23 грудня 2025 року м.Суми
Справа №588/572/24
Номер провадження 22-ц/816/1351/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Петен Я. Л.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича
на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2025 року, в складі судді Огієнко О.О., ухвалене у м. Тростянець, повне рішення складено 04 лютого 2025 року
У квітні 2024 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.08.2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 913113191 у формі електронного документа із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов даного кредитного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 15500,00 грн на свою банківську карту № НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності.
Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 59673,10 грн.
На підставі договорів факторингу, право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», яке просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №913113191 від 21.08.2021 р. у розмірі 59673,10 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 913113191 від 21 серпня 2021 року у розмірі 59673,10 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сумцова Є.С., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не було доведено факту набуття права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Зазначає, що на час укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» договору факторингу від 28 листопада 2018 року у відповідача були відсутні зобов'язання перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», адже кредитний договір був укладений лише 21 серпня 2021 року, тоді як відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу прав. Посилаючись на те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора позивача.
Вважає, що позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не доведено факту порушення відповідачем його прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Крім того, відповідач не отримував жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги та порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 913113191, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15500,00 грн строком на 10 днів (дисконтний період) з умовою сплати відсотків у розмірі 1,62% за кожен день протягом вказаного періоду. Також сторони погодили, що в разі продовження користування коштами після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови договору щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються з дати надання кредиту та застосовуються правила нарахування відсотків за базовою процентною ставкою у розмірі 1,98 % на день від суми кредиту за кожен день користування коштами протягом дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 2,98 % на день від суми кредиту за кожен день користування коштами до моменту фактичного повернення всієї суми кредиту.
Пунктами 1.8 та 1.12 договору сторони узгодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умовами якщо позичальником в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Сторони погодилися, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору на наступних умовах):
зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
за наступний день після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (а. с. 13-18).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.
На виконання умов вказаного договору позичальнику ОСОБА_1 21.08.2021 р. було перераховано обумовлену суму кредитних коштів (а.с. 26, 117-119, 133-134, 138).
Отже, судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредит.
28.11.2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу за № 28/1118-01 до якого в подальшому були укладені додаткові угоди: від 28.11.2019 р. за № 19, від 31.12.2020 р. за № 26 та від 31.12.2021 р. за № 27, відповідно до яких, а також витягу з реєстру прав вимоги від 05.10.2021 р. за № 154 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги за кредитним договором № 913113191 від 21.08.2021 р. у розмірі 34730,50 грн (а.с. 28-37, 57-62).
30.10.2023 р. між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладеного договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало (відступило) ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги № 1 від 30.10.2023 р., зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 913113191 від 21.08.2021 на суму 59673,10 грн (а.с. 40-42, 54-56).
06.03.2024 р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладеного договір факторингу № 06/03/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників від 06.03.2024 р., зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 913113191 від 21.08.2021 р. на суму 59673,10 грн (а.с. 46-48, 71-75, 94).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 22.03.2024 р. заборгованість відповідача складає 59673,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 44173,10 грн (а.с. 27, 180-182).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, крім того, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів, як і договорів про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано, в тому суд вважає, що вимоги позивача, як нового кредитора про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 21 серпня 2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 913113191, який позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Факт виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» договору підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2021 р., випискою по рахунку (а.с. 26, 117-119, 133-134, 138), які є належними та достатніми доказами виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором.
Колегія суддів погоджується із присудженим до стягнення розміром заборгованості за договором.
Так, умовами договору №913113191 від 21 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було погоджено, зокрема строк кредитування 30 днів (дисконтний період), який продовжується на 30 днів за умови сплати протягом дисконтного періоду всіх фактично нарахованих процентів. Також сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження загального строку дії договору, не більше 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду.
З розрахунків заборгованості, проведених ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за цим кредитним договором вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 44173,10 грн були нараховані в межах дії договору та відповідно до узгодженого сторонами договору розміру.
Доказів на спростування наведеного розрахунку заборгованості за договором стороною відповідача надано не було.
Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Підписавши кредитний договір, відповідач погодився на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов'язався їх сплатити.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо недоведеності набуття позивачем права вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з договору №913113191 від 21 серпня 2021 року, з огляду на наступне.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у п. 1.3. якого зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача, оскільки реєстр права вимоги №154 від 05 жовтня 2021 року підписано сторонами в межах дії договору факторингу і після укладення договору №913113191 від 21 серпня 2021 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №913113191 від 21 серпня 2021 року, що підтверджується реєстром прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року, який був складений і підписаний сторонами в межах дії договору факторингу.
06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 06/03/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором, що підтверджується реєстром боржників від 06.03.2024, зокрема до ОСОБА_1 на суму 59673,10 грн.
Отже, копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
За встановлених обставин, доводи відповідача, під час апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судубез змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
Я. Л. Петен