Номер провадження: 22-ц/813/1852/25
Справа № 504/1359/24
Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
09.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест», в інтересах якої діє адвокат Нижник Гліб Ігорович
на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» про розірвання договору, стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Мікромегас Інвест», у якому просять розірвати договір купівлі - продажу майнових прав укладений 09.09.2019 року та стягнути з відповідача на їх користь 12 362,26доларів США, сплачених в рахунок майнових прав та 688,05 доларів США пені.
У обґрунтування позову зазначили, що 09.09.2019 року між ними та відповідачем укладений договір купівлі - продажу майнових прав, де у пункті 1.2. визначено, що об'єкт будівництва - житловий комплекс «Янтарний-2», будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, розташованій за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , а нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 в об'єкті будівництва.
Пунктами 4.1. та 4.2. договору визначено вартість майнових прав в розмірі 575 347,41 грн та графік платежів.
За умовами вказаного договору плановий строк закінчення будівництва визначається 2021 роком, однак прострочення будівництва станом на день звернення до суду становило більше 840 днів.
Пунктом 4.3 договору визначено, що для коригування розміру кожного чергового платежу вводився коефіцієнт індексації чергового платежу, як результат ділення курсу НБУ, який буде на дату чергового платежу на курс НБУ, який був на дату підписання договору. Всього на виконання умов договору позивачами було сплачено 12362,26 доларів США.
За наявного очевидного факту прострочення відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань щодо завершення будівництва будинку у строк, визначений договором, та розуміючи, що передання майнових прав на квартиру позивачам значно відтерміновується, відповідач не повідомив їх про такі обставини.
В березні 2024 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 09 вересня 2019 та повернення фактично сплачених на той час грошових коштів за договором, посилаючись на порушення пункту 3.4. договору та очевидну неможливість передачі будинку в експлуатацію у термін, визначений договором. Однак відповідач відповіді не надав.
Позивачі стверджують, що характер правовідносин за договором купівлі-продажу майнових прав між позивачами як споживачами (замовниками) та відповідачем як виконавцем подібні до правовідносин, визначених положеннями статті 875 ЦК України. Отже, такі правовідносини слід кваліфікувати, як правочин про послугу - будівництво житла. Тому застосуванню підлягають положення Закону України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору і не забезпечив отримання позивачами завершеної будівництвом квартири, майнові права на яку є предметом спірного договору, наявні правові підстави для застосування частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача неустойки, встановленої зазначеною нормою. Вартість робіт (послуг) відповідача за договором не визначена, тому доцільно застосувати неустойку у розмірі 3% від загального розміру вартості майнових прав та стягнути з відповідача пеню у розмірі 688,05 доларів США, судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» про розірвання договору, стягнення грошових коштів задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав № МП 208.1к.5n4c/шк25 від 09 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу майнових прав № КБ2-5-37 від 14.01.2020, у розмірі 323 414,08 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення вмотивовано тим, що факт істотного порушення ТОВ «Мікромегас Інвест» умов договору договір купівлі-продажу майнових прав від 09 вересня 2019 року та додаткової угоди від 23 червня 2020 року є доведеним, отже наявні підстави для розірвання цього договору, і тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають право вимагати від ТОВ «Мікромегас Інвест», яке порушило договір, повернення коштів у розмірі 323 414,08 грн, які сплачені за вказаним договором, на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Та оскільки між сторонами укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір про виконання робіт (надання послуг), тому відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест», в інтересах якої діє адвокат Нижник Г.І., звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не надав жодної оцінки окремим доводам Відповідача, залишив поза увагою обставину того, що Позивачі в односторонньому порядку припинили виконання умов договору, просять оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Мікромегас Інвест» про розірвання договору та стягнення грошових коштів відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому, що не дотримання орієнтовних строків будівництва стало наслідком недобросовісної поведінки самих Позивачів, які в односторонньому порядку припинили виконувати свої зобов'язання за Договором та сплачувати кошти згідно графіку платежів. Крім цього, Відповідач заперечує факт існування «істотного» порушення, як підстави розірвання договору, так яку у Позивачів були відсутні підстави очікувати те, на що вони розраховували під час укладання договору (задоволення своїх потреб у житлі) за обставин ухилення самих Позивачів від виконання умов Договору, а у ТОВ «Мікромегас Інвест» не виник обов'язок передати майнові права на нерухоме майно за відсутності оплати 100% вартості майнових прав, а тому за відсутності обов'язку вчинити певні дії відсутній і сам факт його порушення.
На думку скаржника, перекладання відповідальності на Відповідача за збільшення строків будівництва, яке відбулось через недобросовісну поведінку Позивачів, не відповідає засадам справедливого вирішення спору.
Також, в скарзі наголошується на тому, що за відсутності факту ухилення відповідача від реалізації прав третім особам, вимога про стягнення коштів, сплачених за договором є передчасною. Крім того, акцентується увага, що Договором, який був підписаний сторонами, передбачено, що повернення коштів відбувається не у повному обсязі, а за винятком двох відсотків від вартості майнових прав. Відповідач не погоджується із наявністю підстав для стягнення коштів, сплачених на виконання Договору, та вважає, що підстави для розірвання договору відсутні, а тому підстав для задоволення похідної вимоги також не має. Повторно наголошується, що сторони самостійно визначили наслідки розірвання договору, які полягають у тому, що повернення сплачених коштів відбувається після реалізації нерухомого майна (прав на нього) третім особам (а не після розірвання договору, а підстави для стягнення коштів у розмірі 2 % від вартості майнових прав відсутні взагалі.
До того ж, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог та всупереч із цим, суд задовольнив позов частково, а суму судового збору стягнув у повному обсязі. На думку скаржників, суд мав би стягнути з ТОВ «Мікромегас Інвест» суму судового збору у розмірі 3231,08 грн (за вимогу майнового характеру) та 1211,20 грн (за вимогу немайнового характеру) що у загальному розмірі становить 442,28 грн, а не 6259,76 грн.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги ТОВ «Мікромегас Інвест» та не погоджуючись з їх доводами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на неї відзив, в якому зазначають, що відносини які склались між сторонами у цій справі відносяться саме до цивільних відносин, оскільки виконання зобов'язань щодо забезпечення готовності (завершення) будівництва об'єкта та вчинення всіх дій, спрямованих на ведення такого об'єкта в експлуатацію є цивільними відносинами.
У відзиві акцентується увага на тому, що відповідач не надав судам доказів своєї добросовісної поведінки, спрямованої на виконання укладеного сторонами договору, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Крім того наголошується, що недобросовісна поведінка відповідача, яка полягає у пасивності та бездіяльності, не повинна бути тягарем для споживачів його послуг та позбавляти права на отримання житла або стягнення вже сплачених коштів за таке житло.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні, представник скаржника ТОВ «Мікромегас Інвест» адвокат Нижник Г.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з зазначених у ній підстав.
Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Бузовський І.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги скаржників, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09 вересня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» укладено договір купівлі - продажу майнових прав №МП 208.1к.5n4c/шк25, за умовами якого ТОВ «Мікромегас Інвест» зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 об'єкт купівлі - продажу, які зобов'язуються прийняти об'єкт купівлі - продажу й здійснити оплату вартості майнових прав на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2. об'єктом будівництва є житловий комплекс «Янтарний -2», будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, розташованій за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , кількість кімнат:1, поверх: 5, секція:4, орієнтовна площа: 43.9 кв.м. Об'єкт купівлі - продажу - безумовне майнове право на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 3.4 плановий строк закінчення будівництва об'єкта будівництва визначений 2021 роком.
Ціна продажу майнових прав за договором складає 575 437,41 грн (пункт 4.1. договору).
Пунктом 4.2 Договору визначено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов'язуються вчасно сплатити вартість майнових прав (уточнені чергові платежі) у відповідності до Графіку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Мікромегас Інвест» та має права достроково виконати свої зобов'язання по сплаті пайових внесків.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що після внесення 100% грошових котів по цьому договору і по закінченні 35 робочих днів з дати надання ТОВ «Мікромегас Інвест» сертифікату відповідності на об'єкт будівництва (чергового етапу будівництва об'єкту будівництва), ТОВ «Мікромегас Інвест» зобов'язується передати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 об'єкт купівлі - продажу за актом приймання - передачі, а також надати всі необхідні документи на оформлення права власності.
Відповідно до п. 6.1 у разі порушення строку внесення грошових коштів за цим договором ОСОБА_3 , ОСОБА_4 сплачує ТОВ «Мікромегас Інвест» на її вимогу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день неустойки.
Згідно графік платежів до договору, передбачено 37 платежів з останнім 25.01.2020 року в розмірі 14 383,33 грн.
Додатковою угодою від 01.02.2022 року до договору купівлі - продажу майнових прав №МП 208.1к.5n4c/шк25від 09.09.2019 року були внесені зміни до договору від 09.09.2019 року в розділі договору «Юридичні адреси й реквізити сторін».
Додатковою угодою від 23.06.2020 року до договору купівлі - продажу майнових прав №МП 208.1к.5n4c/шк25 від 09.09.2019 року були внесені зміни у зв'язку із зміною об'єкта будівництва та нерухомого майна в наступній редакції: «Об'єкт будівництва» - житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, розташованій за будівельною адресою: АДРЕСА_3 . Нерухоме майно - квартира АДРЕСА_4 , кількість кімнат:1, поверх: 10, секція: 1, орієнтовна площа 44,7 кв.м в об'єкті будівництва». Також, були внесені зміни в п. 4.1 договору , а саме: «Вартість майнових прав становить 589 222,44 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 98 203,74 грн» та в п. 3.4 договору: «плановий строк закінчення будівництва визначається IV кварталом 2022 року».
За вказаною додатковою угодою був змінений графік платежів, за яким останній платіж повинен бути здійснений 25.04.2024 року в розмірі 29 461,12 грн.
Встановлено, що останній платіж з оплати ціни майнових прав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно до графіку внесла 17 січня 2022 року на рахунок товариства у розмірі 8 000,00 грн. Загалом позивачі, на виконання умов договору, за період з 09 вересня 2019 року по 17 січня 2022 року сплатили 323 414,08 грн, що стороною відповідача не заперечується.
Станом на 15 травня 2024 року багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_3 не збудований, що стороною відповідача не оспорюється.
Встановлено, що Державним архітектурно-будівельною інспекцією України 11 червня 2019 року № ІУ 113191620319 видано дозвіл на виконання будівельних робіт - Будівництво двохсекційного, сімнадцяти поверхового житлового будинок з підземним паркінгом (№12, АДРЕСА_5 ) за адресою: АДРЕСА_6 , замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест», генеральний підрядник - приватне підприємство виробничо - комерційна фірма «Мікромегас».
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 п. 1ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 1 , 2 ст. 656 ЦК України).
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, стаття 651 ЦК України встановлює підстави для зміни або розірвання договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке зумовлює для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
При цьому, норма частини другої статті 651 ЦК України не містить вказівки щодо можливості обмежити її застосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин.
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17.
Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення Позивачів з позовом, а також на момент розгляду справи судом першої інстанції станом на 15 травня 2024 року багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_6 не збудований.
Пунктом 3.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 09 вересня 2019 року передбачено, що запланований термін завершення будівництва визначається 2021 рік, Додатковою угодою від 23 червня 2020 року внесені зміни до п. 3.4. договору та встановлено, що плановий строк закінчення будівництва IV квартал 2022 року.
Тлумачення умов договору дає підстави для висновку, що пунктом 1.5 договору визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору.
Порушення відповідачем строків будівництва і не введення об'єкта будівництва в експлуатацію у строк, визначений пунктом 3.4 договору, та на день розгляду справи у суді, є істотним порушенням умов договору.
З огляду на те, що відповідач порушив положення умов договору аж на півтора року щодо введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а відтак і не передав позивачам об'єкт нерухомості (квартиру), на думку колегії суддів, позивачі мають право на захист свого порушеного права шляхом розірвання зазначеного договору та стягнення з відповідача сплачених на їх виконання грошових коштів.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачі мають правові підстави порушувати питання про розірвання договору, оскільки вони не отримали того, що очікували отримати укладаючи договір.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Позивачами на виконання умов, передбачених пунктами 4.1 - 4.2 договори було сплачено вартість майнових прав у сумі 323414,08 грн, і останній платіж за договором було здійснено напередодні війни, що підтверджується квитанцією від 17.01.2022 року.
Сума сплачених позивачем коштів на виконання вимог попереднього договору стороною відповідача оспорена не була, а тому сплачена сума підлягає поверненню.
Також, як встановлено матеріалами справи, Позивачі направляли до ТОВ «Мікромегас Інвест» заяву про намір розірвати договір, у зв'язку з невиконанням останніми зобов'язань , проте доказів належного реагування, або вирішення ситуації ТОВ «Мікромегас Інвест» матеріали справи не містять, що вказує на відсутність наміру відповідача закінчувати будівництво в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги, що Позивачі самі порушили умови договору, наслідком чого стала неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, носять абстрактний характер та є бездоказовими. Відповідачем не надано жодних доказів, що саме дії Позивачів, щодо неповної сплати суми зазначеної в договорі, перешкодили подальшому будівництву та є тим причинно-наслідковим зв'язком невиконання ним умов договору, щодо здачі об'єкта.
Доводи апеляційної скарги з приводу стягнення судового збору, колегією суддів не приймаються, оскільки судом першої інстанції рішення в резолютивній частині так і не прийнято, а лише зроблено висновки в описовій частині. Відсутність посилання в резолютивній частині судового рішення на стягнення судового збору не можуть бути підставою для скасування законного рішення, крім того зазначене може бути усунено шляхом подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки, стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест» залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2024 року - без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікромегас Інвест», в інтересах якої діє адвокат Нижник Гліб Ігорович, залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова