24.12.25
22-ц/812/2248/25
24 грудня 2025 року м. Миколаїв
справа №473/3960/25
провадження №22-ц/812/2248/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ротар М. М. у приміщенні суду у м. Вознесенську Миколаївської області, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
30 липня 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним.
28 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 28 березня 2022 року.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк взяті на себе зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого станом на 04 червня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 34 025,62 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 34 025,62 грн.
Посилаючись на викладене, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 28 березня 2022 року у розмірі 34 025,62 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2025 року позов Банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2022 року, що утворилася станом на 04 червня 2025 року, у сумі 15 000 грн заборгованості за тілом кредиту та судовий збір в розмірі 1332,32 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що сторони не погоджували, що тіло кредиту збільшується на суму заборгованості за відсотками та неустойкою, а тому стягненню підлягає тіло кредиту в межах ліміту, який був встановлений у договорі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач зазначав, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, Правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому у останнього виникла заборгованість. Так як у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положень п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Однак відповідач на контакт не виходить та не вчинив жодної дії направленої на погашення заборгованості.
Фактичні обставини справи
28 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
В Анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. У ній зазначено, що останній просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового період, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
У пункті 4 анкети - заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.
Відповідно до довідки позивача про наявність рахунку від 04 червня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_1 , строком дії до 02/29.
З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що остаточний кредитний ліміт клієнта ОСОБА_1 становив 15 000 грн.
Виписка про рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості свідчать, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.
Згідно з складеним позивачем розрахунком заборгованості загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 34 025,62 грн.
Із виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що сума витрат за період з 12 квітня 2022 року по 04 квітня 2025 року складає 170 736,44 грн, а сума зарахувань - 136 648,44 грн.
З пояснень Банку до виписки про рух коштів на рахунку випливає, що кредитний ліміт боржника складає 15 000 грн. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) - 19 025,62 грн. Заборгованість у сумі 34 025,62 грн складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 15 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 19 025,62 грн. Овердрафт виник наступним чином: якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку про стягнення тіла кредиту у сумі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не погоджували, що тіло кредиту може збільшуватися на суму заборгованості за відсотками та неустойкою, а тому стягненню підлягає тіло кредиту в межах ліміту, який був встановлений у договорі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу і предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14, провадження №61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, провадження №61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16, провадження №61-35160св18.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 34 025,62 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Проценти або неустойку позивач до стягнення не заявляв.
З досліджених доказів вбачається, що заборгованість у сумі 19 025,62 грн є заборгованістю за відсотками (овердрафт), яка виникла внаслідок нестачі у відповідача власних коштів для оплати заборгованості. Вказані відсотки були включені позивачем до загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілу кредиту).
За такого суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача в межах заявлених позовних вимог тіло кредиту у сумі 15 000 грн.
Доводи позивача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.