Постанова від 18.11.2025 по справі 947/35383/25

Номер провадження: 33/813/2150/25

Номер справи місцевого суду: 947/35383/25

Головуючий у першій інстанції Щербіна А. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,

при секретарі Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОД №515 від 17.09.2025, ОСОБА_1 16 вересня 2025 року близько 21:50 год, під час здійснення заходів оповіщення, всупереч вимогам ч. 6 ст. 22 розділу IV Закону України №3543 XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 №4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото/відеофіксації, що передбачено законодавством, у зв'язку з чим такі дії призвели до неможливості відображення всіх обставин події, що відбулася 16.09.2025 близько 21:50 год, за адресою: м.Одеса, пр. Князя Ярослава Мудрого, біля будинку №4, а також унеможливлює належний та об'єктивний контроль за виконанням військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 своїх посадових обов'язків під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів військовозобов'язаних.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Також з ОСОБА_1 з стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. В разі визнання формального складу, просить звільнити його від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.

18 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява у якій він в тому числі просить розглядати справу без його участі.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об'єктивна сторона правопорушення характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.

Невиконання обов'язків означає невиконання дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов'язків.

Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення ОД №515 від 17.09.2025, зазначено, що ОСОБА_1 16 вересня 2025 року близько 21:50 год, під час здійснення заходів оповіщення, порушив вимоги ч. 6 ст. 22 розділу IV Закону України №3543 XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 №4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото/відеофіксації, що передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Також, щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2024 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц. Крім того, у зв'язку з військовою агресією рф указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час.

Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовець повинен бути пильним, а згідно ст. 16 вказаного Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

З Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації вбачається, що включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов'язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об'єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов'язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора уповноважений представник переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення ОД №515 від 17.09.2025, який підписаний ОСОБА_1 та в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Окрім того, в протоколі ОСОБА_1 зазначив, що згідний з ним в повному обсязі, зобов'язується в подальшому дотримуватись законодавства України та статутів ЗСУ (а.с. 2-8);

2)витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №176 від 29.08.2025, згідно якого за старшим солдатом ОСОБА_1 було закріплено камеру портативний відеореєстратор №S901463 (а.с. 14-16);

3)письмовими поясненнями солдата ОСОБА_1 , які він надав співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та вказав, що перебуваючи на заходах оповіщення, у складі групи, рухаючись на службовому авто, вони побачили чоловіка, який почав швидко віддалятися, старший групи ОСОБА_2 пішов у напрямку за цим чоловіком, який у подальшому почав бігти, після чого ОСОБА_2 почав наздоганяти цю особу, а він, у свою чергу, також побіг слідом, через декілька метрів побачивши, що ОСОБА_2 впав на коліна та повідомив, що його поранено ножем, після чого вони усім складом групи направились до лікарні. У зв'язку із тим, що подія відбувалась дуже стрімко, ним було запізно ввімкнено портативний відеореєстратор та не було зафіксовано вищезазначену подію (а.с. 10);

4)функціональними обов'язками ОСОБА_1 (а.с. 11-12);

5)копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №626 від 15.09.2025 «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних» (а.с. 17-21).

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме в тому, що він 16.09.2025 близько 21:50 год, під час здійснення заходів оповіщення, всупереч вимогам ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи в умовах особливого періоду, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото/відеофіксації, що призвело до неможливості відображення всіх обставин події, що відбулася 16.09.2025 близько 21.50 за адресою: м. Одеса, пр-т. Князя Ярослава Мудрого, біля будинку №4, а також унеможливило належний та об'єктивний контроль за виконанням військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 своїх посадових обов'язків під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів військовозобов'язаних, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що факт відеофіксації частково мав місце, несвоєчасне ввімкнення відеореєстратора, відбулось у зв'язку із тим, що він діяв в умовах екстремальної події, що вимагала негайного реагування та надання допомоги пораненому побратиму, камеру було увімкнено находу одразу після поранення старшого групи, однак апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки відеореєстратор ОСОБА_1 зобов'язаний був увімкнути з моменту початку виконання службових обов'язків, а саме з початку руху на службовому автомобілі за невідомою особою з метою здійснення заходів оповіщення громадян.

Доводи апеляційної скарги не спростовують того факту, що ОСОБА_1 16.09.2025 близько 21:50 год, не здійснював фото і відеофіксацію із застосуванням технічних приладів та засобів фото/відеофіксації, під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів військовозобов'язаних, хоча зобов'язаний був це робити.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що він частково здійснював відеофіксацію, відеофіксація має здійснюватися під час перевірки документів, а в даному випадку перевірка документів не розпочалась, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на власному тлумаченні норм законодавства, та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо звільнення його від адміністративної відповідальності та закриття справи у зв'язку з малозначністю діяння, на підставі ст. 22 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Указаною нормою не надано визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з урахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушення.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що нездійснення фото і відеофіксації технічними засобами, військовослужбовцями під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів військовозобов'язаних є грубим порушенням службових обов'язків, спрямованих на забезпечення законності, фіксації подій та захисту як прав громадян, так і самих військовослужбовців. Такі дії (бездіяльність) за своєю природою не можуть вважатися формальними або малозначними.

Здійснення фото і відеофіксації технічними засобами військовослужбовцями має превентивну, доказову та захисну функції. Їх невикористання нівелює саму мету правового регулювання, створює ризики безкарності правопорушників та підриває довіру до дій уповноважених осіб. За таких умов застосування ст. 22 КУпАП суперечило б завданням адміністративного провадження.

Військова служба є державною службою особливого характеру (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу») Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком (ст. 17 Конституції України). А відтак апеляційний суд доходить висновку, що з урахуванням об'єкту правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, недопустимим є застосування положень ст. 22 КУпАП. Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, який триває до сьогодні.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні норм права.

Такий висновок суду відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував, що згідно положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

Дана справи пов'язана з виконанням ОСОБА_1 його військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне, постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору скасувати.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 605,60 гривень

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

Попередній документ
132881806
Наступний документ
132881808
Інформація про рішення:
№ рішення: 132881807
№ справи: 947/35383/25
Дата рішення: 18.11.2025
Дата публікації: 26.12.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Одеський апеляційний суд
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Військові адміністративні правопорушення; Недбале ставлення до військової служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (18.11.2025)
Дата надходження: 03.11.2025
Предмет позову: Олійник Е.А. ч.2 ст.172-15 КУпАП
Розклад засідань:
30.09.2025 09:45 Київський районний суд м. Одеси
21.10.2025 09:45 Київський районний суд м. Одеси
18.11.2025 15:00 Одеський апеляційний суд