Справа № 640/21686/18 Суддя (судді) першої інстанції: Максименко Лілія Яковлівна
23 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Оксененка О.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СГК Одеса» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
19 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» (правонаступником якого є ТОВ “СГК Одеса», далі - позивач,) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) у м. Києві (правонаступником якого є ГУ ДПС у м. Києві, далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10 вересня 2018 року №0046661409, яким застосована штрафна санкція на суму 250200 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року прийнято позовну заяву ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа №640/21686/18 надіслана до Запорізького окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року справу №640/21686/18 прийнято до провадження суддею Максименко Л.Я. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (а.с.72-73) здійснено процесуальне правонаступництво позивача ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, бу.79, оф.31, код ЄДРПОУ 39689569) на правонаступника - ТОВ “СГК Одеса» 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, будинок 15, офіс 479, код ЄДРПОУ ВП 39689569) та процесуальне правонаступництво відповідача Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов ТОВ “СГК Одеса» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 10 вересня 2018 року №0046661409, яким застосована штрафна санкція на суму 250200 грн. Стягнуто на користь ТОВ “СГК Одеса» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3753 гривень
Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановленої положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указ №436/95), за порушення пункту 2.6 глави 2 (несвоєчасне оприбуткування готівки) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення), є неможливим після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до правомірного застосування штрафних санкції за неоприбуткування коштів у Книзі обліку розрахункових операцій, на підставі на статті 1 Указу № 436/95.
Позивачем не подано до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 11 травня 2018 року №3216, проведена фактична перевірка ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гайдара, будинок 22. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 29 серпня 2018 року №1532/26/15/14/39689569 (далі - Акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлений факт неоприбуткування у розділі II Книги обліку розрахункових операцій №3000288324р/1 готівкових коштів на суму 50040 грн, отриманих на підставі фіскального звітного чека від 22 грудня 2017 року №0097, що є порушенням пункту 1 постанови Правління Національного Банку України від 06 вересня 2013 року №210 “Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» зі змінами та доповненнями; пункту 2.6. глави 2 постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями.
На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2018 року №0046661409, згідно з яким до ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» застосована штрафна санкція на суму 250200 грн на підставі статті 1 Указу №436/95.
Не погоджуючись з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 10 вересня 2018 року №0046661409, ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» звернулося зі скаргою до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 13 листопада 2018 року прийнято рішення №36868/6/99-99-11-03-01-25, яким позивачу відмовлено в задоволенні скарги, а оспорюване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ “СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» звернулося до суду з позовом за захистом його охоронюваних законом прав та інтересів.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, необхідно враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу №436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнято Закон №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №265/95-ВР), у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Пунктом 2.6 глави 2 Положення установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, так і норма пункту 2.6 глави 2 Положення, встановлюють для суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, обов'язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому, такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону №265/95-ВР здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення, - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.
При цьому, як було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлювалася відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Разом із тим, прийнятим 06 липня 1995 року Законом №265/95-ВР також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначено розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».
З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ №436/95 прийнято 12 червня 1995 року, а Закон №265/95-ВР - 06 липня 1995 року) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.
Статтею 1 Указу №436/95 визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу №436/95, так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, фактично полягає в одних і тих самих діях.
Як вбачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу №436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
Оскільки прийняттям Закону №265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду, правомірно прийшов до висновку щодо неможливості контролюючим органом застосування положень Указу №436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом №265/95-ВР до позивача.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №2040/6209/18, від 23 червня 2020 року у справі №500/39/19 та від 24 червня 2020 року у справі №520/795/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що положення абзацу третього статті 1 Указу №436/95 не застосовується та визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні - рішенні застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250200 грн є безпідставним, тому таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві висновків суду першої інстанції не спростовують, то колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі №640/21686/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак