Листом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 10 вересня 2020 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що товариство не заперечує проти укладення договору про постачання електричної енергії з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 .
Також у вказаному листі зазначено, що згідно з нормативними документами за однією адресою має бути встановлений один лічильник, другий буде демонтований. Вказано про необхідність вказати, який лічильник підлягає демонтажу.
Відповідно до акта, складеного уповноваженими особами ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 10 жовтня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_5 , у гаражі здійснено демонтаж лічильника.
01 червня 2000 року ОСОБА_11 та ДАЕК «Київобленерго» укладений договір про користування електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи наявні акти перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів житлових та громадських будинків, квитанції про їх оплату, договір про надання послуг газопостачання, рахунки за газ та послуги газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_2 .
У вересні-жовтні 2020 року ОСОБА_3 зверталася до органів опіки та піклування Демидівської сільської ради, Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області, Служби у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації із заявами про те, що ОСОБА_6 з його дружиною та матір'ю мають на меті незаконно виселити її та її сім'ю, створюють нестерпні умови проживання: відключили електроенергію у їх частині будинку, погрожують відключити газопостачання, лякають її дітей криками.
Відповідно до акта обстеження умов проживання та виховання дітей № 92, затвердженого начальником ССДС Вишгородської РДА 13 жовтня 2020 року, обстежено умови проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Висновок: у зв'язку із відсутністю електропостачання (господар будинку відключила електрику в частині будинку, де проживає ОСОБА_15 зі своїми дітьми) у будинку холодно, холодильник не працює, немає теплої води. З господаркою будинку ОСОБА_1 проведена бесіда про недопущення порушення умов проживання малолітніх дітей.
Згідно з актом обстеження умов проживання та виховання дітей № 110, затвердженого начальником ССДС Вишгородської РДА 25 листопада 2020 року, обстежено умови проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Висновок: з жовтня по теперішній час у будинку відсутнє електропостачання (господар будинку відключила електрику в частині будинку, де проживає ОСОБА_15 зі своїми дітьми) у будинку холодно, у кімнатах по стінах та по периметру вікон почав цвісти грибок, холодильник не працює, продукти зіпсовані, немає теплої води. У будинку за цих умов неможливе проживання малолітніх дітей, тому ОСОБА_3 разом із дітьми тимчасово проживає у родичів, друзів, кумів. З господаркою будинку ОСОБА_1 проведена бесіда про недопущення порушення умов проживання малолітніх дітей.
Листом Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 10 листопада 2020 року повідомлено ОСОБА_3 на її заяву щодо незаконних дій ОСОБА_1 про те, що 13 жовтня 2020 року комісією у складі представників служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації та ювенальної превенції сектору превенції Вишгородського відділу поліції ГУ НП Київської області обстежено умови проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складений відповідний акт, який їй вручено 22 жовтня 2020 року, копія акта додається.
Також зазначено, що 23 жовтня 2020 року Вишгородською районною державною адміністрацією направлені листи до Вишгородського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» та Вишгородського відділу поліції ГУНП України в Київській області щодо наявності ознак економічного та психологічного насильства в діях ОСОБА_1 та вжиття заходів згідно з чинним законодавством. З'ясування обставин та законності дій ОСОБА_1 , а саме: відключення електропостачання та перевірки технічного стану електромереж в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , копії листів додаються.
Вишгородським відділом поліції ГУНП України в Київській області на неодноразові звернення ОСОБА_3 надано відповіді про те, що відомості, викладені у її заявах не містять ознак кримінального правопорушення та рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року у справі № 363/231/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до указаної постанови 10 жовтня 2020 року близько 14:00 год. за місцем свого проживання ОСОБА_1 вчинила економічне насильство: відрізала електропостачання у другій половині будинку, де проживали малолітні діти та їхня матір ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та закрито провадження у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним комісією Служби у справах дітей Димерської селищної ради, 13 жовтня 2021 року проведено обстеження умов можливого проживання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання: в будинку проводяться ремонтні роботи та підготовка до встановлення системи опалення, будинок не опалюється, видно, що у ньому давно ніхто не проживає. Умов про перебування та проживання немає. Відсутнє світло постачання. Дітей у будинку не виявлено.