Номер провадження: 33/813/2029/25>
Номер справи місцевого суду: 517/935/25>
Головуючий у першій інстанції Меєчко О. М.>
Доповідач Погорєлова> С.> О.
03.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -
встановив:
Постановою Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 9350 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 13.09.2025 року о 14:50 год. на західній околиці с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, в результаті спрацювання фотопастки, прикордонним нарядом «Група реагування», на відстані до 300 м. від лінії державного кордону, виявлено ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме з ОСОБА_2 , рухався на автомобілі ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_1 та намагався перетнути державний кордон на вихід з України до Р. Молдова на напрямку с. Павлівка (Україна) - с. Мочарівка (РМ), поза пунктом пропуску , в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)незрозуміло яким чином суд першої інстанції дійшов висновку про незаконний перетин державного кордону, адже у поясненні ОСОБА_1 не має жодної фрази, яка би мала натяк на мету або спробу перетину кордону;
2)у зв'язку із відсутністю мобільного зв'язку водій ОСОБА_2 заблукав та в подальшому був зупинений у с. Павлівка;
3)в своїх запереченнях ОСОБА_1 виклав дійсні обставини;
4)схема місцевості обрана ручкою прикордонниками без координат, без прив'язки відомчих фотознімків/геолокації та без належного підтвердження не може слугувати доказом у справі;
5)матеріали справи фактично підтверджують лише факт перебування ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_3 у прикордонній смузі, а не безпосередню спробу перетину кордону (вихід з авто, рух у напрямку кордону);
6)в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази незаконного перетинання кордону: пояснення свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають фото та відео фіксацію, відеозапису.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 03.12.2025 року на 10:45 год. В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. 02.12.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 204-1, були повторно досліджені наступні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №009129Е від 13.09.2025 року з якого вбачається, що 13.09.2025 року о 14:50 год. на західній околиці с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, в результаті спрацювання фотопастки, прикордонним нарядом «Група реагування», на відстані до 300 м. від лінії державного кордону, виявлено ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме з ОСОБА_2 , рухався на автомобілі ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_1 та намагався перетнути державний кордон на вихід з України до Р. Молдова на напрямку с. Павлівка (Україна) - с. Мочарівка (РМ), поза пунктом пропуску, в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що міститься його особистий підпис.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до посилань апеляційної скарги про те, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів про наявність події правопорушення, складу правопорушення та/або вини ОСОБА_1 з наступних підстав.
Так із рапорту заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з морально-психологічного забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_4 , вбачається, що 13.09.2025 року о 14:50 год в результаті спрацювання фотопастки прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку с. Павлівка (Укр.) - с. Мочарівка (РМ) на відстані до 300 м. від державного кордону України, в районі пп/зн 0442/02 зупинено транспортний засіб марки ВАЗ 2130 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в якості пасажира у вищезазначеному автомобілі знаходився громадянин України ОСОБА_1 . Вказані громадяни здійснили спробу незаконного перетину Державного кордону України з республікою Молдова на вихід з України поза пунктом пропуску, використовуючи при цьому транспортний засіб марки ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_1 для як найближчого під'їзду до державного кордону, а далі в пішому порядку намагались перетнути державний кордон України. Даних громадян було запрошено та доставлено до ВІПС «Павлівка» для з'ясування обставин правопорушення та складання документів про адміністративне правопорушення. Транспортний засіб вилучено, як засіб вчинення адміністративного правопорушення.
Із наданої схеми місцевості виявлення правопорушення вбачається, що 13.09.2025 року о 14:50 год. в результаті спрацювання фотопастки прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Павлівка Роздільнянського району Одеської області, на відстані до 300 м. від лінії державного кордону в районі пп/зн 0442/02 було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в якості пасажира знаходився ОСОБА_1 . Вказані громадяни здійснили спробу незаконно перетнути Державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова на напрямку с. Павлівка (Україна) - с. Мочарівка (Республіка Молдова) в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України в пішому порядку, без вантажу, чим вчинили правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Зазначено на схемі місце виявлення правопорушників та напрямок руху.
Отже, посилання апеляційної скарги про те, що дана схема місцевості обрана ручкою прикордонниками без координат, без прив'язки відомчих фотознімків/геолокації та без належного підтвердження не може слугувати доказом у справі не заслуговує на увагу, та спростовується дослідженими доказами у справі.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він 13.09.2025 року приблизно о 07:00 год. вирушив на автобусі Одеса-Красні Окни, вирушив до с. Захарівки та приблизно о 10:45 год. прибув до с. Захарівка. Там його підібрав знайомий ОСОБА_2 і вони вирушили до с. Костянтинівки, проте по дорозі заблукали та, як пасажир авто він не зміг зорієнтуватися у місцевості у зв'язку із відсутністю мобільного зв'язку. У с. Павлівка їх забрала Державна прикордонна служба України у зв'язку із незаконним перебуванням у прикордонній зоні.
Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що йому було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке відбудеться 18.09.2025 року в приміщенні Захарівського районного суду Одеської області. З матеріалами справи ознайомлений. Попереджено, що у разі неявки справу буде розглянуто за його відсутності.
Крім того, постановою Захарівського районного суду Одеської області від 18.09.2025 року ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 9350 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 дану постанову не оскаржував.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи, достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 13.09.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Одеський апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом ст. 268 КУпАП, згідно якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористався, надав свої письмові пояснення в яких вину свою не визнав, вказуючи, що не мав намір пересікати державний кордон України, оскільки заблукав. Однак, у наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 не вказав заперечень, зауважень щодо порушень працівниками Державної Прикордонної служби України законодавства при складанні протоколу за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Отже, за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_5 ставиться в провину порушення вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
За змістом ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з абзацу першому п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи фактично підтверджують лише факт перебування ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_3 у прикордонній смузі, а не безпосередню спробу перетину кордону (вихід з авто, рух у напрямку кордону), апеляційним судом сприймаються критично з огляду на таке.
Ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою ст. 204-1 КУпАП, є:
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, визначальною ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.
Суб'єктом правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка діяла групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті та яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об'єктивної сторони даного правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» установлено контрольовані прикордонні райони в межах територій міст і районів (згідно з додатком). Зі змісту даного додатку до постанови вбачається, що в Одеській області районами, які визнані контрольованими прикордонними є Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільнянський райони.
Місце виявлення ОСОБА_1 , а саме в районі пп/зн 0442/02, на території Роздільнянського району Одеської області, територіально розташований до складу контрольованого прикордонного району, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони».
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 мав дозвільні документи, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, встановлені законодавством.
Таким чином, апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце затримання ОСОБА_1 (пп/зн 0442/02, на території Роздільнянського райну - контрольований прикордонний район) разом з іншими особами, а саме - 300 м від лінії державного кордону України та Республіки Молдова, спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, а лише паспорт; вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та спростовують твердження про те, що він не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що він у зв'язку із відсутністю мобільного зв'язку водій заблукав та в подальшому був зупинений у с. Павлівка, не змінює правильності кваліфікації його дій за ст. 204-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 таким чином усвідомлював протиправність свого адміністративного проступку, зобов'язаний був передбачати негативні наслідки таких дій і свідомо допускав їх настання, що свідчить про умисну форму вини принаймні у вигляді непрямого умислу і, як слідство, утворює склад адміністративного правопорушення за ст. 204-1 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, посилання апеляційної скарги на те, що незрозуміло яким чином суд першої інстанції дійшов висновку про незаконний перетин державного кордону, адже у поясненні ОСОБА_1 не має жодної фрази, яка би мала натяк на мету або спробу перетину кордону не заслуговують на увагу з огляду на те, що суд апеляційної інстанції за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про недоведеність доводів апеляційної скарги. Вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, підстави для скасування або зміни постанови суду відсутні.
Отже, вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 9350 грн., яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Захарівського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова