Житомирський апеляційний суд
Справа №294/317/23 Головуючий у 1-й інст. БІЛЕРА І. В.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
15 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №294/317/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Лущик Катерина Олександрівна
на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Білери І.В.
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання повнолітньої недієздатної доньки та неповнолітнього сина.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають трьох дітей: повнолітню недієздатну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день подачі позову до суду повнолітня недієздатна ОСОБА_3 , яка згідно акту огляду медико - соціальної експертної комісії має першу групу інвалідності з дитинства, та неповнолітній ОСОБА_3 проживали разом з позивачкою. Сторонами не досягнуто згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на дітей, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2023 до 31.03.2023 включно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2023 на весь час встановлення інвалідності (довічно). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лущик К.О., подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2023 на весь час встановлення інвалідності (довічно) скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійсно встановив, що ОСОБА_3 має інвалідність І групи, тобто вона є непрацездатною. Проте, позивачкою не надано жодних обґрунтувань та доказів з приводу того, що ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги. Стягуючи аліменти з відповідача, суд зауважує, що наявність у нього інвалідності ІІ групи не є поважною причиною не сплачувати аліменти, оскільки він паралельно працює та отримує пенсію. Проте, наявність інвалідності у повнолітньої дочки відповідача суд визнає доведеним фактом про те, що вона потребує матеріальної допомоги. Судом не враховано той факт, що повнолітня дочка відповідача також отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю. Крім того, мати здійснює догляд за дочкою, а тому, ймовірно, отримує компенсацію за догляд. Однак, судом не було встановлено цього.
Вказує, що незважаючи на те, що відповідач вже певний час не проживає разом з позивачкою та повнолітньою непрацездатною донькою, все ж намагається допомагати в міру можливості. Зокрема, коли стосунки між ним та позивачкою погіршилися, і відповідач вирішив жити окремо, він залишив дружині і будинок, і все, що знаходиться в будинку та у господарстві. Також він продовжив спілкування з дітьми. Робота у відповідача сезонна, тому у нього немає можливості утримувати повнолітню непрацездатну дочку.
Разом з тим, приймаючи рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки, суд посилається лише на довідку Тютюнниківського старостинського округу №9 від 25.06.2025 за № 307. У даній довідці вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно з 2023 року і по даний час проживають разом з матір'ю та знаходяться на її повному утриманні. Проте, в судовому засіданні було з'ясовано, що з кінця березня 2023 року ОСОБА_3 не проживає разом з матір'ю. Крім того, він має самостійний дохід. Тому вважає неправильним твердження про те, що він перебуває на повному утриманні матері та проживає з нею. Таким чином, існують обґрунтовані сумніви щодо правдивості зазначеної довідки.
Звертає увагу на те, що при обґрунтуванні рішення суд першої інстанції посилається на Закон України «Про реабілітацію інвалідів» та Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Проте, ще у 2017 році у назви цих законів було внесено зміни (назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017). Також закони у чинних нині редакціях не містять тих визначень, які використав суд першої інстанції для того, щоб зробити висновок про те, що у відповідача (особи з інвалідністю ІІ групи) існує обов'язок утримувати непрацездатну повнолітню дочку (особу з інвалідністю І групи).
Крім того, 04.07.2025 від позивачки надійшла заява на усунення недоліків. В даній заяві ОСОБА_1 просить позовну заяву в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 задовольнити, а в частині стягнення аліментів на ОСОБА_3 , яка має інвалідність І групи, залишити без розгляду.
У судовому засіданні 29 липня 2025 року позивачка повідомила про зміну своєї процесуальної позиції щодо відмови від позовних вимог у частині стягнення аліментів на ОСОБА_3 . Натомість, процесуальний закон не дає можливості позивачу заявляти нові позовні вимоги безпосередньо під час судового розгляду справи.
Також наголошує, що у первісному позові позивачкою не було зазначено ні способу стягнення аліментів на дочку, ні бажаного розміру аліментів. Ці позовні вимоги були уточнені нею безпосередньо під час судового засідання, яке відбулося 29 липня 2025 року. Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, спосіб стягнення аліментів має бути зазначений у позовній вимогі, яка не може бути уточнена чи доповнена безпосередньо під час розгляду справи по суті. На переконання скаржника, це порушує принцип змагальності та диспозитивності цивільного процесу.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 25.01.1997, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Чуднівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.02.2023, про що зроблено відповідний актовий запис № 1 (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Великокоровинецької селищної ради Чуднівського району Житомирської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - сторони у справі (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Виконкомом Тютюнниківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №088901 ОСОБА_3 має інвалідність І групи «А» з дитинства (а.с.13).
Відповідно до довідки №307, виданої 25.06.2025 Тютюнниківським старостинським округом №09 громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительці АДРЕСА_1 , про те, що її діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно з 2003 року по даний час проживають разом із матір'ю за вищевказаною адресою і знаходяться на її повному утриманні (а.с.61).
Відповідно до довідки Бердичівського міжрайонного МСЕК від 13.11.2023, ОСОБА_2 було присвоєну третю групу інвалідності (а.с.83).
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 , виданого 21.03.2025, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання (а.с.84).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повідомив, що працює комбайнером та його середньомісячний дохід складає приблизно 14-15 тис. грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує стабільний заробіток у вигляді заробітної плати, а також пенсію по інвалідності, а, відтак, має реальну можливість надавати матеріальну допомогу та сплачувати аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки. При цьому, інших осіб відповідач на утриманні не має.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання своєї повнолітньої непрацездатної доньки, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Разом з тим, із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями частин восьмої-дев'ятої статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного суду від 05 квітня 2023 року у справі №164/299/21.
Встановивши, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 відповідно до довідки огляду МСЕК серії 12ААА №088901 має інвалідність І групи «А» з дитинства, проживає з матір'ю і знаходиться на її повному утриманні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_3 .
Проте, визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідача на повнолітню непрацездатну доньку у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, колегія суддів вважає дещо завищеним з огляду на таке.
У відповідності до ст. 200, 201 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Відповідно до вимог статей 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, з березня 2023 року працює комбайнером та має середньомісячний дохід близько 14-15 тис. грн., а також отримує пенсію по інвалідності.
Суд першої інстанції вказану обставину не врахував та помилково прийшов до висновку про те, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу і сплачувати аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки у розмірі частини всіх видів його заробітку.
Відтак, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, наявність другої групи інвалідності, відсутність доказів спроможності надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої непрацездатної доньки розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, а також виходячи із реалій сьогодення та забезпечення балансу інтересів як одержувача, так і платника аліментів, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на повнолітню непрацездатну доньку сторін у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно є дещо завищеним та вважає за необхідне зменшити цей розмір до 1/6 щомісячно, таким чином частково задовольнивши апеляційну скаргу.
Аналогічний підхід при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина, доньку застосований Верховним Судом у постановах від 16 серпня 2018 року у справі № 207/2196/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 459/1381/18. постанові Верховного суду від 05 квітня 2023 року у справі №164/299/21.
При цьому суд враховує доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача інвалідності ІІ групи та сезонний характер його трудової діяльності, що обмежує його можливість сплачувати аліменти на повнолітню непрацездатну доньку.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо некоректного формулювання позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки, керуючись принципами верховенства права, суд самостійно надає правильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам і застосовує норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню, незалежно від правового обґрунтування сторін.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Лущик Катерина Олександрівна, задовольнити частково.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з частини до 1/6 частини.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий Судді