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що знайома з позивачами та ОСОБА_3 є її кумою. ОСОБА_1 та ОСОБА_17 їй відомі, бачила їх декілька разів. Зазначила, що діти ОСОБА_3 завжди були доглянуті, нагодовані та у будинку було прибрано. До неї зателефонувала ОСОБА_18 та попрохала їй допомогти, оскільки її тітка та двоюрідний брат створили неможливі умови проживання дітей, тобто були створені всі умови для того, що її висилити, постійно були крики та сварки з їхнього боку. Враховуючи, що діти не могли проживати в створених ОСОБА_19 умовах - без світла тепла, вони приїхали та забрали ОСОБА_20 з дітьми до себе, які в них проживали на протязі 4-6 місяців. З ОСОБА_19 не спілкувалася, бачила їх один раз на хрестинах дитини. Пояснила, що останній раз у будинку ОСОБА_21 була коли забирали дітей в кінці листопада 2020 року. Коли забирали дітей, то ОСОБА_20 їх передавала через паркан, оскільки вони були зачинені цепом із навісним замком. В будинку залишилась проживати матір ОСОБА_22 , яку ОСОБА_20 їздила та провідувала, оскільки матір перелізти через паркан фізично не могла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що мешкає з 2019 року в с. Демидів. У 2020 році познайомилися з ОСОБА_20 , потім познайомився з братом ОСОБА_24 та на початку знайомства все було нормально та дружно. Пояснив, що ініціатором конфліктів був ОСОБА_25 , оскільки почав відключати електроенергію. Згодом він почав допомагати ОСОБА_20 , дав їм переноску для того, щоб вони могли користуватися світлом. На хвіртці висів замок з цепком, щоб ОСОБА_20 та її матір не могли вийти. Цеп на хвіртці висів до тих пір поки не виселили ОСОБА_20 . Допомагав ОСОБА_20 вивозити їх речі та коли їх вивозив, то речі були у плісняві, у зв'язку із тим, відповідачі відрізали їм світло та тепло та вони там перебували в куртках. Будинок був жахливий оскільки все було у плісняві, а двері були пошкоджені сокирою, замки вирубані.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що сторони їй відомі, оскільки проживають поруч. Жили вони в мирі, поки був живий ОСОБА_27 . Пояснила, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною та неодноразово чула, як ОСОБА_28 виражалась нецензурною лексикою в сторону ОСОБА_21 . Бачила цеп та замок на паркані, а також коли викликали поліцію, та коли відключали електроенергію. Ліпіліни з маленькими дітьми були виселені з будинку взимку. Також бачила, що у ОСОБА_21 металеві двері, які були пошкоджені, мабуть їх намагалися відчинити сокирою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що перебував в дружніх відносинах з батьком ОСОБА_30 . Бачив, що постійно висить замок на паркані та особисто звертався до голови сільської ради із повідомленням, що за зачиненими дверима із цепком перебувають люди, приїжджає поліція. Особисто конфлікту який існує між ОСОБА_21 та ОСОБА_19 не бачив та не чув.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що ОСОБА_19 та ОСОБА_21 їй відомі, оскільки вони є сусідами і бачила, як ОСОБА_25 неодноразово на ОСОБА_20 викликав поліцію, виганяли з будинку та повісили замок на хвіртку, після чого ОСОБА_20 змушена була перелазити через паркан, оскільки ключи були виключно у ОСОБА_19 . Зі слів сусідів їй відомо, що в частині будинку де проживали ОСОБА_21 опалення не було та ОСОБА_19 ОСОБА_17 вибив двері та сам почав збирати речі ОСОБА_21 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що йому відомі ОСОБА_21 . З ОСОБА_33 з 1988 року перебував в дружніх відносинах, а ОСОБА_19 є його сусіди. Вказав, що ОСОБА_34 на своїй половині збудував гараж, скважину, опалення. Був свідком, як ОСОБА_21 відключили електроенергію. Під час відключення електроенергії були присутніми тільки ОСОБА_19 . Бачив, як замок висів з цепом на паркані та ОСОБА_25 не пускав нікого, навіть поліцію на подвір'я та виносив документи лише щодо права власності.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та причинного зв'язку між ними.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини в завданні шкоди.
У своєму зустрічному позові на обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, позивачі посилаються на те, що восени 2020 року відповідачі вчиняли протиправні дії, спрямовані на створення умов, які унеможливлювали проживання позивачів в будинку АДРЕСА_1 , а саме: відключили частину будинку, в якій проживають позивачі, від електропостачання, перешкоджали позивачам у користуванні житлом (замки на воротах та хвіртках), наражали здоров'я позивачів на небезпеку, вчиняли домашнє насильство, що спричиняло певні душевні страждання для всіх позивачів.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що між ними вже тривалий час існують конфліктні відносини.
Позивачами за зустрічним позовом надано підтвердження неодноразового звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів та органів опіки та піклування, у яких вона повідомляла про те, що ОСОБА_6 з його дружиною та матір'ю мають на меті незаконно виселити її та її сім'ю, створюють нестерпні умови проживання: відключили електроенергію у їх частині будинку, погрожують відключити газопостачання, лякають її дітей криками.
Указані письмові звернення самі по собі не є доказами обставин, які у них зазначені.
У свою чергу наявні у матеріалах справи відповіді містять інформацію про аналіз виключно того змісту звернення, який повідомила ОСОБА_3 відповідному органу.
Так, у відповідях Вишгородського відділу поліції ГУНП України в Київській області зазначено, що викладені у заявах ОСОБА_3 відомості не містять ознак кримінального правопорушення та рекомендовано їй звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Вишгородською районною державною адміністрацією направлені листи до Вишгородського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» та Вишгородського відділу поліції ГУНП України в Київській області щодо наявності ознак економічного та психологічного насильства в діях ОСОБА_1 та вжиття заходів згідно з чинним законодавством. З'ясування обставин та законності дій ОСОБА_1 , а саме: відключення електропостачання та перевірки технічного стану електромереж в будинку.
Щодо доводів зустрічного позову про вчинення відповідачами дій щодо умисного відключення електроенергії від частини будинку, у якій вони проживають, апеляційний суд враховує таке.
ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивачі за зустрічним позовом зареєстровані за указаною адресою, а ОСОБА_2 підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 01 грудня 2018 року з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача за адресою: АДРЕСА_4 .
Тобто на позивачку ОСОБА_2 заведено окремо особовий рахунок № НОМЕР_2 на електроенергію.
01 червня 2000 року ОСОБА_11 та ДАЕК «Київобленерго» укладений договір про користування електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи наявний лист ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 10 вересня 2020 року, яким повідомлено, що згідно з нормативними документами за однією адресою має бути встановлений один лічильник, другий буде демонтований. Вказано про необхідність вказати, який лічильник підлягає демонтажу.
10 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_5 , у гаражі здійснено демонтаж лічильника, що підтверджується відповідним актом.
З наявних у матеріалах справи актах перевірки умов проживання у частині будинку, де проживали позивачі за зустрічним позовом, зазначено про відсутність електропостачання у будинку.
Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що така відсутність електроенергії у цій частині будинку спричинена саме демонтажем лічильника електроенергії у гаражі будинковолодіння, а також доказів того, що його демонтаж є результатом умисних дій ОСОБА_1 , з урахуванням того, що листом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» повідомлялося про необхідність демонтажу одного із двох лічильників.
Крім того, ОСОБА_2 , як особа, на яку заведено особовий рахунок, не надала доказів того, що вона зверталася до постачальника електричних послуг із запитом щодо причин припинення постачання електроенергії або скаргою на такі дії.
Таким чином позивачами за зустрічним позовом не доведено протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди щодо вчинення дій для відключення електропостачання частини будинку (демонтаж лічильника) та причинний зв'язок між таким демонтажем електролічильника у гаражі та відсутністю електропостачання у частині будинку.
Також апеляційний суд враховує, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року у справі № 363/231/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення.
У вказаній постанові зазначено, що 10 жовтня 2020 року близько 14:00 год. за місцем свого проживання ОСОБА_1 вчинила економічне насильство: відрізала електропостачання у другій половині будинку, де проживали малолітні діти та їхня матір ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та закрито провадження у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається (постанови Верховного Суду: від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц (касаційне провадження № 61-40927св18), від 17 листопада 2021 року в справі № 806/3572/17 (касаційне провадження № К/9901/29674/21)).
Суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив, які обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, чи мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи, враховуючи предмет та підстави позову у ній та обставини, на які посилаються позивачі за зустрічним позовом.
Указаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, установлено, що у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КпАП України, а саме: вчинення 10 жовтня 2020 року близько 14:00 год. за місцем свого проживання економічного насильства: відрізання електропостачання у другій половині будинку, де проживали малолітні діти та їхня матір ОСОБА_3 .
Ці обставини встановлені судовим рішенням, таке судове рішення набрало законної сили, у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі, а саме: ОСОБА_3 , її двоє дітей, ОСОБА_1 , а тому наявні підстави вважати, що указані обставини є преюдиційними та не потребують доказування.
Наведеному суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки та дійшов до передчасного висновку про доведеність вини відповідачів у вчиненні умисних дій щодо відключення електроенергії у частині будинку.
Крім того, апеляційний суд враховує, що у час, зазначений у фабулі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП України, - 10 жовтня 2020 року відповідно до наявного у матеріалах справи акта здійснений демонтаж лічильника уповноваженими працівниками постачальника послуг електроенергії.
Судом першої інстанції також на надано оцінки наявному у справі відеозапису із камер відео спостереження, встановлених на територію будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_4 , яким зафіксовано, що 21 березня 2021 року у період часу з 14:23 до 18:42 год. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибула до указаного будинку, безперешкодно заходила на територію будинку та виносили із будинку речі.
На підставі викладеного, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема відповіді правоохоронних органів та органів опіки та піклування, апеляційний суд враховує, що доводи зустрічної позовної заяви про вчинення відповідачами протиправної (незаконної) поведінки не можуть підтверджуватися самими лише показами свідків.
Апеляційний суд враховує, що позивачами за зустрічним позовом не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення: зокрема, протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та шкодою. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року в підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про стягнення моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24 грудня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська