Провадження № 22-ц/803/11221/25 Справа № 212/10194/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
23 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» адвоката Заклецького Володимира Віталійовича на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Хімченко А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (надалі - ПрАТ «СУХА БАЛКА») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Позовна заява мотивована тим, що він з 25.06.2008 року по 15.04.2024 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача - ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26.08.2025 року йому первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.09.2026 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я. У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань - порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Через хворобу він не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження. Перелічені вище негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес. Отже факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 520 000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПрАТ «СУХА БАЛКА» 3000,00 грн. судового збору на користь держави.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Обидві сторони оскаржили рішення суду.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати 65% професійної працездатності, отримання кількох професійних захворювань позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, переносить постійно фізичний біль, у віці 51 рік усвідомлювати, що він є людиною з інвалідністю та відчувати це на фізичному рівні, дуже пригнічує позивача морально.
Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.
Натомість в своїй апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» адвокат Заклецький В.В. ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем, роботодавець не вчиняв будь-яких протиправних дій щодо позивача, визначений розмір відшкодування не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ "СУХА БАЛКА" задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, в період часу з 25.06.2008 року по 15.04.2024 року перебував в трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СУХА БАЛКА». Звільнився з підприємства відповідача 15.04.2024 року за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджено копією трудової книжки (а.с. 23-27).
Згідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.08.2025 у позивача ОСОБА_1 1973 року народження виявлено 4 професійні хронічні захворювання - радикулопатія, хронічний (пиловий) бронхіт, вібраційна хвороба, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість, відсоток втрати професійної працездатності - 65, ігвалідність 3 групи з 26.08.2025 (а.с.10-13).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.06.2025 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: згідно до п. 18 Акту форми П-4 причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у Позивача є наступні фактори: 1) важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35 при нормативному значенні до 30 кг; робоча поза - незручна 27% тривалості зміни при допустимій 25%; 2) вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 6.9-9 дБ перевищував допустимий рівень; 3) аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувало гранично - допустиму в 1.73 рази; 4) шум: еквівалентний рівень шуму перевищував гранично допустимий на 21.4 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: враховуючи роботу ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи встановити неможливо (а.с. 5-10).
ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого та медичними висновками лікарської експертної комісії (а.с. 14-22).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманою ним на виробництві втратою працездатності, хронічними професійними захворюваннями та інвалідністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування хронічного нещасного випадку від 12 червня 2025 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: 1) важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35 при нормативному значенні до 30 кг; робоча поза - незручна 27% тривалості зміни при допустимій 25%; 2) вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 6.9-9 дБ перевищував допустимий рівень; 3) аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувало гранично - допустиму в 1.73 рази; 4) шум: еквівалентний рівень шуму перевищував гранично допустимий на 21.4 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА. (а.с.5-9).
Отже, роботодавець ПрАТ «СУХА БАЛКА», під час роботи позивача, допустив такі умови праці, що призвели до втрати позивачем професійної працездатності, потягли хронічні професійні захворювання та настання інвалідності, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 червня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що шкідливі умови праці на деяких ділянках виробництва є об'єктивними явищами, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, без перевищення допустимих показників шкідливих факторів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку з отриманими ним 4-ма професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач вимушений постійно проходити курси лікування, перебував на стаціонарному лікуванні, і виписаний з незначними поліпшеннями, проходить амбулаторне лікування, продовжує переносити фізичний біль і страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, вимушений приймати медикаменти на постійній основі, у віці 51 року отримав інвалідність, втратив звичну роботу та розпорядок життя, що, вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «СУХА БАЛКА» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними хронічними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 65%, отримав третю групу інвалідності, що свідчить про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість швидкого відновлення попереднього стану.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує задишка, поганий слух, болі в хребті та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається, адже виписаний із стаціонару із незначними поліпшеннями.
Обмірковуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року в цивільній справі №690/217/21, за якими суд касаційної інстанції погодився з аргументованими мотивами суду апеляційної інстанції про те, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого, який втратив внаслідок нещасного випадку на виробництві 70% професійної працездатності та отримав 2 групу інвалідності.
В даній справі, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих чотирьох професійних хронічних захворювань під час роботи на ПрАТ «СУХА БАЛКА», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у розмірі 65% та встановлення 3 групи інвалідності, що безумовно тягне за собою суттєві зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 300 000,00 грн. до заявленого ним у позові 520 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА».
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь держави та збільшує цей розмірі з 3000,00 грн. до 5200,00 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 7800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (5200,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 300 000,00 гривень до 520000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 3 000,00 гривень до 5200,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 7800,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: